Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого

Історія розвитку кераміки і гончарства України. Фотоальбом керамічних і гончарних виробів


Кераміка і гончарство

Україна багата на поклади найкращих звичайних і каолінових глин різноманітних барв - від білої і кремової до коричневої і темно-сірої, - що спричинило значною мірою розвиток великого керамічного промислу ще в найдавніші часи. Особливе ж значення для української кераміки та гончарства має передмінойська трипільська мальована кераміка кінця енеоліту (2500-2000 рр. до Різдва Христового). Її багаті орнаментальні мотиви, знаки, принципи композиції суттєво вплинули на весь подальший розвиток української кераміки.

Із VII століття по Різдві Христовому починається слов'янська доба у розвитку української кераміки. У темно-сірій кераміці цієї доби спостерігаємо багато рис римської із тисненим (ритим) орнаментом (паралельні і хвилясті лінії, насічки, зірки).

Вже у княжу добу (Х - ХІІІ століття) керамічне виробництво стає мистецьки довершеним і перетворюється на справжній промисел. Саме з того часу починає вживатися гончарське коло (круг), вдосконалюється розчин, випалювання, а на межі Х-ХІ століть відкрито спосіб обробітку каолінової глини, що стоїть дуже близько до порцеляни XVII-XVIII століть. Окрім посуду з витончено простою орнаментикою, виготовляють також ліплені фіґурки людей і тварин, предмети релігійного вжитку. Небувало досконалою стає технічна кераміка для будівельних потреб: цегла, плитки, кахлі, архітектурні деталі та орнаментика, нерідко полив'яні. Плиткою й орнаментованими кахлями викладались чудові килимові узори.

Після короткого періоду занепаду керамічного виробництва в XIV - XV столітті з кінця XV століття починається його нове піднесення. З'являються цехові орґанізації гончарів. Урізноманітнюється техніка виробництва, форми посуду, прикраси, полив'яний посуд, поширюються орнаментовані кахлі.

У XVII - XVIII століттях на Гетьманщині і Поділлі керамічний промисел сягає чергових висот. Стиль українського бароко привносить елементи стриманої декоративності і насиченості кольорів, з'являються ориґінальні орнаментальні мотиви. Посуд і кахлі відзначаються тривкістю, добрим випалюванням і міцною рівною поливою. Трапляються кахлі, на яких змальовують цілі композиції: сцени з рослинами й тваринами, побутові й історичні: стрільці, козаки, запорозькі курені, бандуристи, кобзарі, кораблі, забава у корчмі, сцени битви, релігійні мотиви, геральдичні знаки тощо. Окрім розмальованих полив'яних кахлів значного поширення набули монохроматичні (найчастіше темно-жовтого або червоного кольору) із заглибленнями та рельєфними візерунками кахлі. Тоді ж сформувались і провідні центри керамічного виробництва, що, як правило, зберегли своє значення аж до ХХ століття (Стародуб, Козелець, Ніжин, Чернігів, Ічня, Батурин - на Чернігівщині; Хорол, Комишна, Опішня - на Полтавщині; Кам'янець, Деражня, Шаргород, Зіньків, Бар, Купин, Летичів, Смотрич, Янів, Миколаїв - на Поділлі; Яворів, Судова Вишня, Стрий - у Галичині; Володимир - на Волині).

XVII - XVIII століття в історії українського гончарства мають свої характерні особливості. Центри і осередки гончарства розміщені по території України досить непропорційно у зв'язку із нерівномірністю покладів доброї гончарської глини. Серед найважливіших гончарських реґіонів, визначальний для цього часу - Сокальщина, західне Поділля, східне Поділля, Полтавщина, Полісся, Підляшшя, Чернігівщина, Київщина, Слобожанщина, Буковина й Закарпаття. Основними різновидами виробів гончарів з цих місцевостей є різноманітні типи посуду (горщики, гладущики, глечики, миски, дзбанки, куманці, баклаги, барильця), декоративний посуд скульптурного характеру (баранці, леви, коники, півники), різні іграшки (півники, коники, баранчики, свищики та ін.) тощо.

У кераміці з території колишньої Гетьманщини (Київщина, Чернігівщина, Полтавщина) у формі посуду та орнаментиці проглядають традиції старокняжої доби, помітний вплив інших видів декоративно-прикладного мистецтва, зокрема вишивки і ткацтва. На Поліссі зустрічаємо доволі практичну однотонну кераміку, як і на Підляшші (тепер Польська Республіка) й у Галичині.
Найтиповішими виробами є миски і дзбанки. Миски часто поліхроматичні з надзвичайно різноманітною орнаментикою, часом із дуже архаїчними мотивами. До найархаїчніших типів орнаментики належать геометричні мотиви (безконечники, ламані і хвилясті лінії, узгоджені з формою посуду). Вони притаманні кераміці з Поділля, Волині, Закарпаття. На Київщині, Полтавщині, східному Поділлі популярною є рослинна орнаментика. Для галицької орнаментики з Гуцульщини та Сокальщини характерні обидва типи узорів. Трапляються також образи птахів (півник, павич), тварин (кінь, лев, риба, жаба), комах і навіть людини.

З ХІХ століття вироби кожного району гончарного промислу починають набувати певних особливостей, що залежать від природних якостей матеріалів, технічного рівня виробництва, місцевих традицій тощо.
В Опішні ґравіювали по вогкому черепку, наліплювали рельєфні орнаментальні мотиви, вплітали в мальований рослинний орнамент казкових звірів та птахів. На Поділлі почали виготовляти червоний мальований посуд, оздоблювати миски тематичними фіґурними композиціями.

На Гуцульщині слави зажила кераміка Петра Бахметюка та його сина Олекси із Косова, кахлі Івана Баранюка. У косівських орнаментах впадають в око багатопелюсткові квіти, трикутне листя, ґрона винограду, пташки на гіллі, коні, кози, олені. У Пістині ж виготовляли здебільшого мальовані миски, тарелі, дзбани та ін.
У 20-30-ті роки ХХ століття значної шкоди гончарному промислові в Україні завдала примусова колективізація, що спричинила скорочення кількості гончарів-кустарів. Певного пожвавлення гончарство зазнало у повоєнні роки, однак 1960-80-ті роки гончарське ремесло стало знову занепадати. Лише за роки незалежності України спостерігається тенденція до певного відродження давніх традицій, зокрема в Опішні, Гавареччині та ін.
Технологія виготовлення кераміки з прадавніх часів практично не змінилася і передбачає: а) добування і приготування глини; б) виготовлення посуду та кахлів; в) випалювання. Технологічне називництво залишається спільним для усієї території України. Розмальовують вироби пензлем, орнамент рисують рильцем на поверхні підсушеної, ще не випаленої посудини.

"Пані з дитиною". Теракота, розпис ангобом. Львіщина. Початок ХХ ст.


Глечик. Майоліка, розпис ангобами. Полтавщина. Кінець ХХ ст.

Глечик. Майоліка, розпис ангобами. Полтавщина. Кінець ХХ ст.


Дзбанок. Майоліка, розпис. Закарпаття. Початок ХХ ст.

Дзбанок. Майоліка, розпис. Закарпаття. Початок ХХ ст.


Дзбанки, горщик. Майоліка. Львівщина. 1950-ті рр.

Дзбанки, горщик. Майоліка. Львівщина. 1950-ті рр.


Дзбанок.

Дзбанок.

Дзбанок. Майоліка, розпис. Закарпаття. Початок ХХ ст.

Дзбанок. Майоліка, розпис. Закарпаття. Початок ХХ ст.

Свічник-трійця. івано-Франківщина. Початок ХХ ст.

Свічник-трійця. івано-Франківщина. Початок ХХ ст.

Дзбаночок. Майоліка, розпис ангобами. Полтавщина. Кінець XX ст.

Дзбаночок. Майоліка, розпис ангобами. Полтавщина. Кінець XX ст.

"Пані з собачкою". Глина, розпис ангобами, полива. Вінничина, початок ХХ ст.

Дзбанки, гощик. Майоліка. Львівщина. 1950-ті рр.

Дзбанки, гощик. Майоліка. Львівщина. 1950-ті рр.

Таріль. Глина, ангоби, поливи, розпис.

Таріль. Глина, ангоби, поливи, розпис.

Плесканець. Кераміка, розпис, полива.

Плесканець. Кераміка, розпис, полива.

"Вершник". Кахля. Косів.

Кашпо. Порцеляна. Надполивний розпис. Рівненщина. 1820-ті рр.

Кашпо. Порцеляна. Надполивний розпис. Рівненщина. 1820-ті рр.

Керамічна плитка з рельєфом грифона з підлоги Галицького Успенського собору ХІІ ст.

Керамічна плитка з рельєфом грифона з підлоги Галицького Успенського собору ХІІ ст.

Свічник, курильниця. Полтавщина. кінець 19 ст.

Свічник, курильниця. Полтавщина. кінець 19 ст.

Гончарний посуд з Княжої гори в Галичі-Крилосі. ХІІ-ХІІІ ст.

Гончарний посуд з Княжої гори в Галичі-Крилосі. ХІІ-ХІІІ ст.

Боклага.

Боклага.

Тарілка.

Тарілка.

Таріль. Глина шамотна, ангоби, поливи, розпис.

Таріль. Глина шамотна, ангоби, поливи, розпис.

Дзбаночок і декоративна таріль. кераміка, розпис, полива.

Дзбаночок і декоративна таріль. кераміка, розпис, полива.

Вази.

Вази.

Баран.

Баран.

Горнятка.

Горнятка.

Барило.

Барило.

Макітри.

Макітри.

Макітри та глечик.

Макітри та глечик.

За матеріалами:
http://www.ukrfolk.kiev.ua

 

Пошук на сайті

Що маємо