Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

Витинанки Людмили Мазур


Земний шлях цієї непересічної особистості, цікавої, обдарованої художниці виявився надто коротким, аби міг вповні реалізуватися її мистецький потенціал.
Людмила Мазур – хмельничанка від коренів. Хоча світ відкрився їй, як зазначено у документах, у с. Сальниця Уланівського району Вінницької області 3 листопада 1947 року. Померла мисткиня після тривалої тяжкої хвороби у Києві 13 січня 2000 року. Похована у Хмельницькому, з яким було пов’язане все її життя.
Після закінчення 1963 року школи № 6 Людмила вступила до Одеського художнього училища ім. М.Б. Грекова. Там познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Миколою Мазуром, нині заслуженим художником України. У 1968 році вони разом приїхали до Хмельницького. Тут вона відбулася як особистість, тут викристалізувався, вигранився її самобутній талант. Тут народила двох дітей – сина Богдана, відомого скульптора, що нині мешкає у Києві, та доньку Оксану, яка також ступила на мистецьку стезю.
Трудовий і творчий шлях хмельничанки починався у дитячій художній школі, а останні роки вона обіймала посаду головного художника міста. Ще працюючи з дітьми і маючи на меті розвинути їх образне мислення, Люда використовувала найдоступніший засіб – витинання. Саме в цьому виді народної творчості вона розгледіла необмежені можливості для власної самореалізації. Перші її спроби ґрунтувалися виключно на традиційній основі – двох- чи кількохосьовій дзеркальній симетрії. Проте вже вони вирізнялися яскраво вираженим індивідуальним образним ладом, виплеканим народною міфологією та класичною національною літературою. Особливий вплив на формування творчого почерку мисткині мала характерна для Поділля одинарна, тобто асиметрична, витинанка. Послуговуючись її технічними прийомами, художниця поступово прийшла до максимально узагальнених форм, що, хоча й нагадували реальний світ, але сприймалися радше як символи. Завдяки цьому відкриттю їй вдалося освоїти найтонші мистецькі сфери, в яких досконалість є синонімом простоти.
Людмила не лише осучаснила традиційний вид народної творчості, а й, зберігаючи його самобутність, витворила нову мистецьку якість, збагатила витинанку виражальними засобами малярства, графіки, монументалізму, переконливо продемонструвала її станково-образотворчі спроможності. У цьому і полягає внесок Людмили Мазур у розвиток сучасного художнього процесу.
Твори нашої землячки зберігаються у приватних та музейних колекціях України. Найбільший фонд має Хмельницький художній музей – 29 робіт. Творчість мисткині пошановано державою, громадськістю. Людмила Мазур була членом Національної спілки художників України, лауреатом престижної республіканської премії імені братів Л. та О. Тарасевичів, обласної премії імені В. Розвадовського, дипломантом багатьох Міжнародних та Всеукраїнських виставок. На її честь редакцією газети “Проскурів” у 2000 році засновано обласну дитячу премію імені Людмили Мазур “Подільська палітра”.

Галина Гірник,
завідувач експозиційного відділу
обласного художнього музею

Література

Про Л.О. Мазур

1. Мазур Людмила Олександрівна // Слободянюк П.Я. Культура Хмельниччини. – Хмельницький, 1995. – С. 287.
2. Опромінена часом // Кульбовський М. З Подільського кореня. Кн.2. – Хмельницький, 2003. – С. 91.
3. Лауреати обласних премій: Біобібліогр. покажч. / Хмельниц. ОУНБ ім. М. Островського. – Хмельницький, 2004.
Про Мазур Л.О. – С. 127–129.
4. Грищук Б. Сни чорно-білі, сни кольорові // Нар. думка. – 1990. – 6 берез.
5. Рожко-Павленко Л. Людмила, Микола, Богдан: Пісня на три голоси // Поділ. вісті. – 1994. – 20 груд.
6. Витинанки Людмили Мазур // Хмельницький вечір. – 1998. – 20 лют. – С. 7.
7. Кабачинська С. Ангели співають в небесах // Поділ. кур’єр. – 2000. – 20 січ. – С. 10.
8. Сівач В. Бринить висока нота болю // Проскурів. – 2000. – 1 берез. – С. 7.
9. Русанівська Т. Білі птахи Людмили Мазур: повернення з вирію // Поділ. вісті. – 2001. – 6 листоп.


Джерело:
http://ounb.km.ua/rec/cal/ball.html
 

Пошук на сайті

Що маємо