Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Тетяна Мизнікова

Проза     →     Тетяна Мизнікова
 
Прощання з юністю
 
Той вечір пахнув літом. Прощальний вечір на даху багатоповерхівки. Розстеляємо пледа, дзвінко сміємося з якогось жарту. Здається, що все ще дитинство, навіть якщо перейшло за двадцятку. Обоє на порозі потрібних змін. Ніби готові, ніби трохи страшно. Бо не знаєш до кінця остаточно.

До дідька страхи. Не зараз. Нині тільки веселощі. Замазуємо губи першою домашньою полуницею, запиваємо твоїм улюбленим Zebo Moscato, дивимося на захід сонця. А згодом, як стемніло, лежимо горілиць. Тіла на пледові, очі – в небо, думки – в мрії. Ідеалізуємо наше майбутнє, що скоро стане теперішнім. Граємося уявою, віримо в диво. Як діти. Навіть якщо майже дорослі, жіночні, вродливі…

Zebo грає на губах, розв’язує язики, смішить нутро. Хапаємось за літній вечір, як за соломинку. Напиваємося більше, ніж треба, і не хміліємо. Наш хміль – це юність, молода розпусниця і зваба.

А завтра кожна з нас вдягатиме стриманість, пакуватиме свою валізу, їхатиме до інакшого міста, падатиме в обійми нового: життя, чоловіка, шляху.

Дивись: у тарілці остання полуниця. На половинку?..

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 31
Коментарі 0
Дата надходження 15-03-2017
Дата створення 15.03.2017

Пошук на сайті

Що маємо