Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Тетяна Мизнікова

Проза     →     Тетяна Мизнікова
 
Непрочитаний лист
 
На столики падало м’яке вечірнє світло. Терпкіше запахло спеціями, розмеленими кавовими зернами. Білявка обрала місце біля вікна. Замовила чаю, але напій залишався не торканим. Напруга і чекання. Все, що зараз її наповнювало. Чи спустошувало. Щоб якось скоротати тягучі хвилини, дістала з сумки листа. Всоте перечитувала рядки незнайомої жінки, яка зініціювала зустріч.

Руки тремтіли. Білявка пробувала взяти під контроль емоції. Про що вони говоритимуть? Як поводитися? Може, не треба було приходити?

– Перепрошую, Надія?
– Так… – Білявка дивилася на жінку, зовнішність якої не відповідала тій незнайомці, з якою планувалася зустріч.
– Я сестра Ірини. Ваша мати просила передати вибачення. Вона не зможе прийти. Ось лист. Там все пояснено. Візьміть…

Білявка зітхнула. Всередині змагалися образа, полегшення, пустка. Нехай. Може, на краще. Може, вона теж не підготовлена до цієї зустрічі. Може, до такого ніколи не бувають готовими.

Чай давно схолонув. Сонце зникло з поверхні столиків. Ні. Вона не буде зараз читати пояснення. Немає сенсу. Білявка сховала запечатаний лист в сумку. Колись прочитає. Не собі. Дітям. Або внукам. Коли остаточно пробачить, відпустить, зможе без тягарів минулого жити далі.

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 47
Коментарі 0
Дата надходження 04-04-2017
Дата створення 04.04.2017

Пошук на сайті

Що маємо