Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - volodumur nazarenko

Вірші     →     volodumur nazarenko     →     та ж
 
volodumurnazarenko
 












                          
     Володимир Назаренко.    
  Істини  іскрини для людини.
                Поезія .
                                                                                                     .
Ну  що  вам  за  брехню   сказати?

Хотіли б ви того чи ні,
Але давно вже треба           
Поставить пам’ятник брехні
Великий, аж до неба

Не  сумнівайтесь у  житті
Брехня велика сила
І пам’ятник такий собі
Вона лихвою заслужила

Все починалося з брехні
Спочатку було слово
А потім світло в темноті
Й за тиждень все готово

Так створена була брехня
Як від сприяння неба
Вона зростала день від дня
Була в тому потреба

Брехню творили брехуни                           
Вона ж їх годувала
Взаємовигідні вони
І та вигода чи мала

Та ефективною брехня
Буває в тому разі
Коли сприймається вона.                             
Лиш на правдивій базі.

Того й підмішують брехню.
Між правдою тоненько.
Щоб всі повірили всьому.
Без сумніву й бистренько.

Але для простаків і так.
Брехня проходить м’яко.
Вони не знають навіть як.
Їх дурять скрізь всіляко.

        А брешуть дійсно скрізь і без розбору.
        В казках, легендах, наукових творах.
        В статтях, віршах, на забудовах.
       
       Підсовують брехню в газетах.
       Книжках, листівках і буклетах.
       По телевізору, по телефону.
       По інтернету і магнітофону.

       На зборах, лекціях, уроках.
       В трамваях, ліфтах, санітарних блоках
       На літаках і теплоходах.
       Базарах, ліжка, переходах.
       На площах, скверах і повсюди.
       Рекламну брехню ми можем почути.

       То вибирають президента.
       То депутата претендента.
       Але завжди одне і теж.                                                                          
       Брехня якій немає меж.

       Брехня та скрізь, брехня повсюди
       Та схаменіться ви все таки люди
А те що розумні. Я цьому не вірю
Не будуть розумні платить за брехню
Попам і артистам співакам-карєристам
Нечесним лікарям
Брехливим вчителям
Підступним чинцям
Та суддям злочинним
Безчесним гарантм конституційним
Бандитським міліціянтам
Та різним спекулянтам
Як би ж ви людоньки їх не кормили
Вони б вас як дурнів таких не дурили

Не будуть розумні й хвалить брехунів
Писак і поетів та всяких вождів
Поки ж процвітає у нас марнославство
Історію пишуть про різне нахабство
Хто більше загарбав  чужих територій
Хто більше вбивав і топив крематорій
Хто знищив мільйони невинних людей
Втіляючи суть ідіотських ідей
Чи просто вдоволив садистські потреби
 Була необхідність і так було треба

Почуєш від різних його посіпак 
Тільки на крові і тільки отак

Вони б такого не казали
Коли б із них ту кров пускали

Навіть церква-свята віра
Не прокляла ще бузувіра
А проклинала Льва Толстого
За що ,про що,і ні до чого

То ж не треба так брехати
Пощадіть дітей своїх
В брехні вони із немовляти
Їм брешуть  рідненькі і батько і мати
Ну як їм від брехні втікати

У дитсадочку і у школі
Виховання без брехні
Ще не проводилось ніколи
Із давна і до на наших днів

Уже так звиклися з брехнею
Немає без брехні життя
Не можуть розпрощатись з нею
Не знають іншого буття

На жаль це всіх задовольняє
Борців з брехнею ще немає
Немає й  партій в нас порядних
Боротися з брехнею здатних

Брехня як видно наркотична
І ця хвороба споконвічна
Химерами лише жива
Тому хотів би дуже я
Щоб вся підступна та брехня
До брехунів і поверталась
Щоб з них за це завжди сміялись
А підлі дії проклинались
І мода на брехню скінчалась
Та своєчасно поховалась
І більш ніде не проявлялась

А я повторно за своє
Бо пам’ятник брехні вже є
І це надбання не моє
Ще в стародавньому Єгипті
Створили гарні, непохитні
Так зване чудо світове
Ці піраміди-довгобуди
Лиш пам’ятником здатні бути
Брехні в історії людей
Та ідіотських їх ідей.
                     Склав В.Назаренко
                       Кінець 2006р.



Шануймося   українці

Та вже досить українці
В дурнях нам вважатись
Прийшла пора українці
Розуму набратись
 
Сором ,сором українці
Так ганебно жити
Треба треба українці
З мудрістю дружити

Хвате хвате українці
Нам лихої слави
Станьмо станьмо українці
На захист держави
 
Недамо ж більш українці
Її шматувати 
Будем будем українці 
Її шанувати

Не в боях ми українці
Її отримали
Воля божа українці
За неї подбала

і якщо ми українці.
Її занехаєм
Будем прокляті від Бога
Пекло отримаєм

Ще не пізно українці
Припинити чвари
За одно і поодинці
Розвіяти чари


Чари, чари українці
треба подолати
і до влади проходимців
більше не пускати

Не давайте українці
ви владу сволоті
Бо залишитесь назавжди
В жахливій злидоті

Коли ви вже українці
Будете в пошані
То припинять голокости
Сусіди незвані

Тільки тоді українці
Будете в пошані
Коли в вашій поведінці
Єдність стане пані

Перестаньте українці
Пертися в гетьмани
В цій ганебній поведінці
Практика погана

Не було в вас українці
Видатних гетьманів
Тому й мали ви халепи
Від різних дурманів
З вас знущатися українці
Свої ж відщепенці
Того й владу забирали
Різні іноземці

То ж шануйтесь українці
 Самі між собою
Вибирайте ви гетьманів
Тільки з головою

Бо немає українці
Ніяких гарантій
Що опинитесь в Сибірі
В натопленій хаті.  
                                            .
 В. Назаренко 2007 р
 


Нема  за  кого  випити.

Якось мені розповіли
Що в наше місто з Білорусі
Два білоруси прибули
Як завжди в діловому дусі

Так водиться на Україні
Для успіху в усих ділах
Їх пригостили по чарчині
Щоб дружба кріпшою була

Тут білоруси об’явили
Що першу чарку завжди й гарненько
П’ють вони за батьку Лукашенко
Лиш потім за своє вже пили

А мене заздрість придавила
«живуть же інші бо змогли»
Що ж ця людина їм зробила
Щоб першу чарку за неї пили.
Напевно в них добрі порядки
Напевно дбають про людей
І лиш за це такі подяки
Найкращі від любих ідей

А у нас на Україні
Все як кажуть навпаки 
Бродять діти безпризорні
Та бездомні старики

Бо житло забрала влада
Розвела туберкульози
Не одна у влади вада
Їй ніщо старечі сльози


Собі зарплати європейські
Непосоромились  зробити
Зате порядки африканські
Такі що неможливо жити

Куди не ткнись і скрізь свавілля
Корупція, рейдерство, грабіж
Розграбували все довкілля                                                                                                                              
Та мало хочеться побільш

Народу ваучери дали
Собі ж забрали все що є
Чини важливі покупляли
І все вважають за своє

Та розуму собі не купиш
Діла їх видно де не глянь
Про найдурніше щось почуєш
То їхні справи без вагань

Удостовіритися можна
Зверніть увагу на село
Розруха тут стоїть тривожна
Хоч і війни ще не було

Найкращі в світі чорноземи
Нема чим, ніяк оброблять
Нема нагальнішої теми
Як Україну годувать


Що ще сказати-всюди злість
Було нас 52 мільйони
А залишилось 46

Хто ж відповість за наші лиха
Не жди, ніхто не скаже я
Як керувать то всім потіха
А відповідальність на козла

То ж нема у нас за кого
Першу чарку пить завжди
Не послав нам бог такого
Може пришле, підожди

(Не послала на доля такого.
Може пошле, підожди)
    В.Назаренко
    2007р


Хочеш  вір,  хоч  не  вір
В  Нато  краще  ніж  в  Сибір

Швидко плине час чи ні
 летять чи йдуть повільно дні
а ми розумні чи дурні
рахуємо літа земні

Рахувать так рахувать
але тільки не брехать
хотілось би всю правду знать
так де ж її чистеньку брать

Двадцяте століття, оте що пройшло
для нас українців найгірше було
десятки мільйонів загиблих взяло
імперська Росія зробила це зло

Чи то війна велась імперська
чи та що звалась громадянська
чи може та що партизанська
Іспанська, Польська чи Японська
Корейська, Афганська та Фінська
а кров лилась там українська

А ще були голодомори
штучні і не зовсім твори
катів-вождів і ці потвори
що домоглись собі покори
та знищили народу гори
нас українців – за що кікімори
і вас не мучили докори
ще й не отримали гомори.

Крім цього рабство явне мали
нас до Сибіру відправляли
ми там метали добували
деревину заготовляли
заводи різні будували
цілинні землі підіймали
канали всякі проривали
та часто там і померали
а нашу смерть не рахували
і геноцид ввесь приховали  

Як би ж ми документи мали
то посіпаки б не кричали
в намордниках російських звали
як би ми в Нато не вступали
щоб вони можливість мали
та до Сибіру нас загнали
і ми там ріки повертали

                       В.Назаренко
                                 2007р. 

Навіщо  так

Всі напевно добре знають
Що лиш могутні виживають
І все на цьому світі мають
Тому в добрі і процвітають.
Слабкі ж здебільшого страждають
І долю злую проклинають
А мудрість стійко зневажають
На чудо лиш надію мають
Та бога в поміч призивають
Ще й вірою себе втішають
І все брехнею покривають
Горілку пити полюбляють
Та цигарковий дим вдихають
Або наркотики вживають
Та цим собі життя кінчають
Й це при тім,що добре знають
На них постійно заробляють
Та їх свободу утискають
Життя умисно затрудняють
Та цим багатство наживають
А їхнє горе зневажають.


              Або так

Життя на злі базується,
Живе живим годується,
Та за своє піклується,
Все інше ігнорується.
За гроші все купується,
Жадоба культивується,
Безмежно провокується
І до нестями дується,
Загарбать  все готується,
Постійно цим турбується,
Лиш на своє милується,
Похвалами шанується
І це не критикується,
Та з часом все плюндрується,
І смертю нівелюється.

            Чи так?

Завжди хотілося мені
Пізнати істини одні
Життя – буття  у наші дні
І тільки правду, без брехні
Та чи можливо це, чи ні
Що як ці прагнення дурні
І втрачу цінності земні
Ради непотребу й фігні
Бо речі є більш значні
Не опинитися в багні
Не залишитися на дні
Не влипнути в діла брудні
А забезпечить для рідні
Належний рівень зарплатні
Стримати процеси руйнівні
Здоров’я й розуму страшні
Без мук в життєвому вогні
Зробить обов’язки земні
Сповна проживши свої дні
І смерть прийняти у вісні


           Можливо так

Життя по всякому триває
Кожен в ньому своє має
Завжди на більше зазіхає
Але по різному буває
Бо з часом хтось своє втрачає
А інший щось собі придбає
Якщо невдача не спіткає
То власність стрімко прибуває
Значних розмірів набуває
І це ніхто не припиняє
А успіхом життя вважає
Та щастя в цьому лиш шукає
І іншого не помічає
Жити в клопотах звикає
Та скрізь жадобу проявляє
Принизить інших полюбляє
Себе ж постійно вихваляє
І все на інших заробляє
Бо це за правило вважає
Але не вічно так буває
В кінці кінців усе втрачає
Або все просто набридає
І вічно щось не вистачає
Отак життя все проминає
Нічого кращого не має
Але й по іншому буває
Багато хто наполягає
Життя ж по всякому триває
Та все ж свою властивість має
Без боротьби воно згасає
Хто бореться – той виживає
Та й боротьби без життя не буває.

         А  якщо  так

Якщо ще раз не повезло
І діється все як на зло
Та ще й нещастя приповзло
Спокійно розбери все зло

Чому ще раз не повезло
Чому все діється на зло
Чому нещастя приповзло
Навчись не допускати зло

І не надійтесь щоб повезло
Нічого не роби на зло
А як нещастя приповзло
Кріпись і переможеш зло

Нікому ще не повезло
Назавжди подолати зло
І щоб воно не приповзло
Забудь за нього як за зло

       А  краще  так

Мир та любов пізнавайте
Мир та любов шукайте
А як знайшли тримайте
І впевнено розмножайте
Кому потрібно віддавайте
Та задоволення цим майте
Але реальність не втрачайте
Спроможність свою піднімайте
Працею труднощі долайте
Достатньо статків заробляйте
Все в міру сил своїх тримайте
Своїх дітей цьому навчайте
Себе та інших поважайте
Насамперед скрізь спокій майте
Та часу без толку не гайте
На користь завжди витрачайте
З дурістю вчасно поривайте
Неторопіться і не зівайте
В роботі якість поважайте
Та сили свої зберігайте
І за здоров’я не забувайте
 На задоволення його не міняйте
В міру можливостей поступайте
А розум ясний  не  втрачайте
Без нього  нічого не сприймайте
Всі дії з совістю звіряйте
Та гідність вчасно з захищайте
Так буде вірно, так тримайте

В. Назаренко
2007р.

Оце  така  любов

Я люблю бо я жива,
Я люблю – це не слова.
Я люблю усе що є,
Я люблю і це моє.
Я люблю бо треба жить,
Я люблю бо час біжить.
Я люблю саму себе,
Я люблю також тебе.
Я люблю усе любити,
Я люблю на світі жити.
Я люблю усе навкруг,
Я люблю на весь свій дух.
Я люблю завжди любить,
Я люблю у кожну мить.
Я люблю завжди і все,
Я люблю і те і це.
Я люблю бо я вродлива,
Я люблю і я щаслива.
Я люблю на все глядіти,
Я люблю за всіх радіти.
Я люблю спокійно жити,
Я люблю завжди дружити.
Я люблю перемагать,
Я люблю це благодать,
Я люблю міцною бути,
Я люблю здоров’я чути.
Я люблю благих людей,
я люблю і їх дітей.
Я люблю як сонце сходить,
Я люблю коли заходить,
 я люблю безмежність неба,
Я люблю і це потреба.
Я люблю як дощ іде,
Я люблю як сад цвіте.
Я люблю як грім гримить,
Я люблю завжди світить.
Я люблю і мед і бджоли,
Я люблю значні простори.
Я люблю і ночі й дні,
Я люблю пташок пісні.
Я люблю сама собою
Я люблю бути такою
Я люблю, бо я любов
Я люблю, бувай здоров!

    2007 р. В. Назаренко


Радійте  життю   І  будете  жити

Радійте життю – тільки так треба жить,
Радійте життю – бо наш час не простить,
Радійте життю кожен день кожну мить,
Радійте життю бо воно пробіжить.
Радійте життю і все що треба робить,
Радійте життю – це ваш час,щоб творить,
Радійте життю, щоб все цвітом залить,
Радійте життю хай нещастя тремтить.
Радійте життю – ваша правда спішить,
Радійте життю і вас будуть любить,
Радійте життю і вас будуть хвалить,
Радійте життю зійшло  сонце світить.
Радійте життю це струмочок дзюрчить,
Радійте життю пташка  пісню вершить,
Радійте життю бджілка з поля летить,
Радійте життю грім на небі гримить.
Радійте життю дощ шалений сичить,
Радійте життю все на світі твердить,
Радійте життю і не думайте нить.
Радійте життю і тоді пощастить,
Радійте життю і будете жить!

В.Назаренко
    2007р.

Краще  було  б  не   хворіти.

Ми зможемо довго жити
Якщо цього хотіти
Собою дорожити
І все як слід робити
Здоров’я не труїти
Повітря оцінити
Не все приємне пити
Не все смачненьке їсти
Себе цим не дурити
Та істину любити
Щоб зовсім не хворіти
Бо будуть лікувати
Здоров’я вижимати
Пілюлями морити
Уколами труїти
Та гроші з вас доїти
Заплачете як діти
То краще не хворіти
Дієту примінити
З повітрям подружити.
Та м’язи вхід пустити
І вчасно відпочити
Життю побільш радіти
Себе і світ любити
Не все що є хотіти
Дітей своїх жаліти
І їх цьому навчити
то будуть довго жити

В .Назаренко
2007 р.

Часи  затемнення  сумні

Вам доводилось чи ні
Спостерігати в наші дні
Вірніше у часи нічні
Просто з ліжка у вікні
Цікаві прояви земні
Повний місяць у тіні
То наша тінь, повір мені
Це чиста правда без брехні
Ми й місяць з сонцем в площині
Та ще й всі на прямій одні
Такі ось явища земні
При цьому небеса ясні
Погоди якості зручні
Дали можливості мені
Роздивитись у вікні
Затемнення часи сумні
Як на яву, а не у сні
Згасає місяць у тіні
О п’ятій це було годині
21 лютого в Україні
2008 рік є нині
Все це підтверджує мені
Могутність тіні в наші дні
Можливі знов часи сумні
Як динозаври не одні
А всі розумні і дурні
Покинуть простори земні
Бо без сонця у тіні
Нема життя у наші дні

         В.Назаренко

Про  котів  без  паспортів

Зверніть увагу на котів
усі вони без паспортів
Без регістрацій, номерів
Живуть не гірше хазяїв
Не має в них своїх Богів
Не відають вони чортів
Тому й не треба їм попів
Цих ненажерливих ротів
Брехні невпинної майстрів   ..
Немає в них і поготів
Начальників різних сортів
Від безтолкових до злодіїв
Брехні нахабної творців
Та здирництва ціпких хапців
Обожнювачів тугих гаманців
Не видно в них і лікарів
Здоров’я  клятих ворогів
Бо кожен з них завжди б хотів
Щоб більше бідний кіт хворів
Та їм приносив хабарів
І щоб перечити не смів
А мовчки все завжди терпів
Нема  також учителів
Брехні й непотребу спеців
Дітей безжалісних катів
Системи хибної творців
Забруднення чужих мозгів
Це не  проходить у котів
Бо в них немає брехунів
Тут не годують хитрунів
То ж здохли всі до наших днів
Ніхто за ними не жалів
Бо толку з них як від козлів
Такі порядки у котів
Все, що дійшло до пазурів
Не буде в інших хазяїв
Хто, що зловив той те і з’їв
І так було з покон віків
Нема  котячих халуїв
Якщо поїсти захотів
Ніхто не принесе  щоб з'їв
Не  прийнято це у котів
Сам домагайся що хотів
Та постарайся щоб зумів.
Тому нема в них королів
Попів, начальників, панів,
Партійних всяких там вождів
А в першу чергу халуїв
Зверніть у вагу на котів
Живуть не гірше хазяїв
Хто б з вас такого не хотів

В. Назаренко
01.08р.

Ой  гарная  вишня  в  зеленому  листі.

                          (пісня)

Ой гарная ж вишня в зеленому листі
А ще краща дівка, ота що в намисті
Біля неї хлопці як герої ходять
Наче від ікони очей не відводять

Кожен прагне ближче біля неї стати
Наче ненароком її обійняти
Та не кожен знає що за ці дрібниці
Можна отримати від друга по пиці
А кому всміхнеться на ній оженитись
Своїм щастям буде з іншими ділитись

Ой гарная ж вишня в зеленому листі
А ще краща дівка, ота що в намисті
Тож подумай хлопче як тобі діяти
Може тої дівки краще не чіпати

Я не буду розум на тебе зважати
Краще буду дівку отакую мати

          В. Назаренко
               2006р.




                  Слава сонцю
                            (пісня)

Сонце ясне ти прекрасне ти для нас понад усе
Твоя сила нас створила тож ми дякуєм за це
Ми з тобою просто рідні хочем бути назавжди
В нас немає більш нічого тільки ти і тільки ти
Все прекрасне в твоїй владі що ми бачим день за днем
Наше щастя, наша доля все до нас від тебе йде
Тож ми просим тебе щиро будь для нас опікуном
Дай нам їжу, дай нам миру забезпечуй нас добром
Наших діток особливо чим пильніш оберігай
Хай живуть собі щасливо хай для них скрізь буде рай

А за це ми наше диво будем тебе прославлять
В серці нашім вкрай ревниво  будем тебе звеличать

В.Назаренко
2006


Не  там  свині  в  Україні

Не буде ладу в Україні,
Бо владу захопили свині:
У них порядки дикі й дивні –
Знущатися з народу схильні,
Неначе від закону вільні,
Бо думають вони єдині
Відповідати не повинні
За свої дії примітивні
Здебільшого завжди злочинні,
Спрямовані на зло людині.
Від совісті і честі вільні
Садизму ознаки ймовірні,
А може просто божевільні,
Надії їхні примітивні,
Що всі терпіти це повинні –
Свавілля і безкінечні злидні,
Брехню й обіцянки огидні,
Зажерливі хапки невпинні,
Та не зароблені зарплати дивні,-
Обдертого  народу гривні.
Куди ж тікати будуть винні
Як кінчиться терпець в країні?
Хіба це вперше в Україні
І знову йде до цього нині…
Треба  зарадить злій годині
Хто, як не ми діять повинні,
Щоб своє місце знали свині

           В.І. Назаренко
                  2007р.

Не  бог, створив  нас  сатана

Якщо уважно поглядіти
Та по ділах все оцінити
Неважко буде зрозуміти
Які ми в біса божі діти
Бо схильні більше зло творити
Та що завгодно накоїти
І навіть цілий світ згубити,
Щоб більше статків захопити,
Свою жадобу вдовольнити
Чи хазяйнам так прислужити.
Та неможливо це зробити
Жадоби прірву затулити
Вже можна висновок відкрити,
Що сатани ми певно діти
Бажаєм всим заволодіти ,
На своє благо все скорити,
Живем на світі як бандити,
Брехню заставили служити,
Щоб ближніх з користю дурити ,
На себе змусить їх робити
І щоб від цього багатіти.
Останнє з них все обідрати ,
Та їхнє лихо шанувати,
Знущаючись в біді тримати,
Гординю власну підіймати,
Та злісні плани виробляти
Церкви для здирства будувати,
На вид багатства виставляти,
Брехню в газетах друкувати,
По радіо передавати
Та на екранах позувати,
Без обліку жінок міняти,
А діток рідних покидати,
За себе лиш постійно дбати,
На інших так просто начхати,-
Ну як тут боже щось пізнати
Подобу божу відшукати
Чи божий образ відібрати?
Не треба часу марнувати,
А просто чесно всім сказати:
Якщо могли Христа розп’яти
То що тут  думати-гадати.
Як прийде знов можуть розп’яти
А правду добре приховати.
Не треба всім про це щось знати,
Так буде краще керувати
Та свою шкуру захищати
На цьому все, треба кінчати,
Щоб ще чогось не розгадати
Та злу підстави не давати
Зайвий раз торжествувати
По світу вільно погуляти

В. Назаренко
19.04.08

А   головне  в  житті  це  сила.

Що не роби потрібна сила
Вона ж ввесь всесвіт цей творила
І рух постійний спричинила
Багато дечого зробила
Життя процеси запустила
І нас таких ось народила
Ще й  виживати научила
Щось будувала, щось громила
Тих убивала, тих морила
А потім інших породила
І знов безжалісно побила
Не всіх життям задовольнила
Одним його укоротила
А інших тільки пожурила
Стихійно лиха натворила
Людина ж завжди розуміла
Як добре, як під власна сила
Приборкать силу захотіла
Спочатку бога лиш молила
Про містику щось говорила
А потім все таки зуміла
Худобу собі підкорила
Та нею більше зла творила
А ніж для блага примінила
Завоювати все хотіла
А далі техніку створила
Теж на війну її пустила
Для лиходійства примінила
Літаючи все погромила
Життів багато погубила
Ще й бомбу атомну зробила
Щоб ця страшна не чиста сила
Всю землю нашу сполонила
Згодом довкілля забруднила
Чорнобильська та мирна сила
А хімія все потравила
Природу дуже пригнітила
І цим життя хитким зробила
Людина в космос полетіла
Та розуму не проявила
Розпорядитись не зуміла.
Лиха ще більше наробила
Ніж та стихія натворила
Як баба одна говорила
Нема ума не треба сила
Як би ж природа розуміла
Та по уму силу ділила
Та більше для добра лишила
Життя процес задовольнила
Бо головне в житті це сила
Без сили нас чека могила
Коли б людина захотіла
І власну силу пробудила
Життя по суті полюбила
То мала б статус здоровила
Багато дещо б зрозуміла
І задоволень не хотіла
Була б кожна хвилина мила
Без різних стимулів раділа
Та ощасливитись зуміла
А ще собою володіла
Таке дає лиш власна сила
Яку людина пробудила
Якщо ціну свою сплатила
Та здатність цю в собі розвила
І самотужки покорила
Сто раз віджатися зуміла
В свій шістдесятий рік схотіла
Щоб старість тіло відпустила
На практиці моїй явила
Такі можливості відкрила
Життєву силу наділила
Таким добром нагородила
За це подяку заслужила
Хай буде завжди добра сила
Щоб все життя нам вдовольнила

      В.Назаренко
       2008 05 місяць



Що  бажаєм,  а що  маєм

Час минає день за днем
Сонце світить ,ми живем
Бачим, чуєм,пізнаєм.
Дбайливий пошук скрізь ведем
Талантів, геніїв шукаєм
За сім літ праці дещо маєм
Чимало творів випускаєм
Нажаль постійно відчуваєм
Підтримки владної не маєм
Її постійно скрізь шукаєм
Дику культуру не сприймаєм
Всі біди лиш від неї знаєм
В державі нашій відмічаєм
І виправить цей стан бажоєм
Лиш цю доктрину висуваєм
У творах наших розвиваєм
Мистецтва користь висвітляєм
Та успіху з цього чекаєм
Надрукувати поспішаєм
Але можливості не маєм
Хоч всі шляхи завжди шукаєм
Та проти дію відчуваєм
І читачів не досягаєм
На жаль це так, маєм що маєм

              В.Назаренко
   
        Не  будь дурним.

Хай ти будеш хоч який
П’єш спиртне то вже дурний
Куриш, дихаєш димком
То ж являєшся дурком
Травиш себе наркотою
Здохнеш дурнем, чорт з тобою
Може краще схаменешся
І від дурі відмахнешся
Не вживай ти цю заразу
Зіпсуєш життя відразу
На гачок цей попадешся
Не крутись, не відірвешся
Наркотою заразився
Все одно що сам сказився
Після цього не поймеш
Як всі гроші віддаєш
Ти тоді вже не людина
Непотрібна всім тварина
Якщо розуму не маєш
Сам живи собі як знаєш
Над ріднею не знущайся
Сам собі тихенько майся
Будеш проклятий всіма
Виходу звідсіль нема
Пристановище в гробу
Спинить цю твою ганьбу

В.Назаренко   07.08.

 Про  щастя  для  всякого

Жити щасливо у всі свої дні
Мріють розумні і мріють дурні
Та не виходить так у всі дні
Знають розумні і знають дурні
І все ж надіються всі дні
І ті що розумні і ті що дурні
Знайти своє щастя шляхи тут ясні
Та успіхи в цьому мають всі незначні
І ті що розумні і ті що дурні
Щось заважає їм у всі свої дні
Це мають розумні і мають дурні
Як би ж могли знати усі ці одні
Котрі з них розумні а котрі дурні
Що щастя знаходиться з ними всі дні
Знайти його можна в самому собі
Та цього не знають розумні й дурні
Бо звикли всі жити в нахабній брехні
А вирватись з неї непросто в ці дні
Але все ж можливо-повірте мені
Повірте що щастя на вас у всі дні
Повірте-слова оці дуже значні
Повторюйте бажане ночі і дні
І будьте веселі , не будьте сумні
Спокійно долайте проблеми земні
Радійте життю бо часи прохідні
Якщо ви здорові то вже не дурні
А щастя й здоров’я це друзі міцні
Не втратьте здоров’я в обіймах брехні
Бо будете мати нещастя одні
Старайтесь сумлінно і ночі і дні
Творіть призначення земні
Ваші завдання головні
Ростіть дітей, вони  основні
І будуть вам щасливі дні
Прийдуть часи для вас значні
Це буде так, а може й ні
Та все ж це краще в наші дні



Ніж піддаватись сатані
На задоволення одні
Та згинуть без сліду в багні ( на дні )
       
                 В.Назаренко
                      07.08

Де  та  правда  і  де  справедливість

Коли бджолиний мед качають
То бджіл при цьому матюкають
як тільки можуть проклинають
і як попало обзивають
а інколи і убивають
бо бджоли мед свій захищають
за мед таку подяку мають
така вже правда хай всі знають
а люди теж таке сприймають
одні працюють інші мають
тих хто працює обіжають
на них багатства наживають
і їх безстижо обдирають
до того ж ще і зневажають
принижують та обзивають
повагу ж зовсім інші мають
ті що танцюють і співають
та ще й безстидство проявляють
 як без одежі виступають
 інші брехнею процвітають
за гроші почесті купляють
за них до влади проникають
 звідти суспільство розкладають
від цього люди скрізь страждають
бо совісті оті не мають
хоч за людей себе вважають
з свинями рівнятись не бажають
та свинство  срізь  своє  втіляють 
бо в цьому спротиву не мають
та прийде час своє піймають
А де та ж оті що правду знають
чому іі від нас ховають
напевно ж зиск від цього мають
якісь багатства наживають
чи насолоду споживають
а може все ж колись щось скажуть
хоч трішечки про все розкажуть
а краще вже нехай покажуть
до істини знання прив’яжуть
та розібратись допоможуть
чого це в нас таких приймають
Невже це всі цього бажають
Коли нахабство проявляють
Свою жорстокість приміняють
Та щастя наше відбирають
На них робити  заставляють
Тих хто працює – зневажають
Та за худобу їх вважають
Нікчем нахабних величають
З свиньми звичайно не рівняють
За злодійство їх не карають
А правду матінку ховають
Та силу злісну приміняють
На справедливість не зважають
Ще й за людей себе вважають
Що це не так звичайно знають
Та свинство своє оправдають
Бо владу безконтрольну мають
А лихо людське не сприймають
Про себе лиш без міри дбають
То все ж всього не приховають
Що заробили отримають
Не те що думають – гадають

В. Назаренко
08.08

Що  головне  в  житті  душа  чи  тіло.

Хто верховенствує  всеціло
На що життя благоволіло
Кому коритися звеліло,
Щоб виживати завжди вміло
Та істину покаже діло
І стане ясно й зрозуміло
Що головне в житті все ж тіло
Душа чи розум – його діло
Воно для того їх створило
Щоб жити добре скрізь уміло
Ніде й ніколи не хворіло
Здоров’ям завжди володіло
Та передчасно не старіло
Бути спроможним скрізь воліло
Від сили власної міцніло
Вчасно спало, вчасно їло
Собі подібних народило
Це основне для тіла діло
Та не так сталось як воно хотіло
Не все так просто й зрозуміло
Бо розум зрадив своє тіло
Обдурюючи його вміло
Їжею й питвом всеціло
Від цього тіло мов здуріло
А може й навіть озвіріло
Курити, пиячити воліло
Наркотики вживати посміло
Так жити довго не зуміло
І скоро смерть свою зустріло
А це вже геть не гоже діло
З-за розуму пропало тіло
А з ним і розум зник всеціло
Душі ознак теж не вціліло
Хоч головне в житті все ж тіло
Та бути без розуму воно не зуміло
Життя при цьому лиш марніло
Бо розум і створив все тіло
Життя це розум – зрозуміло
Нема ума згинеш всеціло
Запам’ятай і дій уміло
Тримай здоровим своє тіло
Матимеш розум і матимеш діло.

В.Назаренко
08.08
 
        Вічний  оптиміст.

Швидко час наш пропливає
Як це так – ніхто не знає
Зарадить цьому всяк бажає
Але можливості не має
Та хтось цього не помічає
І на вік свій не зважає
Просто думає – гадає
Що його це не торкає
Бо життю не заважає
І нічого не втрачає
За собою  доглядає
Оптимізму досить має
Жити з радістю бажає
Негараздів не сприймає
Легко труднощі долає
На все краще зазіхає
Невдачі бісу відсилає
Від бога успіхів  чекає
Та перемоги вимагає
Любити палко здатність має
Надій на краще не втрачає
Свої таланти розвиває
Та власну силу відмічає
Здоров’я міцність відчуває
До перемоги схильність має
Усе навколо помічає
Активність свою не втрачає
Ніяких шансів не минає
Добро як може наживає
Душевний спокій завжди має
І впевненість як дар тримає
Його життя задовольняє
Тому що розум власний має
Та різну погань не вживає
Природа силу надсилає
Ось так живе й перемагає.

  В.Назаренко  20.09.08




Гімн Новій Одесі.

Життю знадобилась
Віками творилась
Для щастя згодилась
Постійно росла

Народом любилась
Собою гордилась
Натхненно трудилась
І в славі жила

Завжди веселилась
І щастям ділилась
Коханням живилась
Та добра була

В негоді томилась
Ніяк не корилась
За краще молилась
Як тільки могла

Щоб бджілка трудилась
Земля колосилась
І риба ловилась
В добрі щоб жила

Щоб мудрість ростилась
Навік полюбилась
Достатком вершилась
І правда була.

В. Назаренко



.Про   голодомор.

Зло велику владу має.
Горе по світу гуляє.
Біда  в очі заглядає.
Що ще жахливіше буває.
Як мати дитину свою пожирає.
Людську особистість при цьому втрачає.
Такою ціною ось жити бажає.
Ці факти історія наша тримає.
Україна голодомор свій відмічає.
Та правду всю не відкриває.
На стороні винних шукає.
Своє ж злодійство покриває.
Дійсні причини не називає.
І винною себе не вважає.
Виконавця назвати поки не бажає.
Як до такого дійшла, вроді знає.
Ганьбу свою в цьому на жаль не вбачає.
По правді жити не бажає.
Тому і курс свій не міняє.
Народ свій нищить, зневажає.
Кінця і краю цьому не має.
І краху свого не помічає.
На жаль це факт, таке ось має.
Сама себе нищить, пощади не знає.
Бо розуму свого не має.
Випендрюватись тільки скрізь полюбляє.
Де ділись розум, совість,  честь не знає.
Без них майбутнього не має.
 
15.10.08.  В. Назаренко.
   
Імперський   запах.

Навіть п’яна російська свиня.
Та світова її рідня.
Кремлівським свиням не рівня.
У славі свинства цього дня.
Бо газова їх западня.
 Смердить цим свинством із Кремля.
На всю Європу день від дня.
Оце така собі фігня
.Порядність, совість і свиня.
Імперська, іншим не рівня.
Бо найнахабніша брехня.
Потреби їх задовільня.
А підлість їхнього сумління.
Це найогидніше творіння.
Ганебне в суті є явлення.
То ж об’єднання для спасіння.


Факт своєчасного прозріння.
І актуальне провидіння.

18.01.09.  В. Назаренко.

Гімн   Новоодеському   району.

Врожаями знатний.
Здобутками статний.
Для щастя придатний.
Новоодеський район.

Хлібами покритий.
Худобою ситий.
Загально розвитий.
Новоодеський район.

Завжди оптимальний.
Ділами нормальний.
В житті  поступальний.
Новоодеський район.

Привітний, відкритий.
Добром оповитий.
Належно обжитий.
Новоодеський район.
   
Далеко відомий.
Достатньо знайомий.
Народом свідомий.
Новоодеський район.

8.10.08.  В. Назаренко.



Не   визнані   гріхи.

В житті все відбувається.
Постійно щось міняється.
Не все добром кінчається.
Бо злом більш поглинається.
А зло гріхом вважається.
За гріх пеклом карається.
Віками проклинається.
Хоч винний і покається.
Провина залишається.
Нізащо не змивається.
Хоч довго відмивається.
Ніде гріх не дівається.
Ганьбою покривається.
На цьому не кінчається.
Як треба все згадається.
Бо гріх не забувається.
Найбільшим гріх являється.
Коли дітей кидається.
Не винних так карається.
Таке вже не прощається.
Серед людей трапляється.
Нерідко відбувається.
Належно не карається.
Гріхом не називається.
Про совість не згадається.
Над нею всяк знущається.
У пеклі пригадається.
Належне отримається.
Прокляття не змивається.
Гріхом також являється.
Хто з себе всяк знущається.
Здоров’я підривається.
Та розум ввесь втрачається.
Коли спиртне вживається.
Або як дим вдихається.
Наркотик полюбляється.
Чи погань поїдається.
Та нею ж запивається.
А смак в ній підробляється.
Всіляко прикрашається.
Тому всіма сприймається.
За смак все прославляється.
І всяк тут помиляється.
Коли це все вживається.
Здоров’я так втрачається.
І більш не повертається.
Хворобою вінчається.
 Та смертю це кінчається.
І гріх цим завершається.
Ось так за це карається.
Природа все ж старається.
Пожити намагається.
Та дурість не кінчається.
Все штучне виробляється.
Без сумніву ковтається.
Хвороба так з’являється.
Лікуватись намагається.
Пілюлями годується.
Уколами шпигається.
Причина ігнорується.
Бо бізнес тут ґрунтується.
Грошима все цінується.
За них лиш всяк піклується.
Їх видерти силкується.
Над хворими хизується.
У здирстві практикується.
За совість не хвилюється.
Як здерти більш піклується.
Все інше ігнорується.
Ніщо не гарантується.
Відповідальність декорується.
Ця дикість культивується.
Ніхто вже не дивується.
        Хтось гірко помиляється .
Що перший гріх спускається.
.Цей гріх не поважається.
Достатньо не сприймається.
Постійно потурається.
Ось так все відбувається.
Природа зневажається.
Ніхто в цьому не кається.
Мінятись не збирається.
Погано це кінчається.
Назад не повертається.
Бажання не міняється.
Все звичне залишається.
Хтось в рай не повертається.
Можливість така гається.
І шлях до цього знається.
Реальність не вітається.
Та дурно все втрачається.
Ніхто не прислухається.

25.10.08.  В. Назаренко.




       Оце   таке.
 
Ніхто ніколи не зумів.
Створити справжній хор півнів.
Не віднайшлось таких майстрів.
Тому й нема таких хорів.
Із давніх давен і до наших днів.
Та інша справа поготів.
Створити перший хор котів.
Щоб кожен кіт в клітці сидів.
І електроди до хвостів.
Усім котам хоч хто підвів.
І струм по ним в хвости пустив.
Це був би стимул для котів.
Та їх котячих голосів.
І від напруги до хвостів.
Залежить ввесь котячий спів.
Напруга вища, вищий спів.
А менша для низьких тонів.
Як диригент собі схотів.
Такий і буде спів котів.
Не від бажання, від струмів.
Мусять співати хтів не хтів.
Не виходить таке у півнів.
Не хочуть співати вони від струмів.
А мовчки в змагання вступають дзьобів.
Аж пір’я летить від запеклих боїв.
Який тут може бути спів.
Як вгамувати в них бісів.
Але один із хитрунів.
Роздобув аж сто півнів.
Як для відбору голосів.
Та згодом вправно їх поїв.
Як не пригодних співунів.
А передбачити не смів.
Що перейде йому їх спів.
А сам тепер як хор півнів.
Кричить вночі, хтів не хтів.
І вилікувати не зумів.
Його ніхто із лікарів.

10.11.08.  В.  Назаренко.

Вибери  істину  свою.

Що це за світ і де він взявся.
Де всього цього набрався.
Як, коли, на що являвся.
Чому таким бути зостався.
Ще ніхто не розібрався.
Хіба що тільки намагався.
Та від безсилля забрехався.
Ученим на той час вважався.
Від того навіть був зазнався.
Хоч бути мудрим намагався.
З брехнею жити сподівався.
Покаятися ж не збирався.
У маячні своїй кохався.
Не довго так ось протримався.
Бо все одно прорахувався.
І в небуття як всі подався.
Та слід брехні якось остався.
І ним ще дехто скористався.
Ще щось додав,не лінувався.
Правдиво ствердити старався.
Нахабно свого домагався.
І в решті решт відзвітувався.
З брехнею явно повінчався.
Собі ж на користь все старався.
Гріха при цьому не боявся.
Дурити інших намагався.
Собою завжди скрізь пишався.
На славу поспіль сподівався.
Але неждано вгамувався.
Та слід брехні не обірвався.
А послідовників діждався.
Надалі ними шанувався.
Та безпідставно вихвалявся.
 Бути впливовим намагався.
Бо владою опанувався.
І нею вправно скористався.
Впевнено завжди тримався.
І таким чином зберігався.
За істину вже визнавався.
В суті ж брехнею залишався.
На вигоді чиїйсь гойдався.
По такій схемі відбувався.
Чи як інакше витворявся.
Та правди ніхто не дізнавався.
Без неї жити постарався.
І на добро все сподівався.
Та все одно прорахувався.
І марно все що намагався.
Бо істиною не тримався.
З життям як слід не розібрався.
Багато лишнього набрався.
Брехні у книжках начитався.
Опанувати все збирався.
Навіщо це все намагався.
Бо толку так не дочекався.
І все життя промарнувався.
Даремно щось шукав, старався.
Певно не вірний шлях обрався.
Бо на болото опирався.
На випадковість сподівався.
Тому напевно і не склався.
Не за здоров’я турбувався.
Майном здебільшого займався.
З-за нього як міг напрягався.
Та задоволень не цурався.
Їх скрізь шукати намагався.
Шкідливих звичок нахватався.
Курив, коловся, напивався.
Не спохватився, не вгамувався.
Без боротьби чортяці здався.
Так довго мучився, карався.
Не мало горя нахльобався.
Аж поки в небуття подався.
Не той бач шлях йому попався.
Знайти ж свого не намагався.
В науці він не описався.
На практиці  не всім давався.
Хто ж так життя творив, старався.
На злі чомусь все базувався.
Чому все так, хоч хто дізнався.
Як треба жити  розібрався.
 Або хоч миру домагався.
І радість мати намагався.
Любов’ю в житті відновлявся.
І тим що має вдовольнявся.
Життя-це рух, і цим займався.
Живитись штучним відмовлявся.
Природі своїй підкорявся.
Себе труїти не давався..
Та з дурістю не зживався.
Дітям раду дати взявся.
Нагальним тільки турбувався.
В житті таким ось керувався.
То довше б жив і шанувався.
Своїм здоров’ям вдовольнявся.
І подих щастя б відчувався.
Життєвий шлях не марнувався.
І свій обов’язок віддався.

10.12.08. В. Назаренко.

Скажи   Україно.

Чому віками ти гнобилась.
Чому як бидло всім корилась.
Чому держава не творилась.
Чому між всякими ділилась.
Чому у рабстві опинилась.
Чому ти голодом морилась.
Чому у війнах завжди билась.
Чому для інших прислужилась.
Чому сама не боронилась.
Чому з народу всяк глумилась.
Чому така не знадобилася.
Чому народом не любилась.
Чому для щастя не годилась.
Чому із дурістю здружилась.
Чому успішно не трудилась.
Чому хворобам підкорилась.
Чому багатством не покрилась.
Чому надія не здійснилась.
Чому ти знов занапастилась.
Чому й за що не благословилась.
Чому чортякам підкорилась.
Чому з сволотою змирилась.
Чому нікчемами вершилась.
Чому народ звести врядилась.
Чому перемагати не навчилась.
Чому без совісті вродилась.
Чому брехати пристрастилась.
Чому без честі  опинилась.
Чому не розумом світилась.
Чому із дикістю змирилась.
Чому культура не розвилась.
Чому повадка свинства вкоренилась
Чому ти ще не спохватилась.
Чому ти жити не навчилась.
Чому добром не наситилась.
Чому мораль не утвердилась.
Чому талантом не розкрилась.
Чому не рідко ти ганьбилась.
Чому й навіщо не змінилась.
Чому? Дивись щоб не спізнилась.

15.12.08. В. Назаренко.

Найкращі  побажання  ближньому.

Щоб завжди хотілось, моглось і творилось.
Щоб добре жилось та в усьому щастилось.
Щоб тільки любилось, сміялось, раділось.
Щоб щастя родилось, росло, веселилось..
Життя щоб цікаве повік не скінчилось.
Щасливим коханням довічно живилось.
Щоб легко було, все що треба з’явилось.
Щоб добре здоров’я нікуди не ділось.
Щоб славою знатною все освятилось.
Щоб мудрість була і все нею вершилось.
Щоб тільки на цьому все в тебе рядилось.
Ніколи, ніде і ніяк не змінилось.

28.12.08.  В. Назаренко

Невже  це  свято  Новий  рік.

Давно уже не перший рік.
Всі зустрічають новий рік.
Хтось же придумав цей відлік.
Від самодурства так нарік.
Як рахувати кожен рік.
Ще й святкувати заставив повік.
Чому й навіщо не нарік.
Не все так ясно вік у вік.
Куди ж подівся старий рік.
Не видно, не чути, невже десь утік.
Шукали, гукали, пропав десь навік.
І сонце, й земля не гайнули у бік.
Проблеми й бажання не зникли навік.
Чому ж радіють в новий рік.
Та зустрічають його вік у вік.
До чого вітання оці хтось нарік.
Навіщо святкують оце все повік.
Стріляють, кричать, гомонять в кожен бік.
Вітають, бажають добра кожен рік.
Що ж мають від цього-загадка навік.
Одні терплять збитки, бо грошей відтік.
А інші прибутки рахують одвік.
І мають доходи такі рік у рік.
Вони ж і радіють, бо грошей притік.
Для них це свято новий рік.
А іншим похмілля і збитків потік.
І де він взявся оцей новий рік?

01.01.09.  В. Назаренко.



   Хто його  знає.

Успіх труднощі долає.
Щастя долю обирає.
Вдача гроші заробляє.
Кому везе, той все це має.
А як все мати дідько знає.
Бо він усе розподіляє.
Хтось бажає, інший має.
Той хто має, ще бажає.
Бо йому не вистачає.
Він одне лиш чітко знає.
Що вічно ще чогось бажає
Слово « досить» не сприймає.
Навіть чути не бажає.
В усьому вигоди шукає.
Ніколи спокою не знає.
Його жадоба доконає.
Тому й дочасно помирає.
І це все дідько підсилає.
По благодаті виділяє.
Не в міру явно відсипає.
І так у всьому поступає.
Здебільше розум відбирає.
І всяк від цього потерпає.
Бо так він долю підміняє.
Брехню в науку  підсуває.
Трудитись тяжко заставляє.
Різні помилки надсилає.
Труднощами скрізь лякає.
Творити бридоту заставляє.
Курити, пити умовляє.
Наркотиками ублажняє
Потім хвороби надсилає.
І з нас сміятись полюбляє.
Також нікчемами вважає.
По тюрмам різним розсилає.
Садистські звички не міняє.
Так задоволення приймає.
Йому приємно, так бажає.
Ось як із нами поступає.
Бо таку природу має.
Завжди знущатись полюбляє.
Своїх агентів підсилає.
В начальство вчасно підсуває.
А через них все витворяє.
Постійно спокій відбирає.
Все на лад свій підкоряє.
Його ніхто не подолає.
Можливостей таких не має.
То ж кожен просить і благає.
Полегшити життя бажає.
І сам того не відчуває.
З ким  і навіщо справу має.
.Чиї бажання вдовольняє.
А потім з того потерпає.
Не зовсім те чого чекає.
Життя прекрасне проминає.
Душа добротна пропадає.
А дідько знай собі гуляє.
Та нові жертви обирає.
Таке життя по вік триває.
Як щось змінити ніхто не знає.
Тому це так завжди буває.
А хто ж за все відповідає.
Один лиш дідько певно знає.
Та нам цього не сповідає.
Бо таку натуру має.

31.01.09.  В. Назаренко.

Гімн   України.

Буде жити Україна.
І слава героям.
Бо це наша і єдина
Непохитна  воля..

Сила, спокій і могутність.
В єдності народу.
В цьому маєм свою мудрість.
І божу природу.

Буде щастям оповитий.
Наш народ славетний.
Бо талантами розвитий.,
Працею конкретний.

А щедрими врожаями.
Зможем процвітати.
Будем всі багатіями.
І здоров’я мати.

Стане здатна промисловість.
Все задовольняти.
Нашу велич і спроможність.
Зможем відстояти.

2.02.09.  В.  Назаренко.



Оце   такої.

Я тобою заразився.
Мабуть в мене біс вселився.
       Чи я з місяця звалився.
Десь всередині змінився.
Майже трішечки збісився.



Бо тобою покорився.
Не до жарту захопився.
І на тебе лиш дивився.
Поблизу завжди крутився.
І не жди щоб відчепився.
Бач до чого докотився.
Дочекався чи дожився.
Наче світ перемінився.
Ось так спокою лишився.
Це ж я попросту влюбився.
Своїй долі покорився.
Та з а щастям відрядився.
Певно, що свого добився.

16.02.09.  В.  Назаренко.



        Мова.

Хто живе на Україні.
І не знає мови
      Той тупий, бо розум міні.
На рівні корови.

07.02.09.  В. Назаренко.

Без  успіху  у  небуття.
 
Породжений самим життям.
Надіям, мріям здобуттям.
Як подарунок почуттям.
Постійний успіх з набуттям.
Та перемоги відчуттям.
Вкрай необхідний всім життям.
Дається тільки здобуттям.
Та розумовим прикриттям.
І без гарантії буттям.
Ще й ризик маєм побиттям.
Або єхидним співчуттям.
Тут не відбутися ниттям.
Або відвертим каяттям.
Такі реалії життя.
Без успіху у небуття.

29.04.09. В. Назаренко.

Не  пізнати  дивосвіт.

Світ чудесний і прекрасний.
Світ жахливий і пропасний.
Чорний, білий і ненасний. .
Голубий , зелений, ясний.
Де ж ти взявся величезний.
Чи родився широчезний.
Чи створився глибочезний.
Чи розвився височезний.
Чудом виник довжелезний.
Звідки розум неосяжний.
І навіщо ти безмежний.
Для яких ти діл належний.
Як пізнати тебе прилежний.
Правду й правду дивовижний.
Істину про все вельможний.
Просто так на все спроможний.
Зрозуміти все поважний.
Та я знаю не проглядний.
Не можливо це огрядний.
Твоя історія придатний.
 Не фіксувалась ненаглядний.
І маєш факт не благодатний.
Що знати тебе не видатний.
Не маєм змоги на все здатний.
Брехні ж про тебе непізнаний.
Не хочу чути невблаганний.

9.03.09. В. Назаренко.

Якби  наука  схаменулась.

Навіщо наука людям знадобилась.
Чому в ній потреба немовби з’явилась.
Можливо що користь від неї зробилась.
Проблема життя суттєво спростилась.   
Ні, панацея до нас не спустилась.
Проблеми не зникли, загроза згустилась.
Життю взагалі на планеті з’явилась.
Від горе-науки цієї прибилась.
Жадоба не зникла, ще більше розвилась.
Науку служити для себе зловчилась.
Сюди ж і брехня залюбки підключилась.
Злодійства практика відкрилась.
Від цього біда з них у світі зчинилась
І шляху нема, щоб вона припинилась.
Хвороб і наркотиків прірва з’явилась.
Від штучних процесів вона спричинилась.
В процесі обробки вся їжа змінилась.
По всюди хімія втулилась.
Природа цим занапастилась.
Здоров’я сила похилилась.
Від штучної їжі статура змінилась.
Свідомість напевне від цього ж затьмилась.
Та негараздам підкорилась.
А в школах дітвора томилась.
Непотріб вчити заморилась.
Здоров’я ніпрощо лишилась.
І в ВУЗах також з цим зустрілась.
Від чого й з розумом простилась.
Життям не так розпорядилась.
Чого бажала не добилась.
Ось так наукою покрилась.
На жаль в свій час не спохватилась.
Порвати з брехнею якось не рішилась.
Можливо б краще життя вдовольнилась.
Та декому все ж ця наука вмінилась.
В житті підсобила, талантом розвилась.
Багатство здобула і славою вкрилась.
Дарма що злодійством для інших явилась.
Та марнотратством підкорилась.
Чомусь за космос причепилась.
Хоч би під ноги подивилась.
Ділам земним би знадобилась.
Не для розбещення б творилась.
Та з жиру більше не бісились.
А на проблемах зупинилась.
На користь людству потрудилась.
Та за добро завжди цінилась.
А від брехні відсторонилась.
Та марнославству не корилась.
І марнотратством не кормилась.
Навік з природою здружилась.
Для всіх добром завжди явилась.
За це була б благословилась.

25.03.09. В. Назаренко.


Всім  про  вибори.
  « таємна сповідь»

Брехню кажим, брехню смажим
Щоб дурні ковтали.
Правду знаєм, приховаєм.
Щоб вигоду мали.
Підлі морди прикрашаєм.
Щоб і не пізнали.
Честь і совість позичаєм.
Розуму дістали.
Все найкраще обіцяєм.
Щоб знову обрали.
Бо ми впевнені і знаєм.
Ще не все покрали.
Україну доконаєм.
Лиш би владу дали.
Всіх як вимруть, поховаєм.
Так розрахували.

04.04.09. В. Назаренко.

     Кому  що.

Світ красою хизував.
Синім небо видавав.
Сонцем ясним процвітав.
Тепло і світло дарував.

Життя – буття стимулював.
А я поле своє дискував.
Трактором, який бурчав.
Довкілля тишу дратував.
Увагу певно привертав.
Фазан на поле завітав.
Мене приємно здивував.
Бо я такого не чекав.
І настрій цим мені підняв.
Та щастя трішечки додав.
На думи різні спонукав.
Хто йому красу цю дав.
Де чи як її дістав.
Невже це так спроектував.
Він її не заробляв.
Не  трудивсь, не досягав.
Науки різні не вивчав.
Дипломи в ВУЗах не захищав.
За що світ його так одягав.
Щоб він по ньому щиголяв.
І в задоволення гуляв.
Самицю свою залишав.
Та безтурботно скрізь гасав.
Хтось золотим його прозвав.
Із дурі певно нарікав.
Бо не було цьому підстав.
Цей півень, хто б що не казав.
Яку б оцінку не давав.
Привабливий комусь для страв.
Хтось на красу його начхав.
Та майже всіх повибивав.
Бо можливість таку мав.
Ніхто за це не дорікав.
Ніхто за совість не згадав.
Хтось за красу колись казав.




Спасіння нею прорікав.
Брехню таку порозпускав.
І терпить світ це без підстав.

29.04.09.  В. Назаренко.


  

    Своє   заклинання.

Моє тіло все зцілилось.
Зажило, омолодилось.
Та ще й силою налилось.
Вік здоровим залишилось.

На добро переродилось.
Щоб раділо й веселилось.
Та життя потоком лилось.
І віками не скінчилось.

Від природи щоб живилось.
З успіхом навік здружилось.
Залюбки завжди трудилось.
Перемогами кріпилось.

Щоб любов’ю оповилось.
Та на благо все робилось.
Це назавжди вкорінилось.
І ніколи не змінилось.

07.07.09.  В. Назаренко.




Хоч  спізнилась , все  ж  явилась.

Просто з неба сніг летить.
Загадковий і прекрасний.
На деревах вже лежить.
Землю вкрив легкий, пухнастий.

Світ змінився, освітлився.
Чистотою проявився.
Гарно так причепурився.
Відпочити спорядився.
Білим дивом цим прикрився.
Це зима себе явила.
Нас згадала, полонила.
Хоч спізнилась та своє зробила.
Красою все припорошила.
Настрій на добро змінила.
Та життя при бадьорила.

На подяку б заслужила.
Якби добро тільки творила.

16.01.10. В. Назаренко.


 І   благодать  тоді  прийде.

Біла акація цвіте.
Від неї запах літа йде.
Робота бджіл тут аж гуде.
І благодать собі знайде.
Мед благодійний закладе.
Він нам  частково припаде.
Здоров’я з ним не підведе.
Тож будем жити, хай цвіте.
Хай літо плодовите йде.
Своє добро нам приведе.
Життя велике розведе.
Плодів побільше відкладе.
Мотив для радощів знайде.

Добробут наш не підведе.
Нас ощасливить, заведе.
Майбутнє світле закладе.
І благодать тоді прийде.
Можливо й щастя приведе.

05.06.10.    В. Назаренко.

         Недоречність.

Краса природи нас дивує.
Зозуля інколи кукує.
А бджілка діточок годує.
Із квіточок медок готує.
Гурт лебедів чомусь позує.
Та  злий орел з  неба полює.
Цей захід сонця все чарує.
Тихенько вітер десь мандрує.
Спокій щастям  тут торгує.
Хто хоче задарма купує.
Життя прекрасне хазяйнує.
Зелень росте, плоди дарує.
Повітря ніжне всіх годує.
А соловей душу лікує.
Красу почути пропонує.
Велике небо гіпнозує.
Просторами, навіть шокує.
Літати вабить, інтригує.
Дощ благодійний подарує.
Життя цим самим порятує.
Та громовицею здивує.
І райдугою похитує.
У серці радість спровокує.
Настрій підвищить і долю спрямує.
Ось сонце знов все контролює.
Що.  як, до чого, все цінує.
Життя для радощів готує.
Не любить якщо хто сумує.
Свій  час непотребом марнує.
Та благодать цю ігнорує.

На жаль жадоба все плюндрує.
Природу нищить, світ руйнує.
Пекло впровадити готує.
Хто ж пельку їй ту замурує.

28.09ю10ю  В. Назаренко

                Галині.

Тече наш час – було, минуло.
Ось так Галині 53 сягнуло.
Жива, здорова, трішечки роздуло.
Це певно досвіду прибуло.

А так все добре привернуло.
Нехай би так завжди тягнуло.
Та ще 53 пробуло.
Здоров’я, щастя відстьобнуло.
Життя добротного війнуло.
Та благодаті не забуло.

14.01.10.  В. Назаренко.

Світ  починається з   весни.

Щось  змінилось, пробудилось.
Розпустилось, прояснилось.
Все весною покорилось.
Сонце гріти заходилось.
Щоб життя заворушилось.
Відродилось, оживилось.
Бо такого всім хотілось.
І нарешті це з’явилось.

Ви ж дивіться не проспіть.
Не лінуйтесь, не сидіть.
Все що треба посадіть.
Та старанно обробіть.
Може й ближнім підсобіть.
Вродить, будете радіть.
Їсти, пити, молодіть.
Благодаттю володіть.
І за правило візьміть.
Добре й весело живіть.
Досконалість досягніть.
Природу за врожай хваліть
Та від лихого бережіть.
Не руйнуйте, відновіть.
Як що треба-захистіть.
Життя на світі збережіть

01.03.10.  В.  Назаренко.

Жіноче  свято.

Як це добре і багато.
Що є у нас жіноче свято.
Це для того щоб жінки.
Розпускались як квітки.

Шанувались, посміхались.
Жили щасливо, вдовольнялись.
З чоловіками рахувались.
Та від краси не зазнавались.
На все краще сподівались.
Життю раділи, не здавались.
Веселились, розважались.
Пісні співали та кохались.

28.02.10.  В.  Назаренко.   





.

       Оце  таке облюбували.

Козаки розбишаки.
Гайдамаки чи вояки.
За що пили та гуляли.
Кого вбивали, грабували.
Держави власної не мали.
Землі рідні не відстояли.
Народ загарбникам здавали.
Дурниці різні полюбляли.
За владу гризлись, воювали.
Честі і совісті не знали.
Собі жили, байдикували.
Самі себе і вихваляли.
Не то б роти пороздирали.
Все це нікчеми упіймали.
До гімну навіть записали.
Щоб на ввесь світ про це співали.
Нічого кращого не мали.
Ганьбу свою  скрізь розтріпали.
Оце таке облюбували..

9.11.09 В. Назаренко.



А  важливіші  годувальники.

Спочатку були годувальники.
Лиш потім виникли начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

Якби  спинились годувальники.
Які були б тоді начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

То зрозуміли б всі начальники.
Що головні все ж годувальники.
А не якісь там розважальники.
Попи, гравці та прибиральники.

І стали б в шані годувальники.
А не попи і розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
За марнославством вболівальники.
 
10.12.09.  В.  Назаренко.
   
 Життя  прожив   задовільнився.

До горілки пристрастився.
Нема дня щоб не напився..
Чи ти дурень, чи сказився.
Куди розум твій подівся.

Щоб ти нею вже залився.
Та сичею похмелився.
Може б тоді спохватився.
І на себе подивився.

На що ти перетворився.
Не людина вже бо спився.
Без здоров’я залишився.
Все пропив, не зупинився.
Бач до чого докотився.

Бо твій сором десь подівся.
Для життя не знадобився.
Достроково вік скінчився.
Життя пропив задовільнився.

09.08.09.  В. Назаренко.


Зроби  собі  здоров’я.

Здоров’я не можна купити.
Здоров’я лиш можна зробити.
Якщо природу зрозуміти.
Не пити спиртне й не курити.
Наркотою себе не дурити.
Вживання хімії спинити.
Смачний непотріб полишити.
Та різну всячину не пити.
Свіжим повітрям тіло живити.
Ще й силу потрібно розвити.
То певно не будем хворіти.
Літ сто п’ятдесят зможем жити.
Життю завжди радіти.
Чимало могти і уміти.
Себе і світ любити.
Добром все покорити.

26.08.09.  В. Назаренко.


Україно   схаменися.

Україна вимирає.
Самостійна вже конає.
З кожним днем це відчуває.
Її народ всяк залишає.
Та від рідненької тікає.
І світ за очі забігає .
Але більше вимирає.
Терпіти далі сил не має.
Знущання влади не втихає.
Повсюди свинство процвітає.
Брехня главенство скрізь тримає.
Свавілля правду пожирає.
Нахабство гроші відбирає.
І без доходів залишає.
Та жити людям заважає.
Дітей із дому виганяє.
А старих по світу пускає.
Та ще й бомжами обзиває.
Чи волоцюгами вважає.
По « християнські» поступає.
Церкви будує й відкриває.
Та гроші в бідних відбирає.
При цьому справно процвітає.
Горе людське не помічає.
За себе бога прославляє.
Ось так живе, гріха не знає.
І медицина не вщухає.
Здоров’я нації кінчає.
Гроші при цьому заробляє.
Про Гіппократа знать не знає.
Сама хворобам потурає.
На той світ хворих відправляє.
Ще й грошей більше вимагає.
За совість навіть не згадає.
І все зійде їй з рук, це знає.
Бо підтримку влади має.
Ще й криво суддя захищає.
За злочин все це не вважає.
А народ то вимирає.
Здорових мало залишає.
Ще й не гараздів досить знає.
Бо безробіття процвітає.
А виживати якось має.
Ніхто ж його не захищає.
На щось надіятись бажає.
Про конституцію згадає.
Один раз в рік таке буває.
Як влада свято відмічає.
День конституції справляє.
Про неї пишно виступає.
А потім швидко забуває.
Глумлінням це не називає.
Ще й перекручує, міняє.
Безвідповідальність прикриває.   
Народ оце все помічає.
На жаль лиш виходу не знає.
Тому населення втрачає.
А схаменутись не бажає.

11.09.09.      В. Назаренко.

   

В  космос  для  чого?

Безмежний цей всесвіт для чого.
Мільярди галактик для кого.
Невже це все прояв дурного.
Навіщо воно без живого.

Ніхто не побачить значного.
Не виявить навіть простого.
Сприймати не зможе малого.
Куди уже там до складного.

Отож без життя, як такого.
Не має значення нічого.
І пертись в космос ні до чого.
Не знаючи буття земного.

Була б доречна для любого.
Оптимізація життя земного.
Усунення всього дурного.
І марнотратства як такого.

Для марнославства ж дорого.
Змагання в цьому не простого.
Шаленні кошти для якого.
З народу дерлись трудового.

В честь фарисейства чергового.
А не для блага громадського.
Не шкодуючи життя земного.
Штурмують космос задля цього.

Ніж шукати в космосі значного.
Розуму далекого, нового.
Краще б вивчили близького.
Свого рідненького такого.

Пізнати треба основного.
Життя-буття свого, земного.
Як змогли мікроби від одного.
Організуватись до складного.

В рослин, тварин і до людського.
Суспільства, хворого, хиткого.
Розбещеного, підлого та злого.
Жадоби повного й дурного.

Можливо розуму чіткого.
За досконалістю значного.
Взяли б в мікробів для щастя земного.
Життя зберегли б на планеті для всього.
Та  рай відтворили б. А що тут такого.

10.10.09.В. Назаренко.





Оце  так  жив.

Купив, курив.
Пельку залив.
Себе дурив.
Все прокоптив.
Все потравив.
Від цього згнив.
Отак віджив.
Чого курив?
Для чого пив?
Кого дурив?
Навіщо згнив?
Хіба ти жив?
Ти світ мутив.

14.10.09.
В. Назаренко.


     Моє  бажання.

Хотів би щоб мене почули.
Свою увагу привернули.
На істинні знання збагнули.
Та їх ніколи не забули.
А благодать відчули.
Здоров’я й силу притягнули.
Життя належне досягнули.
Та більше віку протягнули.
Своє призначення здобули.
Дітям майбутнє розгорнули.
Та негаразди відвернули.
Своєю мудрістю сяйнули.

25.11.09.   В. Назаренко.

Не  замінна  інституція.

В Україні проституція.
Є закон і конституція.
Але править всім корупція.
Наймерзенніша конструкція.
Бо гаранти конституції.
Виникають на корупції.
Їм підходить ця конструкція.
Політична проституція.
А як прийде революція.
Буде нова конституція.
Переможе все ж корупція.
Та сестричка проституція.
Найпрадавніша конструкція.
Живе вічно ця корупція.


Поряд з нею проституція.
Не замінна інституція.

4.10.09.  В. Назаренко.



    У  Парижі.

У Парижі не всі рижі.
У Парижі всі безстижі.
Жаб поїли морди хижі.
В моді там худі, як лижі.
Виставляють вузькі крижі.
Змахують на пасатижі.
Хоч кістки стирчать як грижі.
Думають вони в престижі.
Ну й поняття у Парижі.
Геть без сумніву безстижі.
І дарма що не всі рижі.
Мода хибна, морди хижі.
Горе жабам у Парижі.
 
25.10.09.   В. Назаренко
.


Ось  так  і  виникла   Москва.

Жаби-це така братва.
Що завжди  співає «ква».
Знає лиш оці слова.
Постійно «ква» і тільки «ква».
Та бувають і дива.
Як мутуючі слова.
Один жабрюк замість «ква».
Слово вимовив Москва.
Підхватила це братва.
І від простого слова «ква».
Пішла слава світова.
Всі відома як Москва.

29.11.09.  В. Назаренко.

Благодать  за  Україну.

Знов народжену, єдину.
Довгождану, самостійну.
Дарував, бог Україну.
Для добра нам благодійну.
       
 Осквернили божу данину.
 Освинячили країну.
  Молоденьку, безневинну.
  Приморили  Україну.

 Зневажають всяк людину.
 Ігнорують, як скотину.
 Брешуть, крадуть безупину.
 Нищать націю не винну.

       Не простить бог цю провину.
 Не покине Україну.
Покара тварюку винну.
В пекло кине всю родину.

Кожному громадянину.
Не руйнуйте Україну.
Зберігайте як дитину.
Та шануйте в ній людину.




І благодать тоді подвійну.
Пришле вам бог за Україну.

20.12.09.  В. Назаренко.



Українська   демократія.

Це брехня шановна братія.
Що в Україні демократія.
Народ наш нищить свинократія.
Злодії, мафії, їх партія.
Службовців, суддів олігархія.
Вся президентська ієрархія.
Не дасть життя нам оця кратія.
Свавілля владна бюрократія.
Брехні й знущань зла дипломатія.
Без честі й совісті їх хартія.
Як безпритульності гарантія.
Невже оце є демократія.
Боріться з цим шановна братія.

22.01.10.  В. Назаренко.

Про   рай.

А люди в природі.
Це горе та й годі.
Як ті шкідники.
Що у бога в городі.
 
Бог з раю їх вигнав.
Та прокляв відтоді.
Щось з’їли не те.
Що дозволив добродій.

Ніхто не покаявсь.
З тих пір  у народі.
Їдять що попало.
При першій нагоді.

А смак підробляють.
Здебільше по моді.
Самі себе дурять.
Здоров’я  у шкоді.

Дочасно вмирають.
Зате  у свободі.
Себе виділяють.
За розумом вроді.

До раю бажають.
Коли у негоді.
У пекло штовхають
Гріхи в насолоді.

Те місце шукають.
Де рай був в природі.
А того не знають.
Що рай ще відтоді.
В душі процвітає.
При добрій нагоді.
І той його має.
Хто з розумом в згоді.

17.07.10. В. Назаренко.




Для  олігархів.

Не завадить усім знати.
Що неможливо все придбати.
Все можливо лиш втрачати             
І це не варто забувати.

20.03.10.  В. Назаренко.

Свято  це  чи  день  жалоби.

Колись фашизм перемагали.
День перемоги святкували.
З тих пір про це не забували.
Кожен рік цим хизували.
Себе при цьому вихваляли.
Та нагороди виставляли.
А правду-матінку топтали.
Брехнею факти прикривали.
Безстижі інтереси мали.
Та істину з-за них ховали.
Жахи трагедії зібгали.
Свою мерзенність прикрашали.
Головотяпство гримували.
Щоб за нього й не згадали.
Як друзями фашистів рахували.
Та їм всіляко підсобляли.
Коли війну ті розв’язали.
І в цьому їм допомагали.
На Польщу залюбки напали.
Прибалтику окупували.
Народ свій всяко катували.
А за безпеку не подбали.
Не думали і не гадали.
Який їх друзі задум мали.
Та у штани понакладали.
Коли союзники напали.
Та під Москвою вже стояли.
Народ тоді під кулі гнали.
Життя чуже не шкодували.
Загиблих і не рахували.
За свою шкуру тільки дбали.
Горя народу не сприймали.
Коли від німців утікали.
Все нищили та забирали.
Щоб люди з голоду вмирали.
Чи окупантам слугували.
А поті їх за це ж карали.
За зрадників тоді вважали.
Та до Сибіру відправляли.
Такі безчинства витворяли.
Ось так з народом поступали.
Жалю за ним не проявляли.
На своїх все зло зганяли.
Бо німці це не дозволяли.
Та під Москвою все ж застряли.
Морози сильні лютували.
Активність їхню всю скували.
Тоді ж їх і в полон побрали.
Отак Москву і врятували.
Інших союзників надбали.
Та допомогу від них мали.
Оговтались, вже воювали.
Народу гори там поклали.
І всю війну лиш цим і брали.
До наших днів не всіх ще поховали.
А скільки їх було-це приховали.
Населення теж кучами втрачали.
Жахливу перемогу взяли.
Людською кров’ю поливали.
Недбальство злісне відмивали.
А перемогу святкували.
Не всі що добре воювали.
Кращі життя своє поклали.
А й ті що , що лиш за себе дбали.
Під кулями не побували.
В спец загонах загороджали.
Чи десь когось охороняли.
Досить умовно воювали.
Така ось правда щоб всі знали.
За що життів скільки поклали.
Німці поразку обміркували.
Жили, й надалі процвітали.
А ми як дурні вимирали.
Та перемогу святкували.
Не посилай нам більше бог.
Таких жахливих перемог.

31.03.10.  В. Назаренко.



Марш  бідних.

Прозрійте бідні.
Найбільший клас.
Бо дурять жирні.
 Повсюди вас

Вони проворні.
Завжди ввесь час.
Дари природні.
Забрали в раз.

Вони нахабні.
Завжди ввесь час.
Все взяти здатні.
Собі в запас.

Вони злочинні.
Завжди ввесь час.
Закони чинні.
Їм не указ.

Вони завидні.
Завжди ввесь час.
Це ваші злидні.
Для них гаразд.

Вони не змінні.
Завжди ввесь час.
Брешуть до нині .
І кожен раз.

Вони ж і винні.
У цей ось час.
Що мруть всі бідні.
На Україні в нас.

Гуртуйтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Не дайте рідні.
Згноїти вас.

Не бійтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Боріться гідні.
Бо це ваш шанс.

Шануйтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Ви досить сильні.
Правда за вас.

28.06.10.  В. Назаренко.

Примхлива   удача.

Примхлива удача, чому ти ледача.
Чому не зарадиш як треба не зряча.
 Комусь підсобляєш, когось оминаєш.
Чому ж ти за совість бодай не згадаєш.
Коли виділяєш, або віднімаєш.
Прихильність свою не на всіх поділяєш.
По світу гуляєш. Добро не сприймаєш.
Навіщо ж ти примхи якісь вдовольняєш.

Вернись як згадаєш, мене опікаєш.
Ми друзі з тобою завжди пам’ятаєш.
Завжди доглядаєш, завжди виручаєш.
Мене ти до віку віків зберігаєш.
Причини всі знаєш, таємно тримаєш.
Повідай навіщо таке витіваєш.

22.06.10.  В. Назаренко.





Балада  про  владу.

Хто від чорта, хто від бога.
Дідько певно розпізнає.
Вже потрібна допомога.
Україна вимирає.

Кажуть влада вся від бога.
Хто і звідки таке знає.
Мабуть диявольська підмога.
Розум ясний вимикає.

Губить влада безтолкова.
Наш народ, кінчає.
Невже оце божа змова.
Ні, так не буває.

Брешуть, дурять за для кого.
Все народ приймає.
Докотились он до чого.
Дурень все прощає.

Беззаконня і від нього.
Свавілля триває.
Можуть знищити любого.
Хай не заважає.

Ось і нищать рядового.
Хто тих захищає.
Геноциду як такого.
Ніхто не вбачає.

Собак бродячих на дорогах.
Влада зберігає.
Людей безхатніх ради бога.
Вкрай не помічає.

Їх ганяють, убивають.
Ніхто не жалкує.
Тихо в ями заривають.
Закон це не чує.

Хто довів їх до такого.
Мабуть кожен знає.
Але горя вже людського.
Ніхто не сприймає.

Обдурили, обікрали.
Житло забрали та продали.
На вулицю повиганяли.
По далі, щоб не заважали.

Чи конайте, чи вмирайте.
Кого це хвилює.
Мерседесів не чіпайте.
Влада контролює.

Обдирають не одного.
Більшість потерпає.
Молодого чи старого.
Різниці немає.

Без дозволу як такого.
Буття не триває.
Причепляться до любого.
Свавілля гуляє.

Кучі довідок для чого.
Влада вимагає.
Та з кожного ділового.
Хабарі здирає.

Опустилась нижче всього.
Свинство край переповняє.
Пенсію вже для старого.
Фабрикує, підробляє.
 
Чому, за що, та ради кого.
Брехливі дані підсуває.
У неспроможного, слабкого.
Можливість жити віднімає.

Це лиш частинка тіньового.
Що наша влада витіває.
І від сприяння ділового.
Народ, як видно вимирає.

Честі, совісті та бога.
Влада геть не сповідає.
Як виходити з під цього.
Певно той же дідько знає.

Дурість, свинство від якого.
Україна потерпає.
Прижилися від простого.
Хто за що відповідає.

Де ж той лицар, що від нього.
Погань назавжди тікає.
Довго ждати нам такого.
Хто ж за нас ганьбу здолає.

2.08.10. В. Назаренко.

Про  батьківщину.

Мати, батько, Україна.
Життя в добрі- це батьківщина.
Ось наша істина єдина.
Як сонце, небо і дитина.

Злодійство, свинство- влада чинна.
Від цього гине Україна.
Кому потрібна батьківщина.
Де процвітає чортівщина.

І це тому лиха година.
І не розумна Україна.
Завжди як парочка єдина.
І безтолкова, і злочинна.
І вимираючи не змінна.
І сама в усьому винна.

19.08.10.  В. Назаренко.

                  Осінь.

І все таки осінь прекрасна буває.
Красою жартує, плодами киває.
Погодою тішить, смачне підсуває.
Та дуже щиро запевняє.
Що благодать життя триває.

3.09.10. В. Назаренко.

Добра в  брехні  немає.

Запам’ятайте на всі дні.
Життя так вимагає.
Не вірте ні одній брехні.
Добра в брехні немає.

Хоч потонув цей люд в брехні.
І нечисть явно процвітає.
Не забувайте  у вісні.
Добра в брехні немає.

Нехай ще тішаться дурні.
Брехня їх доконає.
І погниють діла  брудні.
Добра в брехні немає.

       27.09.10.  В. Назаренко.
.
Таємниці  на  синиці.

Як відкрити таємницю.
Хто , за що, чи на дурницю.
Розфарбував отак синицю.
Не королеву і не царицю.
І навіть не поважну птицю.
Хто придумав, хто творив.
Хто талант цей проявив.
Та красою підтвердив.
З чого фарби ті зробив.
І навіщо так вчинив.
Які потреби вдовольнив.
Чи просто гонор обновив.
Що і як коли творилось.
Нам пізнати не судилось.
Ми тоді те не дивились.
Бо ми там не опинились.
То ж одне лиш залишилось.
Прибрехати щоб згодилось.

7.03.10. В. Назаренко.   
 

І  благодать тоді  прийде.

Біла акація цвіте.
Від неї запах літа йде.
Робота бджіл тут аж гуде.
І благодать собі знайде.
Мед благодійний закладе.
Він нам частково припаде.
Здоров’я з ним не підведе.
Тож будем жити, хай цвіте.
Хай літо плодовите йде.
Своє добро нам приведе.
Життя велике розведе.
Плодів побільше відкладе.
Мотив для радощів знайде.
Добробут наш не підведе.
Нас ощасливить, заведе.
Майбутнє світле закладе.
І благодать тоді прийде.
Можливо й щастя приведе.

05.06.10.  В. Назаренко.


        Та  й добре  як  гарно.

Південний Буг при тихій погоді.
Це дзеркало тиші і шана природі.
Це простір чудес при щасливій нагоді.
Це наша любов, прекрасний тай годі.

Тут сонце росте при своєму заході.
Тут молодість наша гуляє відтоді.
Тут спокій стоїть у відвертій свободі.
Тут  відблиски раю й добра у цій вроді.
Тут щастя хвилини течуть в насолоді

А гарні дерева мовчать при нагоді
Шуміти не треба при тихій погоді.
Стрункий очерет із ними у згоді,
Лиш риба стрибає, біснується вроді.
Та спокій тривожить на мить у природі.

Хай буде подяка за світ цей природі.
Хай буде подяка за мир цей погоді.
Хай буде ріка нам завжди у нагоді..
Хай наше добро потече на свободі.

Ми будем з природою завжди у згоді.
Ми станем взірцем добра у народі.
Ми рай безсумнівно зростим при нагоді.
Ми мудрість підкорим собі ну та й годі.
Щоб не згубити усе у природі.
                4.11.08.  В. Назаренко.

              Ідеал.

Задоволений, живий.
І здоровий, і міцний.
Гарний, спритний, молодий.
Розум власний і ясний.
І до успіху стрімкий.
А на вдачі видатний.
Ще спокійний і стійкий.
Безтурботний та стрункий.
Хоч багатий, не скупий.
Посміятись головний.
Досить мудрий, діловий.
Де ж він, де оце такий.

19.09.10.  В.  Назаренко.

      Напасть.

Природа помилку велику зробила.
Людей до влади допустила.
За це буттям своїм платила.
Людина природу постійно губила.
Своїми примхами давила.
Безумно нищила, травила.
Не поважала, не любила.
Жадобу власну не спинила.
Без розуму таке чинила.
Нащадкам вік укоротила.
Життя онуків не цінила.
Чомусь розумну з себе мнила.
А так по свинські  поступила.
Біди багато натворила.
Планету дивну осквернила.
Злодійську сутність проявила.
Тому своє і заробила.

07.06.10.  В. Назаренко.

         Установка.

А мені ще жити й жити.
Сотні літ своє творити.
Перед усім життя любити.
Та йому завжди служити.
Щоб дозволило радіти.
Благодаттю володіти.
Щастя краще розуміти.
І добром за все платити.
Зло навколишнє спинити.
Та  можливості розвити.
Спокій   всюди проявити.
З мудрістю завжди дружити.
Себе без толку не морити.
Лишнього не захотіти.
Не боятись, не хворіти.
Це таке що треба вміти.

3.05.10.  В.  Назаренко.

         Про  сон.
 
Мені добре коли сплю.
Благодать таку люблю.
Свої сили відновлю.
Та здоров’я укріплю.
Життя добротне  проявлю.
Примхливе щастя відновлю.
Безкомпромісно заявлю.
Життя без сну не потерплю.
Ради цього щось зроблю.
Треба буде то й просплю.

28.03.10.  В. Назаренко.?
.

Колоніальний  пережиток
.
Російська- мова брехунів.
Блотних та різних злодіїв.
Колоніальних екс-рабів.
І прихвоснів, і слизняків.
Нікчемних всяких диваків.
Та українських простаків.
Як пережиток злих віків.
Для українців-земляків.
Їх патріотів-вояків.

7.10.10. В. Назаренко.

      Україно, Україно.

Жага до влади скрізь існує.
Заздрість злодійство культивує.
Жадоба совість ігнорує.
Сила та підлість торжествує.
Життям-буттям про всяк керує.
Здавати владу не планує.
Ще більш посилити готує.
Неначе мильну бульку дує.
Що в решті лопне та здивує.
Глумління злісне спровокує.
А потім знову все спрямує.
Згодом все більше контролює.
Та до кінця свого простує.
Історія таке фіксує.
Це й Україну не минує.

Україно, Україно як ти виживаєш?
Чому така безтолкова, чи правди не знаєш.
Коли тебе з переляку вільною зробили.
Ти не знаєш як діяти, краще б ще гнобили.
Бо знищила населення, наче воювала.
Чи ти в бога теля з'їла, чи розум сховала.
Честі з роду ти не мала, а совість приспала.
На жаль свою перспективу в Сибір спрямувала.
Схаменися чи проснися, візьмись за роботу.
Очистись від негараздів, прояви турботу.
Навчись кадри підбирати, щоб справу робили.
Щоб порядність проявляли, тебе не ганьбили.
Щоб тебе за добру волю люди полюбили.
Тоді вони не дозволять тебе попирати.
І зможеш ти самостійно в добрі процвітати.
 
  20.12.10.   В. Назаренко.










             Доктрина.


     Україна - для громадянина.
     Оце і вся доктрина.
     А для батька і для сина.
     Праця добра та відмінна.
    
     Щоб втішалась Україна.
     І не підвела доктрина.
     Щоб жила в добрі родина.
     І зростала в ній дитина.

     Ще й до речі не єдина.
     І порядна й доброчинна.
     Здорова та досить сильна.
     Для майбутнього людина

     То ж буде жити Україна

     30.12.10.  В. Назаренко.   



        Вітрина.

   Дурень дурня поганяє.
   А розумних щось немає.
   Україна вимирає.
   Явно дурість процвітає.

   Кой кого задовільняє.
   Ворогів завжди хватає.
   Все схопити всяк бажає.
   Населення заважає.

   То ж і нищать, вже конає
   Розум повністю втрачає.
   Без нього життя кінчає.
   Бог все бачить та чекає.

   Гріхи напевно підшиває.
   А сатана тим часом має.
   Амбіції задовільняє.
   Шкода не винних не минає.

   20.01.11. В.Назаренко.



                               УКРАЇНЕЦЬ

            Ось він здоровий та міцний.
            Розумний, впевнений, швидкий.
            Порядний, досить дійовий.
            Цей українець молодий.
      
            Він любить край свій дорогий.
            Край український, не чужий.
            Де мати й батько діловий.
            Його зростили в час скрутний.

            Він знає правду, не дурний.
            Що і навіщо, хто який.
            Бажає мати шлях чіткий.
            Прожити плідно вік земний.

            Він задоволений, стійкий.
            Коли працює-запальний.
            Долає кризи, вольовий.
            Поширює прогрес людський.

            Він доброчинний і простий.
            Не агресивний, не лихий.
            Як патріот завжди палкий.
            Коли б це кожен був такий.

            Для України головний.
            Тоді б і час прийшов новий.
            Довгожаданий, золотий.
            Як благодійник віковий.

            5.02.11. В. Назаренко.




                   В партію здоров'я.

           Де що маєш, де що знаєш.
           Забуваєш, пам'ятаєш.
           Здобуваєш чи втрачаєш.
           А головне не помічаєш.
          
           Як за здоров'я не подбаєш.
           Все загубиш, сам сконаєш.
           Якщо свій розум не тримаєш.
           В житті нічого не впіймаєш.

           Коли здоров'ю не сприяєш.
           То явно з розуму сповзаєш.
           В морі брехні перебуваєш.
           Не думаєш, чи не встигаєш.

           Істину знати не бажаєш.
           Та через це не виживаєш.
           Все найдорожче полишаєш.
           А вихід є, як забажаєш.

           В здоров'я партію вступаєш.
           Довіру їй завжди являєш.
           Підтримуєш і підсобляєш.
           Всю Україну виручаєш.
    
           Здоров'ю нації сприяєш.
           То й нагороду отримаєш.
           Дітей та внуків, всіх спасаєш.
           І благодаттю вдовільняєш.

           Ну що ще треба, як гадаєш?

           6.02.11.  В. Назаренко.    
 

                                 
 Конвульсія   мозкова.

Каменюка - голова.
Свинству шана ділова.
Стратегія не нова.
А тактика дійова.
 
Бо проблема світова.
Тупішої не бува.
Кількість свинства дістава.
Ще з початку так трива.

Поступово підгнива.
А рішучість щось крива.
Викрутаси витіва.
Вигадує та зіва.

Послідовність розмива.
І волокита вікова.
Паплюжить людство, обзива.
Свинячі дії відкрива.
Що не по- людськи-забува.

1.03.11.  В.Назаренко.

   


Хоч  дурні  та  хитрі.

Навіщо все чогось бажати.
Непотріб по життю  збирати.
Що буде явно заважати.
Радість життя відволікати.
Турботи різні підсувати.
Щоб настрій гарний зіпсувати.

А ще непотріб в пам’яті тримати.
Та за знання його вважати.
Брехню не гідну цінувати.
За неї блага віддавати.
І головне не помічати.
Щасливу мить життя втрачати.

Напевне ж варто пам’ятати.
Справам потрібно визрівати.
То ж все належить розпізнати.
Щоб негараздів не надбати.
Удачу назавжди впіймати.
І нізащо не відпускати.

Себе ж потрібно розгадати.
Здоров’я назавжди надбати.
Його не дати зіпсувати.
Для цього розум треба мати.
Життя основи розрізняти.
Природу тіла шанувати.

Насамперед не забувати.
Потреби кліток вдовольняти.
Вони створили нас, згадати.
Із двох клітинок до дитяти.
А потім зрілі змогли стати.
Від їх діяльності зростати.
Різні таланти здобувати.
І в цьому світі виживати.

Де вони змогли все взяти.
Звідки розум той черпати.
Нам не дозволено це знати.
Тим більше їх контролювати.
Ми лиш повинні постачати.
Все необхідне здобувати.
Себе і діток годувати.
Щоб могли скрізь виживати.
Та людство на землі тримати.

А ми навчились хитрувати.
Непотріб кліткам підсувати.
Вони не вміють це здолати.
То ж змушені так існувати.
Природні здібності втрачати.
В боротьбі не вигравати.
Від цього болісно конати.
Чи попросту життя втрачати.
І взагалі  деградувати.

Де ж той розум відшукати.
Щоб якось життя спасати.
Може досить хитрувати.
Себе ж дурити та вмирати.
Дітей каліками лишати.
Природу нищить та втрачати.
Кінця світу вижидати.

6.03.11.  В. Назаренко.

                  Про  сон.

Сни примхливі, сни брехливі.
Де таке береться.
Що там правда, що не правда.
Хрін хто розбереться.

Ось приснилось, привиділось.
Мені не здається.
Росією прихватилось.
І не віддається.

Всі області українські.
Там де море б’ється.
Стали раптом геть російські.
На карті верзеться.

Чомусь мені захотілось.
Мабуть доведеться.
Оце таке сповістити.
Може все минеться.

31.03.11.   В.Назаренко.




                Примітка.
      
       Весна від сонця прибула.
       Тому природа ожила.
       Та абрикоса розцвіла.
       І трудиться на ній бджола.

       На багатьох квітках була.
       Пилок зібрала, мед взяла.
       У вулик швидко віднесла.
       Все зробила що змогла.

       Щоб сім'я в добрі жила.
       Діток побільше розвела.
       Силу велику набула.
       І наш добробут підняла.

       То ж приклад гідний подала.
       Щоб праця першою була.
       І українські всі діла.
       В належний рівень привела.
   
       22.04.11. В. Назаренко.

          

                         Мерзота.

Скільки кожен гріхів має.
Ніхто толком знать не знає.
На гріхах бізнес процвітає.
Церкви будує й відкриває.
А потім в них гріхи знімає.
І знов грішити починає.

Попів це все задовольняє.
Їх це годує й напуває.
Збагачує і величає.
Лохів в цім світі вистачає.
Церква над ними владу має.
То ж всіх гарненько обдирає.
І на бога все звертає.
Мов він до цього спонукає.
Гріхи інакше не прощає.

А Україна вимирає.
Від своїх гріхів конає.
Невже ніхто не помічає?
Що нація народ втрачає.
І лицемірства вистачає.
Як дехто в церкву завітає.
Гріхів своїх не сповідає.
Лише очиститись бажає.
За совість навіть не згадає.
Провину явну не признає.
Хоч що накоїв добре знає.
Відповідати не бажає.
Та ці гріхи бог не прощає.
І пекло на таких чекає.
За потомство теж подбає.
Сатана не прозіває.
Бо практику достатню має.
І своїх не полишає.

27.04.11.   В.Назаренко.

Життя від розуму чи розум від життя.

Спокон віків таке ведеться.
Що розум для життя дається.
Без нього жити не вдається.
І рахуватись з цим прийдеться.

Хто хоче жити той спасеться.
Знайде свій шлях і розбереться.
І розум внього десь візьметься.
Чи чужий, чи свій знайдеться.

Пристосуватись доведеться.
Таке життя і так живеться.
Інакше все життя зведеться.
Бо цей закон усіх торкнеться.

Без розуму гніздо не в'ється.
Де кожен птах чомусь несеться.
Знає що де і як береться.
Якщо ще доля посміхнеться.

Обставина на лад складеься.
То успіху певне добьється.
Діток зростити удається.
Покликання своє прийметься.

Життя розводити прийдеться.
Для цього жити доведеться.
Для цього життя дається.
Хоч не відомо де береться.

Яким чином пізнається.
Що з початку видається.
Чи розум від життя візьметься.
Навряд чи хто з цим розбереться.
Хоч демагогія ведеться.

Надмірність в негаразди преться.
На зло ймовірно обернеться.
І горе від ума приб'ється.
Принаймі вже до цього йдеться.
Життя загрозі піддається.
Та не від розуму здається.

7.05.11.   В. Назаренко.

               



               Безвихідь.

      Коли при владі свині.
      Спочатку і до нині.
      Не діють щось закони чинні.
      Тому й порядки примітивні.
      Свавілля свинські легітивні.
      Завжди як правило злочинні.
      І терплять все це люди дивні.
      У нас на рідній Україні.
      При конституції примірній.
      І добротній, правомірній.
      З гарантом, з клятвою покійній.
      Для святкування лиш потрібній.
      Які реформи тут надійні.
      Щось робити вже повинні
      Бо й золоті закони чинні.
      Спаплюжать все привладні свині.

      20.05.11.    В. Назаренко.


             








            Срам.

    Як добре правду знати.
    Знання надійні мати.
    Безмежно довіряти.
    Та впевненість тримати.
  
    Як гидко виявляти.
    Що звикли всі брехати.
    Брехнею щиголяти.
    Та гроші з неї брати.

    Ну як тут виживати.
    Брехню скрізь розгрібати.
    Мерзоту цю долати.
    Та людство поважати.
    Щось боже відшукати.

    27.05.11. В. Назаренко.
   

       
      Музика життя.

    Благо музика на світі.
    Благий той, хто грає.
    Він частує настрій свіжий.
    Добром напуває.

    Як добротний голос чистий.
    Пісню заспіває.
    Українець бадьористий.
    Про все забуває.

    Він тоді майже щасливий.
    Радість загрібає.
    Веселиться, говірливий.
    І жити бажає.

    11.06.11.  В.Назаренко.

               

      


        Кляті звички.

     Хтось з талантом, хтось простий.
     Хтось розумний, хтось дурний.
     А той сильний, той слабкий.
     Інший гарний чи бридкий.

     Хтось кмітливий, хтось тупий.
     Хтось щасливий, хтось пісний.
     Дехто жирний, той худий.
     Цей багатий та скупий.

     Голодранець хтось чіткий.
     Чи приємний, чи гидкий.
     Оцей добрий, той лихий.
     А той хитрий та хапкий.

     І взагалі такий сякий.
     В першу чергу хто який.
     Як правило не такий.
     Кожному ярлик липкий.
  
     Приліплять залюбки любий.
     Для ворожнечі похідний.
     Здебільш брехливий та їдкий.
     В змаганні вічному тривкий.
   
     Розбрату камінь основний.
     Для марнославства шлях хиткий.
     Розшарування час слизький.
     Розчарування смак гіркий.

     Життя псувати всяк прудкий.
     Війни запал чомусь легкий.
     Для людства дуже дорогий.
     Погибелі зворот крутий.
  
     Затрат часу і сил давкий.
     Де ж той розум видатний?
     На що життя все звів дурний.
     Навіщо гризся завідний.
 
     Куди ж ти прешся біс прудкий.
     Невже так треба пробивкий.
     Кінець завжди один-падкий.
     Потомство забезпеч близький.

     Та й досить з тебе хоч який.
     Навіщо зло плодив цупкий.
     Воно панує в час тяжкий.
     За поведінку гріх ціпкий.
     Прокляття наслідок тривкий.

     5.07.11.  В.Назаренко.


          Щось про дещо.

    Дехто думає, гадає
    Що розумний і все знає.
    А придурок заявляє.
    Що не пізнав, того немає.
   
    І не кращий запевняє.
    Що маячня його тримає.
    І навіть ще й допомагає.
    Життя рятує й захищає.
    Та раєм добрим утішає.

    А хитрий підлість свою має.
    На дурнях статки заробляє.
    Безжалісно їх оббирає.
    Гріхами всякими лякає.
    Страху побільше наганяє.
    За совість знати не бажає.

    На жаль не кожен про це знає.
    Що в маячні перебуває.
    І вихід з неї знайти має.
    Життя без толку витрачає.
    А негаразди не долає.
    Своє призначення нехає.

    11.07.11.  В.Назаренко.
    


       Вісім квіток.

   Чи згадайте, чи вгадайте.
   Звідкіля прийдуть дива.
   Та між іншим розпізнайте.
   Кактус- пень чи голова.

   Якщо хочете вважайте.
   Купа зелені крива.
   Більш уважно розглядайте.
   Привидиться голова.

   Хоч колючка та признайте.
   Не абияка трава.
   Досить дивна відзначайте.
   Не примхлива та жива.

       
   Вижидайте ,  споглядайте.
   Не завжди таке бува.
   Коли кактус не прогайте.
   Вісім квіток розкрива.
 
   І знайомих погукайте.
   Покажіть що витіва.
   Ненароком запитайте.
   Хто придумав ці дива.

   22.07.11. В.Назаренко.


    Жага ідіотів.

   Золотом любуються.
   В золоті пишаються.
   З нього роблять унітази.
   Та в них оправляються.
   Ось так виділяються.
  
   Інші відрізняються.
   В золото вбираються.
   Цяцьки виробляються.
   У вуха вставляються.
   У носи вправляються.

   Шиї обвиваються.
   До пупа чіпляються.
   На пальці вдягаються.
   Ще всяк забавляються.
   Куполи вкриваються.

   Хрести оздобляються.
   Злитки виливаються.
   В банках зберігаються.
   Віками збираються.
   Ще й охороняються.
   Ніяк не скористаються.
 
   І не споживаються.
   Дурістю являються.
   Гроші витрачаються.
   Постійно звіряються.
   В секреті тримаються.

   Біди притягаються.
   Нікчеми втішаються.
   Ще й досі не каються.

   25.07.11.  В.Назаренко.


    Прийшов час і треба змінитися.

   Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися.
   Брехня на брехні вже не може вміститися.
   Злодійство без меж не повинно творитися.
   Скрізь хочуть як небудь на комусь нажитися.
  
   Усе загрібають, не хочуть ділитися.
   Та дурнів шукають, що можуть згодитися.
   В тім успіхи мають, не проти хвалитися.
   Хоч як допікають, не можна трудитися.

   Хто може - тікають, бо ніде подітися.
   Слабкі вимирають, не гідно змиритися.
   Прийдеться боротися, бо ніяк коритися.
   Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися.

   07.08.11.  В.Назаренко.

              
                Рекламна нечисть.

   Реклама, реклама ти явно сказилась.
   Шахрайством творилась, брехнею прикрилась.
   У свинства талантам своїм підучилась.
   Нахабством зростилась, грошима відкрилась.
   Бридотою стрімко в житті в нас з'явилась.
   Нажитись на дурнях своїх спорядилась.
   Шкода що від сказу в свій час не щепилась.

       10.08.11. В.Назаренко.


     Такі роковини.

   Ми хотіли Україну добру та велику.
   На двадцятий рік зробили дуже злу та дику.
   Сім мільйонів населення без жалю втрачали.
   З усіх гарних намірів здебільш ганьбу мали.
   Оце така незалежність та її здобутки.
   Де ж той розум, де та совість, де честі набутки.

   18.08.11.  В.Назаренко.


           Заради чого7

   Шкода дітей, яких мордують в школі.
   Навчаючи брехні й непотребу для долі.
   Марнують час вони, сидять бліді і кволі.
   Життя перенавчить жорстоко, не по волі.

    1.09.11.     В. Назаренко. 

            Наказ.

    Чудо-диво проявись.
    Моє тіло схаменись.
    Мені зовсім підкорись.
    Знову молодим зробись.
    В свою молодість вернись.
    Щиро долі посміхнись.
    Назавжди таким лишись.
    Перед часом не схились.
    І ніколи не хвались.
    Та дивись не забарись.
    Постарайся не лінись.
    Все буває, подивись.
    Щиро віруй та борись.
    Сильним бути не втомись.
    З розумом навік здружись.
    Словом вірним підкріпись.
    Впевненістю обгорнись.
    Від життя не відірвись.
    Успіхом нагородись.
    Живи з добром, добром живись.

    6.09.11.    В.Назаренко.

  

                          Наказ.

Чудо-диво проявись.
Моє тіло схаменись.
Мені зовсім підкорись.
Знову молодим зробись.
В свою молодість вернись.
Щиро долі посміхнись.
Назавжди таким лишись.
Перед часом не схились.
І ніколи не хвались.
Та дивись не забарись.
Постарайся не лінись.
Все буває, подивись.
Щиро віруй та борись.
Сильним бути не втомись.
З розумом навік здружись.
Словом вірним підкріпись.
Впевненістю обгорнись.
Від життя не відірвись.
Успіхом нагородись.
Живи з добром, добром живись.

6.09.11.    В.Назаренко.


         Мрія мрій.

А я вічно молодий.
Гарний, жвавий та міцний.
Задоволений, хисткий.
Ще не втомний і швидкий.
Та до успіху стрімкий.
Я завжди буду такий.

13.09.11.            В. Назаренко.


Так дуріти треба вміти.

Як отак на світі жити.
Ідіотством світ мутити.
Тільки б пити та курити.
Гроші за дурне платити.
Від задоволень тих дуріти.

Все пропити, прокурити.
Здоров’я власне погубити.
Печінку рідну вкрай згноїти.
Хіба для цього треба жити.

Це не можливо зрозуміти.
Бо так дуріти треба вміти.
Чому б себе не пожаліти.
Та з ідіотством покінчити.

Зріктися пити і курити.
Без цих гріхів на світі жити.
Ганьбу на радість замінити.
Та добру волю відродити.

Бо смерть все владна відмінити.
І передчасно усмирити.
Та задоволень всіх лишити.
Хіба це важко розуміти.

14.09.11.        В.Назаренко.



                    Примати.

Ви б хотіли певно знати.
Як і де вчені примати.
Тлумачать всім російські мати.
Як вміють їх коментувати.
По-грамотному підбирати.
Практично, вчасно покривати.
Та зрозуміло виражати.
Чи варто це все переймати.
Та хтозна де таке шукати.
Куди скоріше це надбати.
На п’яних людях споглядати.
Це найогидніші примати.
Не перевершені пруть мати.
Попробуй їх переконати.
Не знатимеш куди тікати.
То ж краще таких не чіпати.
Не варто навіть розмовляти.
Примати, що тут ще сказати.

27.09.11.       В.Назаренко.


   

        Погань.

Жадоба мерзенна усе захопила.
Якась її шльондра на світ народила.
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила.
Загарбати все споконвіку хотіла.
Страждань не винних потік спричинила.
Життів не помірно в цім світі згубила.
Все мало та мало про всяк шепотіла.
Давай ще по більше постійно твердила.
Багатство це влада, це слава пихтіла.
І розум людський так навік заразила.
Та зло таким чином по світу плодила.
Хто більше загарба змагання відкрила.
Не важно що горе комусь спорядила.
Не важно що бідних дітей заморила.
Бомжів розвела і калік наробила.
Сиріт спасати не воліла.
Вже все живе звести назріла.
А спинить мерзенну звичайна могила.
Прискорити дійство спроможна лиш сила.

9.09.11.                         В. Назаренко


                               Наказ.

Чудо-диво проявись.
Моє тіло схаменись.
Мені зовсім підкорись.
Знову молодим зробись.
В свою молодість вернись.
Щиро долі посміхнись.
Назавжди таким лишись.
Перед часом не схились.
І ніколи не хвались.
Та дивись не забарись.
Постарайся не лінись.
Все буває, подивись.
Щиро віруй та борись.
Сильним бути не втомись.
З розумом навік здружись.
Словом вірним підкріпись.
Впевненістю обгорнись.
Від життя не відірвись.
Успіхом нагородись.
Живи з добром, добром живись.

6.09.11.    В.Назаренко.


         Мрія мрій.

А я вічно молодий.
Гарний, жвавий та міцний.
Задоволений, хисткий.
Ще не втомний і швидкий.
Та до успіху стрімкий.
Я завжди буду такий.

13.09.11.            В. Назаренко.



  Прийшов час і треба змінитися.

   Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися.
   Брехня на брехні вже не може вміститися.
   Злодійство без меж не повинно творитися.
   Скрізь хочуть як не будь на комусь нажитися.
  
   Усе загрібають, не хочуть ділитися.
   Та дурнів шукають, що можуть згодитися.
   В тім успіхи мають, не проти хвалитися.
   Хоч як допікають, не можна трудитися.

   Хто може - тікають, бо ніде подітися.
   Слабкі вимирають, не гідно змиритися.
   Прийдеться боротися, бо ніяк коритися.
   Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися.

   07.08.11.  В.Назаренко. 



                   Такі роковини.

   Ми хотіли Україну добру та велику.
   На двадцятий рік зробили дуже злу та дику.
   Сім мільйонів населення без жалю втрачали.
   З усіх гарних намірів здебільш ганьбу мали.
   Оце така незалежність та її здобутки.
   Де ж той розум, де та совість, де честі набутки.

   18.08.11.  В.Назаренко.


      Заради чого7

   Шкода дітей, яких мордують в школі.
   Навчаючи брехні й непотребу для долі.
   Марнують час вони, сидять бліді і кволі.
   Життя перенавчить жорстоко, не по волі.

    1.09.11.     В. Назаренко.  


Так дуріти треба вміти.

Як отак на світі жити.
Ідіотством світ мутити.
Тільки б пити та курити.
Гроші за дурне платити.
Від задоволень тих дуріти.

Все пропити, прокурити.
Здоров’я власне погубити.
Печінку рідну вкрай згноїти.
Хіба для цього треба жити.

Це не можливо зрозуміти.
Бо так дуріти треба вміти.
Чому б себе не пожаліти.
Та з ідіотством покінчити.

Зріктися пити і курити.
Без цих гріхів на світі жити.
Ганьбу на радість замінити.
Та добру волю відродити.

Бо смерть все владна відмінити.
І передчасно усмирити.
Та задоволень всіх лишити.
Хіба це важко розуміти.

14.09.11.        В.Назаренко.





                    Примати.

Ви б хотіли певно знати.
Як і де вчені примати.
Тлумачать всім російські мати.
Як вміють їх коментувати.
По-грамотному підбирати.
Практично, вчасно покривати.
Та зрозуміло виражати.
Чи варто це все переймати.
Та хтозна де таке шукати.
Куди скоріше це надбати.
На п’яних людях споглядати.
Це найогидніші примати.
Не перевершені пруть мати.
Попробуй їх переконати.
Не знатимеш куди тікати.
То ж краще таких не чіпати.
Не варто навіть розмовляти.
Примати, що тут ще сказати.

27.09.11.       В.Назаренко.



        Погань.

Жадоба мерзенна усе захопила.
Якась її шльондра на світ народила.
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила.
Загарбати все споконвіку хотіла.
Страждань не винних потік спричинила.
Життів не помірно в цім світі згубила.
Все мало та мало про всяк шепотіла.
Давай ще по більше постійно твердила.
Багатство це влада, це слава пихтіла.
І розум людський так навік заразила.
Та зло таким чином по світу плодила.
Хто більше загарба змагання відкрила.
Не важно що горе комусь спорядила.
Не важно що бідних дітей заморила.
Бомжів розвела і калік наробила.
Сиріт спасати не воліла.
Вже все живе звести назріла.
А спинить мерзенну звичайна могила.
Прискорити дійство спроможна лиш сила.

9.10.11.                         В. Назаренко.



          Підлі гроші.

Без грошей хто-життя втрачають.
Їх як людей не поважають.
Ніяк, ніде не виручають.
У рабство гонять, чи вбивають.
Закони їх не захищають.
Таку властивість люди мають.
З грошима люблять та вітають.
Без грошей людьми не вважають.

Всі, хто гроші якось мають.
Неправедно добувають.
Чини собі любі купляють.
Та чесно жити не бажають.
Себе надмірно поважають.
За покидьків не сприймають.
В душі своїй все ж добре знають.
Чого варті, що ховають.
Що заслужили - поковтають.
В свій час в штани понакладають.
Злодійства гучно відригають.
Та пізно буде, хай конають.
Свиням свиняче визначають.
І так по-їхньому кінчають.

12.10.11.        В. Назаренко.


             Всього на-всього.

Ой біда така велика.
Україна дуже дика.
То там, то тут нахабна пика.
Свавіллям владним злісно смика.
Народ мордує совісті каліка.

Щоб спинить біду велику.
Треба ту нахабну пику.
За поведінку її дику.
В свинарник доживати віку.
Спровадити без лементу і крику.

15.10.11.       В.Назаренко.

        
         Цікавість.

Літає анекдот  один.
З відрядження вернувсь румин.
Прийшов додому без провин.
А в жінки інший є румин.

Цікаво знати всю новину.
Що той румин сказав румину.

31.10.11.   В. Назаренко.

        Цікавість. 2

Як розповів один пустун.
Вернувсь з відрядження румун.
Без попередження, хитрун.
А в жінки інший був румун.

Що сказав тоді румун румуну?
Впіймавши отаку фортуну.

1.11.11.   В. Назаренко

Б. Зайчуку, Н. Єфремовій, О. Міщенко.
Світу про вас.

      Мерзотники.

А злодюги з П.Ф.У.
Зробили справу ділову.
Мою діяльність трудову.
Сфабрикували наяву.

Підсунули брехню нову.
І пенсію вікову.
Фальшували в морову.
Підтримку мали дійову.
Від влади дику, тіньову.

Ганьбу родили чергову.
Злодійську, підлу, гнойову.
Конституційну, правову.
Мерзенній владі гробову.

5.11.11. В. Назаренко.


  Поламати лохотрон.

Як таке робити, як таке сприймати.
Таємно, підло обирати.
Свій вибір підло приховати.
Натуру рабську проявляти.
Та свою гідність потурати.
Можливість дати фальшувати.
І результати підробляти.
Свій голос десь затушувати.
Це демократією звати.
Не гідно таке витівати.
Достойно треба поступати.
Чесно бажання записати.
Та підписом зафіксувати.
І можна це перевіряти.
Свій голос твердо відстояти.
Присікти спробу фальшувати.
Та лохотрон цей поламати.

21.11.11.   В. Назаренко.



Гімн добродія.

Маю я природу божу.
І творю що можу.
Що бажаю не все маю.
А життя розмножу.

Добром його напуваю.
Злом не потривожу.
Від нечисті зберігаю.
Досконалість вводжу.

Плідну силу добуваю.
На благо приложу.
Близьких добром привітаю.
В житті допоможу.

Негаразди подолаю.
Впевнений що зможу.
Щастям долю привітаю.
Благодать примножу.

3.12.11.    В. Назаренко.



         Смута.

Моя думка все гуляє.
Завжди спокою не має.
Дуже вільно сновигає.
Все чогось та десь шукає.
Проблеми різні розгрібає.
Здебільш брехню перебирає.
А істину собі складає.
Уважно все щось розглядає.
Та все більше помічає.
Що мало праведного знає.
Увагу знову привертає.
Що Україна вимирає.
Народ світ за очі тікає.
Та за якісь гріхи конає.
І явно дурістю хворає.
Тому всі біди притягає.
Вину признати не бажає.
І виходу не відшукає.
А свинство залюбки приймає.
І це ніяк не подолає.
Хоч вже і не залежність має.
Та успіхів в житті не знає.
Можливо збоку хтось впливає.
Злодіїв різних підбирає.
Та партії із них складає.
Смуту в суспільство підкидає.
Досить майстерно виступає.
Для дурнів теми підбирає.
Від справ людських відволікає.
При тім уважно спозирає.
Як цей розбрід все роз’їдає.
Суспільство тишком підриває.
Цим тішиться і підсобляє.
Цькувати дурнів ледь встигає.
Від благо дійства відвертає.
Населення це все приймає.
Злочинців до керма пускає.
Злочинну владу вибирає.
Свинство та дурість зберігає.
А хтось свій урожай збирає.
Грабує, дурить, викрадає.
Ось так держава загниває.
Той дехто вигоду надбає.
На незалежність вже начхає.
Вона як видно не спасає.
А Україна все втрачає.
Розум і совість не вітає.
До чого дійде дідько знає.
А думка все собі гуляє.
Нові проблеми підіймає.
І скоро ще щось відкопає.

16.12.11.    В. Назаренко.



        Хіба народні.

І знову пруться в депутати.
Чомусь так хочуть керувати.
Щоб черево своє напхати.
За шкуру власну краще дбати.
Народ дурити й оббирати.
Який все мусить вимирати.
По телевізору щоб побрехати.
В газетах пики хизувати.
Закони всяк ігнорувати.
Та конституцію пенати.
Корупцію стимулювати.
На Україну їм начхати.
Це не народні депутати.
Женіть їх люди добрі з хати.
Якщо посміють завітати.

16.12.11.   В. Назаренко.



І де вони такі тільки бралися.

Не пишуть це кореспонденти.
І не свідчать документи.
Що українські президенти.
Всі що були-чиїсь агенти.
Досить злочинні елементи.

Хоч би де совісті набралися.
Не працювали, лиш пишалися.
Випендрювалися та каталися.
По світу білому таскалися.
Екскурсіями вдовольнялися.
За кошт державний розважалися.
Діла робити не намагалися.
То ж нікчемами і оставалися.
Бо для України не старалися.
За свою шкуру турбувалися.
А за обов’язки й не бралися.
Закони лиш декларувалися.
Виконувати їх і не збиралися.
Багатства тихо розкрадалися.
До конституції ж зверталися.
Як роковини приближалися.
А ще й гарантами назвалися.
На ній порядними бути клялися.
Насправді нею тільки гралися.
А керуватися й не збиралися.
Над правами людей познущалися.
Народ вимирав – не переймалися.
Від цього і не хвилювалися.
Можливо навіть потішалися.
І де ви тільки такі бралися.
Безвідповідальністю хизувалися.
Безкарними залишалися.

Треба щоб часи помінялися.
Треба щоб за них трохи взялися.
Щоб вони за все поквиталися.
А за свої підлості щоб проклялися.
І пеклом за все покаралися.

19.12.11.    В. Назаренко.


          Свавілля манії.

Якщо когось там величають.
То як попало нарікають.
Хоч і достовірно знають.
Та досить чітко уявляють.
Що зірки одні бувають.
Ті що з неба світлом сяють.

Земні ж геть інший запах мають.
Мілкуваті, сновигають.
Їх зірконутими вважають.
Хоч в голос це не промовляють.
Правду казати не бажають.
Та досить підло поступають.
Тільки мову опошляють.
Творіння божі оскверняють.
На покарання заробляють.

1.01.12.  В. Назаренко.



До відому самому та попередь знайому.

                    Безробіття доконає.
                    Україна вимирає.
                    Хто біду таку здолає.
                    Той героєм бути має.
Що не діє-відмирає.
Цей закон життя триває.
Нехай кожен про це знає.
Та ніяк не забуває.

Хто працює-виживає.
Хто сачкує-відживає.
Свою силу з праці має.
На добробут заробляє.
Життя силу відновляє.

Якщо ж силу не вкладає.
Тоді сила та тікає.
А без неї кожен знає.
Життя земного не буває.

І завжди хай пам’ятає.
Для праці певну силу має.
Без праці сила покидає.
Без сили тіло відмирає.

Та все в міру бути має.
Лишнє все перешкоджає.
Лишнього хай не вживає.
З жиру бісяться-всяк знає.

Працює чи відпочиває.
Хай з глузду тільки не з’їжджає.
А головне-перемагає.
Поразки швидко забуває.

Настрій бадьорий не втрачає.
В житті по-всякому буває.
Хто знає-той не пропадає.

06.01.12.    В. Назаренко.


       Приреченість.

Щастя просто так не гріє.
Просто так біда пече.
Хто бажає та зуміє.
Тому добро потече.

А хто мріє та не вміє.
Той від скрути не втече.
Хоч уявно багатіє.
Та реальність затовче.

А як просто так дуріє.
Життя його засіче.
Чи на голову хворіє.
Може хто і пожаліє.
Неспроможність прирече.

23.01.12.  В.Назаренко.


          Під три чорти.

В неба колір загадковий.
В сонця ореол казковий.
Та мороз страшний, зразковий.
Ось такий ранок зимовий.

Дошкульний та принциповий.
Для нас одвічно не типовий.
Бо з півночі вибірковий.
Примчав вітрами безстроковий.
Небажаний і безтолковий.
Зло натворити скрізь готовий.
Оцей мороз, злодій черговий.
Від сатани посол суровий.
Пішов би ти назад бідовий.
Під три чорти шкідник садовий.
Губитель врожаїв махровий.

2.02.12.   В.Назаренко.


    Прищі.

Олігархи у житті.
Як прищі на морді.
Виділяються, круті.
І цим дуже горді.

Це хвороба в забутті.
Не данина моді.
Тут проблеми не прості.
А біда та й годі.

Розібратися в бутті.
Не всі можуть вроді.
Лікувати прищі ті.
Думають в народі.

6.02.12.   В.Назаренко.


    Паразити на біді.

Хтось бідує, хтось жирує.
Так в житті ведеться.
На біді паразитує.
І не схаменеться.

Лікар ніби то лікує.
За грошима пнеться.
А гробар своє готує.
Те ж за гроші гнеться.

Банкір грошима провокує.
Житло відбереться.
Спекулянт ціни диктує.
З бідного сміється.

Інший на своє чатує.
В момент розбереться.
Все відбере, не спасує.
Все що підвернеться.

Чинуша собі  керує.
Хабара діждеться.
Силовик своє трактує.
Теж не промахнеться.
Піп гріхами шантажує.
За грошима в’ється.
Кому служить, кого чує.
Хто там розбереться.

Всяк над бідними панує.
Тому й зазнається.
Бог чомусь про це не чує.
Сатана собі князює.

Так як заманеться.
Ніхто його не контролює.
То ж свого доб’ється.
Україну замордує.
Вже до цього йдеться.

14.02.12.   В. Назаренко.


     Гімн українців.

Ми українці, ми маємо жити.
В своїй поведінці ми здатні любити.
Для блага людського повинні родити.
І тільки добро по все денно творити.

Ми ладні і здатні життя закріпити.
В добрі процвітати і щастя скорити.
Для цього спроможні таланти розкрити.
Своє, українське добро проявити.

І будемо вічно здоров’я цінити.
Та силою власною честь боронити.
Нам мудрість повинна довічно служити.
Ми обрані долею рай відтворити.

Давайте всі дружно за себе радіти.
Що маємо згоду себе утвердити.
Що маємо землю квітками одіти.
Добротнім врожаєм себе вдовольнити.

18.02.12.    В. Назаренко.



                Про футбол.

Що таке футбол – всі знають.
Це як ногами м’яч пенають.
Та у ворота забивають.
А вболівальники волають.
Інші злобу виробляють.
З горя стакани вихиляють.
Та матюками загризають.
Що їм з того – знать не знають.
Коли гол той вигрібають.
Вочевидь ще щось втрачають.
Окрім грошей не згадають.
Що геморой свій роздувають.
Та здоров’я підривають.
А на них ще й заробляють.
І ті що м’яч один ганяють.
Та більше інші відривають.
Від дурнів так чимало мають.
І бога за них прославляють.
Гірше що бідних оббирають.
Через бюджет гроші нехають.
На футбол їх витрачають.
Злидні грізні розмножають.
Патріотизм так проявляють.
За це відповідати мають.
В інших місцях хай посідають.

26.02.12.  В. Назаренко.


Досить вже ганьбу ковтати.
Треба справжні депутати.

Депутатів вибирати.
Варто знов не проморгати.
Свиней до влади не пускати.
Бо ж не будеш добра мати.
Вони здатні лише брати.
А ще вміють всяк брехати.
Нічого від них чекати.
За себе лиш бажають дбати.
А на інших їм начхати.
Одну подачку здатні дати.
Щоб за них голосувати.
Навіщо такі депутати.
Порядних треба відібрати.
Що не зажерлись пошукати.
Своїх потрібно висувати.
Від сорому щоб не моргати.
За свій вибір постояти.
Треба справжні депутати.
Від народу направляти.
За народ і будуть дбати.
Україну розвивати.
Мракобісся подолати.
Давайте вартих вибирати.
Досить вже ганьбу ковтати.

27.02.12. В. Назаренко.


               Щирість.

Він п’яненький аж синенький.
Цигарку смакує.
І раденький що дурненький.
Здоров’я мордує.

Гроші витратив бідненький.
Отруту купує.
Що на голову слабенький.
Його не турбує.

Курить, п’є поки живенький.
Себе не жалкує.
Сатана йому рідненький.
Оце так жартує.

Згубить він тебе простенький.
І не пошкодує.
Скільки вас таких тупенький.
Життя промарнує.

15.03.12.    В. Назаренко.

           Здогадки.

Де загадки там здогадки.
Отак і ведеться.
Чи свідомості порядки.
Хто в тім розбереться.

В кожного свої задатки.
По тому й дається.
Як є розуму видатки.
Успішно живеться.

Що є розум, що придатки.
Важко пізнається.
Тільки успіху випадки.
Розумом здається.

Про свідомості повадки.
Взагалі не йдеться.
Чи свідомий світ – здогадки.
Брехня видається.

Як від страху неполадки.
Що хочеш верзеться.
Поневолені видатки.
Хтось і наживеться.

То ж видумує здогадки.
Страхів наженеться.
Щоб його були порядки.
На цьому пасеться.

22.03.12.    В. Назаренко

     На всі випадки.

Коли невдачі задовбали.
А у підозрі безголов’я.
Спокійно, інші щоб не знали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли вас злісно обзивали.
Не переймайтесь за це безголов’я.
Лиш побажайте тим щоб у штани наклали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли у зраді жінку упіймали.
Не наробіть дурниць та безголов’я.
Женіть ту шльондру щоб її чорти забрали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли у карти все програли.
Сприйміть цю дурість як данину безголов’я.
Вигляд зробіть що грати зав’язали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли з вас дещо вибивали.
Зверніться враз до богослов’я.
Згадайте як Христа розп’яли.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли помилки допускали.
Не кляніть себе за безголов’я.
Якщо все вчасно виправляли.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли ж це все позабували.
Не переймайтесь що від безголов’я.
Ще прочитайте щоб згадали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

28.03.12.    В. Назаренко.


 Великдень це чи кощунств.

Коли Великдень  святкували.
Страшну історію згадали.
Як сина божого розп’яли.
З наказу влади катували.
Її садизм задовольняли.
Порядки римські показали.
Невинну душу покарали.
І їх за це не проклинали.
А брехні різні розпускали.
Щоб і надалі так тримали.
На цьому статки здобували.
Та пеклом бовдурів лякали.
А потім ще й костри палали.
Живцем людей там запікали.
Так славу божу вкоріняли.
Ім’ям Христа все покривали.
Кощунство явне проявляли.
А їх за це не покарали.
Хоч би який разок прокляли.
Та більш таке не допускали.
Свавілля владне засікали.
А так не божу практику обрали.
За сатаною шкутильгали.
Гріхи що мали оправдали.
На Христа їх всіх поклали.
За воскресіння прибрехали.
Великдень цей все ж святкували.
Та черево лиш напихали.
А совісті повік не знали.

7.04.12.     В. Назаренко.



 

 Ось така історія.

І дійшло що було.
Віками ведеться.
Про добро і про зло.
В історії йдеться.

Та добро забрело.
Замало знайдеться.
В основному більше зло.
Людством видається.

Рабство війни розвело.
Владі так живеться.
Скільки крові потекло.
Там про це не йдеться.

Слави побільш щоб було.
Розкіш визнається.
Скільки за це полягло.
Хай хто розбереться.

Марнославство все росло.
Брехня не здається.
Паразитів піднесло.
На рабстві живеться.

Змін і зараз не прийшло.
Те ж саме ведеться.
Брехні більше розцвіло.
Рабство впізнається.

9.04.12.  В.Назаренко.


         Життєвість.

Життя живемо бо треба жити.
Навіщо так не нам судити.
А як найкраще це зробити.
Не кожному далось це зрозуміти.

Та добре жити треба вміти.
За це боротись і творити.
Щоб кожен день життю радіти.
Вдачу та успіх відловити.

Ще діточок своїх зростити.
І дати їм можливість жити.
Не мучитись і не тужити.
Незгоди на батьків звалити.

І це не просто так зробити.
Нема шаблонів як творити.
А можна все навік згубити.
Як вчасно щось не зрозуміти.

16.04.12.   В. Назаренко.

А мови спільної немає.

Людство думає, гадає.
Що розумом процвітає.
Та чомусь не помічає.
Що мови спільної не має.
І на цьому так втрачає.
Як за розум забуває.
Між приматами шукає.
Хто від кого виникає.
Та нехай це певно знає.
Хто з них мову спільну має.
Той вище всіх перебуває.

24.04.12.   В. Назаренко.


      Про рабство.

Повірте ганебно у рабстві нам жити.
Нікчемним прищам за ті гроші служити.
Злодюгам багатство за гроші робити.
Мерзотникам різним всі блага творити.
Та нечисть від нечисті всяк боронити.
Ще й їх благоволити, мити, глядіти.
Їх похоті різні всяк час вдовольнити.
І їхню брехню всю постійно терпіти.
Невже для цього варто жити.
Чи краще комунізм створити.

4.05.12.    В. Назаренко.

            Для чого жити.

Маємо жити щоб любити.
Щоб дітей на світ родити.
Їх глядіти та радіти.
Все для щастя їм створити.
Добром душу веселити.
А ідіотство зупинити.
Щоб життя не погубити.
Так тримати, так чинити.
І для цього варто жити.
Задум божий вдовольнити.
Рай земний скрізь відновити.

8.05.12.  В. Назаренко.


    Аксіома.

Як не крути, як не верти.
Нещастя всі від безголов’я.
Якщо свій розум втратиш ти.
Будь певен втратиш і здоров’я.

10. 05 .12.  В. Назаренко.

    Заклинання.

Я є самобутній.
Мій дух всемогутній.
Мій успіх присутній.
Тепер і завжди.

21.05.12. В. Назаренко.


    На жаль.

Українці мають.
Те що вибирають.
А що вибирають.
Толком і не знають.
Ну а потім знають.
Від того що мають.
Вочевидь страждають.
Вибір не міняють.
Себе вихваляють.
Знати не бажають.
Що з дурістю грають.
Інше не сприймають.
Так і відживають.

22.05.12.   В. Назаренко.

      Ще живе надія.

Ой не добра Україна.
Для свого народу.
Влада чинна в ній злочинна.
Бандитського роду.

Дурить,  нищить,  оббирає.
Ввесь народ бідненький.
Зле свавілля скрізь гуляє.
Терпить все дурненький.

Терпить, мовчки вимирає.
Трудівник простенький.
Тихо долю проклинає.
Мученик тихенький.

Ще надію покладає.
Може схаменеться.
Той що силу добру має.
Нечистю займеться.

Все наладить, позбирає.
Для життя, рідненький.
Всю мерзоту подолає.
Спасе рідну неньку.

29.05.12.  В. Назаренко.


       Про історію.

Історію Україна.
Не завидну має.
Як завжди колоніальна.
В рабстві виживає.
То воює, то страждає.
Винних не шукає.
А народ свій все мордує.
Та життя лишає.
І не бачить, і не чує.
Що він відчуває.
Вічно спокою не має.
Чвари різні роздуває.
Голод, біду творить.
Безтолковщина гуляє.
Дурість верховодить.
Нікчем різних вибирає.
До влади пускає.
За злодійство їх не судить.
Все чомусь прощає.
Храми всякі все будує.
Гріхи різні має.
В храмах піп тих хазяйнує.
Гріхи відпускає.
Все за гроші всім прощає.
З нечисті гріхи знімає.
І все дозволяє.
Так безкарність визріває.
Злодійство тримає.
І ніколи не спадає.
Тільки процвітає.
Хто таку ганьбу здолає.
Хто переламає.
Той що нове щось мудрує.
Старе не сприймає.
Хай майбутнє обдарує.
Свавілля здолає.
Стару ганьбу забуває.
Бо життя триває.
Дійсність досить запевняє.
Ту ганьбу жувати.
Треба нову історію.
Добру розпочати.

2.06.12.  В. Назаренко.


     До уваги.

Дехто брехні розпускає.
Навіть стверджує що знає.
Що від чого виникає.
Що, і де, і як буває.

Хто розумний, процвітає.
Кого елітою вважає.
Ще таке розповідає.
Хто як гроші добуває.

Чому бідний та конає.
І навіщо проживає.
Та визнавати не бажає.
Що в маячні перебуває.

Брехнею світ цей закриває.
Знання конкретні приховає.
А молодих брехні навчає.
Свавілля дике величає.

Для себе владу видирає.
Свою лиш вигоду шукає.
Про совість знати не бажає.
Хто таку брехню здолає.

Та правду щиру відшукає.
В цій маячні, що процвітає.
Той провидіння боже має.
І на повагу заробляє.

20.06.12.  В. Назаренко.



Розбіжності.

Дійсність світом володіє.
Маячня все нахабніє.
Хвалить, славить та радіє.
Просто так собі дуріє.

А реальність скрізь поспіє.
Не прощає і не мріє.
За помилки не жаліє.
Бути з розумом воліє.

Безтолковість протидіє.
До безтями скаженіє.
Та від прикрощів звіріє.
Як невдачею повіє.

Хибність золотом марніє.
Діамантами хворіє.
До величі тяготіє.
Непотребом багатіє.

А життя для себе діє.
І як може здоровіє.
Виживає як уміє.
Розмножатись всюди сміє.
Все для себе тільки сіє.

2.07.12.  В. Назаренко.


         Почуйте.

Ми повинні розуміти.
Не робити що хотіти.
А робити все щоб жити.
Здоров’я добре заробити.

Для життя що треба вміти.
Легко, впевнено творити.
Благо собі підкорити.
Близьких своїх захистити.

Підтримати та любити.
Щоб щасливо й добре жити.
Різну дурість відключити.
Зла нікому не чинити.

Просто жити та радіти.
Рай потроху відновити.
Від нечисті боронити.

7.07.12.  В. Назаренко.

Про престиж.

Жінки вже досвід певний знають.
Роги чоловікам як нагуляють.
Потім козлами обзивають.
Ось так престиж і підіймають.

7.07.12.  В. Назаренко.

         Зневага.

Зневажають, принижають.
Дорікають, обзивають.
Українську нашу душу.
В полум’я ганьби кидають.

Гнобителі процвітають.
Витівають що бажають.
Народ за бидло ввесь вважають.
Права, свободи відбирають.

Брехнею вуха затикають.
Скрізь де можуть підступають.
Зневагу, підлість проявляють
Зади законом підтирають.
На конституцію всі чхають.

Смачне життя собі верстають.
Інших в могили заганяють.
Придурки терплять та конають.
Ось і отримують що мають.
В геноциді відживають.

7.07.12.  В. Назаренко.


Про президентів.

Каталися пишалися.
Що президентами обралися.
По світу сновигалися.
В корупції купалися.

Ділами не займалися.
З народу познущалися.
Та в геноциді не призналися.
На совість не спиралися.

Нікчемами осталися.
Поки ще не каралися.

12.07.12.  В. Назаренко. 

          Гімн мові.

Українська мова.
Це мова святкова.
Благодійна і здорова.
Для життя чудова.

З мистецького слова.
Досконала чи зразкова.
Незамінна та впливова.
І привітно-загадкова.

Гармонійна, вибіркова.
А в піснях-казкова.
Оце така мова.
Рідна безстрокова.

14.07.12.  В. Назаренко.


     Просвіта.

Ой діла так діла.
Уся нечисть сплила.
Стільки ганьби наробила.
І нікуди не пішла.

Все суспільство обдурила.
Ідіотів розвела.
Безліч люду погубила.
А сама бач розцвіла.

Явно інше заслужила.
Не від бога узяла.
Сатані ввесь час годила.
Так старалась як могла.

На подяку заробила.
Та вона не надійшла.
Сатані б це пред'явила.
Може б швидше відійшла.

15.07.12. В. Назаренко.

      А головне – культура.

Що це за культура в дурнях щигляти.
Що це за культура в ганьбі перебувати.
Що це за культура в рабстві виживати.
Що це за культура тихо вимирати.
Що це за культура не вміти працювати.
Що це за культура свинство вкоріняти.

Хто таку культуру має поміняти.
Хто вірну культуру має поставляти.
Хто цю недолугість має виправляти.
Хто добру культуру має скрізь тримати.

Як спроможних вибирати.
Як їх розуму навчати.
Як систему лаштувати.
Як це свинство подолати.
Як обличчя не втрачати.

Треба над цим працювати.
Треба про добро згадати.
Злодіїв не підпускати.
Людяність навік призвати.
За неї не забувати.

16.07.12.   В. Назаренко.


     Благодійник.

Дощик літній ти срібний.
А можливо золотий.
Та насправді ти безцінний.
Годувальник дорогий.

Для життя ти благодійний.
Як рясний або постійний.
Оживляєш світ ясний.
Це від тебе він живий.

Світ добра тобі підвладний.
Смачний, здоровий ненаглядний.
Твій дарунок просто вчасний.
Спасибі за добро краплистий.

17.07.12.  В. Назаренко.

       Не бреши.


Як не знаєш не бреши.
Краще чисто все скажи.
Маячню ту не чеши.
Своє майбутнє бережи.

Бо брехня що не верши.
Повертається завжди.
Отримати не спіши.
Не хвилюйся, підожди.

Прийде все через печінку.
Не пропустить селезінку.
То ж не знатимеш спочинку.
За брехливу поведінку.

Лікарі брехню ведуть.
Сто болячок ще знайдуть.
Гроші всі тягнуть почнуть.
Не відбрешешся, дожмуть.

Далі пекло підкрадеться.
Слово боже підведеться.
Вся брехня знову припреться.
Не надійся, не минеться.
Жарку сковорідку лизати прийдеться.

Пригадаєш в цій тортурі.
Всю брехню в літературі.
За чужу теж стрепенешся.
Тільки цим не обійдешся.

Вік цього не оберешся.
У брехні не захлинешся.
До нащадків не звернешся.
В долі їхній відгукнешся.

20.07.12.  В. Назаренко.

          На замітку.

Як до кого нам звертатися.
Хотілося б розібратися.
Зайвий раз не хвилюватися.
Та впевнено почуватися.

На слизьке не нариватися.
В адекватності переконатися.
У порядності лиш сприйматися.
І важливо не злякатися.

В першу чергу здогадатися.
Все по-людськи постаратися.
А при необхідності помінятися.
До реальності придивлятися.

На добро лиш не сподіватися.
Ворогами не поповнятися.
Свинством теж не вдовольнятися.
Відповідно перейматися.

Не додумайтесь довірятися.
Або з дуру ще розслаблятися.
Порядність може лиш здаватися.
Ну а свинство приживатися.

Своєчасно не розгадатися.
За брехнею приховатися.
І законами прикриватися.
І дуже міцно вкорінятися.

Не бажає потім вимітатися.
Дуже тяжко визнаватися.
Від корита відриватися.
Легко в цьому переконатися.

Людству варто вже помінятися.
Від негідного відмовлятися.
Та по-божому визначатися.
З свинством впевнено розпрощатися.

27.07.12.  В. Назаренко.



Вони нам жити заважають.

Всі щось мають, здобувають.
Багатства різні скрізь шукають.
За них і сварки виникають.
Та війни дикі ще тривають.
І все їм мало, щось хапають.
Численні статки скрізь згрібають.
Добро на справді не сприймають.
І за безпеку не подбають.
Про головне не пам’ятають.
Що без здоров’я все втрачають.
Життю радіти не бажають.
Своє призначення не знають.
Лиш тільки барахлом линяють.
Свої мільйони виставляють.
За барахло життя втрачають.
Та іншим жити заважають.
Свою гординю роздувають.
І хибну значимість вітають.
Певно чорти їм підсобляють.
Свої амбіції вправляють.
Не гідно все це досягають.
Праведно жити заважають.
Дурне робити заставляють.
Брехню та хитрощі пускають.
Собі чини різні купляють.
Грошима рабство всяк тримають.
Цим все життя людей хитають.
В них необхідне відбирають.
Безвихідь різну підкидають.
Собі служити заставляють.
Життя псують та відбирають.
По суті пекло роздувають.
Навмисно злидні розмножають.
Цим користуються, впливають.
Цю правду потайки ховають.
Її на світ не випускають.
Брехнею вправно підміняють.
Від цього зиск великий мають.
Собі всі блага загрібають.
А іншим жити заважають.
І на гріхах своїх сконають.

2.08.12.  В. Назаренко.

.
А за брехню треба карати.

Неприємно визнавати.
Що маячню прийшлось вивчати.
Життя не гідно витрачати.
Не вийшло вчасно розпізнати.
Як ввесь непотріб відділяти.
Щоб маячню ту не сприймати.
Як всіх негідників пізнати.
Ганебну практику кінчати.
Правдиво факти видавати.
Людську природу проявляти.
Про самодурство забувати.
А за брехню треба карати.
Не годиться ще прощати.

4.08.12.  В. Назаренко.




.



















                          
     Володимир Назаренко.    
  Істини  іскрини для людини.
                Поезія .
                                                                                                     .
Ну  що  вам  за  брехню   сказати?

Хотіли б ви того чи ні,
Але давно вже треба           
Поставить пам’ятник брехні
Великий, аж до неба

Не  сумнівайтесь у  житті
Брехня велика сила
І пам’ятник такий собі
Вона лихвою заслужила

Все починалося з брехні
Спочатку було слово
А потім світло в темноті
Й за тиждень все готово

Так створена була брехня
Як від сприяння неба
Вона зростала день від дня
Була в тому потреба

Брехню творили брехуни                           
Вона ж їх годувала
Взаємовигідні вони
І та вигода чи мала

Та ефективною брехня
Буває в тому разі
Коли сприймається вона.                             
Лиш на правдивій базі.

Того й підмішують брехню.
Між правдою тоненько.
Щоб всі повірили всьому.
Без сумніву й бистренько.

Але для простаків і так.
Брехня проходить м’яко.
Вони не знають навіть як.
Їх дурять скрізь всіляко.

        А брешуть дійсно скрізь і без розбору.
        В казках, легендах, наукових творах.
        В статтях, віршах, на забудовах.
       
       Підсовують брехню в газетах.
       Книжках, листівках і буклетах.
       По телевізору, по телефону.
       По інтернету і магнітофону.

       На зборах, лекціях, уроках.
       В трамваях, ліфтах, санітарних блоках
       На літаках і теплоходах.
       Базарах, ліжка, переходах.
       На площах, скверах і повсюди.
       Рекламну брехню ми можем почути.

       То вибирають президента.
       То депутата претендента.
       Але завжди одне і теж.                                                                          
       Брехня якій немає меж.

       Брехня та скрізь, брехня повсюди
       Та схаменіться ви все таки люди
А те що розумні. Я цьому не вірю
Не будуть розумні платить за брехню
Попам і артистам співакам-карєристам
Нечесним лікарям
Брехливим вчителям
Підступним чинцям
Та суддям злочинним
Безчесним гарантм конституційним
Бандитським міліціянтам
Та різним спекулянтам
Як би ж ви людоньки їх не кормили
Вони б вас як дурнів таких не дурили

Не будуть розумні й хвалить брехунів
Писак і поетів та всяких вождів
Поки ж процвітає у нас марнославство
Історію пишуть про різне нахабство
Хто більше загарбав  чужих територій
Хто більше вбивав і топив крематорій
Хто знищив мільйони невинних людей
Втіляючи суть ідіотських ідей
Чи просто вдоволив садистські потреби
 Була необхідність і так було треба

Почуєш від різних його посіпак 
Тільки на крові і тільки отак

Вони б такого не казали
Коли б із них ту кров пускали

Навіть церква-свята віра
Не прокляла ще бузувіра
А проклинала Льва Толстого
За що ,про що,і ні до чого

То ж не треба так брехати
Пощадіть дітей своїх
В брехні вони із немовляти
Їм брешуть  рідненькі і батько і мати
Ну як їм від брехні втікати

У дитсадочку і у школі
Виховання без брехні
Ще не проводилось ніколи
Із давна і до на наших днів

Уже так звиклися з брехнею
Немає без брехні життя
Не можуть розпрощатись з нею
Не знають іншого буття

На жаль це всіх задовольняє
Борців з брехнею ще немає
Немає й  партій в нас порядних
Боротися з брехнею здатних

Брехня як видно наркотична
І ця хвороба споконвічна
Химерами лише жива
Тому хотів би дуже я
Щоб вся підступна та брехня
До брехунів і поверталась
Щоб з них за це завжди сміялись
А підлі дії проклинались
І мода на брехню скінчалась
Та своєчасно поховалась
І більш ніде не проявлялась

А я повторно за своє
Бо пам’ятник брехні вже є
І це надбання не моє
Ще в стародавньому Єгипті
Створили гарні, непохитні
Так зване чудо світове
Ці піраміди-довгобуди
Лиш пам’ятником здатні бути
Брехні в історії людей
Та ідіотських їх ідей.
                     Склав В.Назаренко
                       Кінець 2006р.



Шануймося   українці

Та вже досить українці
В дурнях нам вважатись
Прийшла пора українці
Розуму набратись
 
Сором ,сором українці
Так ганебно жити
Треба треба українці
З мудрістю дружити

Хвате хвате українці
Нам лихої слави
Станьмо станьмо українці
На захист держави
 
Недамо ж більш українці
Її шматувати 
Будем будем українці 
Її шанувати

Не в боях ми українці
Її отримали
Воля божа українці
За неї подбала

і якщо ми українці.
Її занехаєм
Будем прокляті від Бога
Пекло отримаєм

Ще не пізно українці
Припинити чвари
За одно і поодинці
Розвіяти чари


Чари, чари українці
треба подолати
і до влади проходимців
більше не пускати

Не давайте українці
ви владу сволоті
Бо залишитесь назавжди
В жахливій злидоті

Коли ви вже українці
Будете в пошані
То припинять голокости
Сусіди незвані

Тільки тоді українці
Будете в пошані
Коли в вашій поведінці
Єдність стане пані

Перестаньте українці
Пертися в гетьмани
В цій ганебній поведінці
Практика погана

Не було в вас українці
Видатних гетьманів
Тому й мали ви халепи
Від різних дурманів
З вас знущатися українці
Свої ж відщепенці
Того й владу забирали
Різні іноземці

То ж шануйтесь українці
 Самі між собою
Вибирайте ви гетьманів
Тільки з головою

Бо немає українці
Ніяких гарантій
Що опинитесь в Сибірі
В натопленій хаті.  
                                            .
 В. Назаренко 2007 р
 


Нема  за  кого  випити.

Якось мені розповіли
Що в наше місто з Білорусі
Два білоруси прибули
Як завжди в діловому дусі

Так водиться на Україні
Для успіху в усих ділах
Їх пригостили по чарчині
Щоб дружба кріпшою була

Тут білоруси об’явили
Що першу чарку завжди й гарненько
П’ють вони за батьку Лукашенко
Лиш потім за своє вже пили

А мене заздрість придавила
«живуть же інші бо змогли»
Що ж ця людина їм зробила
Щоб першу чарку за неї пили.
Напевно в них добрі порядки
Напевно дбають про людей
І лиш за це такі подяки
Найкращі від любих ідей

А у нас на Україні
Все як кажуть навпаки 
Бродять діти безпризорні
Та бездомні старики

Бо житло забрала влада
Розвела туберкульози
Не одна у влади вада
Їй ніщо старечі сльози


Собі зарплати європейські
Непосоромились  зробити
Зате порядки африканські
Такі що неможливо жити

Куди не ткнись і скрізь свавілля
Корупція, рейдерство, грабіж
Розграбували все довкілля                                                                                                                              
Та мало хочеться побільш

Народу ваучери дали
Собі ж забрали все що є
Чини важливі покупляли
І все вважають за своє

Та розуму собі не купиш
Діла їх видно де не глянь
Про найдурніше щось почуєш
То їхні справи без вагань

Удостовіритися можна
Зверніть увагу на село
Розруха тут стоїть тривожна
Хоч і війни ще не було

Найкращі в світі чорноземи
Нема чим, ніяк оброблять
Нема нагальнішої теми
Як Україну годувать


Що ще сказати-всюди злість
Було нас 52 мільйони
А залишилось 46

Хто ж відповість за наші лиха
Не жди, ніхто не скаже я
Як керувать то всім потіха
А відповідальність на козла

То ж нема у нас за кого
Першу чарку пить завжди
Не послав нам бог такого
Може пришле, підожди

(Не послала на доля такого.
Може пошле, підожди)
    В.Назаренко
    2007р


Хочеш  вір,  хоч  не  вір
В  Нато  краще  ніж  в  Сибір

Швидко плине час чи ні
 летять чи йдуть повільно дні
а ми розумні чи дурні
рахуємо літа земні

Рахувать так рахувать
але тільки не брехать
хотілось би всю правду знать
так де ж її чистеньку брать

Двадцяте століття, оте що пройшло
для нас українців найгірше було
десятки мільйонів загиблих взяло
імперська Росія зробила це зло

Чи то війна велась імперська
чи та що звалась громадянська
чи може та що партизанська
Іспанська, Польська чи Японська
Корейська, Афганська та Фінська
а кров лилась там українська

А ще були голодомори
штучні і не зовсім твори
катів-вождів і ці потвори
що домоглись собі покори
та знищили народу гори
нас українців – за що кікімори
і вас не мучили докори
ще й не отримали гомори.

Крім цього рабство явне мали
нас до Сибіру відправляли
ми там метали добували
деревину заготовляли
заводи різні будували
цілинні землі підіймали
канали всякі проривали
та часто там і померали
а нашу смерть не рахували
і геноцид ввесь приховали  

Як би ж ми документи мали
то посіпаки б не кричали
в намордниках російських звали
як би ми в Нато не вступали
щоб вони можливість мали
та до Сибіру нас загнали
і ми там ріки повертали

                       В.Назаренко
                                 2007р. 

Навіщо  так

Всі напевно добре знають
Що лиш могутні виживають
І все на цьому світі мають
Тому в добрі і процвітають.
Слабкі ж здебільшого страждають
І долю злую проклинають
А мудрість стійко зневажають
На чудо лиш надію мають
Та бога в поміч призивають
Ще й вірою себе втішають
І все брехнею покривають
Горілку пити полюбляють
Та цигарковий дим вдихають
Або наркотики вживають
Та цим собі життя кінчають
Й це при тім,що добре знають
На них постійно заробляють
Та їх свободу утискають
Життя умисно затрудняють
Та цим багатство наживають
А їхнє горе зневажають.


              Або так

Життя на злі базується,
Живе живим годується,
Та за своє піклується,
Все інше ігнорується.
За гроші все купується,
Жадоба культивується,
Безмежно провокується
І до нестями дується,
Загарбать  все готується,
Постійно цим турбується,
Лиш на своє милується,
Похвалами шанується
І це не критикується,
Та з часом все плюндрується,
І смертю нівелюється.

            Чи так?

Завжди хотілося мені
Пізнати істини одні
Життя – буття  у наші дні
І тільки правду, без брехні
Та чи можливо це, чи ні
Що як ці прагнення дурні
І втрачу цінності земні
Ради непотребу й фігні
Бо речі є більш значні
Не опинитися в багні
Не залишитися на дні
Не влипнути в діла брудні
А забезпечить для рідні
Належний рівень зарплатні
Стримати процеси руйнівні
Здоров’я й розуму страшні
Без мук в життєвому вогні
Зробить обов’язки земні
Сповна проживши свої дні
І смерть прийняти у вісні


           Можливо так

Життя по всякому триває
Кожен в ньому своє має
Завжди на більше зазіхає
Але по різному буває
Бо з часом хтось своє втрачає
А інший щось собі придбає
Якщо невдача не спіткає
То власність стрімко прибуває
Значних розмірів набуває
І це ніхто не припиняє
А успіхом життя вважає
Та щастя в цьому лиш шукає
І іншого не помічає
Жити в клопотах звикає
Та скрізь жадобу проявляє
Принизить інших полюбляє
Себе ж постійно вихваляє
І все на інших заробляє
Бо це за правило вважає
Але не вічно так буває
В кінці кінців усе втрачає
Або все просто набридає
І вічно щось не вистачає
Отак життя все проминає
Нічого кращого не має
Але й по іншому буває
Багато хто наполягає
Життя ж по всякому триває
Та все ж свою властивість має
Без боротьби воно згасає
Хто бореться – той виживає
Та й боротьби без життя не буває.

         А  якщо  так

Якщо ще раз не повезло
І діється все як на зло
Та ще й нещастя приповзло
Спокійно розбери все зло

Чому ще раз не повезло
Чому все діється на зло
Чому нещастя приповзло
Навчись не допускати зло

І не надійтесь щоб повезло
Нічого не роби на зло
А як нещастя приповзло
Кріпись і переможеш зло

Нікому ще не повезло
Назавжди подолати зло
І щоб воно не приповзло
Забудь за нього як за зло

       А  краще  так

Мир та любов пізнавайте
Мир та любов шукайте
А як знайшли тримайте
І впевнено розмножайте
Кому потрібно віддавайте
Та задоволення цим майте
Але реальність не втрачайте
Спроможність свою піднімайте
Працею труднощі долайте
Достатньо статків заробляйте
Все в міру сил своїх тримайте
Своїх дітей цьому навчайте
Себе та інших поважайте
Насамперед скрізь спокій майте
Та часу без толку не гайте
На користь завжди витрачайте
З дурістю вчасно поривайте
Неторопіться і не зівайте
В роботі якість поважайте
Та сили свої зберігайте
І за здоров’я не забувайте
 На задоволення його не міняйте
В міру можливостей поступайте
А розум ясний  не  втрачайте
Без нього  нічого не сприймайте
Всі дії з совістю звіряйте
Та гідність вчасно з захищайте
Так буде вірно, так тримайте

В. Назаренко
2007р.

Оце  така  любов

Я люблю бо я жива,
Я люблю – це не слова.
Я люблю усе що є,
Я люблю і це моє.
Я люблю бо треба жить,
Я люблю бо час біжить.
Я люблю саму себе,
Я люблю також тебе.
Я люблю усе любити,
Я люблю на світі жити.
Я люблю усе навкруг,
Я люблю на весь свій дух.
Я люблю завжди любить,
Я люблю у кожну мить.
Я люблю завжди і все,
Я люблю і те і це.
Я люблю бо я вродлива,
Я люблю і я щаслива.
Я люблю на все глядіти,
Я люблю за всіх радіти.
Я люблю спокійно жити,
Я люблю завжди дружити.
Я люблю перемагать,
Я люблю це благодать,
Я люблю міцною бути,
Я люблю здоров’я чути.
Я люблю благих людей,
я люблю і їх дітей.
Я люблю як сонце сходить,
Я люблю коли заходить,
 я люблю безмежність неба,
Я люблю і це потреба.
Я люблю як дощ іде,
Я люблю як сад цвіте.
Я люблю як грім гримить,
Я люблю завжди світить.
Я люблю і мед і бджоли,
Я люблю значні простори.
Я люблю і ночі й дні,
Я люблю пташок пісні.
Я люблю сама собою
Я люблю бути такою
Я люблю, бо я любов
Я люблю, бувай здоров!

    2007 р. В. Назаренко


Радійте  життю   І  будете  жити

Радійте життю – тільки так треба жить,
Радійте життю – бо наш час не простить,
Радійте життю кожен день кожну мить,
Радійте життю бо воно пробіжить.
Радійте життю і все що треба робить,
Радійте життю – це ваш час,щоб творить,
Радійте життю, щоб все цвітом залить,
Радійте життю хай нещастя тремтить.
Радійте життю – ваша правда спішить,
Радійте життю і вас будуть любить,
Радійте життю і вас будуть хвалить,
Радійте життю зійшло  сонце світить.
Радійте життю це струмочок дзюрчить,
Радійте життю пташка  пісню вершить,
Радійте життю бджілка з поля летить,
Радійте життю грім на небі гримить.
Радійте життю дощ шалений сичить,
Радійте життю все на світі твердить,
Радійте життю і не думайте нить.
Радійте життю і тоді пощастить,
Радійте життю і будете жить!

В.Назаренко
    2007р.

Краще  було  б  не   хворіти.

Ми зможемо довго жити
Якщо цього хотіти
Собою дорожити
І все як слід робити
Здоров’я не труїти
Повітря оцінити
Не все приємне пити
Не все смачненьке їсти
Себе цим не дурити
Та істину любити
Щоб зовсім не хворіти
Бо будуть лікувати
Здоров’я вижимати
Пілюлями морити
Уколами труїти
Та гроші з вас доїти
Заплачете як діти
То краще не хворіти
Дієту примінити
З повітрям подружити.
Та м’язи вхід пустити
І вчасно відпочити
Життю побільш радіти
Себе і світ любити
Не все що є хотіти
Дітей своїх жаліти
І їх цьому навчити
то будуть довго жити

В .Назаренко
2007 р.

Часи  затемнення  сумні

Вам доводилось чи ні
Спостерігати в наші дні
Вірніше у часи нічні
Просто з ліжка у вікні
Цікаві прояви земні
Повний місяць у тіні
То наша тінь, повір мені
Це чиста правда без брехні
Ми й місяць з сонцем в площині
Та ще й всі на прямій одні
Такі ось явища земні
При цьому небеса ясні
Погоди якості зручні
Дали можливості мені
Роздивитись у вікні
Затемнення часи сумні
Як на яву, а не у сні
Згасає місяць у тіні
О п’ятій це було годині
21 лютого в Україні
2008 рік є нині
Все це підтверджує мені
Могутність тіні в наші дні
Можливі знов часи сумні
Як динозаври не одні
А всі розумні і дурні
Покинуть простори земні
Бо без сонця у тіні
Нема життя у наші дні

         В.Назаренко

Про  котів  без  паспортів

Зверніть увагу на котів
усі вони без паспортів
Без регістрацій, номерів
Живуть не гірше хазяїв
Не має в них своїх Богів
Не відають вони чортів
Тому й не треба їм попів
Цих ненажерливих ротів
Брехні невпинної майстрів   ..
Немає в них і поготів
Начальників різних сортів
Від безтолкових до злодіїв
Брехні нахабної творців
Та здирництва ціпких хапців
Обожнювачів тугих гаманців
Не видно в них і лікарів
Здоров’я  клятих ворогів
Бо кожен з них завжди б хотів
Щоб більше бідний кіт хворів
Та їм приносив хабарів
І щоб перечити не смів
А мовчки все завжди терпів
Нема  також учителів
Брехні й непотребу спеців
Дітей безжалісних катів
Системи хибної творців
Забруднення чужих мозгів
Це не  проходить у котів
Бо в них немає брехунів
Тут не годують хитрунів
То ж здохли всі до наших днів
Ніхто за ними не жалів
Бо толку з них як від козлів
Такі порядки у котів
Все, що дійшло до пазурів
Не буде в інших хазяїв
Хто, що зловив той те і з’їв
І так було з покон віків
Нема  котячих халуїв
Якщо поїсти захотів
Ніхто не принесе  щоб з'їв
Не  прийнято це у котів
Сам домагайся що хотів
Та постарайся щоб зумів.
Тому нема в них королів
Попів, начальників, панів,
Партійних всяких там вождів
А в першу чергу халуїв
Зверніть у вагу на котів
Живуть не гірше хазяїв
Хто б з вас такого не хотів

В. Назаренко
01.08р.

Ой  гарная  вишня  в  зеленому  листі.

                          (пісня)

Ой гарная ж вишня в зеленому листі
А ще краща дівка, ота що в намисті
Біля неї хлопці як герої ходять
Наче від ікони очей не відводять

Кожен прагне ближче біля неї стати
Наче ненароком її обійняти
Та не кожен знає що за ці дрібниці
Можна отримати від друга по пиці
А кому всміхнеться на ній оженитись
Своїм щастям буде з іншими ділитись

Ой гарная ж вишня в зеленому листі
А ще краща дівка, ота що в намисті
Тож подумай хлопче як тобі діяти
Може тої дівки краще не чіпати

Я не буду розум на тебе зважати
Краще буду дівку отакую мати

          В. Назаренко
               2006р.




                  Слава сонцю
                            (пісня)

Сонце ясне ти прекрасне ти для нас понад усе
Твоя сила нас створила тож ми дякуєм за це
Ми з тобою просто рідні хочем бути назавжди
В нас немає більш нічого тільки ти і тільки ти
Все прекрасне в твоїй владі що ми бачим день за днем
Наше щастя, наша доля все до нас від тебе йде
Тож ми просим тебе щиро будь для нас опікуном
Дай нам їжу, дай нам миру забезпечуй нас добром
Наших діток особливо чим пильніш оберігай
Хай живуть собі щасливо хай для них скрізь буде рай

А за це ми наше диво будем тебе прославлять
В серці нашім вкрай ревниво  будем тебе звеличать

В.Назаренко
2006


Не  там  свині  в  Україні

Не буде ладу в Україні,
Бо владу захопили свині:
У них порядки дикі й дивні –
Знущатися з народу схильні,
Неначе від закону вільні,
Бо думають вони єдині
Відповідати не повинні
За свої дії примітивні
Здебільшого завжди злочинні,
Спрямовані на зло людині.
Від совісті і честі вільні
Садизму ознаки ймовірні,
А може просто божевільні,
Надії їхні примітивні,
Що всі терпіти це повинні –
Свавілля і безкінечні злидні,
Брехню й обіцянки огидні,
Зажерливі хапки невпинні,
Та не зароблені зарплати дивні,-
Обдертого  народу гривні.
Куди ж тікати будуть винні
Як кінчиться терпець в країні?
Хіба це вперше в Україні
І знову йде до цього нині…
Треба  зарадить злій годині
Хто, як не ми діять повинні,
Щоб своє місце знали свині

           В.І. Назаренко
                  2007р.

Не  бог, створив  нас  сатана

Якщо уважно поглядіти
Та по ділах все оцінити
Неважко буде зрозуміти
Які ми в біса божі діти
Бо схильні більше зло творити
Та що завгодно накоїти
І навіть цілий світ згубити,
Щоб більше статків захопити,
Свою жадобу вдовольнити
Чи хазяйнам так прислужити.
Та неможливо це зробити
Жадоби прірву затулити
Вже можна висновок відкрити,
Що сатани ми певно діти
Бажаєм всим заволодіти ,
На своє благо все скорити,
Живем на світі як бандити,
Брехню заставили служити,
Щоб ближніх з користю дурити ,
На себе змусить їх робити
І щоб від цього багатіти.
Останнє з них все обідрати ,
Та їхнє лихо шанувати,
Знущаючись в біді тримати,
Гординю власну підіймати,
Та злісні плани виробляти
Церкви для здирства будувати,
На вид багатства виставляти,
Брехню в газетах друкувати,
По радіо передавати
Та на екранах позувати,
Без обліку жінок міняти,
А діток рідних покидати,
За себе лиш постійно дбати,
На інших так просто начхати,-
Ну як тут боже щось пізнати
Подобу божу відшукати
Чи божий образ відібрати?
Не треба часу марнувати,
А просто чесно всім сказати:
Якщо могли Христа розп’яти
То що тут  думати-гадати.
Як прийде знов можуть розп’яти
А правду добре приховати.
Не треба всім про це щось знати,
Так буде краще керувати
Та свою шкуру захищати
На цьому все, треба кінчати,
Щоб ще чогось не розгадати
Та злу підстави не давати
Зайвий раз торжествувати
По світу вільно погуляти

В. Назаренко
19.04.08

А   головне  в  житті  це  сила.

Що не роби потрібна сила
Вона ж ввесь всесвіт цей творила
І рух постійний спричинила
Багато дечого зробила
Життя процеси запустила
І нас таких ось народила
Ще й  виживати научила
Щось будувала, щось громила
Тих убивала, тих морила
А потім інших породила
І знов безжалісно побила
Не всіх життям задовольнила
Одним його укоротила
А інших тільки пожурила
Стихійно лиха натворила
Людина ж завжди розуміла
Як добре, як під власна сила
Приборкать силу захотіла
Спочатку бога лиш молила
Про містику щось говорила
А потім все таки зуміла
Худобу собі підкорила
Та нею більше зла творила
А ніж для блага примінила
Завоювати все хотіла
А далі техніку створила
Теж на війну її пустила
Для лиходійства примінила
Літаючи все погромила
Життів багато погубила
Ще й бомбу атомну зробила
Щоб ця страшна не чиста сила
Всю землю нашу сполонила
Згодом довкілля забруднила
Чорнобильська та мирна сила
А хімія все потравила
Природу дуже пригнітила
І цим життя хитким зробила
Людина в космос полетіла
Та розуму не проявила
Розпорядитись не зуміла.
Лиха ще більше наробила
Ніж та стихія натворила
Як баба одна говорила
Нема ума не треба сила
Як би ж природа розуміла
Та по уму силу ділила
Та більше для добра лишила
Життя процес задовольнила
Бо головне в житті це сила
Без сили нас чека могила
Коли б людина захотіла
І власну силу пробудила
Життя по суті полюбила
То мала б статус здоровила
Багато дещо б зрозуміла
І задоволень не хотіла
Була б кожна хвилина мила
Без різних стимулів раділа
Та ощасливитись зуміла
А ще собою володіла
Таке дає лиш власна сила
Яку людина пробудила
Якщо ціну свою сплатила
Та здатність цю в собі розвила
І самотужки покорила
Сто раз віджатися зуміла
В свій шістдесятий рік схотіла
Щоб старість тіло відпустила
На практиці моїй явила
Такі можливості відкрила
Життєву силу наділила
Таким добром нагородила
За це подяку заслужила
Хай буде завжди добра сила
Щоб все життя нам вдовольнила

      В.Назаренко
       2008 05 місяць



Що  бажаєм,  а що  маєм

Час минає день за днем
Сонце світить ,ми живем
Бачим, чуєм,пізнаєм.
Дбайливий пошук скрізь ведем
Талантів, геніїв шукаєм
За сім літ праці дещо маєм
Чимало творів випускаєм
Нажаль постійно відчуваєм
Підтримки владної не маєм
Її постійно скрізь шукаєм
Дику культуру не сприймаєм
Всі біди лиш від неї знаєм
В державі нашій відмічаєм
І виправить цей стан бажоєм
Лиш цю доктрину висуваєм
У творах наших розвиваєм
Мистецтва користь висвітляєм
Та успіху з цього чекаєм
Надрукувати поспішаєм
Але можливості не маєм
Хоч всі шляхи завжди шукаєм
Та проти дію відчуваєм
І читачів не досягаєм
На жаль це так, маєм що маєм

              В.Назаренко
   
        Не  будь дурним.

Хай ти будеш хоч який
П’єш спиртне то вже дурний
Куриш, дихаєш димком
То ж являєшся дурком
Травиш себе наркотою
Здохнеш дурнем, чорт з тобою
Може краще схаменешся
І від дурі відмахнешся
Не вживай ти цю заразу
Зіпсуєш життя відразу
На гачок цей попадешся
Не крутись, не відірвешся
Наркотою заразився
Все одно що сам сказився
Після цього не поймеш
Як всі гроші віддаєш
Ти тоді вже не людина
Непотрібна всім тварина
Якщо розуму не маєш
Сам живи собі як знаєш
Над ріднею не знущайся
Сам собі тихенько майся
Будеш проклятий всіма
Виходу звідсіль нема
Пристановище в гробу
Спинить цю твою ганьбу

В.Назаренко   07.08.

 Про  щастя  для  всякого

Жити щасливо у всі свої дні
Мріють розумні і мріють дурні
Та не виходить так у всі дні
Знають розумні і знають дурні
І все ж надіються всі дні
І ті що розумні і ті що дурні
Знайти своє щастя шляхи тут ясні
Та успіхи в цьому мають всі незначні
І ті що розумні і ті що дурні
Щось заважає їм у всі свої дні
Це мають розумні і мають дурні
Як би ж могли знати усі ці одні
Котрі з них розумні а котрі дурні
Що щастя знаходиться з ними всі дні
Знайти його можна в самому собі
Та цього не знають розумні й дурні
Бо звикли всі жити в нахабній брехні
А вирватись з неї непросто в ці дні
Але все ж можливо-повірте мені
Повірте що щастя на вас у всі дні
Повірте-слова оці дуже значні
Повторюйте бажане ночі і дні
І будьте веселі , не будьте сумні
Спокійно долайте проблеми земні
Радійте життю бо часи прохідні
Якщо ви здорові то вже не дурні
А щастя й здоров’я це друзі міцні
Не втратьте здоров’я в обіймах брехні
Бо будете мати нещастя одні
Старайтесь сумлінно і ночі і дні
Творіть призначення земні
Ваші завдання головні
Ростіть дітей, вони  основні
І будуть вам щасливі дні
Прийдуть часи для вас значні
Це буде так, а може й ні
Та все ж це краще в наші дні



Ніж піддаватись сатані
На задоволення одні
Та згинуть без сліду в багні ( на дні )
       
                 В.Назаренко
                      07.08

Де  та  правда  і  де  справедливість

Коли бджолиний мед качають
То бджіл при цьому матюкають
як тільки можуть проклинають
і як попало обзивають
а інколи і убивають
бо бджоли мед свій захищають
за мед таку подяку мають
така вже правда хай всі знають
а люди теж таке сприймають
одні працюють інші мають
тих хто працює обіжають
на них багатства наживають
і їх безстижо обдирають
до того ж ще і зневажають
принижують та обзивають
повагу ж зовсім інші мають
ті що танцюють і співають
та ще й безстидство проявляють
 як без одежі виступають
 інші брехнею процвітають
за гроші почесті купляють
за них до влади проникають
 звідти суспільство розкладають
від цього люди скрізь страждають
бо совісті оті не мають
хоч за людей себе вважають
з свинями рівнятись не бажають
та свинство  срізь  своє  втіляють 
бо в цьому спротиву не мають
та прийде час своє піймають
А де та ж оті що правду знають
чому іі від нас ховають
напевно ж зиск від цього мають
якісь багатства наживають
чи насолоду споживають
а може все ж колись щось скажуть
хоч трішечки про все розкажуть
а краще вже нехай покажуть
до істини знання прив’яжуть
та розібратись допоможуть
чого це в нас таких приймають
Невже це всі цього бажають
Коли нахабство проявляють
Свою жорстокість приміняють
Та щастя наше відбирають
На них робити  заставляють
Тих хто працює – зневажають
Та за худобу їх вважають
Нікчем нахабних величають
З свиньми звичайно не рівняють
За злодійство їх не карають
А правду матінку ховають
Та силу злісну приміняють
На справедливість не зважають
Ще й за людей себе вважають
Що це не так звичайно знають
Та свинство своє оправдають
Бо владу безконтрольну мають
А лихо людське не сприймають
Про себе лиш без міри дбають
То все ж всього не приховають
Що заробили отримають
Не те що думають – гадають

В. Назаренко
08.08

Що  головне  в  житті  душа  чи  тіло.

Хто верховенствує  всеціло
На що життя благоволіло
Кому коритися звеліло,
Щоб виживати завжди вміло
Та істину покаже діло
І стане ясно й зрозуміло
Що головне в житті все ж тіло
Душа чи розум – його діло
Воно для того їх створило
Щоб жити добре скрізь уміло
Ніде й ніколи не хворіло
Здоров’ям завжди володіло
Та передчасно не старіло
Бути спроможним скрізь воліло
Від сили власної міцніло
Вчасно спало, вчасно їло
Собі подібних народило
Це основне для тіла діло
Та не так сталось як воно хотіло
Не все так просто й зрозуміло
Бо розум зрадив своє тіло
Обдурюючи його вміло
Їжею й питвом всеціло
Від цього тіло мов здуріло
А може й навіть озвіріло
Курити, пиячити воліло
Наркотики вживати посміло
Так жити довго не зуміло
І скоро смерть свою зустріло
А це вже геть не гоже діло
З-за розуму пропало тіло
А з ним і розум зник всеціло
Душі ознак теж не вціліло
Хоч головне в житті все ж тіло
Та бути без розуму воно не зуміло
Життя при цьому лиш марніло
Бо розум і створив все тіло
Життя це розум – зрозуміло
Нема ума згинеш всеціло
Запам’ятай і дій уміло
Тримай здоровим своє тіло
Матимеш розум і матимеш діло.

В.Назаренко
08.08
 
        Вічний  оптиміст.

Швидко час наш пропливає
Як це так – ніхто не знає
Зарадить цьому всяк бажає
Але можливості не має
Та хтось цього не помічає
І на вік свій не зважає
Просто думає – гадає
Що його це не торкає
Бо життю не заважає
І нічого не втрачає
За собою  доглядає
Оптимізму досить має
Жити з радістю бажає
Негараздів не сприймає
Легко труднощі долає
На все краще зазіхає
Невдачі бісу відсилає
Від бога успіхів  чекає
Та перемоги вимагає
Любити палко здатність має
Надій на краще не втрачає
Свої таланти розвиває
Та власну силу відмічає
Здоров’я міцність відчуває
До перемоги схильність має
Усе навколо помічає
Активність свою не втрачає
Ніяких шансів не минає
Добро як може наживає
Душевний спокій завжди має
І впевненість як дар тримає
Його життя задовольняє
Тому що розум власний має
Та різну погань не вживає
Природа силу надсилає
Ось так живе й перемагає.

  В.Назаренко  20.09.08




Гімн Новій Одесі.

Життю знадобилась
Віками творилась
Для щастя згодилась
Постійно росла

Народом любилась
Собою гордилась
Натхненно трудилась
І в славі жила

Завжди веселилась
І щастям ділилась
Коханням живилась
Та добра була

В негоді томилась
Ніяк не корилась
За краще молилась
Як тільки могла

Щоб бджілка трудилась
Земля колосилась
І риба ловилась
В добрі щоб жила

Щоб мудрість ростилась
Навік полюбилась
Достатком вершилась
І правда була.

В. Назаренко



.Про   голодомор.

Зло велику владу має.
Горе по світу гуляє.
Біда  в очі заглядає.
Що ще жахливіше буває.
Як мати дитину свою пожирає.
Людську особистість при цьому втрачає.
Такою ціною ось жити бажає.
Ці факти історія наша тримає.
Україна голодомор свій відмічає.
Та правду всю не відкриває.
На стороні винних шукає.
Своє ж злодійство покриває.
Дійсні причини не називає.
І винною себе не вважає.
Виконавця назвати поки не бажає.
Як до такого дійшла, вроді знає.
Ганьбу свою в цьому на жаль не вбачає.
По правді жити не бажає.
Тому і курс свій не міняє.
Народ свій нищить, зневажає.
Кінця і краю цьому не має.
І краху свого не помічає.
На жаль це факт, таке ось має.
Сама себе нищить, пощади не знає.
Бо розуму свого не має.
Випендрюватись тільки скрізь полюбляє.
Де ділись розум, совість,  честь не знає.
Без них майбутнього не має.
 
15.10.08.  В. Назаренко.
   
Імперський   запах.

Навіть п’яна російська свиня.
Та світова її рідня.
Кремлівським свиням не рівня.
У славі свинства цього дня.
Бо газова їх западня.
 Смердить цим свинством із Кремля.
На всю Європу день від дня.
Оце така собі фігня
.Порядність, совість і свиня.
Імперська, іншим не рівня.
Бо найнахабніша брехня.
Потреби їх задовільня.
А підлість їхнього сумління.
Це найогидніше творіння.
Ганебне в суті є явлення.
То ж об’єднання для спасіння.


Факт своєчасного прозріння.
І актуальне провидіння.

18.01.09.  В. Назаренко.

Гімн   Новоодеському   району.

Врожаями знатний.
Здобутками статний.
Для щастя придатний.
Новоодеський район.

Хлібами покритий.
Худобою ситий.
Загально розвитий.
Новоодеський район.

Завжди оптимальний.
Ділами нормальний.
В житті  поступальний.
Новоодеський район.

Привітний, відкритий.
Добром оповитий.
Належно обжитий.
Новоодеський район.
   
Далеко відомий.
Достатньо знайомий.
Народом свідомий.
Новоодеський район.

8.10.08.  В. Назаренко.



Не   визнані   гріхи.

В житті все відбувається.
Постійно щось міняється.
Не все добром кінчається.
Бо злом більш поглинається.
А зло гріхом вважається.
За гріх пеклом карається.
Віками проклинається.
Хоч винний і покається.
Провина залишається.
Нізащо не змивається.
Хоч довго відмивається.
Ніде гріх не дівається.
Ганьбою покривається.
На цьому не кінчається.
Як треба все згадається.
Бо гріх не забувається.
Найбільшим гріх являється.
Коли дітей кидається.
Не винних так карається.
Таке вже не прощається.
Серед людей трапляється.
Нерідко відбувається.
Належно не карається.
Гріхом не називається.
Про совість не згадається.
Над нею всяк знущається.
У пеклі пригадається.
Належне отримається.
Прокляття не змивається.
Гріхом також являється.
Хто з себе всяк знущається.
Здоров’я підривається.
Та розум ввесь втрачається.
Коли спиртне вживається.
Або як дим вдихається.
Наркотик полюбляється.
Чи погань поїдається.
Та нею ж запивається.
А смак в ній підробляється.
Всіляко прикрашається.
Тому всіма сприймається.
За смак все прославляється.
І всяк тут помиляється.
Коли це все вживається.
Здоров’я так втрачається.
І більш не повертається.
Хворобою вінчається.
 Та смертю це кінчається.
І гріх цим завершається.
Ось так за це карається.
Природа все ж старається.
Пожити намагається.
Та дурість не кінчається.
Все штучне виробляється.
Без сумніву ковтається.
Хвороба так з’являється.
Лікуватись намагається.
Пілюлями годується.
Уколами шпигається.
Причина ігнорується.
Бо бізнес тут ґрунтується.
Грошима все цінується.
За них лиш всяк піклується.
Їх видерти силкується.
Над хворими хизується.
У здирстві практикується.
За совість не хвилюється.
Як здерти більш піклується.
Все інше ігнорується.
Ніщо не гарантується.
Відповідальність декорується.
Ця дикість культивується.
Ніхто вже не дивується.
        Хтось гірко помиляється .
Що перший гріх спускається.
.Цей гріх не поважається.
Достатньо не сприймається.
Постійно потурається.
Ось так все відбувається.
Природа зневажається.
Ніхто в цьому не кається.
Мінятись не збирається.
Погано це кінчається.
Назад не повертається.
Бажання не міняється.
Все звичне залишається.
Хтось в рай не повертається.
Можливість така гається.
І шлях до цього знається.
Реальність не вітається.
Та дурно все втрачається.
Ніхто не прислухається.

25.10.08.  В. Назаренко.




       Оце   таке.
 
Ніхто ніколи не зумів.
Створити справжній хор півнів.
Не віднайшлось таких майстрів.
Тому й нема таких хорів.
Із давніх давен і до наших днів.
Та інша справа поготів.
Створити перший хор котів.
Щоб кожен кіт в клітці сидів.
І електроди до хвостів.
Усім котам хоч хто підвів.
І струм по ним в хвости пустив.
Це був би стимул для котів.
Та їх котячих голосів.
І від напруги до хвостів.
Залежить ввесь котячий спів.
Напруга вища, вищий спів.
А менша для низьких тонів.
Як диригент собі схотів.
Такий і буде спів котів.
Не від бажання, від струмів.
Мусять співати хтів не хтів.
Не виходить таке у півнів.
Не хочуть співати вони від струмів.
А мовчки в змагання вступають дзьобів.
Аж пір’я летить від запеклих боїв.
Який тут може бути спів.
Як вгамувати в них бісів.
Але один із хитрунів.
Роздобув аж сто півнів.
Як для відбору голосів.
Та згодом вправно їх поїв.
Як не пригодних співунів.
А передбачити не смів.
Що перейде йому їх спів.
А сам тепер як хор півнів.
Кричить вночі, хтів не хтів.
І вилікувати не зумів.
Його ніхто із лікарів.

10.11.08.  В.  Назаренко.

Вибери  істину  свою.

Що це за світ і де він взявся.
Де всього цього набрався.
Як, коли, на що являвся.
Чому таким бути зостався.
Ще ніхто не розібрався.
Хіба що тільки намагався.
Та від безсилля забрехався.
Ученим на той час вважався.
Від того навіть був зазнався.
Хоч бути мудрим намагався.
З брехнею жити сподівався.
Покаятися ж не збирався.
У маячні своїй кохався.
Не довго так ось протримався.
Бо все одно прорахувався.
І в небуття як всі подався.
Та слід брехні якось остався.
І ним ще дехто скористався.
Ще щось додав,не лінувався.
Правдиво ствердити старався.
Нахабно свого домагався.
І в решті решт відзвітувався.
З брехнею явно повінчався.
Собі ж на користь все старався.
Гріха при цьому не боявся.
Дурити інших намагався.
Собою завжди скрізь пишався.
На славу поспіль сподівався.
Але неждано вгамувався.
Та слід брехні не обірвався.
А послідовників діждався.
Надалі ними шанувався.
Та безпідставно вихвалявся.
 Бути впливовим намагався.
Бо владою опанувався.
І нею вправно скористався.
Впевнено завжди тримався.
І таким чином зберігався.
За істину вже визнавався.
В суті ж брехнею залишався.
На вигоді чиїйсь гойдався.
По такій схемі відбувався.
Чи як інакше витворявся.
Та правди ніхто не дізнавався.
Без неї жити постарався.
І на добро все сподівався.
Та все одно прорахувався.
І марно все що намагався.
Бо істиною не тримався.
З життям як слід не розібрався.
Багато лишнього набрався.
Брехні у книжках начитався.
Опанувати все збирався.
Навіщо це все намагався.
Бо толку так не дочекався.
І все життя промарнувався.
Даремно щось шукав, старався.
Певно не вірний шлях обрався.
Бо на болото опирався.
На випадковість сподівався.
Тому напевно і не склався.
Не за здоров’я турбувався.
Майном здебільшого займався.
З-за нього як міг напрягався.
Та задоволень не цурався.
Їх скрізь шукати намагався.
Шкідливих звичок нахватався.
Курив, коловся, напивався.
Не спохватився, не вгамувався.
Без боротьби чортяці здався.
Так довго мучився, карався.
Не мало горя нахльобався.
Аж поки в небуття подався.
Не той бач шлях йому попався.
Знайти ж свого не намагався.
В науці він не описався.
На практиці  не всім давався.
Хто ж так життя творив, старався.
На злі чомусь все базувався.
Чому все так, хоч хто дізнався.
Як треба жити  розібрався.
 Або хоч миру домагався.
І радість мати намагався.
Любов’ю в житті відновлявся.
І тим що має вдовольнявся.
Життя-це рух, і цим займався.
Живитись штучним відмовлявся.
Природі своїй підкорявся.
Себе труїти не давався..
Та з дурістю не зживався.
Дітям раду дати взявся.
Нагальним тільки турбувався.
В житті таким ось керувався.
То довше б жив і шанувався.
Своїм здоров’ям вдовольнявся.
І подих щастя б відчувався.
Життєвий шлях не марнувався.
І свій обов’язок віддався.

10.12.08. В. Назаренко.

Скажи   Україно.

Чому віками ти гнобилась.
Чому як бидло всім корилась.
Чому держава не творилась.
Чому між всякими ділилась.
Чому у рабстві опинилась.
Чому ти голодом морилась.
Чому у війнах завжди билась.
Чому для інших прислужилась.
Чому сама не боронилась.
Чому з народу всяк глумилась.
Чому така не знадобилася.
Чому народом не любилась.
Чому для щастя не годилась.
Чому із дурістю здружилась.
Чому успішно не трудилась.
Чому хворобам підкорилась.
Чому багатством не покрилась.
Чому надія не здійснилась.
Чому ти знов занапастилась.
Чому й за що не благословилась.
Чому чортякам підкорилась.
Чому з сволотою змирилась.
Чому нікчемами вершилась.
Чому народ звести врядилась.
Чому перемагати не навчилась.
Чому без совісті вродилась.
Чому брехати пристрастилась.
Чому без честі  опинилась.
Чому не розумом світилась.
Чому із дикістю змирилась.
Чому культура не розвилась.
Чому повадка свинства вкоренилась
Чому ти ще не спохватилась.
Чому ти жити не навчилась.
Чому добром не наситилась.
Чому мораль не утвердилась.
Чому талантом не розкрилась.
Чому не рідко ти ганьбилась.
Чому й навіщо не змінилась.
Чому? Дивись щоб не спізнилась.

15.12.08. В. Назаренко.

Найкращі  побажання  ближньому.

Щоб завжди хотілось, моглось і творилось.
Щоб добре жилось та в усьому щастилось.
Щоб тільки любилось, сміялось, раділось.
Щоб щастя родилось, росло, веселилось..
Життя щоб цікаве повік не скінчилось.
Щасливим коханням довічно живилось.
Щоб легко було, все що треба з’явилось.
Щоб добре здоров’я нікуди не ділось.
Щоб славою знатною все освятилось.
Щоб мудрість була і все нею вершилось.
Щоб тільки на цьому все в тебе рядилось.
Ніколи, ніде і ніяк не змінилось.

28.12.08.  В. Назаренко

Невже  це  свято  Новий  рік.

Давно уже не перший рік.
Всі зустрічають новий рік.
Хтось же придумав цей відлік.
Від самодурства так нарік.
Як рахувати кожен рік.
Ще й святкувати заставив повік.
Чому й навіщо не нарік.
Не все так ясно вік у вік.
Куди ж подівся старий рік.
Не видно, не чути, невже десь утік.
Шукали, гукали, пропав десь навік.
І сонце, й земля не гайнули у бік.
Проблеми й бажання не зникли навік.
Чому ж радіють в новий рік.
Та зустрічають його вік у вік.
До чого вітання оці хтось нарік.
Навіщо святкують оце все повік.
Стріляють, кричать, гомонять в кожен бік.
Вітають, бажають добра кожен рік.
Що ж мають від цього-загадка навік.
Одні терплять збитки, бо грошей відтік.
А інші прибутки рахують одвік.
І мають доходи такі рік у рік.
Вони ж і радіють, бо грошей притік.
Для них це свято новий рік.
А іншим похмілля і збитків потік.
І де він взявся оцей новий рік?

01.01.09.  В. Назаренко.



   Хто його  знає.

Успіх труднощі долає.
Щастя долю обирає.
Вдача гроші заробляє.
Кому везе, той все це має.
А як все мати дідько знає.
Бо він усе розподіляє.
Хтось бажає, інший має.
Той хто має, ще бажає.
Бо йому не вистачає.
Він одне лиш чітко знає.
Що вічно ще чогось бажає
Слово « досить» не сприймає.
Навіть чути не бажає.
В усьому вигоди шукає.
Ніколи спокою не знає.
Його жадоба доконає.
Тому й дочасно помирає.
І це все дідько підсилає.
По благодаті виділяє.
Не в міру явно відсипає.
І так у всьому поступає.
Здебільше розум відбирає.
І всяк від цього потерпає.
Бо так він долю підміняє.
Брехню в науку  підсуває.
Трудитись тяжко заставляє.
Різні помилки надсилає.
Труднощами скрізь лякає.
Творити бридоту заставляє.
Курити, пити умовляє.
Наркотиками ублажняє
Потім хвороби надсилає.
І з нас сміятись полюбляє.
Також нікчемами вважає.
По тюрмам різним розсилає.
Садистські звички не міняє.
Так задоволення приймає.
Йому приємно, так бажає.
Ось як із нами поступає.
Бо таку природу має.
Завжди знущатись полюбляє.
Своїх агентів підсилає.
В начальство вчасно підсуває.
А через них все витворяє.
Постійно спокій відбирає.
Все на лад свій підкоряє.
Його ніхто не подолає.
Можливостей таких не має.
То ж кожен просить і благає.
Полегшити життя бажає.
І сам того не відчуває.
З ким  і навіщо справу має.
.Чиї бажання вдовольняє.
А потім з того потерпає.
Не зовсім те чого чекає.
Життя прекрасне проминає.
Душа добротна пропадає.
А дідько знай собі гуляє.
Та нові жертви обирає.
Таке життя по вік триває.
Як щось змінити ніхто не знає.
Тому це так завжди буває.
А хто ж за все відповідає.
Один лиш дідько певно знає.
Та нам цього не сповідає.
Бо таку натуру має.

31.01.09.  В. Назаренко.

Гімн   України.

Буде жити Україна.
І слава героям.
Бо це наша і єдина
Непохитна  воля..

Сила, спокій і могутність.
В єдності народу.
В цьому маєм свою мудрість.
І божу природу.

Буде щастям оповитий.
Наш народ славетний.
Бо талантами розвитий.,
Працею конкретний.

А щедрими врожаями.
Зможем процвітати.
Будем всі багатіями.
І здоров’я мати.

Стане здатна промисловість.
Все задовольняти.
Нашу велич і спроможність.
Зможем відстояти.

2.02.09.  В.  Назаренко.



Оце   такої.

Я тобою заразився.
Мабуть в мене біс вселився.
       Чи я з місяця звалився.
Десь всередині змінився.
Майже трішечки збісився.



Бо тобою покорився.
Не до жарту захопився.
І на тебе лиш дивився.
Поблизу завжди крутився.
І не жди щоб відчепився.
Бач до чого докотився.
Дочекався чи дожився.
Наче світ перемінився.
Ось так спокою лишився.
Це ж я попросту влюбився.
Своїй долі покорився.
Та з а щастям відрядився.
Певно, що свого добився.

16.02.09.  В.  Назаренко.



        Мова.

Хто живе на Україні.
І не знає мови
      Той тупий, бо розум міні.
На рівні корови.

07.02.09.  В. Назаренко.

Без  успіху  у  небуття.
 
Породжений самим життям.
Надіям, мріям здобуттям.
Як подарунок почуттям.
Постійний успіх з набуттям.
Та перемоги відчуттям.
Вкрай необхідний всім життям.
Дається тільки здобуттям.
Та розумовим прикриттям.
І без гарантії буттям.
Ще й ризик маєм побиттям.
Або єхидним співчуттям.
Тут не відбутися ниттям.
Або відвертим каяттям.
Такі реалії життя.
Без успіху у небуття.

29.04.09. В. Назаренко.

Не  пізнати  дивосвіт.

Світ чудесний і прекрасний.
Світ жахливий і пропасний.
Чорний, білий і ненасний. .
Голубий , зелений, ясний.
Де ж ти взявся величезний.
Чи родився широчезний.
Чи створився глибочезний.
Чи розвився височезний.
Чудом виник довжелезний.
Звідки розум неосяжний.
І навіщо ти безмежний.
Для яких ти діл належний.
Як пізнати тебе прилежний.
Правду й правду дивовижний.
Істину про все вельможний.
Просто так на все спроможний.
Зрозуміти все поважний.
Та я знаю не проглядний.
Не можливо це огрядний.
Твоя історія придатний.
 Не фіксувалась ненаглядний.
І маєш факт не благодатний.
Що знати тебе не видатний.
Не маєм змоги на все здатний.
Брехні ж про тебе непізнаний.
Не хочу чути невблаганний.

9.03.09. В. Назаренко.

Якби  наука  схаменулась.

Навіщо наука людям знадобилась.
Чому в ній потреба немовби з’явилась.
Можливо що користь від неї зробилась.
Проблема життя суттєво спростилась.   
Ні, панацея до нас не спустилась.
Проблеми не зникли, загроза згустилась.
Життю взагалі на планеті з’явилась.
Від горе-науки цієї прибилась.
Жадоба не зникла, ще більше розвилась.
Науку служити для себе зловчилась.
Сюди ж і брехня залюбки підключилась.
Злодійства практика відкрилась.
Від цього біда з них у світі зчинилась
І шляху нема, щоб вона припинилась.
Хвороб і наркотиків прірва з’явилась.
Від штучних процесів вона спричинилась.
В процесі обробки вся їжа змінилась.
По всюди хімія втулилась.
Природа цим занапастилась.
Здоров’я сила похилилась.
Від штучної їжі статура змінилась.
Свідомість напевне від цього ж затьмилась.
Та негараздам підкорилась.
А в школах дітвора томилась.
Непотріб вчити заморилась.
Здоров’я ніпрощо лишилась.
І в ВУЗах також з цим зустрілась.
Від чого й з розумом простилась.
Життям не так розпорядилась.
Чого бажала не добилась.
Ось так наукою покрилась.
На жаль в свій час не спохватилась.
Порвати з брехнею якось не рішилась.
Можливо б краще життя вдовольнилась.
Та декому все ж ця наука вмінилась.
В житті підсобила, талантом розвилась.
Багатство здобула і славою вкрилась.
Дарма що злодійством для інших явилась.
Та марнотратством підкорилась.
Чомусь за космос причепилась.
Хоч би під ноги подивилась.
Ділам земним би знадобилась.
Не для розбещення б творилась.
Та з жиру більше не бісились.
А на проблемах зупинилась.
На користь людству потрудилась.
Та за добро завжди цінилась.
А від брехні відсторонилась.
Та марнославству не корилась.
І марнотратством не кормилась.
Навік з природою здружилась.
Для всіх добром завжди явилась.
За це була б благословилась.

25.03.09. В. Назаренко.


Всім  про  вибори.
  « таємна сповідь»

Брехню кажим, брехню смажим
Щоб дурні ковтали.
Правду знаєм, приховаєм.
Щоб вигоду мали.
Підлі морди прикрашаєм.
Щоб і не пізнали.
Честь і совість позичаєм.
Розуму дістали.
Все найкраще обіцяєм.
Щоб знову обрали.
Бо ми впевнені і знаєм.
Ще не все покрали.
Україну доконаєм.
Лиш би владу дали.
Всіх як вимруть, поховаєм.
Так розрахували.

04.04.09. В. Назаренко.

     Кому  що.

Світ красою хизував.
Синім небо видавав.
Сонцем ясним процвітав.
Тепло і світло дарував.

Життя – буття стимулював.
А я поле своє дискував.
Трактором, який бурчав.
Довкілля тишу дратував.
Увагу певно привертав.
Фазан на поле завітав.
Мене приємно здивував.
Бо я такого не чекав.
І настрій цим мені підняв.
Та щастя трішечки додав.
На думи різні спонукав.
Хто йому красу цю дав.
Де чи як її дістав.
Невже це так спроектував.
Він її не заробляв.
Не  трудивсь, не досягав.
Науки різні не вивчав.
Дипломи в ВУЗах не захищав.
За що світ його так одягав.
Щоб він по ньому щиголяв.
І в задоволення гуляв.
Самицю свою залишав.
Та безтурботно скрізь гасав.
Хтось золотим його прозвав.
Із дурі певно нарікав.
Бо не було цьому підстав.
Цей півень, хто б що не казав.
Яку б оцінку не давав.
Привабливий комусь для страв.
Хтось на красу його начхав.
Та майже всіх повибивав.
Бо можливість таку мав.
Ніхто за це не дорікав.
Ніхто за совість не згадав.
Хтось за красу колись казав.




Спасіння нею прорікав.
Брехню таку порозпускав.
І терпить світ це без підстав.

29.04.09.  В. Назаренко.


  

    Своє   заклинання.

Моє тіло все зцілилось.
Зажило, омолодилось.
Та ще й силою налилось.
Вік здоровим залишилось.

На добро переродилось.
Щоб раділо й веселилось.
Та життя потоком лилось.
І віками не скінчилось.

Від природи щоб живилось.
З успіхом навік здружилось.
Залюбки завжди трудилось.
Перемогами кріпилось.

Щоб любов’ю оповилось.
Та на благо все робилось.
Це назавжди вкорінилось.
І ніколи не змінилось.

07.07.09.  В. Назаренко.




Хоч  спізнилась , все  ж  явилась.

Просто з неба сніг летить.
Загадковий і прекрасний.
На деревах вже лежить.
Землю вкрив легкий, пухнастий.

Світ змінився, освітлився.
Чистотою проявився.
Гарно так причепурився.
Відпочити спорядився.
Білим дивом цим прикрився.
Це зима себе явила.
Нас згадала, полонила.
Хоч спізнилась та своє зробила.
Красою все припорошила.
Настрій на добро змінила.
Та життя при бадьорила.

На подяку б заслужила.
Якби добро тільки творила.

16.01.10. В. Назаренко.


 І   благодать  тоді  прийде.

Біла акація цвіте.
Від неї запах літа йде.
Робота бджіл тут аж гуде.
І благодать собі знайде.
Мед благодійний закладе.
Він нам  частково припаде.
Здоров’я з ним не підведе.
Тож будем жити, хай цвіте.
Хай літо плодовите йде.
Своє добро нам приведе.
Життя велике розведе.
Плодів побільше відкладе.
Мотив для радощів знайде.

Добробут наш не підведе.
Нас ощасливить, заведе.
Майбутнє світле закладе.
І благодать тоді прийде.
Можливо й щастя приведе.

05.06.10.    В. Назаренко.

         Недоречність.

Краса природи нас дивує.
Зозуля інколи кукує.
А бджілка діточок годує.
Із квіточок медок готує.
Гурт лебедів чомусь позує.
Та  злий орел з  неба полює.
Цей захід сонця все чарує.
Тихенько вітер десь мандрує.
Спокій щастям  тут торгує.
Хто хоче задарма купує.
Життя прекрасне хазяйнує.
Зелень росте, плоди дарує.
Повітря ніжне всіх годує.
А соловей душу лікує.
Красу почути пропонує.
Велике небо гіпнозує.
Просторами, навіть шокує.
Літати вабить, інтригує.
Дощ благодійний подарує.
Життя цим самим порятує.
Та громовицею здивує.
І райдугою похитує.
У серці радість спровокує.
Настрій підвищить і долю спрямує.
Ось сонце знов все контролює.
Що.  як, до чого, все цінує.
Життя для радощів готує.
Не любить якщо хто сумує.
Свій  час непотребом марнує.
Та благодать цю ігнорує.

На жаль жадоба все плюндрує.
Природу нищить, світ руйнує.
Пекло впровадити готує.
Хто ж пельку їй ту замурує.

28.09ю10ю  В. Назаренко

                Галині.

Тече наш час – було, минуло.
Ось так Галині 53 сягнуло.
Жива, здорова, трішечки роздуло.
Це певно досвіду прибуло.

А так все добре привернуло.
Нехай би так завжди тягнуло.
Та ще 53 пробуло.
Здоров’я, щастя відстьобнуло.
Життя добротного війнуло.
Та благодаті не забуло.

14.01.10.  В. Назаренко.

Світ  починається з   весни.

Щось  змінилось, пробудилось.
Розпустилось, прояснилось.
Все весною покорилось.
Сонце гріти заходилось.
Щоб життя заворушилось.
Відродилось, оживилось.
Бо такого всім хотілось.
І нарешті це з’явилось.

Ви ж дивіться не проспіть.
Не лінуйтесь, не сидіть.
Все що треба посадіть.
Та старанно обробіть.
Може й ближнім підсобіть.
Вродить, будете радіть.
Їсти, пити, молодіть.
Благодаттю володіть.
І за правило візьміть.
Добре й весело живіть.
Досконалість досягніть.
Природу за врожай хваліть
Та від лихого бережіть.
Не руйнуйте, відновіть.
Як що треба-захистіть.
Життя на світі збережіть

01.03.10.  В.  Назаренко.

Жіноче  свято.

Як це добре і багато.
Що є у нас жіноче свято.
Це для того щоб жінки.
Розпускались як квітки.

Шанувались, посміхались.
Жили щасливо, вдовольнялись.
З чоловіками рахувались.
Та від краси не зазнавались.
На все краще сподівались.
Життю раділи, не здавались.
Веселились, розважались.
Пісні співали та кохались.

28.02.10.  В.  Назаренко.   





.

       Оце  таке облюбували.

Козаки розбишаки.
Гайдамаки чи вояки.
За що пили та гуляли.
Кого вбивали, грабували.
Держави власної не мали.
Землі рідні не відстояли.
Народ загарбникам здавали.
Дурниці різні полюбляли.
За владу гризлись, воювали.
Честі і совісті не знали.
Собі жили, байдикували.
Самі себе і вихваляли.
Не то б роти пороздирали.
Все це нікчеми упіймали.
До гімну навіть записали.
Щоб на ввесь світ про це співали.
Нічого кращого не мали.
Ганьбу свою  скрізь розтріпали.
Оце таке облюбували..

9.11.09 В. Назаренко.



А  важливіші  годувальники.

Спочатку були годувальники.
Лиш потім виникли начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

Якби  спинились годувальники.
Які були б тоді начальники.
Та їхні різні піклувальники.
Попи, вояки, прибиральники.
Співці, гравці, дресирувальники.
Та інші всякі розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
Ще й марнославства вболівальники.

То зрозуміли б всі начальники.
Що головні все ж годувальники.
А не якісь там розважальники.
Попи, гравці та прибиральники.

І стали б в шані годувальники.
А не попи і розважальники.
Брехні смачної шанувальники.
За марнославством вболівальники.
 
10.12.09.  В.  Назаренко.
   
 Життя  прожив   задовільнився.

До горілки пристрастився.
Нема дня щоб не напився..
Чи ти дурень, чи сказився.
Куди розум твій подівся.

Щоб ти нею вже залився.
Та сичею похмелився.
Може б тоді спохватився.
І на себе подивився.

На що ти перетворився.
Не людина вже бо спився.
Без здоров’я залишився.
Все пропив, не зупинився.
Бач до чого докотився.

Бо твій сором десь подівся.
Для життя не знадобився.
Достроково вік скінчився.
Життя пропив задовільнився.

09.08.09.  В. Назаренко.


Зроби  собі  здоров’я.

Здоров’я не можна купити.
Здоров’я лиш можна зробити.
Якщо природу зрозуміти.
Не пити спиртне й не курити.
Наркотою себе не дурити.
Вживання хімії спинити.
Смачний непотріб полишити.
Та різну всячину не пити.
Свіжим повітрям тіло живити.
Ще й силу потрібно розвити.
То певно не будем хворіти.
Літ сто п’ятдесят зможем жити.
Життю завжди радіти.
Чимало могти і уміти.
Себе і світ любити.
Добром все покорити.

26.08.09.  В. Назаренко.


Україно   схаменися.

Україна вимирає.
Самостійна вже конає.
З кожним днем це відчуває.
Її народ всяк залишає.
Та від рідненької тікає.
І світ за очі забігає .
Але більше вимирає.
Терпіти далі сил не має.
Знущання влади не втихає.
Повсюди свинство процвітає.
Брехня главенство скрізь тримає.
Свавілля правду пожирає.
Нахабство гроші відбирає.
І без доходів залишає.
Та жити людям заважає.
Дітей із дому виганяє.
А старих по світу пускає.
Та ще й бомжами обзиває.
Чи волоцюгами вважає.
По « християнські» поступає.
Церкви будує й відкриває.
Та гроші в бідних відбирає.
При цьому справно процвітає.
Горе людське не помічає.
За себе бога прославляє.
Ось так живе, гріха не знає.
І медицина не вщухає.
Здоров’я нації кінчає.
Гроші при цьому заробляє.
Про Гіппократа знать не знає.
Сама хворобам потурає.
На той світ хворих відправляє.
Ще й грошей більше вимагає.
За совість навіть не згадає.
І все зійде їй з рук, це знає.
Бо підтримку влади має.
Ще й криво суддя захищає.
За злочин все це не вважає.
А народ то вимирає.
Здорових мало залишає.
Ще й не гараздів досить знає.
Бо безробіття процвітає.
А виживати якось має.
Ніхто ж його не захищає.
На щось надіятись бажає.
Про конституцію згадає.
Один раз в рік таке буває.
Як влада свято відмічає.
День конституції справляє.
Про неї пишно виступає.
А потім швидко забуває.
Глумлінням це не називає.
Ще й перекручує, міняє.
Безвідповідальність прикриває.   
Народ оце все помічає.
На жаль лиш виходу не знає.
Тому населення втрачає.
А схаменутись не бажає.

11.09.09.      В. Назаренко.

   

В  космос  для  чого?

Безмежний цей всесвіт для чого.
Мільярди галактик для кого.
Невже це все прояв дурного.
Навіщо воно без живого.

Ніхто не побачить значного.
Не виявить навіть простого.
Сприймати не зможе малого.
Куди уже там до складного.

Отож без життя, як такого.
Не має значення нічого.
І пертись в космос ні до чого.
Не знаючи буття земного.

Була б доречна для любого.
Оптимізація життя земного.
Усунення всього дурного.
І марнотратства як такого.

Для марнославства ж дорого.
Змагання в цьому не простого.
Шаленні кошти для якого.
З народу дерлись трудового.

В честь фарисейства чергового.
А не для блага громадського.
Не шкодуючи життя земного.
Штурмують космос задля цього.

Ніж шукати в космосі значного.
Розуму далекого, нового.
Краще б вивчили близького.
Свого рідненького такого.

Пізнати треба основного.
Життя-буття свого, земного.
Як змогли мікроби від одного.
Організуватись до складного.

В рослин, тварин і до людського.
Суспільства, хворого, хиткого.
Розбещеного, підлого та злого.
Жадоби повного й дурного.

Можливо розуму чіткого.
За досконалістю значного.
Взяли б в мікробів для щастя земного.
Життя зберегли б на планеті для всього.
Та  рай відтворили б. А що тут такого.

10.10.09.В. Назаренко.





Оце  так  жив.

Купив, курив.
Пельку залив.
Себе дурив.
Все прокоптив.
Все потравив.
Від цього згнив.
Отак віджив.
Чого курив?
Для чого пив?
Кого дурив?
Навіщо згнив?
Хіба ти жив?
Ти світ мутив.

14.10.09.
В. Назаренко.


     Моє  бажання.

Хотів би щоб мене почули.
Свою увагу привернули.
На істинні знання збагнули.
Та їх ніколи не забули.
А благодать відчули.
Здоров’я й силу притягнули.
Життя належне досягнули.
Та більше віку протягнули.
Своє призначення здобули.
Дітям майбутнє розгорнули.
Та негаразди відвернули.
Своєю мудрістю сяйнули.

25.11.09.   В. Назаренко.

Не  замінна  інституція.

В Україні проституція.
Є закон і конституція.
Але править всім корупція.
Наймерзенніша конструкція.
Бо гаранти конституції.
Виникають на корупції.
Їм підходить ця конструкція.
Політична проституція.
А як прийде революція.
Буде нова конституція.
Переможе все ж корупція.
Та сестричка проституція.
Найпрадавніша конструкція.
Живе вічно ця корупція.


Поряд з нею проституція.
Не замінна інституція.

4.10.09.  В. Назаренко.



    У  Парижі.

У Парижі не всі рижі.
У Парижі всі безстижі.
Жаб поїли морди хижі.
В моді там худі, як лижі.
Виставляють вузькі крижі.
Змахують на пасатижі.
Хоч кістки стирчать як грижі.
Думають вони в престижі.
Ну й поняття у Парижі.
Геть без сумніву безстижі.
І дарма що не всі рижі.
Мода хибна, морди хижі.
Горе жабам у Парижі.
 
25.10.09.   В. Назаренко
.


Ось  так  і  виникла   Москва.

Жаби-це така братва.
Що завжди  співає «ква».
Знає лиш оці слова.
Постійно «ква» і тільки «ква».
Та бувають і дива.
Як мутуючі слова.
Один жабрюк замість «ква».
Слово вимовив Москва.
Підхватила це братва.
І від простого слова «ква».
Пішла слава світова.
Всі відома як Москва.

29.11.09.  В. Назаренко.

Благодать  за  Україну.

Знов народжену, єдину.
Довгождану, самостійну.
Дарував, бог Україну.
Для добра нам благодійну.
       
 Осквернили божу данину.
 Освинячили країну.
  Молоденьку, безневинну.
  Приморили  Україну.

 Зневажають всяк людину.
 Ігнорують, як скотину.
 Брешуть, крадуть безупину.
 Нищать націю не винну.

       Не простить бог цю провину.
 Не покине Україну.
Покара тварюку винну.
В пекло кине всю родину.

Кожному громадянину.
Не руйнуйте Україну.
Зберігайте як дитину.
Та шануйте в ній людину.




І благодать тоді подвійну.
Пришле вам бог за Україну.

20.12.09.  В. Назаренко.



Українська   демократія.

Це брехня шановна братія.
Що в Україні демократія.
Народ наш нищить свинократія.
Злодії, мафії, їх партія.
Службовців, суддів олігархія.
Вся президентська ієрархія.
Не дасть життя нам оця кратія.
Свавілля владна бюрократія.
Брехні й знущань зла дипломатія.
Без честі й совісті їх хартія.
Як безпритульності гарантія.
Невже оце є демократія.
Боріться з цим шановна братія.

22.01.10.  В. Назаренко.

Про   рай.

А люди в природі.
Це горе та й годі.
Як ті шкідники.
Що у бога в городі.
 
Бог з раю їх вигнав.
Та прокляв відтоді.
Щось з’їли не те.
Що дозволив добродій.

Ніхто не покаявсь.
З тих пір  у народі.
Їдять що попало.
При першій нагоді.

А смак підробляють.
Здебільше по моді.
Самі себе дурять.
Здоров’я  у шкоді.

Дочасно вмирають.
Зате  у свободі.
Себе виділяють.
За розумом вроді.

До раю бажають.
Коли у негоді.
У пекло штовхають
Гріхи в насолоді.

Те місце шукають.
Де рай був в природі.
А того не знають.
Що рай ще відтоді.
В душі процвітає.
При добрій нагоді.
І той його має.
Хто з розумом в згоді.

17.07.10. В. Назаренко.




Для  олігархів.

Не завадить усім знати.
Що неможливо все придбати.
Все можливо лиш втрачати             
І це не варто забувати.

20.03.10.  В. Назаренко.

Свято  це  чи  день  жалоби.

Колись фашизм перемагали.
День перемоги святкували.
З тих пір про це не забували.
Кожен рік цим хизували.
Себе при цьому вихваляли.
Та нагороди виставляли.
А правду-матінку топтали.
Брехнею факти прикривали.
Безстижі інтереси мали.
Та істину з-за них ховали.
Жахи трагедії зібгали.
Свою мерзенність прикрашали.
Головотяпство гримували.
Щоб за нього й не згадали.
Як друзями фашистів рахували.
Та їм всіляко підсобляли.
Коли війну ті розв’язали.
І в цьому їм допомагали.
На Польщу залюбки напали.
Прибалтику окупували.
Народ свій всяко катували.
А за безпеку не подбали.
Не думали і не гадали.
Який їх друзі задум мали.
Та у штани понакладали.
Коли союзники напали.
Та під Москвою вже стояли.
Народ тоді під кулі гнали.
Життя чуже не шкодували.
Загиблих і не рахували.
За свою шкуру тільки дбали.
Горя народу не сприймали.
Коли від німців утікали.
Все нищили та забирали.
Щоб люди з голоду вмирали.
Чи окупантам слугували.
А поті їх за це ж карали.
За зрадників тоді вважали.
Та до Сибіру відправляли.
Такі безчинства витворяли.
Ось так з народом поступали.
Жалю за ним не проявляли.
На своїх все зло зганяли.
Бо німці це не дозволяли.
Та під Москвою все ж застряли.
Морози сильні лютували.
Активність їхню всю скували.
Тоді ж їх і в полон побрали.
Отак Москву і врятували.
Інших союзників надбали.
Та допомогу від них мали.
Оговтались, вже воювали.
Народу гори там поклали.
І всю війну лиш цим і брали.
До наших днів не всіх ще поховали.
А скільки їх було-це приховали.
Населення теж кучами втрачали.
Жахливу перемогу взяли.
Людською кров’ю поливали.
Недбальство злісне відмивали.
А перемогу святкували.
Не всі що добре воювали.
Кращі життя своє поклали.
А й ті що , що лиш за себе дбали.
Під кулями не побували.
В спец загонах загороджали.
Чи десь когось охороняли.
Досить умовно воювали.
Така ось правда щоб всі знали.
За що життів скільки поклали.
Німці поразку обміркували.
Жили, й надалі процвітали.
А ми як дурні вимирали.
Та перемогу святкували.
Не посилай нам більше бог.
Таких жахливих перемог.

31.03.10.  В. Назаренко.



Марш  бідних.

Прозрійте бідні.
Найбільший клас.
Бо дурять жирні.
 Повсюди вас

Вони проворні.
Завжди ввесь час.
Дари природні.
Забрали в раз.

Вони нахабні.
Завжди ввесь час.
Все взяти здатні.
Собі в запас.

Вони злочинні.
Завжди ввесь час.
Закони чинні.
Їм не указ.

Вони завидні.
Завжди ввесь час.
Це ваші злидні.
Для них гаразд.

Вони не змінні.
Завжди ввесь час.
Брешуть до нині .
І кожен раз.

Вони ж і винні.
У цей ось час.
Що мруть всі бідні.
На Україні в нас.

Гуртуйтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Не дайте рідні.
Згноїти вас.

Не бійтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Боріться гідні.
Бо це ваш шанс.

Шануйтесь бідні.
Завжди ввесь час.
Ви досить сильні.
Правда за вас.

28.06.10.  В. Назаренко.

Примхлива   удача.

Примхлива удача, чому ти ледача.
Чому не зарадиш як треба не зряча.
 Комусь підсобляєш, когось оминаєш.
Чому ж ти за совість бодай не згадаєш.
Коли виділяєш, або віднімаєш.
Прихильність свою не на всіх поділяєш.
По світу гуляєш. Добро не сприймаєш.
Навіщо ж ти примхи якісь вдовольняєш.

Вернись як згадаєш, мене опікаєш.
Ми друзі з тобою завжди пам’ятаєш.
Завжди доглядаєш, завжди виручаєш.
Мене ти до віку віків зберігаєш.
Причини всі знаєш, таємно тримаєш.
Повідай навіщо таке витіваєш.

22.06.10.  В. Назаренко.





Балада  про  владу.

Хто від чорта, хто від бога.
Дідько певно розпізнає.
Вже потрібна допомога.
Україна вимирає.

Кажуть влада вся від бога.
Хто і звідки таке знає.
Мабуть диявольська підмога.
Розум ясний вимикає.

Губить влада безтолкова.
Наш народ, кінчає.
Невже оце божа змова.
Ні, так не буває.

Брешуть, дурять за для кого.
Все народ приймає.
Докотились он до чого.
Дурень все прощає.

Беззаконня і від нього.
Свавілля триває.
Можуть знищити любого.
Хай не заважає.

Ось і нищать рядового.
Хто тих захищає.
Геноциду як такого.
Ніхто не вбачає.

Собак бродячих на дорогах.
Влада зберігає.
Людей безхатніх ради бога.
Вкрай не помічає.

Їх ганяють, убивають.
Ніхто не жалкує.
Тихо в ями заривають.
Закон це не чує.

Хто довів їх до такого.
Мабуть кожен знає.
Але горя вже людського.
Ніхто не сприймає.

Обдурили, обікрали.
Житло забрали та продали.
На вулицю повиганяли.
По далі, щоб не заважали.

Чи конайте, чи вмирайте.
Кого це хвилює.
Мерседесів не чіпайте.
Влада контролює.

Обдирають не одного.
Більшість потерпає.
Молодого чи старого.
Різниці немає.

Без дозволу як такого.
Буття не триває.
Причепляться до любого.
Свавілля гуляє.

Кучі довідок для чого.
Влада вимагає.
Та з кожного ділового.
Хабарі здирає.

Опустилась нижче всього.
Свинство край переповняє.
Пенсію вже для старого.
Фабрикує, підробляє.
 
Чому, за що, та ради кого.
Брехливі дані підсуває.
У неспроможного, слабкого.
Можливість жити віднімає.

Це лиш частинка тіньового.
Що наша влада витіває.
І від сприяння ділового.
Народ, як видно вимирає.

Честі, совісті та бога.
Влада геть не сповідає.
Як виходити з під цього.
Певно той же дідько знає.

Дурість, свинство від якого.
Україна потерпає.
Прижилися від простого.
Хто за що відповідає.

Де ж той лицар, що від нього.
Погань назавжди тікає.
Довго ждати нам такого.
Хто ж за нас ганьбу здолає.

2.08.10. В. Назаренко.

Про  батьківщину.

Мати, батько, Україна.
Життя в добрі- це батьківщина.
Ось наша істина єдина.
Як сонце, небо і дитина.

Злодійство, свинство- влада чинна.
Від цього гине Україна.
Кому потрібна батьківщина.
Де процвітає чортівщина.

І це тому лиха година.
І не розумна Україна.
Завжди як парочка єдина.
І безтолкова, і злочинна.
І вимираючи не змінна.
І сама в усьому винна.

19.08.10.  В. Назаренко.

                  Осінь.

І все таки осінь прекрасна буває.
Красою жартує, плодами киває.
Погодою тішить, смачне підсуває.
Та дуже щиро запевняє.
Що благодать життя триває.

3.09.10. В. Назаренко.

Добра в  брехні  немає.

Запам’ятайте на всі дні.
Життя так вимагає.
Не вірте ні одній брехні.
Добра в брехні немає.

Хоч потонув цей люд в брехні.
І нечисть явно процвітає.
Не забувайте  у вісні.
Добра в брехні немає.

Нехай ще тішаться дурні.
Брехня їх доконає.
І погниють діла  брудні.
Добра в брехні немає.

       27.09.10.  В. Назаренко.
.
Таємниці  на  синиці.

Як відкрити таємницю.
Хто , за що, чи на дурницю.
Розфарбував отак синицю.
Не королеву і не царицю.
І навіть не поважну птицю.
Хто придумав, хто творив.
Хто талант цей проявив.
Та красою підтвердив.
З чого фарби ті зробив.
І навіщо так вчинив.
Які потреби вдовольнив.
Чи просто гонор обновив.
Що і як коли творилось.
Нам пізнати не судилось.
Ми тоді те не дивились.
Бо ми там не опинились.
То ж одне лиш залишилось.
Прибрехати щоб згодилось.

7.03.10. В. Назаренко.   
 

І  благодать тоді  прийде.

Біла акація цвіте.
Від неї запах літа йде.
Робота бджіл тут аж гуде.
І благодать собі знайде.
Мед благодійний закладе.
Він нам частково припаде.
Здоров’я з ним не підведе.
Тож будем жити, хай цвіте.
Хай літо плодовите йде.
Своє добро нам приведе.
Життя велике розведе.
Плодів побільше відкладе.
Мотив для радощів знайде.
Добробут наш не підведе.
Нас ощасливить, заведе.
Майбутнє світле закладе.
І благодать тоді прийде.
Можливо й щастя приведе.

05.06.10.  В. Назаренко.


        Та  й добре  як  гарно.

Південний Буг при тихій погоді.
Це дзеркало тиші і шана природі.
Це простір чудес при щасливій нагоді.
Це наша любов, прекрасний тай годі.

Тут сонце росте при своєму заході.
Тут молодість наша гуляє відтоді.
Тут спокій стоїть у відвертій свободі.
Тут  відблиски раю й добра у цій вроді.
Тут щастя хвилини течуть в насолоді

А гарні дерева мовчать при нагоді
Шуміти не треба при тихій погоді.
Стрункий очерет із ними у згоді,
Лиш риба стрибає, біснується вроді.
Та спокій тривожить на мить у природі.

Хай буде подяка за світ цей природі.
Хай буде подяка за мир цей погоді.
Хай буде ріка нам завжди у нагоді..
Хай наше добро потече на свободі.

Ми будем з природою завжди у згоді.
Ми станем взірцем добра у народі.
Ми рай безсумнівно зростим при нагоді.
Ми мудрість підкорим собі ну та й годі.
Щоб не згубити усе у природі.
                4.11.08.  В. Назаренко.

              Ідеал.

Задоволений, живий.
І здоровий, і міцний.
Гарний, спритний, молодий.
Розум власний і ясний.
І до успіху стрімкий.
А на вдачі видатний.
Ще спокійний і стійкий.
Безтурботний та стрункий.
Хоч багатий, не скупий.
Посміятись головний.
Досить мудрий, діловий.
Де ж він, де оце такий.

19.09.10.  В.  Назаренко.

      Напасть.

Природа помилку велику зробила.
Людей до влади допустила.
За це буттям своїм платила.
Людина природу постійно губила.
Своїми примхами давила.
Безумно нищила, травила.
Не поважала, не любила.
Жадобу власну не спинила.
Без розуму таке чинила.
Нащадкам вік укоротила.
Життя онуків не цінила.
Чомусь розумну з себе мнила.
А так по свинські  поступила.
Біди багато натворила.
Планету дивну осквернила.
Злодійську сутність проявила.
Тому своє і заробила.

07.06.10.  В. Назаренко.

         Установка.

А мені ще жити й жити.
Сотні літ своє творити.
Перед усім життя любити.
Та йому завжди служити.
Щоб дозволило радіти.
Благодаттю володіти.
Щастя краще розуміти.
І добром за все платити.
Зло навколишнє спинити.
Та  можливості розвити.
Спокій   всюди проявити.
З мудрістю завжди дружити.
Себе без толку не морити.
Лишнього не захотіти.
Не боятись, не хворіти.
Це таке що треба вміти.

3.05.10.  В.  Назаренко.

         Про  сон.
 
Мені добре коли сплю.
Благодать таку люблю.
Свої сили відновлю.
Та здоров’я укріплю.
Життя добротне  проявлю.
Примхливе щастя відновлю.
Безкомпромісно заявлю.
Життя без сну не потерплю.
Ради цього щось зроблю.
Треба буде то й просплю.

28.03.10.  В. Назаренко.?
.

Колоніальний  пережиток
.
Російська- мова брехунів.
Блотних та різних злодіїв.
Колоніальних екс-рабів.
І прихвоснів, і слизняків.
Нікчемних всяких диваків.
Та українських простаків.
Як пережиток злих віків.
Для українців-земляків.
Їх патріотів-вояків.

7.10.10. В. Назаренко.

      Україно, Україно.

Жага до влади скрізь існує.
Заздрість злодійство культивує.
Жадоба совість ігнорує.
Сила та підлість торжествує.
Життям-буттям про всяк керує.
Здавати владу не планує.
Ще більш посилити готує.
Неначе мильну бульку дує.
Що в решті лопне та здивує.
Глумління злісне спровокує.
А потім знову все спрямує.
Згодом все більше контролює.
Та до кінця свого простує.
Історія таке фіксує.
Це й Україну не минує.

Україно, Україно як ти виживаєш?
Чому така безтолкова, чи правди не знаєш.
Коли тебе з переляку вільною зробили.
Ти не знаєш як діяти, краще б ще гнобили.
Бо знищила населення, наче воювала.
Чи ти в бога теля з'їла, чи розум сховала.
Честі з роду ти не мала, а совість приспала.
На жаль свою перспективу в Сибір спрямувала.
Схаменися чи проснися, візьмись за роботу.
Очистись від негараздів, прояви турботу.
Навчись кадри підбирати, щоб справу робили.
Щоб порядність проявляли, тебе не ганьбили.
Щоб тебе за добру волю люди полюбили.
Тоді вони не дозволять тебе попирати.
І зможеш ти самостійно в добрі процвітати.
 
  20.12.10.   В. Назаренко.










             Доктрина.


     Україна - для громадянина.
     Оце і вся доктрина.
     А для батька і для сина.
     Праця добра та відмінна.
    
     Щоб втішалась Україна.
     І не підвела доктрина.
     Щоб жила в добрі родина.
     І зростала в ній дитина.

     Ще й до речі не єдина.
     І порядна й доброчинна.
     Здорова та досить сильна.
     Для майбутнього людина

     То ж буде жити Україна

     30.12.10.  В. Назаренко.   



        Вітрина.

   Дурень дурня поганяє.
   А розумних щось немає.
   Україна вимирає.
   Явно дурість процвітає.

   Кой кого задовільняє.
   Ворогів завжди хватає.
   Все схопити всяк бажає.
   Населення заважає.

   То ж і нищать, вже конає
   Розум повністю втрачає.
   Без нього життя кінчає.
   Бог все бачить та чекає.

   Гріхи напевно підшиває.
   А сатана тим часом має.
   Амбіції задовільняє.
   Шкода не винних не минає.

   20.01.11. В.Назаренко.



                               УКРАЇНЕЦЬ

            Ось він здоровий та міцний.
            Розумний, впевнений, швидкий.
            Порядний, досить дійовий.
            Цей українець молодий.
      
            Він любить край свій дорогий.
            Край український, не чужий.
            Де мати й батько діловий.
            Його зростили в час скрутний.

            Він знає правду, не дурний.
            Що і навіщо, хто який.
            Бажає мати шлях чіткий.
            Прожити плідно вік земний.

            Він задоволений, стійкий.
            Коли працює-запальний.
            Долає кризи, вольовий.
            Поширює прогрес людський.

            Він доброчинний і простий.
            Не агресивний, не лихий.
            Як патріот завжди палкий.
            Коли б це кожен був такий.

            Для України головний.
            Тоді б і час прийшов новий.
            Довгожаданий, золотий.
            Як благодійник віковий.

            5.02.11. В. Назаренко.




                   В партію здоров'я.

           Де що маєш, де що знаєш.
           Забуваєш, пам'ятаєш.
           Здобуваєш чи втрачаєш.
           А головне не помічаєш.
          
           Як за здоров'я не подбаєш.
           Все загубиш, сам сконаєш.
           Якщо свій розум не тримаєш.
           В житті нічого не впіймаєш.

           Коли здоров'ю не сприяєш.
           То явно з розуму сповзаєш.
           В морі брехні перебуваєш.
           Не думаєш, чи не встигаєш.

           Істину знати не бажаєш.
           Та через це не виживаєш.
           Все найдорожче полишаєш.
           А вихід є, як забажаєш.

           В здоров'я партію вступаєш.
           Довіру їй завжди являєш.
           Підтримуєш і підсобляєш.
           Всю Україну виручаєш.
    
           Здоров'ю нації сприяєш.
           То й нагороду отримаєш.
           Дітей та внуків, всіх спасаєш.
           І благодаттю вдовільняєш.

           Ну що ще треба, як гадаєш?

           6.02.11.  В. Назаренко.    
 

                                 
 Конвульсія   мозкова.

Каменюка - голова.
Свинству шана ділова.
Стратегія не нова.
А тактика дійова.
 
Бо проблема світова.
Тупішої не бува.
Кількість свинства дістава.
Ще з початку так трива.

Поступово підгнива.
А рішучість щось крива.
Викрутаси витіва.
Вигадує та зіва.

Послідовність розмива.
І волокита вікова.
Паплюжить людство, обзива.
Свинячі дії відкрива.
Що не по- людськи-забува.

1.03.11.  В.Назаренко.

   


Хоч  дурні  та  хитрі.

Навіщо все чогось бажати.
Непотріб по життю  збирати.
Що буде явно заважати.
Радість життя відволікати.
Турботи різні підсувати.
Щоб настрій гарний зіпсувати.

А ще непотріб в пам’яті тримати.
Та за знання його вважати.
Брехню не гідну цінувати.
За неї блага віддавати.
І головне не помічати.
Щасливу мить життя втрачати.

Напевне ж варто пам’ятати.
Справам потрібно визрівати.
То ж все належить розпізнати.
Щоб негараздів не надбати.
Удачу назавжди впіймати.
І нізащо не відпускати.

Себе ж потрібно розгадати.
Здоров’я назавжди надбати.
Його не дати зіпсувати.
Для цього розум треба мати.
Життя основи розрізняти.
Природу тіла шанувати.

Насамперед не забувати.
Потреби кліток вдовольняти.
Вони створили нас, згадати.
Із двох клітинок до дитяти.
А потім зрілі змогли стати.
Від їх діяльності зростати.
Різні таланти здобувати.
І в цьому світі виживати.

Де вони змогли все взяти.
Звідки розум той черпати.
Нам не дозволено це знати.
Тим більше їх контролювати.
Ми лиш повинні постачати.
Все необхідне здобувати.
Себе і діток годувати.
Щоб могли скрізь виживати.
Та людство на землі тримати.

А ми навчились хитрувати.
Непотріб кліткам підсувати.
Вони не вміють це здолати.
То ж змушені так існувати.
Природні здібності втрачати.
В боротьбі не вигравати.
Від цього болісно конати.
Чи попросту життя втрачати.
І взагалі  деградувати.

Де ж той розум відшукати.
Щоб якось життя спасати.
Може досить хитрувати.
Себе ж дурити та вмирати.
Дітей каліками лишати.
Природу нищить та втрачати.
Кінця світу вижидати.

6.03.11.  В. Назаренко.

                  Про  сон.

Сни примхливі, сни брехливі.
Де таке береться.
Що там правда, що не правда.
Хрін хто розбереться.

Ось приснилось, привиділось.
Мені не здається.
Росією прихватилось.
І не віддається.

Всі області українські.
Там де море б’ється.
Стали раптом геть російські.
На карті верзеться.

Чомусь мені захотілось.
Мабуть доведеться.
Оце таке сповістити.
Може все минеться.

31.03.11.   В.Назаренко.




                Примітка.
      
       Весна від сонця прибула.
       Тому природа ожила.
       Та абрикоса розцвіла.
       І трудиться на ній бджола.

       На багатьох квітках була.
       Пилок зібрала, мед взяла.
       У вулик швидко віднесла.
       Все зробила що змогла.

       Щоб сім'я в добрі жила.
       Діток побільше розвела.
       Силу велику набула.
       І наш добробут підняла.

       То ж приклад гідний подала.
       Щоб праця першою була.
       І українські всі діла.
       В належний рівень привела.
   
       22.04.11. В. Назаренко.

          

                         Мерзота.

Скільки кожен гріхів має.
Ніхто толком знать не знає.
На гріхах бізнес процвітає.
Церкви будує й відкриває.
А потім в них гріхи знімає.
І знов грішити починає.

Попів це все задовольняє.
Їх це годує й напуває.
Збагачує і величає.
Лохів в цім світі вистачає.
Церква над ними владу має.
То ж всіх гарненько обдирає.
І на бога все звертає.
Мов він до цього спонукає.
Гріхи інакше не прощає.

А Україна вимирає.
Від своїх гріхів конає.
Невже ніхто не помічає?
Що нація народ втрачає.
І лицемірства вистачає.
Як дехто в церкву завітає.
Гріхів своїх не сповідає.
Лише очиститись бажає.
За совість навіть не згадає.
Провину явну не признає.
Хоч що накоїв добре знає.
Відповідати не бажає.
Та ці гріхи бог не прощає.
І пекло на таких чекає.
За потомство теж подбає.
Сатана не прозіває.
Бо практику достатню має.
І своїх не полишає.

27.04.11.   В.Назаренко.

Життя від розуму чи розум від життя.

Спокон віків таке ведеться.
Що розум для життя дається.
Без нього жити не вдається.
І рахуватись з цим прийдеться.

Хто хоче жити той спасеться.
Знайде свій шлях і розбереться.
І розум внього десь візьметься.
Чи чужий, чи свій знайдеться.

Пристосуватись доведеться.
Таке життя і так живеться.
Інакше все життя зведеться.
Бо цей закон усіх торкнеться.

Без розуму гніздо не в'ється.
Де кожен птах чомусь несеться.
Знає що де і як береться.
Якщо ще доля посміхнеться.

Обставина на лад складеься.
То успіху певне добьється.
Діток зростити удається.
Покликання своє прийметься.

Життя розводити прийдеться.
Для цього жити доведеться.
Для цього життя дається.
Хоч не відомо де береться.

Яким чином пізнається.
Що з початку видається.
Чи розум від життя візьметься.
Навряд чи хто з цим розбереться.
Хоч демагогія ведеться.

Надмірність в негаразди преться.
На зло ймовірно обернеться.
І горе від ума приб'ється.
Принаймі вже до цього йдеться.
Життя загрозі піддається.
Та не від розуму здається.

7.05.11.   В. Назаренко.

               



               Безвихідь.

      Коли при владі свині.
      Спочатку і до нині.
      Не діють щось закони чинні.
      Тому й порядки примітивні.
      Свавілля свинські легітивні.
      Завжди як правило злочинні.
      І терплять все це люди дивні.
      У нас на рідній Україні.
      При конституції примірній.
      І добротній, правомірній.
      З гарантом, з клятвою покійній.
      Для святкування лиш потрібній.
      Які реформи тут надійні.
      Щось робити вже повинні
      Бо й золоті закони чинні.
      Спаплюжать все привладні свині.

      20.05.11.    В. Назаренко.


             








            Срам.

    Як добре правду знати.
    Знання надійні мати.
    Безмежно довіряти.
    Та впевненість тримати.
  
    Як гидко виявляти.
    Що звикли всі брехати.
    Брехнею щиголяти.
    Та гроші з неї брати.

    Ну як тут виживати.
    Брехню скрізь розгрібати.
    Мерзоту цю долати.
    Та людство поважати.
    Щось боже відшукати.

    27.05.11. В. Назаренко.
   

       
      Музика життя.

    Благо музика на світі.
    Благий той, хто грає.
    Він частує настрій свіжий.
    Добром напуває.

    Як добротний голос чистий.
    Пісню заспіває.
    Українець бадьористий.
    Про все забуває.

    Він тоді майже щасливий.
    Радість загрібає.
    Веселиться, говірливий.
    І жити бажає.

    11.06.11.  В.Назаренко.

               

      


        Кляті звички.

     Хтось з талантом, хтось простий.
     Хтось розумний, хтось дурний.
     А той сильний, той слабкий.
     Інший гарний чи бридкий.

     Хтось кмітливий, хтось тупий.
     Хтось щасливий, хтось пісний.
     Дехто жирний, той худий.
     Цей багатий та скупий.

     Голодранець хтось чіткий.
     Чи приємний, чи гидкий.
     Оцей добрий, той лихий.
     А той хитрий та хапкий.

     І взагалі такий сякий.
     В першу чергу хто який.
     Як правило не такий.
     Кожному ярлик липкий.
  
     Приліплять залюбки любий.
     Для ворожнечі похідний.
     Здебільш брехливий та їдкий.
     В змаганні вічному тривкий.
   
     Розбрату камінь основний.
     Для марнославства шлях хиткий.
     Розшарування час слизький.
     Розчарування смак гіркий.

     Життя псувати всяк прудкий.
     Війни запал чомусь легкий.
     Для людства дуже дорогий.
     Погибелі зворот крутий.
  
     Затрат часу і сил давкий.
     Де ж той розум видатний?
     На що життя все звів дурний.
     Навіщо гризся завідний.
 
     Куди ж ти прешся біс прудкий.
     Невже так треба пробивкий.
     Кінець завжди один-падкий.
     Потомство забезпеч близький.

     Та й досить з тебе хоч який.
     Навіщо зло плодив цупкий.
     Воно панує в час тяжкий.
     За поведінку гріх ціпкий.
     Прокляття наслідок тривкий.

     5.07.11.  В.Назаренко.


          Щось про дещо.

    Дехто думає, гадає
    Що розумний і все знає.
    А придурок заявляє.
    Що не пізнав, того немає.
   
    І не кращий запевняє.
    Що маячня його тримає.
    І навіть ще й допомагає.
    Життя рятує й захищає.
    Та раєм добрим утішає.

    А хитрий підлість свою має.
    На дурнях статки заробляє.
    Безжалісно їх оббирає.
    Гріхами всякими лякає.
    Страху побільше наганяє.
    За совість знати не бажає.

    На жаль не кожен про це знає.
    Що в маячні перебуває.
    І вихід з неї знайти має.
    Життя без толку витрачає.
    А негаразди не долає.
    Своє призначення нехає.

    11.07.11.  В.Назаренко.
    


       Вісім квіток.

   Чи згадайте, чи вгадайте.
   Звідкіля прийдуть дива.
   Та між іншим розпізнайте.
   Кактус- пень чи голова.

   Якщо хочете вважайте.
   Купа зелені крива.
   Більш уважно розглядайте.
   Привидиться голова.

   Хоч колючка та признайте.
   Не абияка трава.
   Досить дивна відзначайте.
   Не примхлива та жива.

       
   Вижидайте ,  споглядайте.
   Не завжди таке бува.
   Коли кактус не прогайте.
   Вісім квіток розкрива.
 
   І знайомих погукайте.
   Покажіть що витіва.
   Ненароком запитайте.
   Хто придумав ці дива.

   22.07.11. В.Назаренко.


    Жага ідіотів.

   Золотом любуються.
   В золоті пишаються.
   З нього роблять унітази.
   Та в них оправляються.
   Ось так виділяються.
  
   Інші відрізняються.
   В золото вбираються.
   Цяцьки виробляються.
   У вуха вставляються.
   У носи вправляються.

   Шиї обвиваються.
   До пупа чіпляються.
   На пальці вдягаються.
   Ще всяк забавляються.
   Куполи вкриваються.

   Хрести оздобляються.
   Злитки виливаються.
   В банках зберігаються.
   Віками збираються.
   Ще й охороняються.
   Ніяк не скористаються.
 
   І не споживаються.
   Дурістю являються.
   Гроші витрачаються.
   Постійно звіряються.
   В секреті тримаються.

   Біди притягаються.
   Нікчеми втішаються.
   Ще й досі не каються.

   25.07.11.  В.Назаренко.


    Прийшов час і треба змінитися.

   Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися.
   Брехня на брехні вже не може вміститися.
   Злодійство без меж не повинно творитися.
   Скрізь хочуть як небудь на комусь нажитися.
  
   Усе загрібають, не хочуть ділитися.
   Та дурнів шукають, що можуть згодитися.
   В тім успіхи мають, не проти хвалитися.
   Хоч як допікають, не можна трудитися.

   Хто може - тікають, бо ніде подітися.
   Слабкі вимирають, не гідно змиритися.
   Прийдеться боротися, бо ніяк коритися.
   Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися.

   07.08.11.  В.Назаренко.

              
                Рекламна нечисть.

   Реклама, реклама ти явно сказилась.
   Шахрайством творилась, брехнею прикрилась.
   У свинства талантам своїм підучилась.
   Нахабством зростилась, грошима відкрилась.
   Бридотою стрімко в житті в нас з'явилась.
   Нажитись на дурнях своїх спорядилась.
   Шкода що від сказу в свій час не щепилась.

       10.08.11. В.Назаренко.


     Такі роковини.

   Ми хотіли Україну добру та велику.
   На двадцятий рік зробили дуже злу та дику.
   Сім мільйонів населення без жалю втрачали.
   З усіх гарних намірів здебільш ганьбу мали.
   Оце така незалежність та її здобутки.
   Де ж той розум, де та совість, де честі набутки.

   18.08.11.  В.Назаренко.


           Заради чого7

   Шкода дітей, яких мордують в школі.
   Навчаючи брехні й непотребу для долі.
   Марнують час вони, сидять бліді і кволі.
   Життя перенавчить жорстоко, не по волі.

    1.09.11.     В. Назаренко. 

            Наказ.

    Чудо-диво проявись.
    Моє тіло схаменись.
    Мені зовсім підкорись.
    Знову молодим зробись.
    В свою молодість вернись.
    Щиро долі посміхнись.
    Назавжди таким лишись.
    Перед часом не схились.
    І ніколи не хвались.
    Та дивись не забарись.
    Постарайся не лінись.
    Все буває, подивись.
    Щиро віруй та борись.
    Сильним бути не втомись.
    З розумом навік здружись.
    Словом вірним підкріпись.
    Впевненістю обгорнись.
    Від життя не відірвись.
    Успіхом нагородись.
    Живи з добром, добром живись.

    6.09.11.    В.Назаренко.

  

                          Наказ.

Чудо-диво проявись.
Моє тіло схаменись.
Мені зовсім підкорись.
Знову молодим зробись.
В свою молодість вернись.
Щиро долі посміхнись.
Назавжди таким лишись.
Перед часом не схились.
І ніколи не хвались.
Та дивись не забарись.
Постарайся не лінись.
Все буває, подивись.
Щиро віруй та борись.
Сильним бути не втомись.
З розумом навік здружись.
Словом вірним підкріпись.
Впевненістю обгорнись.
Від життя не відірвись.
Успіхом нагородись.
Живи з добром, добром живись.

6.09.11.    В.Назаренко.


         Мрія мрій.

А я вічно молодий.
Гарний, жвавий та міцний.
Задоволений, хисткий.
Ще не втомний і швидкий.
Та до успіху стрімкий.
Я завжди буду такий.

13.09.11.            В. Назаренко.


Так дуріти треба вміти.

Як отак на світі жити.
Ідіотством світ мутити.
Тільки б пити та курити.
Гроші за дурне платити.
Від задоволень тих дуріти.

Все пропити, прокурити.
Здоров’я власне погубити.
Печінку рідну вкрай згноїти.
Хіба для цього треба жити.

Це не можливо зрозуміти.
Бо так дуріти треба вміти.
Чому б себе не пожаліти.
Та з ідіотством покінчити.

Зріктися пити і курити.
Без цих гріхів на світі жити.
Ганьбу на радість замінити.
Та добру волю відродити.

Бо смерть все владна відмінити.
І передчасно усмирити.
Та задоволень всіх лишити.
Хіба це важко розуміти.

14.09.11.        В.Назаренко.



                    Примати.

Ви б хотіли певно знати.
Як і де вчені примати.
Тлумачать всім російські мати.
Як вміють їх коментувати.
По-грамотному підбирати.
Практично, вчасно покривати.
Та зрозуміло виражати.
Чи варто це все переймати.
Та хтозна де таке шукати.
Куди скоріше це надбати.
На п’яних людях споглядати.
Це найогидніші примати.
Не перевершені пруть мати.
Попробуй їх переконати.
Не знатимеш куди тікати.
То ж краще таких не чіпати.
Не варто навіть розмовляти.
Примати, що тут ще сказати.

27.09.11.       В.Назаренко.


   

        Погань.

Жадоба мерзенна усе захопила.
Якась її шльондра на світ народила.
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила.
Загарбати все споконвіку хотіла.
Страждань не винних потік спричинила.
Життів не помірно в цім світі згубила.
Все мало та мало про всяк шепотіла.
Давай ще по більше постійно твердила.
Багатство це влада, це слава пихтіла.
І розум людський так навік заразила.
Та зло таким чином по світу плодила.
Хто більше загарба змагання відкрила.
Не важно що горе комусь спорядила.
Не важно що бідних дітей заморила.
Бомжів розвела і калік наробила.
Сиріт спасати не воліла.
Вже все живе звести назріла.
А спинить мерзенну звичайна могила.
Прискорити дійство спроможна лиш сила.

9.09.11.                         В. Назаренко


                               Наказ.

Чудо-диво проявись.
Моє тіло схаменись.
Мені зовсім підкорись.
Знову молодим зробись.
В свою молодість вернись.
Щиро долі посміхнись.
Назавжди таким лишись.
Перед часом не схились.
І ніколи не хвались.
Та дивись не забарись.
Постарайся не лінись.
Все буває, подивись.
Щиро віруй та борись.
Сильним бути не втомись.
З розумом навік здружись.
Словом вірним підкріпись.
Впевненістю обгорнись.
Від життя не відірвись.
Успіхом нагородись.
Живи з добром, добром живись.

6.09.11.    В.Назаренко.


         Мрія мрій.

А я вічно молодий.
Гарний, жвавий та міцний.
Задоволений, хисткий.
Ще не втомний і швидкий.
Та до успіху стрімкий.
Я завжди буду такий.

13.09.11.            В. Назаренко.



  Прийшов час і треба змінитися.

   Скрізь владне свавілля, вже гидко дивитися.
   Брехня на брехні вже не може вміститися.
   Злодійство без меж не повинно творитися.
   Скрізь хочуть як не будь на комусь нажитися.
  
   Усе загрібають, не хочуть ділитися.
   Та дурнів шукають, що можуть згодитися.
   В тім успіхи мають, не проти хвалитися.
   Хоч як допікають, не можна трудитися.

   Хто може - тікають, бо ніде подітися.
   Слабкі вимирають, не гідно змиритися.
   Прийдеться боротися, бо ніяк коритися.
   Нас бидлом вважають, то ж треба змінитися.

   07.08.11.  В.Назаренко. 



                   Такі роковини.

   Ми хотіли Україну добру та велику.
   На двадцятий рік зробили дуже злу та дику.
   Сім мільйонів населення без жалю втрачали.
   З усіх гарних намірів здебільш ганьбу мали.
   Оце така незалежність та її здобутки.
   Де ж той розум, де та совість, де честі набутки.

   18.08.11.  В.Назаренко.


      Заради чого7

   Шкода дітей, яких мордують в школі.
   Навчаючи брехні й непотребу для долі.
   Марнують час вони, сидять бліді і кволі.
   Життя перенавчить жорстоко, не по волі.

    1.09.11.     В. Назаренко.  


Так дуріти треба вміти.

Як отак на світі жити.
Ідіотством світ мутити.
Тільки б пити та курити.
Гроші за дурне платити.
Від задоволень тих дуріти.

Все пропити, прокурити.
Здоров’я власне погубити.
Печінку рідну вкрай згноїти.
Хіба для цього треба жити.

Це не можливо зрозуміти.
Бо так дуріти треба вміти.
Чому б себе не пожаліти.
Та з ідіотством покінчити.

Зріктися пити і курити.
Без цих гріхів на світі жити.
Ганьбу на радість замінити.
Та добру волю відродити.

Бо смерть все владна відмінити.
І передчасно усмирити.
Та задоволень всіх лишити.
Хіба це важко розуміти.

14.09.11.        В.Назаренко.





                    Примати.

Ви б хотіли певно знати.
Як і де вчені примати.
Тлумачать всім російські мати.
Як вміють їх коментувати.
По-грамотному підбирати.
Практично, вчасно покривати.
Та зрозуміло виражати.
Чи варто це все переймати.
Та хтозна де таке шукати.
Куди скоріше це надбати.
На п’яних людях споглядати.
Це найогидніші примати.
Не перевершені пруть мати.
Попробуй їх переконати.
Не знатимеш куди тікати.
То ж краще таких не чіпати.
Не варто навіть розмовляти.
Примати, що тут ще сказати.

27.09.11.       В.Назаренко.



        Погань.

Жадоба мерзенна усе захопила.
Якась її шльондра на світ народила.
З тих пір стільки бід вона скрізь натворила.
Загарбати все споконвіку хотіла.
Страждань не винних потік спричинила.
Життів не помірно в цім світі згубила.
Все мало та мало про всяк шепотіла.
Давай ще по більше постійно твердила.
Багатство це влада, це слава пихтіла.
І розум людський так навік заразила.
Та зло таким чином по світу плодила.
Хто більше загарба змагання відкрила.
Не важно що горе комусь спорядила.
Не важно що бідних дітей заморила.
Бомжів розвела і калік наробила.
Сиріт спасати не воліла.
Вже все живе звести назріла.
А спинить мерзенну звичайна могила.
Прискорити дійство спроможна лиш сила.

9.10.11.                         В. Назаренко.



          Підлі гроші.

Без грошей хто-життя втрачають.
Їх як людей не поважають.
Ніяк, ніде не виручають.
У рабство гонять, чи вбивають.
Закони їх не захищають.
Таку властивість люди мають.
З грошима люблять та вітають.
Без грошей людьми не вважають.

Всі, хто гроші якось мають.
Неправедно добувають.
Чини собі любі купляють.
Та чесно жити не бажають.
Себе надмірно поважають.
За покидьків не сприймають.
В душі своїй все ж добре знають.
Чого варті, що ховають.
Що заслужили - поковтають.
В свій час в штани понакладають.
Злодійства гучно відригають.
Та пізно буде, хай конають.
Свиням свиняче визначають.
І так по-їхньому кінчають.

12.10.11.        В. Назаренко.


             Всього на-всього.

Ой біда така велика.
Україна дуже дика.
То там, то тут нахабна пика.
Свавіллям владним злісно смика.
Народ мордує совісті каліка.

Щоб спинить біду велику.
Треба ту нахабну пику.
За поведінку її дику.
В свинарник доживати віку.
Спровадити без лементу і крику.

15.10.11.       В.Назаренко.

        
         Цікавість.

Літає анекдот  один.
З відрядження вернувсь румин.
Прийшов додому без провин.
А в жінки інший є румин.

Цікаво знати всю новину.
Що той румин сказав румину.

31.10.11.   В. Назаренко.

        Цікавість. 2

Як розповів один пустун.
Вернувсь з відрядження румун.
Без попередження, хитрун.
А в жінки інший був румун.

Що сказав тоді румун румуну?
Впіймавши отаку фортуну.

1.11.11.   В. Назаренко

Б. Зайчуку, Н. Єфремовій, О. Міщенко.
Світу про вас.

      Мерзотники.

А злодюги з П.Ф.У.
Зробили справу ділову.
Мою діяльність трудову.
Сфабрикували наяву.

Підсунули брехню нову.
І пенсію вікову.
Фальшували в морову.
Підтримку мали дійову.
Від влади дику, тіньову.

Ганьбу родили чергову.
Злодійську, підлу, гнойову.
Конституційну, правову.
Мерзенній владі гробову.

5.11.11. В. Назаренко.


  Поламати лохотрон.

Як таке робити, як таке сприймати.
Таємно, підло обирати.
Свій вибір підло приховати.
Натуру рабську проявляти.
Та свою гідність потурати.
Можливість дати фальшувати.
І результати підробляти.
Свій голос десь затушувати.
Це демократією звати.
Не гідно таке витівати.
Достойно треба поступати.
Чесно бажання записати.
Та підписом зафіксувати.
І можна це перевіряти.
Свій голос твердо відстояти.
Присікти спробу фальшувати.
Та лохотрон цей поламати.

21.11.11.   В. Назаренко.



Гімн добродія.

Маю я природу божу.
І творю що можу.
Що бажаю не все маю.
А життя розмножу.

Добром його напуваю.
Злом не потривожу.
Від нечисті зберігаю.
Досконалість вводжу.

Плідну силу добуваю.
На благо приложу.
Близьких добром привітаю.
В житті допоможу.

Негаразди подолаю.
Впевнений що зможу.
Щастям долю привітаю.
Благодать примножу.

3.12.11.    В. Назаренко.



         Смута.

Моя думка все гуляє.
Завжди спокою не має.
Дуже вільно сновигає.
Все чогось та десь шукає.
Проблеми різні розгрібає.
Здебільш брехню перебирає.
А істину собі складає.
Уважно все щось розглядає.
Та все більше помічає.
Що мало праведного знає.
Увагу знову привертає.
Що Україна вимирає.
Народ світ за очі тікає.
Та за якісь гріхи конає.
І явно дурістю хворає.
Тому всі біди притягає.
Вину признати не бажає.
І виходу не відшукає.
А свинство залюбки приймає.
І це ніяк не подолає.
Хоч вже і не залежність має.
Та успіхів в житті не знає.
Можливо збоку хтось впливає.
Злодіїв різних підбирає.
Та партії із них складає.
Смуту в суспільство підкидає.
Досить майстерно виступає.
Для дурнів теми підбирає.
Від справ людських відволікає.
При тім уважно спозирає.
Як цей розбрід все роз’їдає.
Суспільство тишком підриває.
Цим тішиться і підсобляє.
Цькувати дурнів ледь встигає.
Від благо дійства відвертає.
Населення це все приймає.
Злочинців до керма пускає.
Злочинну владу вибирає.
Свинство та дурість зберігає.
А хтось свій урожай збирає.
Грабує, дурить, викрадає.
Ось так держава загниває.
Той дехто вигоду надбає.
На незалежність вже начхає.
Вона як видно не спасає.
А Україна все втрачає.
Розум і совість не вітає.
До чого дійде дідько знає.
А думка все собі гуляє.
Нові проблеми підіймає.
І скоро ще щось відкопає.

16.12.11.    В. Назаренко.



        Хіба народні.

І знову пруться в депутати.
Чомусь так хочуть керувати.
Щоб черево своє напхати.
За шкуру власну краще дбати.
Народ дурити й оббирати.
Який все мусить вимирати.
По телевізору щоб побрехати.
В газетах пики хизувати.
Закони всяк ігнорувати.
Та конституцію пенати.
Корупцію стимулювати.
На Україну їм начхати.
Це не народні депутати.
Женіть їх люди добрі з хати.
Якщо посміють завітати.

16.12.11.   В. Назаренко.



І де вони такі тільки бралися.

Не пишуть це кореспонденти.
І не свідчать документи.
Що українські президенти.
Всі що були-чиїсь агенти.
Досить злочинні елементи.

Хоч би де совісті набралися.
Не працювали, лиш пишалися.
Випендрювалися та каталися.
По світу білому таскалися.
Екскурсіями вдовольнялися.
За кошт державний розважалися.
Діла робити не намагалися.
То ж нікчемами і оставалися.
Бо для України не старалися.
За свою шкуру турбувалися.
А за обов’язки й не бралися.
Закони лиш декларувалися.
Виконувати їх і не збиралися.
Багатства тихо розкрадалися.
До конституції ж зверталися.
Як роковини приближалися.
А ще й гарантами назвалися.
На ній порядними бути клялися.
Насправді нею тільки гралися.
А керуватися й не збиралися.
Над правами людей познущалися.
Народ вимирав – не переймалися.
Від цього і не хвилювалися.
Можливо навіть потішалися.
І де ви тільки такі бралися.
Безвідповідальністю хизувалися.
Безкарними залишалися.

Треба щоб часи помінялися.
Треба щоб за них трохи взялися.
Щоб вони за все поквиталися.
А за свої підлості щоб проклялися.
І пеклом за все покаралися.

19.12.11.    В. Назаренко.


          Свавілля манії.

Якщо когось там величають.
То як попало нарікають.
Хоч і достовірно знають.
Та досить чітко уявляють.
Що зірки одні бувають.
Ті що з неба світлом сяють.

Земні ж геть інший запах мають.
Мілкуваті, сновигають.
Їх зірконутими вважають.
Хоч в голос це не промовляють.
Правду казати не бажають.
Та досить підло поступають.
Тільки мову опошляють.
Творіння божі оскверняють.
На покарання заробляють.

1.01.12.  В. Назаренко.



До відому самому та попередь знайому.

                    Безробіття доконає.
                    Україна вимирає.
                    Хто біду таку здолає.
                    Той героєм бути має.
Що не діє-відмирає.
Цей закон життя триває.
Нехай кожен про це знає.
Та ніяк не забуває.

Хто працює-виживає.
Хто сачкує-відживає.
Свою силу з праці має.
На добробут заробляє.
Життя силу відновляє.

Якщо ж силу не вкладає.
Тоді сила та тікає.
А без неї кожен знає.
Життя земного не буває.

І завжди хай пам’ятає.
Для праці певну силу має.
Без праці сила покидає.
Без сили тіло відмирає.

Та все в міру бути має.
Лишнє все перешкоджає.
Лишнього хай не вживає.
З жиру бісяться-всяк знає.

Працює чи відпочиває.
Хай з глузду тільки не з’їжджає.
А головне-перемагає.
Поразки швидко забуває.

Настрій бадьорий не втрачає.
В житті по-всякому буває.
Хто знає-той не пропадає.

06.01.12.    В. Назаренко.


       Приреченість.

Щастя просто так не гріє.
Просто так біда пече.
Хто бажає та зуміє.
Тому добро потече.

А хто мріє та не вміє.
Той від скрути не втече.
Хоч уявно багатіє.
Та реальність затовче.

А як просто так дуріє.
Життя його засіче.
Чи на голову хворіє.
Може хто і пожаліє.
Неспроможність прирече.

23.01.12.  В.Назаренко.


          Під три чорти.

В неба колір загадковий.
В сонця ореол казковий.
Та мороз страшний, зразковий.
Ось такий ранок зимовий.

Дошкульний та принциповий.
Для нас одвічно не типовий.
Бо з півночі вибірковий.
Примчав вітрами безстроковий.
Небажаний і безтолковий.
Зло натворити скрізь готовий.
Оцей мороз, злодій черговий.
Від сатани посол суровий.
Пішов би ти назад бідовий.
Під три чорти шкідник садовий.
Губитель врожаїв махровий.

2.02.12.   В.Назаренко.


    Прищі.

Олігархи у житті.
Як прищі на морді.
Виділяються, круті.
І цим дуже горді.

Це хвороба в забутті.
Не данина моді.
Тут проблеми не прості.
А біда та й годі.

Розібратися в бутті.
Не всі можуть вроді.
Лікувати прищі ті.
Думають в народі.

6.02.12.   В.Назаренко.


    Паразити на біді.

Хтось бідує, хтось жирує.
Так в житті ведеться.
На біді паразитує.
І не схаменеться.

Лікар ніби то лікує.
За грошима пнеться.
А гробар своє готує.
Те ж за гроші гнеться.

Банкір грошима провокує.
Житло відбереться.
Спекулянт ціни диктує.
З бідного сміється.

Інший на своє чатує.
В момент розбереться.
Все відбере, не спасує.
Все що підвернеться.

Чинуша собі  керує.
Хабара діждеться.
Силовик своє трактує.
Теж не промахнеться.
Піп гріхами шантажує.
За грошима в’ється.
Кому служить, кого чує.
Хто там розбереться.

Всяк над бідними панує.
Тому й зазнається.
Бог чомусь про це не чує.
Сатана собі князює.

Так як заманеться.
Ніхто його не контролює.
То ж свого доб’ється.
Україну замордує.
Вже до цього йдеться.

14.02.12.   В. Назаренко.


     Гімн українців.

Ми українці, ми маємо жити.
В своїй поведінці ми здатні любити.
Для блага людського повинні родити.
І тільки добро по все денно творити.

Ми ладні і здатні життя закріпити.
В добрі процвітати і щастя скорити.
Для цього спроможні таланти розкрити.
Своє, українське добро проявити.

І будемо вічно здоров’я цінити.
Та силою власною честь боронити.
Нам мудрість повинна довічно служити.
Ми обрані долею рай відтворити.

Давайте всі дружно за себе радіти.
Що маємо згоду себе утвердити.
Що маємо землю квітками одіти.
Добротнім врожаєм себе вдовольнити.

18.02.12.    В. Назаренко.



                Про футбол.

Що таке футбол – всі знають.
Це як ногами м’яч пенають.
Та у ворота забивають.
А вболівальники волають.
Інші злобу виробляють.
З горя стакани вихиляють.
Та матюками загризають.
Що їм з того – знать не знають.
Коли гол той вигрібають.
Вочевидь ще щось втрачають.
Окрім грошей не згадають.
Що геморой свій роздувають.
Та здоров’я підривають.
А на них ще й заробляють.
І ті що м’яч один ганяють.
Та більше інші відривають.
Від дурнів так чимало мають.
І бога за них прославляють.
Гірше що бідних оббирають.
Через бюджет гроші нехають.
На футбол їх витрачають.
Злидні грізні розмножають.
Патріотизм так проявляють.
За це відповідати мають.
В інших місцях хай посідають.

26.02.12.  В. Назаренко.


Досить вже ганьбу ковтати.
Треба справжні депутати.

Депутатів вибирати.
Варто знов не проморгати.
Свиней до влади не пускати.
Бо ж не будеш добра мати.
Вони здатні лише брати.
А ще вміють всяк брехати.
Нічого від них чекати.
За себе лиш бажають дбати.
А на інших їм начхати.
Одну подачку здатні дати.
Щоб за них голосувати.
Навіщо такі депутати.
Порядних треба відібрати.
Що не зажерлись пошукати.
Своїх потрібно висувати.
Від сорому щоб не моргати.
За свій вибір постояти.
Треба справжні депутати.
Від народу направляти.
За народ і будуть дбати.
Україну розвивати.
Мракобісся подолати.
Давайте вартих вибирати.
Досить вже ганьбу ковтати.

27.02.12. В. Назаренко.


               Щирість.

Він п’яненький аж синенький.
Цигарку смакує.
І раденький що дурненький.
Здоров’я мордує.

Гроші витратив бідненький.
Отруту купує.
Що на голову слабенький.
Його не турбує.

Курить, п’є поки живенький.
Себе не жалкує.
Сатана йому рідненький.
Оце так жартує.

Згубить він тебе простенький.
І не пошкодує.
Скільки вас таких тупенький.
Життя промарнує.

15.03.12.    В. Назаренко.

           Здогадки.

Де загадки там здогадки.
Отак і ведеться.
Чи свідомості порядки.
Хто в тім розбереться.

В кожного свої задатки.
По тому й дається.
Як є розуму видатки.
Успішно живеться.

Що є розум, що придатки.
Важко пізнається.
Тільки успіху випадки.
Розумом здається.

Про свідомості повадки.
Взагалі не йдеться.
Чи свідомий світ – здогадки.
Брехня видається.

Як від страху неполадки.
Що хочеш верзеться.
Поневолені видатки.
Хтось і наживеться.

То ж видумує здогадки.
Страхів наженеться.
Щоб його були порядки.
На цьому пасеться.

22.03.12.    В. Назаренко

     На всі випадки.

Коли невдачі задовбали.
А у підозрі безголов’я.
Спокійно, інші щоб не знали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли вас злісно обзивали.
Не переймайтесь за це безголов’я.
Лиш побажайте тим щоб у штани наклали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли у зраді жінку упіймали.
Не наробіть дурниць та безголов’я.
Женіть ту шльондру щоб її чорти забрали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли у карти все програли.
Сприйміть цю дурість як данину безголов’я.
Вигляд зробіть що грати зав’язали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли з вас дещо вибивали.
Зверніться враз до богослов’я.
Згадайте як Христа розп’яли.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли помилки допускали.
Не кляніть себе за безголов’я.
Якщо все вчасно виправляли.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

Коли ж це все позабували.
Не переймайтесь що від безголов’я.
Ще прочитайте щоб згадали.
Плюйте на все та бережіть здоров’я.

28.03.12.    В. Назаренко.


 Великдень це чи кощунств.

Коли Великдень  святкували.
Страшну історію згадали.
Як сина божого розп’яли.
З наказу влади катували.
Її садизм задовольняли.
Порядки римські показали.
Невинну душу покарали.
І їх за це не проклинали.
А брехні різні розпускали.
Щоб і надалі так тримали.
На цьому статки здобували.
Та пеклом бовдурів лякали.
А потім ще й костри палали.
Живцем людей там запікали.
Так славу божу вкоріняли.
Ім’ям Христа все покривали.
Кощунство явне проявляли.
А їх за це не покарали.
Хоч би який разок прокляли.
Та більш таке не допускали.
Свавілля владне засікали.
А так не божу практику обрали.
За сатаною шкутильгали.
Гріхи що мали оправдали.
На Христа їх всіх поклали.
За воскресіння прибрехали.
Великдень цей все ж святкували.
Та черево лиш напихали.
А совісті повік не знали.

7.04.12.     В. Назаренко.



 

 Ось така історія.

І дійшло що було.
Віками ведеться.
Про добро і про зло.
В історії йдеться.

Та добро забрело.
Замало знайдеться.
В основному більше зло.
Людством видається.

Рабство війни розвело.
Владі так живеться.
Скільки крові потекло.
Там про це не йдеться.

Слави побільш щоб було.
Розкіш визнається.
Скільки за це полягло.
Хай хто розбереться.

Марнославство все росло.
Брехня не здається.
Паразитів піднесло.
На рабстві живеться.

Змін і зараз не прийшло.
Те ж саме ведеться.
Брехні більше розцвіло.
Рабство впізнається.

9.04.12.  В.Назаренко.


         Життєвість.

Життя живемо бо треба жити.
Навіщо так не нам судити.
А як найкраще це зробити.
Не кожному далось це зрозуміти.

Та добре жити треба вміти.
За це боротись і творити.
Щоб кожен день життю радіти.
Вдачу та успіх відловити.

Ще діточок своїх зростити.
І дати їм можливість жити.
Не мучитись і не тужити.
Незгоди на батьків звалити.

І це не просто так зробити.
Нема шаблонів як творити.
А можна все навік згубити.
Як вчасно щось не зрозуміти.

16.04.12.   В. Назаренко.

А мови спільної немає.

Людство думає, гадає.
Що розумом процвітає.
Та чомусь не помічає.
Що мови спільної не має.
І на цьому так втрачає.
Як за розум забуває.
Між приматами шукає.
Хто від кого виникає.
Та нехай це певно знає.
Хто з них мову спільну має.
Той вище всіх перебуває.

24.04.12.   В. Назаренко.


      Про рабство.

Повірте ганебно у рабстві нам жити.
Нікчемним прищам за ті гроші служити.
Злодюгам багатство за гроші робити.
Мерзотникам різним всі блага творити.
Та нечисть від нечисті всяк боронити.
Ще й їх благоволити, мити, глядіти.
Їх похоті різні всяк час вдовольнити.
І їхню брехню всю постійно терпіти.
Невже для цього варто жити.
Чи краще комунізм створити.

4.05.12.    В. Назаренко.

            Для чого жити.

Маємо жити щоб любити.
Щоб дітей на світ родити.
Їх глядіти та радіти.
Все для щастя їм створити.
Добром душу веселити.
А ідіотство зупинити.
Щоб життя не погубити.
Так тримати, так чинити.
І для цього варто жити.
Задум божий вдовольнити.
Рай земний скрізь відновити.

8.05.12.  В. Назаренко.


    Аксіома.

Як не крути, як не верти.
Нещастя всі від безголов’я.
Якщо свій розум втратиш ти.
Будь певен втратиш і здоров’я.

10. 05 .12.  В. Назаренко.

    Заклинання.

Я є самобутній.
Мій дух всемогутній.
Мій успіх присутній.
Тепер і завжди.

21.05.12. В. Назаренко.


    На жаль.

Українці мають.
Те що вибирають.
А що вибирають.
Толком і не знають.
Ну а потім знають.
Від того що мають.
Вочевидь страждають.
Вибір не міняють.
Себе вихваляють.
Знати не бажають.
Що з дурістю грають.
Інше не сприймають.
Так і відживають.

22.05.12.   В. Назаренко.

      Ще живе надія.

Ой не добра Україна.
Для свого народу.
Влада чинна в ній злочинна.
Бандитського роду.

Дурить,  нищить,  оббирає.
Ввесь народ бідненький.
Зле свавілля скрізь гуляє.
Терпить все дурненький.

Терпить, мовчки вимирає.
Трудівник простенький.
Тихо долю проклинає.
Мученик тихенький.

Ще надію покладає.
Може схаменеться.
Той що силу добру має.
Нечистю займеться.

Все наладить, позбирає.
Для життя, рідненький.
Всю мерзоту подолає.
Спасе рідну неньку.

29.05.12.  В. Назаренко.


       Про історію.

Історію Україна.
Не завидну має.
Як завжди колоніальна.
В рабстві виживає.
То воює, то страждає.
Винних не шукає.
А народ свій все мордує.
Та життя лишає.
І не бачить, і не чує.
Що він відчуває.
Вічно спокою не має.
Чвари різні роздуває.
Голод, біду творить.
Безтолковщина гуляє.
Дурість верховодить.
Нікчем різних вибирає.
До влади пускає.
За злодійство їх не судить.
Все чомусь прощає.
Храми всякі все будує.
Гріхи різні має.
В храмах піп тих хазяйнує.
Гріхи відпускає.
Все за гроші всім прощає.
З нечисті гріхи знімає.
І все дозволяє.
Так безкарність визріває.
Злодійство тримає.
І ніколи не спадає.
Тільки процвітає.
Хто таку ганьбу здолає.
Хто переламає.
Той що нове щось мудрує.
Старе не сприймає.
Хай майбутнє обдарує.
Свавілля здолає.
Стару ганьбу забуває.
Бо життя триває.
Дійсність досить запевняє.
Ту ганьбу жувати.
Треба нову історію.
Добру розпочати.

2.06.12.  В. Назаренко.


     До уваги.

Дехто брехні розпускає.
Навіть стверджує що знає.
Що від чого виникає.
Що, і де, і як буває.

Хто розумний, процвітає.
Кого елітою вважає.
Ще таке розповідає.
Хто як гроші добуває.

Чому бідний та конає.
І навіщо проживає.
Та визнавати не бажає.
Що в маячні перебуває.

Брехнею світ цей закриває.
Знання конкретні приховає.
А молодих брехні навчає.
Свавілля дике величає.

Для себе владу видирає.
Свою лиш вигоду шукає.
Про совість знати не бажає.
Хто таку брехню здолає.

Та правду щиру відшукає.
В цій маячні, що процвітає.
Той провидіння боже має.
І на повагу заробляє.

20.06.12.  В. Назаренко.



Розбіжності.

Дійсність світом володіє.
Маячня все нахабніє.
Хвалить, славить та радіє.
Просто так собі дуріє.

А реальність скрізь поспіє.
Не прощає і не мріє.
За помилки не жаліє.
Бути з розумом воліє.

Безтолковість протидіє.
До безтями скаженіє.
Та від прикрощів звіріє.
Як невдачею повіє.

Хибність золотом марніє.
Діамантами хворіє.
До величі тяготіє.
Непотребом багатіє.

А життя для себе діє.
І як може здоровіє.
Виживає як уміє.
Розмножатись всюди сміє.
Все для себе тільки сіє.

2.07.12.  В. Назаренко.


         Почуйте.

Ми повинні розуміти.
Не робити що хотіти.
А робити все щоб жити.
Здоров’я добре заробити.

Для життя що треба вміти.
Легко, впевнено творити.
Благо собі підкорити.
Близьких своїх захистити.

Підтримати та любити.
Щоб щасливо й добре жити.
Різну дурість відключити.
Зла нікому не чинити.

Просто жити та радіти.
Рай потроху відновити.
Від нечисті боронити.

7.07.12.  В. Назаренко.

Про престиж.

Жінки вже досвід певний знають.
Роги чоловікам як нагуляють.
Потім козлами обзивають.
Ось так престиж і підіймають.

7.07.12.  В. Назаренко.

         Зневага.

Зневажають, принижають.
Дорікають, обзивають.
Українську нашу душу.
В полум’я ганьби кидають.

Гнобителі процвітають.
Витівають що бажають.
Народ за бидло ввесь вважають.
Права, свободи відбирають.

Брехнею вуха затикають.
Скрізь де можуть підступають.
Зневагу, підлість проявляють
Зади законом підтирають.
На конституцію всі чхають.

Смачне життя собі верстають.
Інших в могили заганяють.
Придурки терплять та конають.
Ось і отримують що мають.
В геноциді відживають.

7.07.12.  В. Назаренко.


Про президентів.

Каталися пишалися.
Що президентами обралися.
По світу сновигалися.
В корупції купалися.

Ділами не займалися.
З народу познущалися.
Та в геноциді не призналися.
На совість не спиралися.

Нікчемами осталися.
Поки ще не каралися.

12.07.12.  В. Назаренко. 

          Гімн мові.

Українська мова.
Це мова святкова.
Благодійна і здорова.
Для життя чудова.

З мистецького слова.
Досконала чи зразкова.
Незамінна та впливова.
І привітно-загадкова.

Гармонійна, вибіркова.
А в піснях-казкова.
Оце така мова.
Рідна безстрокова.

14.07.12.  В. Назаренко.


     Просвіта.

Ой діла так діла.
Уся нечисть сплила.
Стільки ганьби наробила.
І нікуди не пішла.

Все суспільство обдурила.
Ідіотів розвела.
Безліч люду погубила.
А сама бач розцвіла.

Явно інше заслужила.
Не від бога узяла.
Сатані ввесь час годила.
Так старалась як могла.

На подяку заробила.
Та вона не надійшла.
Сатані б це пред'явила.
Може б швидше відійшла.

15.07.12. В. Назаренко.

      А головне – культура.

Що це за культура в дурнях щигляти.
Що це за культура в ганьбі перебувати.
Що це за культура в рабстві виживати.
Що це за культура тихо вимирати.
Що це за культура не вміти працювати.
Що це за культура свинство вкоріняти.

Хто таку культуру має поміняти.
Хто вірну культуру має поставляти.
Хто цю недолугість має виправляти.
Хто добру культуру має скрізь тримати.

Як спроможних вибирати.
Як їх розуму навчати.
Як систему лаштувати.
Як це свинство подолати.
Як обличчя не втрачати.

Треба над цим працювати.
Треба про добро згадати.
Злодіїв не підпускати.
Людяність навік призвати.
За неї не забувати.

16.07.12.   В. Назаренко.


     Благодійник.

Дощик літній ти срібний.
А можливо золотий.
Та насправді ти безцінний.
Годувальник дорогий.

Для життя ти благодійний.
Як рясний або постійний.
Оживляєш світ ясний.
Це від тебе він живий.

Світ добра тобі підвладний.
Смачний, здоровий ненаглядний.
Твій дарунок просто вчасний.
Спасибі за добро краплистий.

17.07.12.  В. Назаренко.

       Не бреши.


Як не знаєш не бреши.
Краще чисто все скажи.
Маячню ту не чеши.
Своє майбутнє бережи.

Бо брехня що не верши.
Повертається завжди.
Отримати не спіши.
Не хвилюйся, підожди.

Прийде все через печінку.
Не пропустить селезінку.
То ж не знатимеш спочинку.
За брехливу поведінку.

Лікарі брехню ведуть.
Сто болячок ще знайдуть.
Гроші всі тягнуть почнуть.
Не відбрешешся, дожмуть.

Далі пекло підкрадеться.
Слово боже підведеться.
Вся брехня знову припреться.
Не надійся, не минеться.
Жарку сковорідку лизати прийдеться.

Пригадаєш в цій тортурі.
Всю брехню в літературі.
За чужу теж стрепенешся.
Тільки цим не обійдешся.

Вік цього не оберешся.
У брехні не захлинешся.
До нащадків не звернешся.
В долі їхній відгукнешся.

20.07.12.  В. Назаренко.

          На замітку.

Як до кого нам звертатися.
Хотілося б розібратися.
Зайвий раз не хвилюватися.
Та впевнено почуватися.

На слизьке не нариватися.
В адекватності переконатися.
У порядності лиш сприйматися.
І важливо не злякатися.

В першу чергу здогадатися.
Все по-людськи постаратися.
А при необхідності помінятися.
До реальності придивлятися.

На добро лиш не сподіватися.
Ворогами не поповнятися.
Свинством теж не вдовольнятися.
Відповідно перейматися.

Не додумайтесь довірятися.
Або з дуру ще розслаблятися.
Порядність може лиш здаватися.
Ну а свинство приживатися.

Своєчасно не розгадатися.
За брехнею приховатися.
І законами прикриватися.
І дуже міцно вкорінятися.

Не бажає потім вимітатися.
Дуже тяжко визнаватися.
Від корита відриватися.
Легко в цьому переконатися.

Людству варто вже помінятися.
Від негідного відмовлятися.
Та по-божому визначатися.
З свинством впевнено розпрощатися.

27.07.12.  В. Назаренко.



Вони нам жити заважають.

Всі щось мають, здобувають.
Багатства різні скрізь шукають.
За них і сварки виникають.
Та війни дикі ще тривають.
І все їм мало, щось хапають.
Численні статки скрізь згрібають.
Добро на справді не сприймають.
І за безпеку не подбають.
Про головне не пам’ятають.
Що без здоров’я все втрачають.
Життю радіти не бажають.
Своє призначення не знають.
Лиш тільки барахлом линяють.
Свої мільйони виставляють.
За барахло життя втрачають.
Та іншим жити заважають.
Свою гординю роздувають.
І хибну значимість вітають.
Певно чорти їм підсобляють.
Свої амбіції вправляють.
Не гідно все це досягають.
Праведно жити заважають.
Дурне робити заставляють.
Брехню та хитрощі пускають.
Собі чини різні купляють.
Грошима рабство всяк тримають.
Цим все життя людей хитають.
В них необхідне відбирають.
Безвихідь різну підкидають.
Собі служити заставляють.
Життя псують та відбирають.
По суті пекло роздувають.
Навмисно злидні розмножають.
Цим користуються, впливають.
Цю правду потайки ховають.
Її на світ не випускають.
Брехнею вправно підміняють.
Від цього зиск великий мають.
Собі всі блага загрібають.
А іншим жити заважають.
І на гріхах своїх сконають.

2.08.12.  В. Назаренко.

.
А за брехню треба карати.

Неприємно визнавати.
Що маячню прийшлось вивчати.
Життя не гідно витрачати.
Не вийшло вчасно розпізнати.
Як ввесь непотріб відділяти.
Щоб маячню ту не сприймати.
Як всіх негідників пізнати.
Ганебну практику кінчати.
Правдиво факти видавати.
Людську природу проявляти.
Про самодурство забувати.
А за брехню треба карати.
Не годиться ще прощати.

4.08.12.  В. Назаренко.




.










1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 647
Коментарі 0
Дата надходження 07-08-2012
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо