Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Ірина

Вірші     →     Ірина
 
Нас знов ведуть і ми, на жаль, йдемо
 

Нас знов ведуть і ми, на жаль, йдемо,

Хитаючись і опустивши очі,

І майже всі не розуміємо,

Куди ведуть і що від нас там хочуть.

 

Все не свідомо, а свідомість де?

А де думки, чи хоч якісь вагання?

Нас кинули на здійснення ідей,

Ідей, не маючих всесвітнього визнання.

 

Нас напоїли, дали сто рублів,

Ми їх сховали в шафі на полиці

І на обличчі вже поменшав гнів,

Хоча які обличчя, в нас же «лица».

 

І поки совість зрадливо мовчить,

Під тиском несприятливих умов.

До клітки без дверей і без ключів

Нас знов ведуть і ми, на жаль, йдемо.



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 701
Коментарі 1
Дата надходження 08-02-2012
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо