Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец
 
Цуценятко
 

Цуценятко

 

По білим заметам лапастого снігу

Брело цуценя, в борозні копирсалось,

Де носом прориє, а де і всім тілом,

Уперте, знесилене, шлях прокладало.

 

Доповз до будинку, від вітру сховався,

Нема порятунку - одна лиш надія,

Скрутився кілечком, занурившись носом,

З очей тільки сльози повільно стікали.

 

«Куди подівався мій любий хлопчина,

Я ж тільки побіг назбирати сніжинок,

Ніколи в житті ще не бачив такого,

Тепер під будинком замерзну напевно…»

 

Ось хтось підійшов, подивився на стінку,

А потім ще другий, і третій, четвертий,

І кожного разу з надією встане,

З ошийником синім мале цуценятко.

 

Та врешті зморилось, лягло під стіною,

А люди підходили, сніг утоптали,

Читали обяви і щось відривали,

А потім знов клеїли, знову зривали…

 

«Міняю, знімаю, в оренду квартиру,

 Куплю чи продам, пропоную роботу…»

І серед усіх пропозицій і акцій,

Ніхто не помітив дитячу обяву…

 

«Пропало гарненьке мале цуценятко!

Чорненьке і цяточки білі - на лобі.

З ошийником синім і звати Дружком.

Як знайдеться, прошу - мені поверніть.»



1 2 3 4 5  
Бал 10
Середній бал 5
Перегляди 815
Коментарі 0
Дата надходження 27-04-2011
Дата створення 27.04.2011

Пошук на сайті

Що маємо