Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Мистецькі новини
Місце
Тема
15-03-2009       Вийшов друком "Словник мовних покручів" Олекси Тихого


Олекса Тихий не тільки аналізував промовисті історичні факти, простежував перебіг подій, що зумовили стан вжитку української мови у сімдесяті роки двадцятого століття, ґрунтовно розглядав кількісно-статистичні показники перепису населення в межах колишнього СРСР, УРСР, Донецької області, але й визбирував усе те, що руйнувало мелодику рідного слова, засвідчувало прагнення цілої низки “дбайливців” “інтернаціоналізації лексичного фонду усіх мов Радянського Союзу” запровадити в українській мові невластиві, неприродні для неї форми (підтвердженням тут може бути майже вилучення форми кличного відмінка і поступова заміна формою називного, інших граматичних форм та ін.), не кажучи вже про лексичний фонд і под. Тому на цьому тлі укладання СЛОВНИКА НЕВІДПОВІДНИХ НОРМАМ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ СЛІВ (чужих слів, спотворених слів, кальок і т.п.) (1976) є виявом і чітко усвідомленої позиції шанувальника рідного слова, і прагнення уберегти це слово від “руйнації” тими, хто мав би дбати про нього.

Ця праця вирізняється ґрунтовністю висвітлюваного матеріалу, прагненням подати щонайвичерпніше слова, які відповідають нормам української літературної мови, а вже потім навести відповідні діалектизми, запозичення.

Словник має опертям відому академічну лексикографічну працю, і тому Олекса Тихий підкреслює практичне значення пропонованої праці: “Словник не є науковою працею, не відкриває чогось нового й майже повністю укладений за тритомним Російсько-Українським словником АН УРСР видавництва „Наукова думка”, Київ – 1970 р.”.

Примітно й те, що Олекса Тихий Словник не вважав нормативним і таким, що розрахований на науковців, редакторів, письменників, тому що основних користувачів він бачив з-поміж учителів, школярів, а також тих, хто занедбав рідну мову або втратив контакт із нею. Такого типу праці і сьогодні є вкрай необхідними, оскільки уможливлюють глибинне проникнення в нюансорику слова, його зв’язки з іншими, відображають “умонтованість” слова в народну пам’ять. Найстрашніше, коли “слова мовчать” (Ліна Костенко), подвижництво Олекси Тихого на ниві рідного слово було спрямоване на утвердження рідного слова, його розвій. Повернення СЛОВНИКА НЕВІДПОВІДНИХ НОРМАМ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ СЛІВ (чужих слів, спотворених слів, кальок і т.п.) (1976) і введення його в активний перебіг сучасного життя ще раз підтверджує сакраментальне, що “рукописи не горять”.

Водночас це найкраще пошанування Особистісно-Творчого Я Олекси Тихого, щонайсучаснішого для нас, сучасних, шанувальника культури рідного слова, його мелодики і довершеного звучання.

Донецьк. 2009
ЗАГНІТКО Анатолій

Професор, завідувач кафедри української мови Донецького національного університету

Джерело:
http://maidan.org.ua

 
Всі мистецькі новини   Що нового?

Пошук на сайті

Що маємо