Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Мистецькі новини
Місце
Тема
25-12-2008       Заява: Об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння”

Заява
Об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння”
“Про нагнітання певними політичними силами Польщі антиукраїнської істерії”

Братовбивча польсько-українська боротьба у сорокових роках минулого століття не обминула сотень місцевостей не тільки на Волині, а й на Холмщині, Надсянні, Західній Бойківщині, Східній Лемківщині. Її жертвами стали сотні беззахисних українських дітей, жінок, людей похилого віку в Сагрині, Берестю, Верховинах, Шиховичах, Ласкові, Новосілках, Мягкому, Верешині на Холмщині, у Павлокомі, Пискоровичах, Малковичах, Березці, Бахові, Заліській Волі, Горайцю у Надсянні, Завадці Морохівській на Лемківщині та в багатьох десятках інших сіл Закерзоння. Наша історична пам’ять не дозволяє нам бути байдужими до цих трагічних сторінок в українській новітній історії.

Масовий антиукраїнський терор пожинав “щедрий урожай” саме там, де польські банди вбивць та грабіжників Рися, Сокола, Волиняка, Вацлава, Семпа, Ліса, Радвана та інших не отримували належної відсічі з боку організованої української самооборони чи підрозділів Української Повстанської Армії.

На жаль, комуністичні режими насаджували у суспільній свідомості фальшиві міфи. Всупереч архівним документам і незаперечним фактам, ОУН вважалась колаборантською, профашистською організацією, а УПА – злочинними т.зв. бандформуваннями.

Канули у Лету як польський, так і совєтський тоталітарні режими, стали доступними тисячі архівних документів тих років. Здавалось, що жоден сумлінний дослідник, політик у сучасній Польщі вже безоглядно не сприймає “наукової спадщини” Е.Пруса, А.Кормана, В.Поліщука, В. і Е.Сємашків та іже з ними.

Однак антиукраїнська істерія, яку цього року з нагоди 65-річчя волинських подій на догоду різним “кресовим” і т.зв. патріотичним організаціям зчинили окремі польські політичні діячі, публіцисти, свідчить, що рецидиви минулого у сучасній Польщі ще мають своїх промоторів.

Адже важко по іншому оцінити факт, коли у стінах польського сейму віце-маршалок Ярослав Каліновскі на установчих зборах т.зв. “Інституту кресів Речіпосполитої” заявляє про “фашистський український націоналізм, який агресивно розвивається в Україні, прославляє його творців і реалізаторів, ставить їм як національним героям пам’ятники” і в цьому відношенні його особливо “ранить” позиція українських правлячих еліт. Або ж коли перемиський європосол Анджей Запаловскі у відкритому листі до прем’єра РП Дональда Туска стурбовано пише про небезпечні дії у Польщі, зокрема у Перемишлі, “пов’язаних з фашизуючим середовищем ОУН-УПА” ветеранів УПА, які “під прикриттям Об’єднання українців у Польщі та Спілки українських політичних в’язнів і репресованих, організовують щорічні урочистості в честь роковин створення УПА та її керівників”.

Панове політики, чи не занадто круто берете?

Ви ж оббріхуєте тих, які у священній боротьбі українського люду за свою свободу, за право українців бути господарями у своїй власній хаті самовіддано і жертовно боролися не тільки з нацистськими і комуністичними поневолювачами, але і їх прислужниками. Оббріхуєте тих, хто для нас, українців, є національними героями.

До чорного списку перемиського європосла попали також ті діячі Об’єднання українців у Польщі, які “офіційно пропагують національний шовінізм та прославляють ідеологію, що призвела до народовбивства” польського населення. Не залишилися поза його пильною увагою навіть учні української школи ім. М. Шашкевича в Перемишлі, які осмілились в Українському Народному Домі у січні цього року взяти участь в урочистостях з нагоди 65-тих роковин створення УПА та столітнього ювілею її командувача.

Як це не парадоксально, А. Запаловскі в європарламенті є одним з керівників комісії в ділянці співпраці ЄС з Україною.

Козирними картами в руках майстрів від сіяння ненависті між нашими народами стають пам’ятники, увічнення місць загибелі вояків УПА.

Жахливим “символом” злочинів ОУН-УПА для сущих і прийдешніх поколінь поляків повинні були стати на пам’ятниках польським жертвам у Варшаві, а потім і в Перемишлі фігури чотирьох мертвих дітей, прив’язаних колючим дротом до стовбура дерева. Як встановили самі ж польські дослідники, це був чистої води плагіат з відомої ще у 20-х роках минулого століття світлини, на якій зафіксовано четверо циганських дітей, над якими вчинила самосуд їхня нещасна мати. Отже ця відверта та груба провокація провалилася. Тож вирішили відігратись на українських увічненнях на Підкарпатті.

Європосол А.Запаловскі та секретар польської державної Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва Анджей Пшевозьнік виступили з вимогою провести інвентаризацію українських увічнень на території Підкарпатського воєводства і демонтувати ті з них, при спорудженні яких не було дотримано всіх вимог польського законодавства.

Виявилось, що у глухому карпатському лісовому масиві Хрещата на місці загибелі коло тридцяти поранених і хворих вояків та медиків УПА їх друзі по зброї встановили сім залізних та бетонний хрест з тризубом і двомовним написом про те, що на цьому місці у січні 1947 року в обороні підземного упівського шпиталю в бою з вояками польського війська загинули вояки УПА.

На наше глибоке переконання, викарбувані на цьому хресті слова не ображають нічиїх ні національних, ні релігійних почуттів.

Ми заявляємо, що наміри руйнування увічнень місць поховань, місць пам’яті українських патріотів на теренах сучасної південно-східної Польщі – дуже небезпечна затія.

Нам не відомий жоден польський державний акт, який би забороняв на території сучасної Польщі увічнювати місця поховань вояків УПА. Нам не відомий також жоден міжнародний акт, на підставі якого Українська Повстанська Армія визнавалась би злочинною структурою.

Ми звертаємося з переконливим проханням до всіх, від кого у Польщі залежать необхідні дозволи, погодження, опінії при спорудженні українських увічнень, не чинити роками відвертий чи прихований опір, а навпаки, в межах чинного законодавства сприяти ініціаторам цих благородних намірів.

Увічнення пам’яті померлих, полеглих, замучених в першу чергу потрібне для нас сущих, для майбутніх поколінь. Цього нас вчать християнські засади і загальноприйняті норми, які зобов’язані сповідувати всі цивілізовані народи і держави.

Схвалено на засіданні Координаційної ради Об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння” 6 грудня 2008 року в м. Львові.

Голова Об’єднання “Закерзоння” Володимир Середа

 

 
Всі мистецькі новини   Що нового?

Пошук на сайті

Що маємо