Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

Гусла


Гусла криловидні „словіші” (реконструкція ХІІІ ст.), 1994 р., майстер Г.Павліченко.

Гусла криловидні „словіші” (реконструкція ХІІІ ст.), 1994 р., майстер Г.Павліченко.

Колісна ліра з с. Мала Клітна, Красилівського р-ну, Хмельницької обл. І-а пол. ХIХ ст. УЦНК “Музей Івана Гончара”. КН-6592.

Колісна ліра з с. Мала Клітна, Красилівського р-ну, Хмельницької обл. І-а пол. ХIХ ст. УЦНК “Музей Івана Гончара”. КН-6592.
ГУСЛІ (гусла) - давньоруський цитроподібний щипковий інструмент ґрупи народних хордофонів (класифікаційний індекс за систематикою Е.Горнбостля -К.Закса -314.122 -5). Численні фольклорні й писемні джерела свідчать про побутування цього інструмента на територіях, заселених давніми слов'янськими племенами ще задовго до часів Київської Русі. Існує думка про зв'язок гусельної традиції з прибалтійсько-скандинавською культурою канклес (кантеле). Крім цитроподібних гусель, у деяких народних традиціях така сама назва закріпилась також за смичковими інструментами (наприклад, так називають народну скрипку на Лемківщині та Закарпатті - класиф. індекс за систематикою Е.Горнбостля-К.Закса - 321.322).

Перші згадки про цей інструмент на території України пов'язані з іменами гуслярів Бояна, Митуса, Мануйла і пам'яткою дружинного билинного епосу “Слово о полку Ігоревім”; пізніші - з побутом придворних, шляхетних і духовних осіб.

За конструкцією гуслі є пласкою скринькою трапецієподібної форми (довжиною приблизно 550-650 мм), яку під час гри тримають на колінах. Відомі в літературі строї гусель : а) es-f-g-a-h-c1-d1 (з музею Санкт-Петербурзької конcерваторії) та б) а1-а2-е2-g2-а2 (за описом Ф.Х.Фетиса).

За способом гри давньоруські гуслі наближені до пізніших щипкових хордофонів лютнеподібного типу.

Існує три конструктивні різновиди форми гусель: найдавніші крилоподібні (інші назви - "дзвончаті", як їх називають в билинах; ”словіші”), кількість струн - від 5-ти до 9-ти; шоломоподібні (гуслі-псалтир), кількість струн - від 10-ти до 20-ти та столоподібні, кількість струн - 45-50. Із фольклорною епічною традицією безпосередньо були пов'язані лише гуслі крилоподібного та шоломоподібного типів, які на сьогодні збереглися тільки у північно-слов'янських (псковсько-новгородській, вітебській та ін.) землях.

У літературі маємо лише словесно-белетристичні описи репертуару, виконуваного на гуслях. Мелодику не зафіксовано. Бандурний супровід билин у виконавських реконструкціях З. Штокалка, Т. Силенка, котрі певною мірою імітують гру на давньоруських гуслях, є радше авторськими інтерпретаціями, аніж науково достеменними реконструкціями.

За матеріалами:
http://www.ukrfolk.kiev.ua
 

Пошук на сайті

Що маємо