Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Макс Мол

Вірші     →     Макс Мол
 
Праця, правда, любов
 
Жито жнуть, кладуть в покоси,
вяжуть у снопи і переносять,
б'ють ціпами колоски дорослі,
дітвору збирать насіння просять.
І коли набрали у мішки зерно,
до млина вози риплять-рушають,
все змоловши, що у них було,
вдома коровай пухкий чекають.
Правду всі ховають у мілкі кишені,
довго її носять, щоб ніхто не бачив.
правда ріже в вуха, серце і легені,
від брехні не можна чекати удачі.
І коли багато правди приховалось,
лопають кишені, щоки червоніють.
Маєш працювати ти тоді чимало,
знову щоб повірили і тебе простили.
Любов все життя прагнуть знайти,
щоб від одинокості врятуватися,
кохання не потрібно в'язати в снопи,
а розпустити всі його якості.
Треба окутатись цим почуттям,
не відпускало щоб ні на хвилину.
Можеш пожертвувати навіть життям,
довести, що ти любиш іншу людину.
Безсмерття шукали навіть вожді,
потрібне для тих, кого хочуть забути.
Безсмерття викликає думки гнилі,
ціною щоб інших його роздобути.
Але навіщо та вічність людині,
якщо не жне жита і бреше знов.
Безсмертним залишаються в пам'яті,
для цього є праця, правда, любов.

1 2 3 4 5  
Бал 126
Середній бал 4.8
Перегляди 1073
Коментарі 0
Дата надходження 02-01-2013
Дата створення 2012

Пошук на сайті

Що маємо