Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Тетяна Мизнікова

Проза     →     Тетяна Мизнікова
 
А ви помітили, що...
 
Народження ранку – таїнство неповторне. Такого, як сьогодні, – вже не буде. А завтрашній по-інакшому вдягнеться й нестиме інший настрій.

Ви звернули увагу, як жив сьогоднішній листопадовий ранок? Він шептав молитви, просив у Бога, щоби в кожного з нас день склався якнайкраще. Він одягався у білий шифон туману, накидав на плечі хустку із сонця, прикрашався вінком із яскравого листя. Він готувався, чепурився, надихався, щоби зійти до нас, до всього живого й неживого, із гарним настроєм та відкритим серцем. Ви відчули, оцінили його старання?

Я йшла ще сонним проспектом, поспішала. Раптом якась сила змусила мене притишити крок. Я зупинилася, озирнулася довкола, сповільнила подих від здивування.

До тієї миті я наче була сліпою, і врешті прозріла. Я побачила красу, знову відчула диво, котре дарує нам всесвіт щодня, щохвилини, щомиті. Вочевидь, молитви, котрі промовляв ранок до Бога, не виявилися даремними.

Поглядом я зловила сонце, з довірою підставила йому своє обличчя. Примружилася. Всміхнулася.

Вранішнє сонце скинуло з мене всі маски. Я знову стала собою. Ще раз усміхнулася: перехожим, собі, світу, вороні, котра ліниво шукала щось у інистій траві. І тільки тоді, із посмішкою та усвідомленням себе «тут і зараз», відчула, що готова розпочати новий день.


1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 200
Коментарі 0
Дата надходження 03-11-2015
Дата створення 03. 11. 2015

Пошук на сайті

Що маємо