Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Проза     →     Коммунарец     →     Любов збереже Україну
 
Суддя
 
Суддя

Біля восьмої години ранку я вийшов з дому на вулицю і примружив очі. Від денного світла вони самовільно почали стискатися, бо півгодини тому вони стали занадто чутливі від сліз та їх розтирання по щоках. І щоб трохи заспокоїти себе, вирішив прогулятися на свіжому повітрі, тай винести по дорозі сміття.
Після позавчорашньої зливи з блискавками всесвітнього масштабу, принаймні мені так здавалося, земля стала чистіше, а повітря дурманить від випаровування та озону. Йти по відмитому асфальту було неабияк приємно, але скоріше безпечно для пішого, бо я не дуже вибирав дорогу. А після викинутого сміття в сміттєбаки взагалі засунув руки в кишені і задав автокурс на супермаркет, щоб випити кави. Нещодавно мої руки були зайняти цигарками і всякими шляхами намагався затуманити свій розум, щоб не бачити поганого навколо себе, а якщо діставало мене, то курив одну за одною. Але тепер мої руки стали вільні і беруть тільки необхідне. Тому неквапливо йшов собі, роздумуючи над життям.
Замовив ірландський крем експрессо за п’ять гривень, які відразу виклав на прилавок. Барменша дала гривню здачі…
Я перепитав:
- Яку каву мені дали?
- Ірландський крем…
- Тоді візьміть гривню назад.
Вийшов за саморозпашні двері і зустрівся зі знайомою, жінкою похилого віку, яка працює прибиральником в супермаркеті.
Вона спитала:
- Працюєш де?
- Так, - відповів, випивши трохи кави.
- А ким?
Трохи задумався і так задумливо:
- Суддєю…
Прийшов додому і от вирішив написати оповідання, як взявся оцінити конкурсні твори молодих шкільних писак. А коли цього зранку прочитав одне з оповідань*, то не зміг стриматися і розревівся…

* №12 Рисунки на стене
http://www.library.kherson.ua/lw/f12/

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 32
Коментарі 1
Дата надходження 24-03-2017
Дата створення 24.03.2017

Пошук на сайті

Що маємо