Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец     →     ЗВІР
 
ЗВІР 3
 

                 ЗВІР 3

 

О, як мертва, на кладовище ніч!

            У спокої хрести стоять…

Безмовний жах у тиші гробовій

зірками полонений стигне…

Приховують похилені дерева ніч -

мов таємницю від очей -

у повний місяць постать Звіра там,

лягає тінню поміж них…

 

Цей мертвий світ за виглядом той ЗВІР

            вважав зупинкою для долі,

блукаючи посеред мертвих душ,

            свою знайти він сподівався…

- Огов! Що робиш тут, іще живий, -

            раптово ЗВІРА хтось окликнув, –

іронія до мене привела,

            чи клепки в голові бракує?

 

- У сутінках останній час тягнув,

            і ненароком я сюди,

мабуть потрапив заблукавши, діду...

            А Ви чого на кладовище?

- Ми стоїмо на клаптику землі,

            гріхами повної до краю,

і души мертві через Ахерон

            найнявся я переправляти…

 

- Я твій товариш, ЗВІРЕ, теж бездушний,

            Тепер на службі у Аіда,

і я – Харон, сную туди-сюди,

            від стлілих тіл до царства мертвих.

У списках душу ще твою не бачив -

            шукай її у місці іншім…

Можливо виберешся звідси ти,

            Ще тіло ціле, хоч і без душі…       

 

- А що ото, за збочені примари,

які обходиш стороною?      

- Вони прийшли дорогою прямою,

            йдучи до влади через трупи,

колись у перехрестя вирішили долю,

            на дочитавши до кінця:

«Отримаєте владу за життя,

            по смерті – лише забуття»

             

- Це наче пристань сильних світу того,

що піднялися вище всіх,

султани, імператори і фараони,

            царі і президенти тощо,

а в тих, що збоку, тіло ще не стліло,

            як в мумії або консерви…

Тепер до них ніхто не має діла -

            аж поки їх не закопають…

 

Звір, розпрощавшись з вічно сивим  дідом,

            позадкував і пригнув в хащі,

а потім біг, не обернувшись доти,

            аж поки бідолашний міг…

А от і роздоріжжя трьох шляхів...

            І камінь перед ним лежить…

Старі на ньому видавлені букви…

            Скривав туман ранковий їх…



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 724
Коментарі 0
Дата надходження 25-06-2011
Дата створення 25.06.2011

Пошук на сайті

Що маємо