Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец     →     Майбуття
 
Майбуття. Золотий хрущ
 
Майбуття. Золотий хрущ

Збираю я хрущів,
що вишні об’їдають,
уранці на зорі,
коли роса блищить.
Піднявши тризуб свій,
до неба під гілляки,
трушу на землю всіх,
ледачих сонних трутнів.

На перший день усім,
хто бачить – не до мене,
на другий зачепило
і вже питають: «Нащо?»
- То золото моє,
хоч не блищить,- співаю:
«Я сказачно стану боґат,
боґаче чем все принци...»

- На продаж може ловить,
як слимаків садових?
- Та ні, на риболовлю,
щоб головня впіймати…
- По гривні треба брати…
За кожного жука…
І натовп вже нервує,
і час мені втікати…

Хрущі – то є хрущі,
а вишні – то є вишні,
весь геній в простоті,
а не в піснях під хмелем.
Це той далекий зиск,
як всім ото здається,
але й не близький так:
щоб взяв і став за пана…

А ось шукають те,
що хочеться усім
і витрачають час,
ще й гроші на додачу,
щоб потім задарма,
наприкінці життя,
отримати в обійстя
усе сповна, ще й з лишком

Така собі рука
царя Мідаса золота,
А вже вершина всього -
каміння філософське.
Закинув у багно…
І маєш, що бажаєш.
І вже прищурює
лукавий хитре око.

Отак, якщо лежить,
нікому не потрібне,
то чхати б всі хотіли,
аж доти, що комусь,
не ліньки як то стане,
нагнутися й підняти…
Вони не знають ще,
але йому вже заздрять.

Сьогодні бавився,
неначе ще дитина:
збирав своїх хрущів,
аби не плакав і
не повзав під ногами…
Допоки гроші всі
зароблять і питають
«Навіщо нам хрущі?»

Робіть що хочете,
а я роблю, як знаю.
Але скажу тому,
хто розум гострий має :
хрущі для того, щоб…
Збирати злитки золоті,
заховані у домі,
без засувів та без замків


1 2 3 4 5  
Бал 4
Середній бал 4
Перегляди 150
Коментарі 2
Дата надходження 15-05-2017
Дата створення 15.05.2017

Пошук на сайті

Що маємо