Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Петро Петрович

Проза     →     Петро Петрович     →     Історичні нариси
 
Шелестівське намисто України
 

 

 

Архітектоніка в топоніміці. Шелестівське намисто України.

Зазвичай всі допитливі люди цікавляться таємницями єгипетських пірамід, цивілізацій південної Америки чи Сходу. Мене також цікавили ці загадки, але одного разу я поставив перед собою завдання віднайти та розв’язати подібну таємницю на своїй рідній землі. Так я задумався над питанням походження свого рідного села Шелестове, а потім і навколишніх сіл. І ось що з цього вийшло: Про більшість населених пунктів України мало збереглося історичних свідчень. Багатьом краєзнавцям доводиться йти неторованими шляхами. Хочу розповісти про особисті набутки в дослідженні рідного краю, зокрема історії села Шелестове Коломацького району Харківської області. Щодо назви цього села, то здавна в народі побутує дві легенди. Згідно з однією з них назва села пов'язана з густими дубовими лісами, що шелестіли навколо, а за іншою - село було засноване козаком Шелестом. Але остання версія не була переконливою, бо серед сучасних жителів села немає жодного, хто носив би прізвище цього засновника з легенди. До того ж ще склалася впевненість в унікальності назви нашого села. Бо ні в Харківській, ні в Полтавській, ні в Сумській областях ніде немає сіл з подібною назвою. Таку впевненість одного разу розвіяв довідник поштових індексів колишнього СРСР, у котрому не виявилося нашого села (бо поштове відділення у нас називається Коломак-вокзал), зате знайшлося інше село Шелестове у Волгоградській області, а також село Шелестівка на східному порубіжжі України в Луганській області. З жителями цих сіл у нас зав'язалося жваве листування, відбувся обмін делегаціями з волгоградськими шелестянами. На наш подив російські побратими розмовляли тією ж говіркою української мови, що й ми. Вони розповіли нам власну легенду про заснування їхнього села. Воно було засноване українськими переселенцями на чолі з легендарним Андрієм Шелестом у 1777 році. Зараз прізвище Шелестов там досить поширене. Спільними для обох сіл є такі прізвища, як Гринько, Кравченко, Костенко, Сердюк, Завгородній. Деякі прізвища дещо змінені. Так у нас Манько, а в них - Банько, у нас - Шумейко, а в них - Кумейко. Сліди генетичного зв'язку між нашими предками знаходимо також у топонімах. Недалеко від нас є село Водяна, а біля них - Водіне, в нас - Чутове, а в них - Жутово, в нас - Прогоня, а в них - Абганерово. Ймовірно, що предки волгоградських шелестян переселилися з нашого села в одній громаді з предками жителів навколишніх сіл, гнані процесами закріпачення та панського і царського поневолення. На шляху цього переселення на вільні землі вони зупинялися в Луганських степах, де заснували село Шелестівку. Але в тому селі мабуть, мало залишилося людей з ватаги Шелеста - здебільшого Гриньки та Кравченки, нащадки яких там мешкають й досі. Це первинне поселення доповнилося людьми з повторної хвилі переселення з якогось іншого місця, бо зараз більшість населення Шелестівки носить прізвища Бриль та Прищепа. Проводячи топонімічно-історичні дослідження, я помітив, що відстань між тезками в ланцюгу переселень майже однакова і становить близько 320 кілометрів. А знаючи те, що наш край 350 років тому був диким степом, дійшов висновку, що наше Шелестове не є корінним, не є центром розселення. А материнське пра-Шелестове необхідно шукати десь на 320 кілометрів західніше. Скориставшись відкритою закономірністю, я відклав на карті цю відстань, і мій олівець опустився в правобережній частині Подніпров'я. Та, на превеликий жаль, села Шелестового там не знайшов. Тоді я відміряв на карті ще раз відстань одного козацького переходу - 320 кілометрів. І знайшов на карті Хмельницької області село Шелестяни в Ново-Ушицькому районі. Доречі, цікаво, що недалеко від цього села є село Капустяни, а поряд з нами - урочище Капустяне, де до 1939 року був хутір з аналогічною назвою. Зрадівши, що знайшов таки прабатьківщину шелестян, я заради цікавості відмітив на карті ще 320 кілометрів на захід, і кінець циркуля опустився за Карпатськими горами. Але всі пошуки на карті чергового тезки виявилися марними. Та відкривши книгу "Історія міст і сіл України", в томі про Закарпатську область я знайшов ще одне село Шелестово Кольчинської сільської Ради Мукачівського району. Воно славилося старовинною церквою та археологічними знахідками .Але тут на мене чатувала чергова загадка: це село кудись зникло, і в довіднику "Адміністративно-територіальний поділ України воно вже не значилося. Після листування з Кольчинською селищною Радою з'ясувалося, що село Шелестово тепер входить до складу Кольчино. Отже, вимальовується досить цікаве осмислення нашої історії, топоніміки та переселення наших непосидющих пращурів , які з-за Карпатських гір дійшли аж за Дон і полишили по собі на карті України і навіть за її межами оригінальне намисто з сіл: Шелестово, Шелестяни, Шелестівка, Шелестово. Колись в ньому було, мабуть, шість перлин. Але подніпровське Шелестове десь згубилося у вирі історії, або ж зникло десь на дні рукотворного моря. Цікаво було б його відшукати. І... я відшукав. Після того, як матеріал про "Шелестівське намисто України" був надрукований в обласній газеті, я одержав листа від А.В.Шелеста. Він писав, що, скориставшись моєю методикою пошуку на карті, виявив , що може бути Шелестове без Шелестів, а є Шелести без Шелестового. У Катеринопільському районі Черкаської області раніше був хутір Соколівка . Колись там, за розповідями старожилів, жили одні Шелести. Скільки їх було і коли вони поселилися, автор листа не міг дізнатися. Та йому відомо, що в Соколівці був навіть свій колгосп, що багато жителів цього населеного пункту, яке віднесли до ряду неперспективних, розселилися по сусідніх селах, як це зробив і його батько, який побудувався ще до народження Анатолія Володимировича в селі Потоки за два кілометри від Соколівки. Остання жителька залишила хутір у 1985 році. Ось таким чином мені допомогли знайти шосту перлину. Історичні дослідження дозволили уточнити обставини подій, що призвели до заснування нашого села. В 1733-1768 рр. на Черкащині відбулося велике селянське повстання , відоме під назвою Коліївщина під проводом Івана Гонти та Максима Залізняка. Не всім відомо, що один з ватажків цього повстання був Черкаський козак Василь Шелест. 6 липня 1768 року сталася зрада і царський генерал Кречетников захопив в полон всіх ватажків повстання, а потім передав їх на розправу до рук польського воєводи В.Стимпковського, який у своїй резиденції у місті Кодні стратив 3000 гайдамаків і ще не менше покалічив. Серед страчених був і Василь Шелест. Залишається тільки здогадуватися, що після такої страшної звістки про зраду і вчинену розправу рештки загону Шелеста на чолі з його братом Андрієм, прихопивши дружин та дітей, втекли на Слобожанщину, де й заснували наше село. Але й тут з якихось причин більшість з них довго не затрималося, а здійснили ще два переселення: спочатку до Луганщини, а потім аж за Дон. Таким чином, 1768 рік можна вважати за рік заснування нашого села. В 1990 році працівники Шелестівської сільської Ради започаткували побратимські зв'язки з мешканцями села Шелестове Волгоградської області Росії. Відбулися обміни делегаціями колективів художньої самодіяльності, а потім школярів. Це знайомство мало романтичне продовження. Двоє молодих людей: Довгополий Валера з Росії та Литвин Віта з України покохали один одного і в 1995 році одружилися. Так знову поріднилися жителі наших сіл вже сімейними узами.

 Пошуки тривають.

 Одного разу , зібравшись на репетицію художньої самодіяльності, односельці запропонували мені знайти село Шелестове за межами країн СНД. Цю задачу я поставив в площину відтворення кореня шелестіти, шелест на мові народу іншої країни. І перша така спроба закінчилася вдало. Відтворивши на німецькій мові слово шелест як rauschen ( раушен) невдовзі я знайшов, що в Східній Прусії було місто Раушен–Раушен, яке було засноване 1258 році на узбережжі Балтійського моря. В 1946 році, після приєднання Східної Прусії до Радянського Союзу, місто було перейменоване на Світлогорськ, але й тепер, в цьому нині російському місті є готель з назвою “ Раушен”.

 Не всі загадки ще розгадані.

За розповідями мешканців Закарпатської області, до возз’єднання Закарпаття з Україною в складі СРСР, село Шелестове носило назву Фредишів. Пошуки етимології цього слова поки що не дали ніяких результатів. Доречі, мешканці Закарпаття називають себе русинами, що співзвучно слову раушен.

Наведу кілька цитат з мого листування з такими ж, як і я краєзнавцями, які продовжують мою справу:

Доброго дня, шановний, пане Петре! Я був приємно вражений, прочитавши Ваше дослідження з історії виникнення назви нашого села. Я розумію, яких зусиль це Вам коштувало, яку треба було мати наполегливість і витримку, щоб по крихтам зібрати розрізнену інформацію, і скласти все це до купи. Бо сам займався пошуками предків та історії свого прізвища. В одному із архівних документів (приблизно за 1775рік) зустрів таку назву: “Шелістов байрак”. По опису місцевості це підходило під розташування нашого села.         Олександр Согоконь. 31.03.2008 р

  9 грудня 2009. Доброго дня пане Петре! Я прочитав Ваші дослідження про походження  с. Шелестово. Сам я родом із Закарпаття, саме з села Кірово (Friedrichsdorf) , теперішнім часом Кольчине. Я теж цікавлюсь (хоббі) історією переселення народів в Східній Європі, зокрема, історією моїх соплемінників (німців). Хочу Вам повідомити що с. Шелестово (Шелестове) набагато старіше від Фрідріхсдорфа (Фрідяшово на русинській мові) (Ось і розгадка назви Фредишів!) Всі історичні документи вказують на те що німецькі переселенці з Моравії завербовані Графом Фрідріхом Карлом фон Шенборном посилились біля села Шелестова. І назвали своє поселення іменем графа. (У 1768 році на території Шелестовa було засновано перший на Закарпатті завод по виплавці заліза, який належав графу Шенборну. Завод виробляв сільськогосподарське знаряддя праці, обладнання для домашніх господарств — січкарні, плуги, млини, цв'яхи, кухонні плити, підсвічники. Продукція заводу експортувалася на ринки Європи. Завод виник на основі старого підприємства, яке працювало на місцевій руді і випускало лопати, мотики, плуги. До 1711 року завод належав трансільванським князям, потім австрійській казні сім'ї графів Шенборнів). - Матеріал з Вікіпедії. Походження Закарпатського Шелестова треба, на мій погляд, шукати в Угорьських історичних довідниках. На привеликий жаль, я не володію угорьською. З повагою Вільгельм Шварц.

          Петр Петрович, доброго времени суток.

    Зовут меня Игорь. Петр Петрович, я правильно понимаю, что в Википедии на странице о селе Шелестове Коломацкого р-на ссылка на Ваши исследования? Вот здесь: "
Походження с. ШелестоваЩодо назви села, то здавна в народі побутує дві легенди. Згідно з однією з них назва села пов'язана з густими дубовими лісами, що шелестіли навколо, а за іншою — село було засноване козаком Шелестом."  Если это так, могу ли я задать несколько вопросов по этой и "сопричастной" теме? 

      Да, это результаты моих исследований. А что ещё Вас интересует?

      Дело в том, что корни мои из тех мест, где находится Волгоградское Шелестово. В пяти-шести километрах от него есть село Водино (оно поменьше), где родился мой отец, жили мои дед с бабушкой. Давно пытаюсь наскрести хоть какие сведения о наших селах : Шелестово, Водино, Гончаровка- всё безрезультатно. В списках населенных мест Астраханской губернии, к которой относились эти села до революции, вообще не значатся. Метрических книг не обнаружено ни в одном из близлежащих архивах. Думал, хоть как-то по ним установить- когда и откуда прибыли наши  украиноязычные предки в эти места. В детстве все пытался выяснить у своих деда с бабушкой. Но те тоже "щось чулы", но точно не знали. А сейчас старших уже нет.  Поэтому крайне заинтересовало то, что Вы  изложили о том, что Шелестово Волгоградской области тоже было основано Андреем Шелестом. Никогда не слышал об этой версии. Если у Вас есть ссылки на какие-либо сведения об этой легендарной личности, не могли бы Вы их мне сбросить? Очень хочу почитать.

     Игорь, здесь описывается гайдамацкое восстание 1768 года   http://yandex.ua/yandsearch?text=коліївщина&tld=ua&lr=143

                                       Нарис про походження сусідніх сіл.

 Захоплюючись краєзнавством, я досліджую малу історію свого краю, села, та зв'язок між назвами населених пунктів та прізвищами людей, які там проживають. Моє прізвище співпадає з назвою сусіднього села Пащенівка. Але на карті України, як з’ясувалося, знаходяться й інші села з такою ж назвою. Це с. Пащенівка в Кременчуцькому районі та с. Пащенки в Решетилівському районі Полтавської області, а також село Пащенівка в Сумській області. Колись село з такою ж назвою було в Красноградському районі, а також на околиці м. Валки Харківської області. На карті розміщення цих сіл нагадує зображення віника. З архівних документів відомо, що власницею Валківської Пащанівки була майорша Мискова. Інше моє дослідження щодо історії селища Коломак, який є райцентром нашого району, привело мене до відкриття ще двох сіл з аналогічною назвою. Одне з них знаходиться недалеко від Решетилівки , а інше – поблизу Полтави, та лежать на карті майже на одній лінії. З історії відомо, що в нашому Коломаці був обраний гетьманом України Іван Мазепа, а згодом, в ході російсько-шведської війни, напередодні Полтавської битви шведи спалили кільканадцять слобожанських містечок, серед яких був і Коломак. Серед військового командування російського царя був граф Гаврило Іванович Головкін, який відразу після Полтавської битви купив слободу Томарівку, що на Білгородщині, та заселив її українськими майстрами, яких він підібрав у зруйнованих шведами містечках. З тих пір живуть в Томарівці люди з прізвищами Коломацькій та Краснокутський.

 



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 1403
Коментарі 0
Дата надходження 15-11-2012
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо