Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

Кость Лавро: Хто в Африку, а я на Полтавщину


Зайчик
Зайчик - один з творів Костя.

Дорослий оцінює художній твір з точки зору насичення його інформацією. А діти сприймають світ насамперед через емоції: "подобається - не подобається". Стосується це і книжок, серед яких вони безпомилково визначають кращі. При цьому не має значення, чи є звання або нагороди в авторів та художників.
Однією з найулюбленіших книжок мого трирічного онучка Миколки є "зайчик". Так він називає напрочуд гарну "Абетку" із "зайчаточком вухатим" на обкладинці, надзвичайно колоритним персонажем із притаманними йому беззахисністю та ніжністю. Це справді наш, український, типаж: на фоні припорошених снігом хатинок, одягнений у кожушок. Так Кость Лавро - головний художник київського видавництва для дітей, що запозичило свою оригінальну назву "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" з твору українського класика Івана Франка - розповідає про нашу минувшину, якої не знають не те що батьки теперішніх діток, а навіть дідусі та бабусі - мало хто тепер одягається у кожуха чи живе в хаті-мазанці. Але саме через такі твори та ілюстрації до них юні читачі з дитинства дізнаються про звичаї, побут і традиції нашого народу. Віриться, що твори такого гатунку стануть одним із багатьох джерел формування національної самосвідомості. Не менш цікавими роботами Костя Лавра є серія для малят "Міні-диво", "Дитяче Євангеліє", "Котик та півник", "Пан Коцький", "Козак Петро Мамарига" за віршами та оповіданнями Миколи Вінграновського та інші. В "Улюблених віршах", що побачили світ 1994 року, на обкладинці до творів українських та іноземних поетів художник зобразив дивовижного лева, який пролітає з красунею-королівною на спині над зимовим українським селом і ронить у сніг (на радість звірятам) червонобокі яблука, що ростуть у нього прямо на хвості. А яку розкішну хатинку побудував собі славнозвісний англієць Джек! У "переспіві" Івана Малковича, директора видавництва, та Юрія Андруховича тут "сад і город", а ще "сонях, як сонце, який заглядає до Джека в віконце, до хатки, яку збудував собі Джек". І хоча головний герой - такий собі денді у циліндрі, усі домашні тварини: сміливець-кіт, пес без хвоста, корова ряба і рогата, не кажучи вже про розбійницю-синицю, виписані з наших рідних мур-чиків, рябків і мурьонок.


Міняємо Міккі-Мауса на "Котика та півника"

Кость Лавро щиро вдячний долі за те, що звела його із колективом "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги", який робить все можливе і неможливе, щоб підняти на належний рівень українську книжку. Свідченням цьому є велика популярність дитячих видань не лише в Україні, а й за її межами. І до цього в прямому і переносному значенні також приклав руку її головний художник.
Цап
Хто такий Міккі-Маус, в Україні знають і діти, і дорослі. Це спритне мишеня пролазить на всі телеканали та в дитячі книги. Кость Лавро, за плечима якого робота на посаді художнього редактора в журналах "Барвінок", "Дніпро", "Соняшник", разом із теперішніми колегами розпочав нову епоху в оформленні дитячих книжок. Адже дитяча аудиторія лукавити не буде, і якщо книга за змістом, художнім оформленням недбала, то ніяк не змусиш малюка взяти її до рук.
Малкович і Лавро не визнають халтури і кічу, коли солоденькі, схожі одне на одного цуценята чи ведмежата мандрують з однієї книжки в іншу. Ще гірше, коли нашим дітлахам пропонують вивчати абетку за ілюстраціями, на яких зображений ведмідь у російській косоворотці чи мужик-бородань у лаптях, який майструє хату-зруб.
Натомість "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гівці" зробили все, щоб навіть у далекій Америці дізналися про популярних персонажів українських казок. Зокрема, право на передрук казки англійською мовою "Котик та півник", яку видали кияни, купило одне з найбільших американських видавництв "Альфред Кнопф". Добре розуміючись на маркетингу, її спеціалісти зробили правильний вибір: казка була нарозхват (15 доларів за примірник) і розійшлася за лічені дні. А потім - тріумф української народної казки у швейцарському видавництві "Каліграм".
2000-го року найпрестижніше видавництво дитячої книги Франції "Баярд прес" замовляло у Костя Лавра обкладинки для кількох дитячих періодичних видань. Усього 20 книжок у Франції та дві у Швейцарії ілюстрував наш земляк. До речі, під час випадкової зустрічі в Українському домі одна гостя з Франції з подивом зізналася, що вважала пана Лавра жінкою, та ще й француженкою. Кость Тихонович тільки посміхнувся у вуса, бо на своїй "фірмовій" візитці він зобразив козака Петра Мамаригу, надавши йому автопортретної схожості.
На престижній виставці дитячих художників у Болоньї Кость увійшов до десятки кращих художників-ілюстраторів дитячої книги. А поштове відомство Ірану видало листівки і малюнки Костя Лавра, які розлетілися з Тегерана по всьому світу.

Хто в Африку, а я на Полтавщину

Кожний міліметр своїх малюнків Кость з математичною точністю вираховує в голові, а потім подає через серце "на люди". Будь то картина, мініатюри на поштових листівках, конвертах чи марках, там немає жодного зайвого штришка, який би не ніс емоційного навантаження. Усіх, хто дозволяє собі абичим заповнювати "зайву" площу на малюнках, Кость вважає халтурниками.
Окрім людей, головними персонажами багатьох казок є тварини. Побутує думка, що всі вони "на одне обличчя", тож не мають права на індивідуальність. Та вони багато в чому відрізняються одне від одного: відтінками кольору хутра, поведінкою, виразом очей... І все це справжній художник може і повинен підмітити та відповідно обіграти у своїх ілюстраціях до творів. Варто лише бути спостережливим та ретельним у доборі художніх засобів. А якщо до традиційного природного вбрання звірятка додати ще й людський одяг, оточити предметами побуту, поселити у людських помешканнях, тоді на сторінках дитячих видань з'являються серйозні і розумні, хитрі й кумедні персонажі, які прокладають найкоротші шляхи до пізнання дитиною навколишнього світу.
З Костя, мабуть, вийшов би чудовий біолог, адже у дитинстві любив спостерігати за жабами та свійськими тваринами. Скільки пам'ятає себе, намагався увічнити цю красу в дитячих малюнках. Вчився малювати, зрисовуючи своїх улюбленців із чорно-білих ліюстрацій "Українських народних казок", частенько олівцем на білих дверях.
Немає невдалих типажів, навіть серед тварин, а є недостатньо підготовлені художники. Класичними на сьогодні стали образи героїв мультфільмів Уолта Діснея, котрий однією з умов найму працівників на роботу ставив "необхідність їхніх поїздок до різних країн світу для спостереження за тваринами у природному середовищі. Найталановитіших відряджали навіть до далекої Африки! Як відомо, це дало блискучі результати і до цього часу мультфільми цього колективу залишаються неперевершеними.
Не буде перебільшенням, коли відзначу, що неквапливі дитячі спостереження за природою допомогли Костянтину Тихоновичу стати тим, ким він є. Незабутні канікули майбутнього художника-казкаря проходили в бабусі-дідуся на Полтавщині, біля чарівниці Ворскли. Хоч народився і мешкає Лавро у Броварах, мати його родом із Диканьки, а батько - з Кобеляк. Ось чому одна із заповітних мрій художника - проілюструвати "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" Миколи Гоголя. А ще ліпше створити за мотивами цього геніального твору мультфільм і ще раз довести, що Гоголь усе-таки український класик, а не "великий русский...".
Тож, не думаючи про матеріальну вигоду, Кость Лавро шукає спонсора на цей безпрограшний творчий проект. Адже на нього "ставили" і в Україні, і в Швейцарії, і у Франції. Герої мультфільму, антураж обов'язково мають бути втілені в пластиліні, а мультфільм міг би стати ще одним здобутком української мультиплікації.

Персонажі Костя Лавра

Замість післямови

Незважаючи на безсумнівний творчий успіх, пан Лавро не може поки що здійснити мрію свого дитинства і спорудити власний будинок. Не розкішний, але щоб вистачило місця усій родині - дружині Світлані, лікареві гастроентерологу, та синові Юрку, який уже готується до вступу в інститут. Його майбутній фах - архітектура, тож без порад батька ніяк не обійтися.
А ще митець мріє облаштувати майстерню, бо Музі часто-густо доводиться прилітати до Художника у спальню чи на кухню. Так-так, саме тут найчастіше він за допомогою пензля дарує життя своїм казковим героям.
І наостанок. Торік Кость Тихонович Лавро був представлений на здобуття Національної премії ім. Т. Г. Шевченка і поступився лише досвідченішій людині - академікові й професору... А зараз він працює над оформленням незвичайної подарункової книжки "Рукавичка", ілюструє тритомник "Сто казок" і мріє створити (як дизайнер) суто український автомобіль "Ольвія".

Спеціально для газети "Квартирне Бюро"
Наталія ЧЕМЕРИЧЕНКО
грудень 2003 рік


Джерело:
http://www.knyha.com
 

Пошук на сайті

Що маємо