Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

Вигляд українців у старовину. Як його побачити?


На щастя, деякі картини з життя наших пращурів зафіксовані у мистецтві. Українська культура захоплювала і письменників, і поетів, і художників. Яскравий тому приклад - Ілля Юхимович Рєпін. Його  “Запорожці” — одне з найбільш популярних творів його пензля. Дійсно, жодна з його картин не розійшлась в такій кількості репродукцій, як ця, і жодну не копіювали так часто ще за життя митця.

 

ДАВНЬОУКРАЇНСЬКИЙ ОДЯГ ПОГОРИННЯ


Чоловічий одяг слов’ян давніх часів складався з сорочки, штанів і одягненого поверх них верхнього одягу типу плаща чи пізніших свити і каптана. Відомо декілька термінів на означення такого одягу – жупан, корзно, сукня, кожух. Плечовий одяг закріплювався при допомозі масивних шпильок-фібул. Головні убори чоловіків – шапки – відомі тільки по скульптурних зображеннях, зокрема на Збруцькому ідолі. В язичницьку добу подібні головні убори могли бути атрибутами язичницьких богів і племінних князів.
 

Елементи українського народного одягу


Основні елементи українського народного одягу мають давньослов'янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі. Це домоткані тунікоподібні сорочки, поясний одяг у вигляді прямокутної орнаментованої смуги тканини, вузькі полотняні чоловічі порти, рушникоподібне жіноче головне вбрання, плетені й ткані пояси та ін.
 

Етномистецькі особливості лемківського одягу


Одяг лемків має багато спільних рис з вбранням, яке носили на решті території України. Одначе, цей одяг має низку особливостей. Зокрема, це, верхній сукняний одяг чуга, що надавала чоловікові урочистого й поважного вигляду, оздоблення лейбика значною кількістю металевих ґудзиків, побутування серед чоловіків фартуха, геометричний орнамент у чоловічих сорочках "хломські взори", своєрідним є також силует цілого строю. Одяг лемків зручний, пристосований до умов життя, праці, ландшафту, кліматичних умов.

 

Колекція українського одягу Одеського історико-краєзнавчого музею


В колекції представлені українські сорочки кінця XIX ст. - початку XX ст. з різних областей України, що знаходяться у зібранні Одеського історико-краєзнавчого музею.
 

Лемківський одяг


Всі предмети одягу лемків - свідоцтво тонкого естетичного смаку їх творців. Вчені поділяють лемківську чоловічу та жіночу одежу, в більшості за географічною ознакою, на три подібні, але з окремими впливами, групи.
 

Народний костюм Полісся. Детальний опис.


Полісся є найбільш архаїчним регіоном України, який і досі зберігає свій неповторний колорит. З-поміж інших регіонів України поліські строї вирізняються домінуванням двоколірної біло-червоної гами, відсутністю купованих тканин та тканим і вибійчаним декоративним оздобленням вбрання. Біло-червоне кольорове звучання у поліському костюмі підкреслює його архаїчність і символізує поєднання двох начал: духовного-божественного (білий) та плотсько-земного (червоного).

 

Народний одяг гуцулів Закарпаття


Важливим кроком є дослідження тих культурних осередків, які до нашого часу залишились не достатньо висвітленими в науковій літературі, це також надає більшої об’єктивності та посприяє встановленню генези гуцульського костюму на Закарпатті. Одним із таких, досі ще недостатньо вивчених явищ являється народний костюм с. Чорна Тиса, Рахівського р-ну

 

Одяг як знакова система українців


Традиційний костюм українців поряд із забезпеченням фізичного існування людини задовольняв її різноманітні соціальні потреби. Завдяки своїй символічній навантаженості костюм, будучи матеріальним витвором, міг виконувати функції, властиві феноменам духовної культури.
 

Поясне вбрання - спідниці, запаски, плахти


Як відомо, поясне вбрання прикривало нижню частину фігури. Його одягали безпосередньо на сорочку, що зумовлювало усталеність ти простоту конструкції її нижньої частини. Водночас тісний зв'язок натільного та поясного одягу вимагав суворої відповідності їхніх форм і художнього вирішення.
 

Сорочка - один з найдавніших елементів вбрання


Сорочка є одним з найдавніших елементів убрання, виступаючи майже до початку XX ст. єдиним видом натільного одягу на всій території України. Термін «сорочка» відомий не лише в українців, а й в інших слов'ян­ських народів. За Київської Русі він означав і натільний, і верхній одяг або одяг узагалі, який шили як із полотна, так і з сукна.
 

Типи крою українських жіночих сорочок


Тунікоподібний - найбільш архаїчний крій. У кінці XIX - на початку XX ст. він зберігся переважно в чоловічих сорочках, кроєних з одного центрального, перегнутого поперек полотнища, до якого по боках пришивались два поздовжньо перегнутих полотнища - рукави.
 

Українська сорочка // канал “Радіо “Культура“


Зображені кружки, зубці, ромби, зигзаги давніх орнаментів нині сприймаються нами як абстрактні лінії. Проте наші Праматері не тільки зображали їх, але й “читали”: це була складна абстрактно-знакова система, яка давала змогу пізнавати навколишній світ і навколишню дійсність. Ці знаки символізували зображення землі і води, людей і тварин, птахів і рослин. Елементи сучасної української вишивки збігаються з символікою орнаментів Трипільської культури.
 

Українське вбрання. Пояси.


Ці вироби здавна слугували обов'язковими елементами і водночас прикрасами одягу. В XIII—XV ст. дорогоцінні пояси були важливою соціальною ознакою, символом феодальної гідності можновладців. Золоті та золочені, прикрашені перлами, сердоліком пояси передавали у спадок як особливо цінну частку майна.
 

Український верхній одяг


Крій цього вбрання різних статевовікових груп не мав значних відмінностей. Верхній одяг жінок і чоловіків різного віку, молоді та підлітків відрізнявся лише довжиною, кольором, оздобленням чи прикрасами. Складність виготовлення та обробки матеріалів і самого пошиття верхнього селянського одягу в домашніх умовах вимагала колективної праці, що й було причиною розвитку народних промислів, пов'язаних з його виробництвом.
 

Український одяг з хутра


Шкури тварин безперечно є найдавнішим матеріалом для одягу: відомості про це належать до часів палеоліту. Такий одяг був характерний і для східних слов'ян, які жили переважно у лісовій смузі з досить суворим кліматом. Тому-то полювання на дику звірину було життєво важливим заняттям наших предків. Крім того, вони широко використовували й сировину, яку давали свійські тварини. У «Слові о полку Ігоревім» є згадка про кожух, котрий, як вважають дослідники, вже на той час являв собою одяг із дублених овечих шкур.
 

Фотоальбом українського одягу (з журналу Народна творчість та етнографія)


Фотоальбом зразків народного українського одягу ( з фондів Коломийського музею народного мистецтва Покуття та Гуцульщини)

 

Юкальчук М. І. ТРАДИЦІЙНІ ГОЛОВНІ УБОРИ ПОДІЛЬСЬКИХ УКРАЇНЦІВ ТА ЇХ РОЛЬ У ВЕСІЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ


Традиційний головний убір — невід'ємна складова частина народного костюма. Крім захисної, практичної, знакової та оберегової функцій він виконував ще й естетичну, а також властиву тільки йому функцію завершення ансамблю одягу. Головні убори, крім того, виявились найменш змінною частиною костюма, мало змін відбулось також в їх різноманітних формах та способах носіння аж до початку XX століття. Саме в них найбільш повно збереглися архаїчні риси, давні традиції.
 

«ПОЛУБОТЧИШИНА СОРОЧКА»


Стаття під заголовком “Полуботчишина сорочка” появилась у збірнику ч.6, Харківської науково-дослідчої катедри історії української культури 1927 року. До статті були долучені чорно-білі світлини. Автор Степан Таранушенко – відомий мистецтвознавець та етнограф. Ціль статті про Полуботчишину сорочку була перевірити, чи можна цю сорочку зачислити до українських старовинних пам’яток.
 

Пошук на сайті

Що маємо