Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

Магічне заклинаня приходу весни у веснянках


Поетичне бачення наших предків творення світу, давнє магічне обрядодійство дійшло до нас у вигляді веснянок, хороводів, дитячих замовлянь та ігор. Це самобутні шедеври, витворені українським народом ще в дохристиянські часи. Магічне заклинаня приходу весни (воскресінню Матері-Природи), намагання вплинути на її сили з надією на пробудження землі, розбудити її енергію рухами:

Топчу, топчу ряст, ряст,

Бог здоров’я дасть, дасть.

А ще буду топтати, щоб на той рік діждати.

(топтати ряст – означає “жити”);

хороводами (“А ми кривого танцю йдем, а ми йому кінця не знайдем”).

Може хто пам’ятає з дитинства простеньку гру “Подоляночку”? Виявляється, що це колишня містерія-молитва, основний засіб пробудження весни, воскресіння природи. Все виконувалось з тонким відчуттям міри, такту, а сама суть немовби розчинена у синкретичному дійстві, ритуалі, могутній магії, що порівнюється з молитвою, породжує відчуття причетності до свого етносу.

Головним божеством у веснянках наших пращурів було Сонце – спільна зірка для кожної людини на землі. Бог вогню, Даждьбог, мав своїх побратимів: Коляду (грудень), весняне молоде сонце Ярило та літнє сонце Купало (липень).

У веснянках найголовнішими образами були: “колесо”, яке символізувало Сонце, “ворота”, “мости”, вони мали чарівне магічне спрямування , хороводи водились у вигляді кола, кривої лінії, підкови. Всі земні сили прикладались до закликання весни, тепла, молодого Сонця.

Солярну символіку у нашій обрядовості мали вінки і дівоча коса. Дівчина у вінку перебирала на себе символіку Сонця, тому такого великого значення надавалося вінкові в дівочих шлюбних справах. Ще й тепер, коли старий гуцул побачить схід сонця, побожно знявши з голови кресаню і повернувшись обличчям до сходу, віддає йому глибокий поклін, хрестячись, шепоче слова молитви: “Слава тобі, Господи, за личенько твоє Господнє, щось ся показало!”

Професор Степан Килимник спробував класифікувати веснянки-гаївки на філософські та космічні (“Кривий танок”); релігійно-символічні (“Коструба”); алегоричні (“Подоляночка”, “Шум”); хвальні (“Ой хвалилася, вихвалялася молода береза”); шлюбні (“Вербовая дощечка”); описові (“Розлилися влди на чотири броди”); історичні, родинні (Ой не рости, кропе.); побутові, жартівливі (“Куди їдеш, Явтуше?”) тощо. Веснянки одночасно мали характер закличний, заклинальний і стверджувальний, вони були і є надзвийно енергетичними, бо підтримуються десятками сильних молодих дівочих голосів, оскільки ця різноманітна і глибоко психологічна творчість властива була нашим далеким пращурам-дівчатам чи жінкам.

Одною з найстаріших зразків є всім відома веснянка “А ми просо сіяли”. Вона збереглась у всій красі і динаміці, має велику цінність, бо розкриває систему господарювання, зокрема посів першої хлібної рослини-злаку наших пращурів – проса. У ній ставиться питання одруження, взаємини роду, врешті, вірування у душі покійників – Ладо:

А ми просо сіяли, сіяли.

Ой дід-Ладо сіяли, сіяли.

А ми теє просо витопчем, витьопчем.

Ой дід-Ладо витопчем, витопчем.

Водили весняні хороводи на могилках, на роздоріжжі, біля церков, над водою, в гаю чи в лісі, шануючи покійників-предків, чарували магічними діями на високий урожай і приплід худоби, на щасливе одруження і на дрібен дощик, щоби часто поливав рідну землицю. Мелодії веснянок, як і самі слова, несуть інформацію з глибини віків і створюють ментальну ауру цілого нашого українського народу. Це показник рівня народної культури, її непоруйнованості і високого художнього рівня.

Жучок

Дівчата стають в довгий ряд парами лицем один до одного. Кожна хапає правою рукою свою ліву руку зверху в кістці; тримаючи так, хапає лівою руку праву руку зверху в кістці другої дівчини з пари. Робляться “крісельця”, по яких ходить “жучок”. Дві найвищі зростом дівчини поволеньки йдуть по боках і піддержують за руки “жучка”, 5 – 6 літнього хлопчика. Як “жучок” переступить на “крісельце” наступної пари, то попередня пара переходить наперед, співаючи цілий час.

1 Ходить жучок по ручині, а жучиха по долині;

Грай, жучку, грай!

Ой грай, жучку, грай, небоже,

Най ти Пан-біг допоможе:

Грай жучку, грай!

2 А ми того рік чекали, та щобисьмо жучка грали:

Грай, жучку грай!

Ой грай жучку...

3 А в нашого жученька золотая рученька:

Грай...

4 На жучкові опанчина, а сам жучок як дитина:

Грай...

5 А наш жучок чорновусий, на жучкові жупан куций:

Грай...

6 На жучкові черевички, а сам жучок не величкий:

Грай...

7 А хто хоче жучка мати, треба йому паски дати:

Грай, жучку, грай!

Ой грай, жучку, грай, небоже,

Най ти Пан – біг допоможе:

Грай, жучку, грай!

(”Жучок” був малого росту музика, котрого за його гру так любили, що на руках носили.)

Ягілки зібрав О.Бариляк, м.Львів, 1932 р.

Дитина в рідному довкіллі.

Іванчику – Білоданчику.

Дівчата стоять у півколесі на місці, взявшись за руки. Під час співу похитуються в такт то вліво то вправо. Всередині одна дівчина виконує рухи до слів пісні: плине, чешеться, скаче, береться руками попід вуха.

Іванчику – білоданчику,

Поплинь, поплинь по Дунайчику:

Розчеши косу русу

І чорненькії брівця!

Іванчику – білоданчику,

Поплинь, поплинь по Дунайчику:

Возьмися попід боки,

Покажи свої скоки!

Іванчику – білоданчику,

Поплинь, поплинь по Дунайчику:

Возьмися попід вишки,

Шукай си товаришки!

Іванчику-білоданчику,

Поплинь, поплинь по Дунайчику:

З калинового лугу

Вибирай собі другу!

Іванчику- білоданчику,

Поплинь, поплинь по Дунайчику:

А з солодкого меду

Вибери собі третю.

Ягілки. Зібрав О.Бариляк, м.Львів, 1932 р.

Закодований у мові образно - символічний світ пращурів.

Соловію – Пташку.

Діти стоять у півколі, беручись за руки. Всередині одна дівчина виконує рухи до слів пісні.

Соловію, пташку, пташку!

Чи не був ти в садку, садку?

Чи видів ти, як мак сіють?

Ой то так сіють мак!

Соловію, пташку, пташку!

Чи не був ти в садку, садку?

Чи видів ти, як мак росте?

Ой то так росте мак!

Соловію, пташку, пташку,

Чи не був ти в садку, садку?

Чи видів ти як мак цвіте?

Ой то так цвіте мак!

Соловію, пташку, пташку!

Чи не був ти в садку, садку?

Чи видів ти як мак ріжуть?

Ой то так ріжуть мак!

Соловію, пташку, пташку!

Чи не був ти в садку, садку?

Чи видів ти як мак їдять?

Ой то так їдять мак!

Ягілки зібрав О.Бариляк, м.Львів, 1932 р.

Дитина в рідному довкіллі. Культ Сонця, Землі, Вогню, оздоровчі сили природи.

Весняні заклички:

– Юрію – Ярило, вставай рано,

Відмикай землицю,

Випускай росоньку

На теплеє літо,

На буйнеє жито,

Ядренистеє, золотистеє!

Волочився Ярило по всьому світу,

Полю жито родив,

Людям діток плодив.

А де він ногою – там жито копою,

А де він походить – там жито уродить.

Вишні-черешні розвиваються, синє озеро розливається,

Ясне сонечко усміхається, жито силоньки набирається.

– Весно, весно, що ти нам принесла?

– Із коробів жито витрясла,

А витрясла три зернячка,

Три зернячка – насінячка:

Перше зернячко – то васильочок,

Друге зернятко – барвіночок,

Третє зернятко – то любисточок...

Традиційна валеологічна спадщина українців.

Галя

Діти стоять у півколі, побравшись попід руки. Галя (дует з сопрано та альта) співають свої слова всередині.

Всі: А чому ж ти не гуляєш Галю, Галю?

Галя: Бо не маю чобіток, козаченьку!

Всі: А де ж тії чобітки, що я тобі дав?

Галя: Повісилам на кілочок, та ми злодій вкрав.

Всі: А чому ж ти не гуляєш, Галю, Галю?

Галя: Бо не маю запащини, козаченьку!

Всі: А де ж тая запащина, що я тобі дав?

Галя: Повісила на ворота, та ми злодій вкрав!

Всі: А чому ж ти не гуляєш, Галю, Галю?

Галя: Бо не маю кораликів, козаченьку!

Всі: А де ж тії коралики, щом тобі купив?

Галя: Положила в прискриночку, злодій ухопив!

Всі: А чому ж ти не гуляєш, Галю, Галю?

Галя: Бо не маю перстенця, козаченьку!

Всі: А де ж той перстенець, що я тобі дав?

Галя: Заложилам на палець, інший хлопець зняв!

Всі: А чому ж ти не гуляєш, Галю, Галю?

Галя: Бо не маю ще віночка, козаченьку!

Всі: Я віночок з барвіночку в краму куплю!

Галя: Тоді я си потанцюю,

Тай красненько подякую, козаченьку!

(Прискринок – сховок на коралі і гроші в домашній скрині.)

Ягілки зібрав О.Бариляк, м.Львів, 1932 р.

Універсальність світосприйняття.

Воротарчику.

(Веснянка)

Воротарчику, воротарчику, одчини ворітечка!

Ой що ж то за пан іде?

Золоте, золоте зерняточко,

Краснеє дитяточко!

А що він, а що ж він за дар везе?

Червонеє, червонеє яблучко.

Червонеє яблучко!

А в чому це, а чому це дитяточко

У сріблі, у сріблі та золоті,

У сріблі та золоті?

На чом же, на чом же воно їде?

На золотім, на золотім конику,

На золотім конику!

На чім же, на чім же воно грає?

На срібну, на срібну сопілочку,

На срібну сопілочку.

Вибирай собі дівочку!

Світоглядна основа української нації.

А вже весна скресла.

В колі беруться за руки, рухаються вправо, а потім вліво. Між строфами пауза на два кроки.

А вже весна скресла, скресла,

Що ти нам принесла, що ти нам принесла?

Пр: Гей, дівчата, весна красна – зілля зелененьке.

Принесла вам росу, росу

Дівоцькую красу, дівоцькую красу.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

Дівоцькая краса, краса

Як весняна роса, як весняна роса.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

В літі зелененька,

В зимі ядерненька, в зимі ядер ненька.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

На Дунаю прана, прана,

В меду полокана, в меду полокана.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

На сонці сушена, на сонці сушена,

В китайку звинена.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

В скриньку схована,

На Великдень вбрана, на Великдень вбрана.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

А вже весна скресла, скресла!

Що ти нам принесла, що ти нам принесла?

Пр Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

Принесла вам росу, росу –

Парубоцьку красу, парубоцьку красу.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

Парубоцька краса, краса

Як осіння роса, як осіння роса.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

В калюжі мочена,

На дощі сушена, на дощі сушена.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

Під лаву втручена,

Терном пришпилена, терном пришпилена.

Пр: Гей дівчата весна красна – зілля зелененьке.

Ягілки зібрав О.Бариляк, м.Львів, 1932 р.

Де ти їдеш Романочку?

(Ягілка)

Де ти їдеш Романочку, Романочку?

На ярмарок, мій паночку!

Що ти везеш торгувати, торгувати?

Везу дівчат продавати!

А по чому Романочку, Романочку?

Сто за одну, мій паночку!

Задорого, Романочку, Романочку!

Є їх мало, мій паночку!

Де ти їдеш, Романочку, Романочку?

На ярмарок, мій паночку!

Що ти везеш торгувати, торгувати?

Везу хлопців продавати!

А по чому, Романочку, Романочку?

За сто грейцар, мій паночку.

Чом так мало, Романочку, Романочку?

Є їх досить, мій паночку!

Ягілки зібрав О.Бариляк, м.Львів, 1932 р.

Весняні заклички.

Хлопчики з “пташками! (Вироби з тіста)”:

Пташок викликають із теплого краю:

– Летіть, соловейки, на нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки пасти корівоньки.

Просимо ми, просив тато і мати:

Прилітайте, пташки до нашої хати!

Всі діти:

– Гуси, гуси, вам на гніздо, а нам на добро.

(Кидають жмут сіна чи соломи).

– Гуси, гуси, вам на гніздечко, а нам на здоров’ячко!

Лелеку, татку, збудуй нам хатку!

– Чорногузе, дядьку, зроби мені хатку,

І ставок, і млинок, і вишневелький садок!

– Веселик, веселик, колесом, колесом,

Перев’яжу тобі дорогу красним поясом!

– Ой виплинь, виплинь, гоголю,

Винеси літо з собою,

Винеси літечко, зеленеє житечко,

Хрещатий барвіночок, запашний васильочок!

– Йдіть у поле, орачі,

Дітям треба калачі.

– Топчу, топчу ряст, ряст,

Бог здоров’я дасть, дасть.

І ще буду топтати,

Щоб на той рік діждати.

А ми просо сіяли, сіяли

Дівчата й хлопці розділяються на дві групи порівну. Перша група співає, друга відповідає.

І.

А ми просо сіяли, сіяли,

Ой, дід, ладо сіяли.

II.

А ми просо витопчем, витопчем.

Ой, дід, ладо витопчем, витопчем.

І.

А чим же вам витоптать, витоптать?

Ой, дід, ладо витоптать, витоптати?

II.

А ми коней випустим, випустим,

Ой, дід, ладо випустим.

І.

А ми коней виловим, виловим,

Ой, дід, ладо виловим.

II.

А чим же вам виловить, виловить?

Ой,дід, ладо виловить, виловить?

І.

А шовковим поводом, поводом,

Ой, дід, ладо поводом, поводом.

II.

А ми повід викупим, викупим.

Ой, дід, ладо викупим, викупим.

І.

А чим же вам викупить, викупить?

Ой, дід, ладо викупить, викупить.

II.

А нам треба дівчинку, дівчинку,

Ой, дід, ладо дівчинку.

І.

А яку вам дівчинку, дівчинку?

Ой, дід, ладо дівчинку.

II.

А нам треба Галочку, Галочку,

Ой, дід, ладо Галочку.

І.

А в нас Галя дурочка, дурочка,

Ой, дід, ладо дурочка.

II.

А ми її виучим, виучим,

Ой, дід, ладо виучим, виучим.

І.

А чим же вам виучить, виучить?

Ой, дід, ладо виучить, виучить?

II.

А шовковим поводом, поводом,

Ой, дід, ладо поводом, поводом.

І.

До нашого гурту прибуло, прибуло

Ой, дід, ладо прибуло, прибуло.

II.

Від вашого гурту відбуло, відбуло

Ой, дід, ладо відбуло, відбуло.

І.

А в нашому гурті скачуть, скачуть,

Ой, дід, ладо скачуть, скачуть.

II.

А в нашому гурті плачуть, плачуть.

Ой, дід, ладо плачуть, плачуть.

 

Десь тут була подоляночка

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона сіла,

Тут вона впала,

До землі припала,

Сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

Устань, устань, подоляночко,

Устань, устань, молодесенька,

Умий личко так, як скляночку,

Утрись, утрись шовковим рушником,

Та візьмися в боки,

Покажи нам скоки.

 

-------------------------------------------------
Джерело:
http://www.rius.kiev.ua
 

Пошук на сайті

Що маємо