Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Макс Мол

Вірші     →     Макс Мол
 
* * *
 
Ти сказала, повернешся через хвилину,
я повинен маму почекати під магазином.
П'ятилітній малий стояв доки той не закрили,
відвезли до бабусі, далі з нею жили ми.
Ти сказала, повернешся через тиждень,
до лікарні ходив, тебе бабусю, провідував.
Та лежала й мовчала, мені було вісім,
чоловік підійшов, на твій палець бирку повісив.
Ти сказала, повернешся до мене знову,
щоб я почекав, ти побудеш з іншим недовго.
Нам було по шістнадцять, ходили до школи.
я її задушив, не зраджувала щоб ніколи.
Ти сказала, повернеш мене із в'язниці,
та побачив я смуток на твоєму обличчі.
Призначили тебе в суді мене захищати,
п'ять років обіцяла, будеш вірно чекати.
Ти сказала, повернуся я цілим, здоровим,
заживемо тоді ми удвох по-новому.
Та прийшов я у шрамах весь і лукавий,
знайшла собі іншого, не дочекалась.
Ти сказала, повертайся до себе додому,
відповів, що не маю більше такого.
Зрозумів, що став тепер їй непотрібний,
я вчіпився руками в шию і задушив її.
Я сказав собі, повертайся у пекло,
щоб більше нікому не завподіяти смерті.
Викликав совісно міліцію по телефону,
підійшов до дверей і пригнув з балкону.

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 402
Коментарі 0
Дата надходження 02-01-2013
Дата створення 2011

Пошук на сайті

Що маємо