Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Олег Гончаренко

Вірші     →     Олег Гончаренко
 
І ВІДКРИЮТЬСЯ ТАЄМНИЦІ
 

 І 

І зрозумієш, магнетичність прірв у чім,

лише із птахом у сердечному «двобої».

Так Прометей орла презлого приручив,

за мудрість цю годуючи собою.

Чим гірший я? Або чим гірший ти?

Уже не треба й «анти-божих» вчинків.

Тут головне – не відректись мети,

коли й дістане дзьобом до печінки.

Й коли сидітиме уже «у печінках»

не мислити фатально: «Помирать чи ні?!»

У тебе ж хоч – мутант, але – жар-пах,

живець з протуберанців помаранчевих.

Не корч із себе мертвого божка –

приманюй вогником крилату дивовижу!

Наука жити – смертна і важка?

Повір, лиш завдяки меті ти й вижив.

Тому… чому це я тебе учу?

Поквапившись, забув сказать про те я,

що сам тримаю перед Птицею свічу –

останній подарунок Прометея.

Я теж тут плавлю серцем кригу зим.

А щоб натхнення не сприймалося за кару,

я теж блаватні очі «пригасив»

і теж нап’ялив блазенську машкару…

 



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 715
Коментарі 2
Дата надходження 11-02-2012
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо