Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Юрій Липа

Вірші     →     Юрій Липа
 
Могила незнаного бійця
 

Могила незнаного бійця

І
Лице моє закрите, я є Жертва.
Приходжу й дарую, рятую і живлю.
Не ті є найважніші, що говорять,
Не ті є найважніші, що названі.
Нас, неназваних, мовчазних,
Господь Утверджує й провадить, і ми чиним.

II
Голос:
Могило Незнаного Бійця,
Що впав в Україні,—
Я приношу смутні серця
І мій розпач гнівний;

Забагато підлих днів
Облягає душу самотню,—
Де ж ти, що впав, що горів, що вів,
Поручнику, свою сотню?

Де ж ви, дитячі ручки жінок,
Що підпалювали амуніцій склади,
Що лиш усміхом мужности поток
Перемінювали в водоспади?

Де ж ти, що за Нових Людей
Упав під кулями, повстанче?
Обізвіться до мене, крізь людський ґлей,
Крізь м'ясо самиче і самче!

Обізвіться в червоній імлі життя
Ви, прегарні блискавки смерти,
Невже ви — мертві,
Питаю я?

Одповідають голоси:
Ні, це — мертва, людино, твоя
Безнадійна, вбога надія, -
Ми — саме життя, земля, буття,
Не тліємо — вієм.
Ми — істота днів, ми — Дія!

Ми в надлюдській напрузі,
У кривавій тузі
Перейшли Поріг,
Але вічно над вами, тобою
Сурмить наш ріг.
(Ріг сурмить.)

Там, де сталася смерть,— там станем.
Там, де слово кріваве «Слава!»,
Нерухомим табором станем,
У польоті затримані станем,
Щоб ісповнитись — вами!

Жаден крик не пропав в порожнечі,
Жаден зойк — Україно —
Ті слова зависли — предтечі,
Ті зачини — зариси Речі,
Що гряде невідмінно.


virchi.narod.ru

1 2 3 4 5  
Бал 10
Середній бал 5
Перегляди 2226
Коментарі 0
Дата надходження 19-09-2009
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо