Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец
 
У почуттях до мене осінь завітала
 

У почуттях до мене осінь завітала,

що докоряю нібито її у чимось,

а на відміну від весни чи літа,

на неї я своїх надій не покладаю…

Ображена вона на мене, та нічого,

залишиться зі мною ще надовго:

хіба її, як жінку, можна зрозуміти,

покличеш – не іде, а здихатись безсилий…

 

Чого лукавити, було таке бажання,

щоб осінь приласкала на прощання,

але не сумно так, неначе як в останнє,

і не залишила, як зникне, без надії…

А ще кортіло не втрачати дещо з того,

що у минулому здавалося приємним:

хтозна, чи буде ще таке зі мною -

як розпочну життя своє спочатку…

 

Божественна була зі мною осінь тепла,

бажання про майбутнє листям вкрила,

у темну нічку тихо зорі наді мною,

складала у слова забутого кохання …

- Нехай тобі присниться те, що хочеш,

крім того, що не обіцяла про минуле -   

вона ж не романтична - розум має,

і не дурна чекати літо, що позаду… 

 

Задуло, замело листвою, та не снігом,

дощем не теплим, замість хуртовини,

на пів-зими тримає осінь у обіймах,

і це мені вже починає набридати….

Не тільки тим, що спогадами жити,

а більше тим, що змушує так жити:

така вже осінь є - надихатися тяжко,

а все ж кортить мені її не відпускати…



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 682
Коментарі 0
Дата надходження 13-01-2012
Дата створення 12.01.2012

Пошук на сайті

Що маємо