Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Проза     →     Коммунарец     →     Майбуття
 
Майбуття. Слідами Соломона.
 
Майбуття. Слідами Соломона.

Весна приходить – турботи приносить.
На межі кожного року виростає великий паркан із бузини та молодих пагонів ясеня. І добре і погано. Добре те, що дрова ростуть і від спеки захищає город, а погано – що сміття від них багато, та город страждає від коріння. А то ще сливки розростаються та горіх на межі виріс такий, що ого-го!
Кожної весни спилюю майже все, бо всі провели собі газ, та й немає у них часу – всі заклопотані зароблянням грошей – кому там потрібно наводити порядок, крім тих, що вже облаштувалися у цьому житті?
А той горіх грецький декілька разів виростав і тягнувся до світла, та я його зрубував, щоб не було мені мороки. Але вже здався: обрубав зайве і нехай росте – горіхи будуть і прохолода.
Пройшло вісім років…
Жив не тужив, поки не поселився чоловік в приймаки до сусідньої молодухи.
Зайшов до нього та й кажу: «Спиляю дерева на межі і заберу їх на дрова собі, гаразд?» - «Добре, каже, хай так буде.»
Наступного дня завітав він до мене, явно із запашком пива і виряченими очима, та й каже: «Я сам все попиляю, а ти забирай на дрова»
– Гаразд, як скажеш, тільки горіха не пиляй, бо шкода буде, бо я пожалів його і дав путівку у життя…
– Га! То я садив його, а ти тут ще не жив і я тебе…
Далі незручно про те писати, що почув…
Подивився в його туманні очі і кажу: «Ну добро, нехай буде по твоєму, тільки горіха не знищуй»
Пішов…
Не зрізав жодного дерева і не прочистив межу.
Не все треба віддавати чужинцям, але якщо віддавати – то так, щоб йому ні до чого було, а сам був у виграші. А підете силою проти нерозумного, то й самі нерозумні будете.



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 16
Коментарі 0
Дата надходження 07-09-2017
Дата створення 07.09.2017

Пошук на сайті

Що маємо