Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

1934 - ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ


Упокорена репресіями та голодом 1933 року, Україна вже лежала під чоботом Сталіна. Лишалося позбавити її голови.
 

Август Вірлич. Інтерв'ю.


Август Вірлич. Інтерв'ю. Довідка. Август Вірлич народився в 1931 році на Кубані в станиці Канівська. У роки війни, коли станицю було спалено вщент, родина втратила документи. Батько був угорцем, мати — з дворянської українсько-російської родини. Батько-антифашист загинув у Гроссрозені в концтаборі. У часи війни Август Вірлич був ув'язнений у німецькому концтаборі (за участь родини в рятуванні євреїв). У 1945 році його, звинувативши в приналежності до німецької національності, відправили до радянського концтабору.
 

Бійня на «літературному фронті». Розправа з українською інтелігенцією


В Україні, яка пережила Голо­домор 1932—1933 років, почалося вже справжнє, без бутафорської театральщини (як у справі «СВУ», в якій проходило 45 осіб, у тому числі два академіки ВУАН, 15 професорів) полювання на інакодумців. Ось цинічні слова секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, виголошені ним 1933 року: «Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут хазяїн. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система буде існувати завжди. Ми виграли війну!». Тепер же настала черга української інтелігенції. І головними фігурантами справ були «недобиті пет­люрівці» та гетьманці, «члени ОУН» (у т.ч. й реемігранти та земляки з Західної України, що повірили в «українізацію»), які «займалися підготовкою терористичних актів».
 

Біографія Миколи Хвильового


"Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється, і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хворобливо вразливий і гордий, недоторканий, і суворий, а часом ніжний і сором'язливий, химерник і характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник". В. Коряк
 

Будинок "Слово" у Харкові. Трагедія "розстріляного відродження"


Як тільки Харків став столицею, до нього почали одразу ж з'їжджатися письменники. Вже визнані метри і ще не оперена амбітна молодь.
 

Василь Чечвянський - «КОЛУМБ» УКРАЇНСЬКОГО ГУМОРУ ТА САТИРИ


Не всім відомо, що старшим братом Павла Губенка (Остапа Вишні), був Василь, якому судилося стати відомим українським письменником-гумористом та сатириком 30-х років ХХ століття - Василем Чечвянським (псевдонім походить від хутора Чечва - місця народження літератора).
 

Винним себе не визнаю. / Невідомі сторінки з біографії Юліана Бачинського


(Невідомі сторінки з біографії Юліана Бачинського)
 

Віктор Петров. УКРАЇНСЬКІ КУЛЬТУРНІ ДІЯЧІ УРСР -ЖЕРТВИ БОЛЬШЕВИЦЬКОГО ТЕРОРУ


[ Друкується за виданням: Видавництво "Пролог", New York 1959. ]

Студія Віктора Петрова, що друкується тут з деякими скороченнями, була написана на початку 1940-их років, під час війни. Тому вона охоплює процеси радянської літератури тільки довоєнного періоду і закінчується її розгромом під час так знаної "єжовщини".

 

Голодомор у Києві


Вривайтеся, земле і небо, У рокіт страждань моїх… Живем не лишень за себе — Ми мусимо жити й за них! Василь Симоненко
 

До 100-річчя від дня народження поета-земляка Петра Голоти


Понад півстоліття твори цього самобутнього талановитого поета-лірика, представника романтичної молоді 20-30-х років ХХ ст., оригінального художника не друкувалися. З ним не знайомі навіть старші покоління любителів художнього слова. Адже останній раз збірка його віршів, повістей і оповідань "Дні юності" та роман "Сходило сонце" вийшли у світ у 1930 році.
 

До 130–річчя від дня народження А.В.Крушельницького


Він здобув популярність як педагог і як письменник, досяг вершин на громадсько–політичній ниві – був міністром освіти в уряді УНР. Залишив політичний слід у видавничій справі, через свої погляди зазнав переслідувань польських властей. Емігрував в Радянську Україну, повіривши її агітаторам, що там створюються всі умови для розвитку національної культури. Поплатився за це своїм життям і життям синів. Його родинна трагедія, була виявом трагедії національної.
 

Драматичні спогади галичанки. Трагедія родини Крушельницьких


На перший погляд незрозуміло, чому та вироблена українська інтеліґенція, для якої на Заході немає мовного бар'єру, яка природно вписується в европейський світ, чому вона тягнеться на дикий Схід, де революція взагалі відкинула інтеліґенцію як "буржуазну". "Скільки вже написано про трагедії, які пережила Галичина у воєнні, а головно, в повоєнні роки, однак ми все ще не усвідомлюємо до кінця розміру наших втрат. Знищено не лише окремих людей і їх сім'ї, а цілі роди, династії, що потягнуло за собою втрату життєвої рівноваги, порядку і почуття обов'язку, родинної солідарности, традицій і т. д., і т. д. Фактично величезна родина Крушельницьких перестала існувати. Зрубали ліс, і передусім - найвищі дерева".
 

ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ПРОЗА ВАЛЕР'ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО


Минуло лише кілька років відтоді, як на Україні було повернуто в літературу ім'я Валер'яна Підмогильного — і вже з'явилося три томи його творів: «Місто» (К.: Молодь, 1989), куди ввійшли, окрім найвідомішого однойменного роману, ще й оповідання; «Невеличка драма» (Дніпропетровськ: Промінь, 1990) та «Оповідання. Повість. Романи» (К.: Наукова думка, 1991). Отже, спадщину письменника повернуто майже повністю. З'явилися й дослідники її. Періодикою пройшла низка статей як українських авторів, так і літературознавців з діаспори; вийшла брошура В. Мельника про життя й творчість письменника. Цього стало досить, щоб усвідомити, що Валер'ян Підмогильний — одна з найколоритніших постатей української літератури не тільки 20-х років, але й усього двадцятого століття
 

ЛАДЯ МОГИЛЯНСЬКА. З НАПІВЗАБУТИХ ІМЕН


Ладя (Лада, Лідія) Могилянська (1899-1937) – видатна українська поетеса, трагічно забута Україною, і можливо, є одним з найкращих ліриків України ХХ сторіччя.

 

Марія Крушельницька. Двічі народжена із Крушельниць


Чорноземи від ерозії захищає коріння дерев. Культурну спадщину народу від занепаду та знищення оберігають, зокрема, генеалогічні дерева старовинних родин. Одним із найдревніших на Галичині є рід Крушельницьких, який в історії України займає окремий розділ.
 

Микола Вороний: остання трагічна сторінка


Про те, що відомий поет, перекладач, критик та публіцист Микола Вороний останні півроку свого життя прожив у маленькому містечку Новоукраїнці, що на Кіровоградщині, відомо небагатьом. Навіть місцевим жителям, попри те, що кілька років тому з ініціативи літературознавця Леоніда Куценка та місцевих бібліотекарів тут відбувся вечір, присвячений поету.
 

Мій розстріляний вуйко. Про життя поета Марка Вороного


Про життя поета Марка Вороного ПОЕТ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
 

Мученики з Чорткова. Трагедія розстріляних братів ордену Проповідників (домініканців)


У Львові в латинській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії митрополит Львівський Римсько-Католицької Церкви в Україні кардинал Мар’ян Яворський офіційно відкрив канонізаційний процес восьми братів ордену Проповідників (домініканців), які в ніч проти 2 липня 1941 року в Чорткові Тернопільської області загинули мученицькою смертю за віру.
 

Надія Суровцова. ЗВ’ЯЗКОВА ПОКОЛІНЬ


Вона знала особисто майже всіх видатних українських і багатьох світових діячів бурхливої епохи перших двох десятиліть XX століття. Прожила найдовше серед них життя. Стала, так би мовити, ланцюгом між ними і нині сущими поколіннями. До того ж і сама була яскравою особистістю, до якої тяглися старі й молоді.
 

Останнiй твiр Миколи Хвильового


1933 рік. Травень. "Цвіте червона Україна!" — деклямують поети. Цвіте... Люди лазять на дерева, обривають цвіт, їдять і... умирають під деревами... Але це дрібниця. На Україні — "щасливе, радісне, заможне життя". "Жити стало краще, жити стало веселіше". Так сказав сам "наймудріший" — Сталін.
 

Пам’яті розстріляного Всеукраїнського собору...


Незабаром виповнюється 85 років із часу Всеукраїнського церковного собору в Києві, що на короткий час відродив автокефалію Української православної церкви. Автокефалію, яка була втрачена 1696 року в результаті незаконної угоди між Москвою й Константинополем — тоді Москва попросту купила в Царгородського патріарха Діонісія Українську церкву за «30 срібняків». І ось через кілька століть — 1921 року — Собор українців проголосив відтворення Української незалежної (автокефальної) православної церкви. Митрополитом воскреслої церкви тоді було обрано активного діяча й апологета Української православної автокефалії священика Василя Липківського.
 

Репресовані письменники Черкащини


20—30 роки XX століття. На літературну арену виходять молоді талановиті творчі сили. То була доба буйного розквіту національної культури. Яскравими зорями спалахує талант М. Зерова, Г. Косинки, М. Драй-Хмари, В. Винниченка, П. Филиповича та багатьох інших. Літературно-мистецьке покоління цього періоду дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру. Сталінські яничари побачили в ньому загрозу власному існуванню. Літературна полеміка набула характеру політичного цькування. Під корінь вирубувалась українська культура. Нищівного удару завдано було українському письменству.
 

Судовий процес у справі «Спілки визволення України» — «СВУ»


Судили 45 осіб, серед яких були 2 академіки Всеукраїнської академії наук (ВУАН), 15 професорів вузів, 2 студенти, 1 директор середньої школи, 10 учителів, 1 теолог, 1 священик УАПЦ, 3 письменники, 5 редакторів, 2 кооператори, 2 правники й 1 бібліотекар. 15 підсудних працювали в системі ВУАН. 31 особа колись входила до різних українських політичних партій, один був прем’єр-міністром, два — міністрами уряду Української Народної Республіки, шестеро — членами Центральної Ради. Між підсудними було дві особи єврейського походження, а також три жінки. Судили представників інтелігенції.
 

ТОДОСЬ ОСМАЧКА: втеча від божевілля


Тридцяті роки минулого століття нагадують театр абсурду або суцільну божевільню. І для того, аби вижити в цій божевільні ─ як би парадоксально це не звучало ─ потрібно було бути стандартним, нормальним, навіть шаблонним. Тож тим більш вражаючою на цьому фоні здається доля “божевільного”, який не міг і не їхотів жити в такій божевільні ─ поета і прозаїка Тодося Осьмачки.
 

Трагедія урочища Сандармох


У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляного 3 листопада, поет-неокласик професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, історики академік Матвій Яворський, професори Володимир Чеховський і Сергій Грушевський, науковці Степан Рудницький, Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, творець Гідрометеослужби СССР голландець родом професор Олексій Вангенгейм, міністр фінансів УСРР Михайло Полоз, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан (дочка Володимира розстріляна під Леніградом, сини Іван і Тарас – у Києві в грудні 1934 р.), письменники Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий…
 

Український письменник, мистецтвознавець, графік Іван Крушельницький (до 100 - річчя від дня народження)


Життя Івана Крушельницького було коротким, доля - трагічною. Як і доля великої родини Крушельницьких, що дала українській національній культурі багатьох діячів у різних галузях мистецтва, літератури, громадського життя. Як і доля більшості діячів українського національного відродження, що ввійшло в нашу історію під назвою „розстріляного відродження". Іван Крушельницький був учасником цього відродження, часткою жертовного покоління.
 

Як знищувалися Дніпровські пороги


Список наруги над довкіллям України та неповторних втрат в останні два століття достатньо великий. Не знищеною та не розігнаною з України людністю дуже важко переживалось знищення цих ландшафтів, звичних умов життя, що забезпечували віковий господарський уклад життя.
 

…З ПОРОГА СМЕРТІ… Письменники України – жертви сталінських репресій


Письменники України – жертви сталінських репресій
 

«Космополітичний» націоналіст. Реалії й сподівання Степана Рудницького


Степан Рудницький, переймаючись радянофільством, у 1926 р. залишив Європу (де у Відні став одним із фундаторів Українського вільного університету, згодом працював у Чехії в Карловому, Празькому, Німецькому університетах, в Українській господарській академії в Подєбрадах) і переїхав до більшовицької України, де багато фізичних сил, знань, душевної енергії віддав створенню Українського науково-дослідного інституту географії та картографії.
 

Пошук на сайті

Що маємо