Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Юрій Липа

Проза     →     Юрій Липа     →     Призначення України
 
Призначення України. Частина друга. 29. Англійський грач
 


Юрій Липа
ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНИ
 
Публіцистика
--------------------------------------
 
        ЧАСТИНА ДРУГА

29. Англійський грач

В 1721 році Петро І офіційним рескриптом оголосив, що його держава називається Росією, і видав величезні суми за кордоном, щоб спопуляризувати цю нову 'назву замість старої "Московської Держави". Уже від його часів вироблено відповідні двірські церемоніяли, взято голандські кольори за "російські", трохи пізніш на мелодію голандської великодної пісні наказано співати "російський" гимн "Боже, оберігай царя". Однак до уніфікації цієї нової держави було ще далеко. Ще сто кільканадцять літ мала вона характер скорше федеративно-унійний. Не були певними провінціями ані Донська Держава, ані Грузинське царство (1782), ані польське королівство, ані українське гетьманство. Зрештою, всі вони прилучилися до Москви на підставі умови. Сто літ працювала безжалісна адміністрація Петербургу, проте ще за Олександра І (1801-1825) були такі міністри закордонних справ у Росії, що скермовували політику Росії з погляду рації стану Польщі (Чарторийський), або намісники Росії на Україні, що більше дбали про самовистачальність Гетьманщини, про її зв'язок із Московщиною (гр. Рєпнін-Волконський), врешті, начальники військових сил, що в критичну хвилю походу Наполеона на Москву мали намір передатися із своїм краєм на бік ворога (отаман Дону гр. Платов).
   
    Та ось прийшла на трон постать, яка постановила стерти всі різниці, а між ними й геополітичні, земель під Петербургом. За його панування всі, що були узнавані за людину, були в мундирах. Всі інші, цілі народи, краї - уважано за малолітні. Тільки за Миколи І вперше постала нарешті правдива Росія, символ цілковитого тоталітаризму, цілковитого адміністративного зрівняння ("гляйхшальтунг") земель між Балтією і Уралом, Росія, що переселяла цілі провінції, переносила з місця на місце міста й племена.
   
    Микола І, цей олов'яноокий німець, вихований в стайнях і касарнях, тридцять літ сплощував життя на велетенських просторах. Він урядував тридцять літ через ад'ютантів та джур і не допустив ніколи до адміністрації видатнішої людини.
   
    Коли визначений ним на міністра фінансів генерал Вронченко відмовився від теки, бо не мав ніяких кваліфікацій і боявся відповідальности, Микола І сказав на це:
   
    - Дурниці говориш. Нащо тобі кваліфікацій? Існують інструкції, форми й таблиці, і треба тільки бути дбалим, усе записувати - й буде добре. Глянь на мене, я так роблю, і хоч кермувати державою тяжче, ніж міністерством, усе ж даю собі якось раду.
   
    Назовні видавалася Росія найсильнішою державою в Европі, опікуном реакції й гноблення, жандармом Европи. Врешті, найефективнішим посуївом її було згноблення угорської революції в 1848 році. Коли в 1849 p, від військ Пашкевича надійшла депеша до Миколи: "Угорщина є коло стіп Вашої Цісарської Величности!", володар Росії міг думати, що так станеться колись і з цілою' Европою. Протоптаним шляхом до Угорщини думав Микола пізніш вирушити далі, на Балкани, до Середзем'я.
   
    Однак був у Европі великий грач, держава раси, що поняття розуму-орієнтації завжди сполучала з поняттям зручности виконання.
   
    В четвертому році по марші Пашкевича на угри Англія і Франція оповістили війну Росії Миколи І. Як нотує історіософ, "Англія провадила війну, щоб не допустити Росію до Середзем'я, а Франція - щоб здобути для другого цісарства авреолу борця за ліберальні засади" (.Е. Францель).
   
    Чи добре розраховував англійський грач? Чи добре вибрав , місце удару в систему тоталітаризму, .що звалася Росією? .Чи не замало було цього невеликого десанту військ, привезених до Криму на кораблях Середземним і Чорним морями?
   
    Англійський грач розрахував добре. Грім гармат коло прадавнього Херсонесу (Севастополя), коло козацького Козлов-города (Евпаторії) з місяця на місяць (1854-1855) усе виразніше виявляв світові правдивий образ Росії.
   
    Величезна Росія, що n тінь лягала ще недавно на цілу політику Европи, тепер не могла скинути з Таврійського півострова воєнної англо-французької експедиції. Струс Кримської війни показав, що під адміністративно-воєнною системою ховалася сильніша від неї система крадежу й продажности. Під Севастополем було вжито вперше пливучих батарей - прообразів панцирників. Але там відіграв ролю більший винахід - відкрито слабість Росії.
   
    В дуже щирих спогадах молодого петербурзького штабівця знаходимо опис цього моменту кінця найсильнішого і єдиного правдивого російського самодержавця - Миколи І:
   
    "Цар очуняв і протер очі тільки тоді, коли його обудили гарматні стріли в Севастополі й Евпаторії. Довкола нього все мовчало. Злодійство він мав під боком, скрізь були надуживання, не було правдивого прив'язання до трону. Тут скрізь були позапинані ґудзики і коміри, а тим часом там, на півдні, гинули армії, тонули кораблі, гриміли гармати і лилася кров. Микола вперше переконався в своїх помилках. Незмірна амбіція не дозволяє йому піти іншою дорогою, і він постановляє вмерти" (Іван Савицький).
   
    Третього березня 1855 року, отримавши відомості про невдачу ген. Хрульова під Евпаторією, цар кличе свого улюбленого лікаря, німця Мандта, і каже йому:
   
    - Направити те, що виявила ця війна, я вже не маю змоги і тому мушу вмерти. Я покликав тебе, щоб ти дав мені отрути.
   
    Мандт описує докладно цілу розмову й останні хвилини Миколи І. В 11-й годині вночі стан царя вже був дуже грізний, а на другий день, 4 березня, труп його під впливом сильної отрути вже почав розкладатися.
   
    За рік сер Гренвіль, англійський амбасадор в Росії, міг спокійно вітати нового монарха, зляканого і слабкодухого Олександра II. Будучність Росії була вже підтята. (В 1856 році трактат у Парижі заборонив Росії навіть тримати флоту на Чорнім морі).
   
    В 1857 році комісія будови пам'ятника вмерлому тиранові оголосила конкурс на напис. Якийсь анонім прислав такий проект:
   
    "Миколі І за 3 березня 1855 (день смерти) - вдячний московський народ".
   
    Ще з більшим правом могли б претендувати до вміщення подібного напису українці. Відрубність їх земель була найбільш жорстоко нищена тираном. Блискучий удар англійського грача захитав тоталістичною російщиною. Вона хиталася все більше й більше, аж вкінці, на початку XX століття, розсипалася цілковито.
   
    Тоді з-під неї, з-під ошуканської заслони адміністрації, наново вияскравилася геополітична відрубність українських земель, що більшу частину з них об'єднала новітня українська держава. 

1938
------------------------------------------------

Джерело:
chtyvo.org.ua



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 893
Коментарі 0
Дата надходження 12-10-2009
Дата створення 1938

Пошук на сайті

Що маємо