Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - uriy

Вірші     →     uriy
 
Хрущі
 
Як тільки починається тепло,

Прогріється земля довкола трохи,

Повзуть і лізуть із землі хрущі,

Ще з осені які мовчали й досі.



Вони, що мовчки зимували у землі,

А зараз їм поговорити треба, й годі

Куди не глянь, кругом самі хрущі,

Такі маленькі і проворні трохи.



Старі, нові, товстенькі та худі,

Усі кричать, говорять нам потроху

Як треба жити всім нам, у житті,

Щоб їм жилося, як раніше, в осінь.



Говорять все, гудуть як треба,

Отим, хто дарить їм тепло, і гріє їх

Грішми, і хмелем трусить

Обіцянок пустих, затьмарених і досі



Всі лізуть вгору, від землі, ройком

Що з осені була їм конче треба,

В надії, що прийдешнеє тепло, й

Забудуть люди, хто і звідки. Досить



Не буде так, сьогодні і завжди,

Щоб правду затоптати, замести,

Повернуться у землю всі хрущі,

Що ще вчора нам гуділи трохи.



Від тебе все залежить, і мене,

Чи будем жити краще, ми з тобою,

Чи зміниться життя, моє й твоє,

Й чи будуть нам гудіти угорі,

Всі ті, що інколи виходять із землі,

Щоб обдурити, й обігрітись знову.

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 859
Коментарі 0
Дата надходження 08-07-2012
Дата створення 28.06.2004

Пошук на сайті

Що маємо