Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Петро Петрович

Вірші     →     Петро Петрович     →     Монтажний майданчик збiрки
 
Антологiя двох берегiв майдану
 
Культурологический проект,, Два берега майдана''
Сбор, составление и печать сборника стихов авторов, которые отражают взгляды по
обе стороны баррикад. Прошу тексты стихов присылать по адресу pash-ko@yandex.ru
Спонсорские взносы в гривнах принимаются на карту ПриватБанка No 5457082959703740
Действуем вместе: с помощью поэтического слова от ненависти и противостояния к толерантности и взаимопониманию! Украине нужен новый Кобзарь!
Пред. "Свободы":
Мне не нравится этот статус, обясню, почему
там написано о примирении, я противник примирения с террористами из стороны власти
и сторонник, полной перезагрузки власти
они должны ответить за 96 погибших, и еще Бог знает сколько пропали без вести.
Петр Пащенко
Перезагрузка власти-это хорошо, но без перезагрузки сознания населения восточных регионов действия новой власти на востоке будут саботироваться как при Ющенко, или того хуже, Украину ожидает развал.
Трубадуры Евромайдана и антимайдана должны встретиться в схватке не на баррикадах, а на страницах нового "Кобзаря"
Интерфейс между Украинской и советской нациями должен происходить не фейсом об асфальт, а за чтением современного "Кобзаря".
Немає "москалів" між нас, нема "бандерів",
А є - знедолений вкраїнський люд.
І є сім'я - "міжгірських" ненажерів,
Захочуть -милують, а схочуть, то й уб'ють.

Брати зі Сходу, плачем разом з вами,
Коли в копальнях ваші діти мруть.
І серце розривається у мами,
в моєї мами, як на шахтах дзвони б'ють.

А батько твій не може самокрутку
Від трепету в руках одразу запалить.
А мій в той час сльозу ховає хутко,
Біда не в нас. Та в нас також болить...

З Донецька - ти, а я живу у Львові,
Приїдь у гості, хлібом поділюсь.
Не страшно, що різниця є у слові,
я іншого, мій братику, боюсь.

Боюся тих, хто ділить нас з тобою:
(а сам в той час витесує гроби).
Боюся тих, хто кличе нас до бою,
Мовляв, хай чубляться "презренные рабы"

У мене на столі лиш картоплина,
А ти, хто-зна, чи й вчора їв. ...
Я вже не хочу, щоб моя родина,
Й твоя також, кормила упирів!

Немає "москалів" між нас, нема "бандерів,"
Є Люди! Є Вкраїна! Ти і Я!
І купка є "міжгірських" людожерів, то не вони а МИ одна СІМЬЯ!!!
Здраствуй, мамо, я - екстреміст.
Я ношу синьо-жовтий прапор,
їжджу під межигірську хату,
ланцюгами єднаю міст.
Письмо Галиции от Юго-Востока (полная авторская версия)
Галиция, слушай, давай разводиться!
Без шума, без крови, и драки публичной,
Зачем нам бардак и побитые лица?
Давай разойдёмся как люди, прилично.
Я долго кормил тебя, я не буянил,
Исправно бюджет наполнял год от года,
А ты увлекалась бездельем майданным
Меня называя рабом и уродом.
Ты взгляды свои устремляешь на Запад,
Мне, знаешь, родней Беларусь и Россия
Давай разойдёмся. Так лучше. Так надо.
Как чехи, словаки - легко и красиво.
Нет ценностей общих у нас и впомине
Нет целей одних и одних идеалов,
Ну разве что дом где живём - Украина,
Который во все ты века продавала.
Австрийцам и немцам, полякам, румынам,
За грош, за копейку, случалось и даром...
А ныне майдановский бренд "Украина"
Товар на прилавке у Евробазара.
Тебя уж давно дожидается Польша,
Вот ей про фашизм и расскажешь подробно,
А в центре Брюсселя бардак и дебоши
Устроишь. Уверен, оценит Европа.
Галиция, слушай давай разводиться!
Пора наступила. Подводим итог.
Тебе - на майданах халявно туситься.
А мне на работу. Твой Юго-Восток.

Знаєш, мамо, я - екстреміст.
Я співаю "іще не вмерла...",
я вважаю "героям - слава!",
я до чорта ночей провела з ліваками та ультраправими.
Мамо, я тепер екстреміст.
За усі наші люті гасла,
за шоломи, шарфи і маски
Мені світить до десяти.
Тож додому можу я не прийти.
У системи окремий хист -
нам ламати хребти і ребра.
І сьогодні нам дуже треба
не віддати своїх під тиск.
І який тепер сенс мовчати?
Я не маю чого втрачати.
Мамо, я тепер екстреміст.

***
Над майданом тучи ходят хмуро,
Там тусуются теперь бомжи...
В эту ночь решили три дебила
Перейти Закона рубежи.
Подтянув любителей анала,
Еврогейские сомкнув ряды,
В бой пошли на наших натуралов,
Крепко сжав дырявые зады...
Над Майданом дым костров вонючий
Раздается майданутый смех -
Там со сцены Галицайский Дуче
Обещает въевропеить всех!
Кролик Сеня, Адик и Перчатка,
С ними Портников-"дырявый зад",
Разобрав на улицах брущатку,
Нарвались на "Беркута" отряд
Беркут был суров и беспощяден
(Педерастов, явно, не любил) -
И дубинкой "гейропейцев" гладя,
"Интеграционный" зад отбил!
Впереди - Свободовцы-нацисты,
В ковш бульдозера спешат вскочить,
А за ними ультрас-мазохисты
Пиздюлей рванули получить!
Тучи вновь сгустились над Майданом
И грохочет бочка-барабан -
То на сцене пьяная Руслана
В клочья рвет РОССИЙСКИЙ сарафан!
В Диких Танцах скачут бандерлоги
И орут все хором БУДЬМО ГЕЙ!
Оттого рыдают вдоль дороги
Сотен пять нетраханых бл@дей
************************************
Павло Коробчук, "Беркут"

Я працюю у спецпідрозділі Беркут
Міністерства Внутрішніх Справ.
На все, крім наказів зверху,
я тупо клав.

У мене замість серця ще одна простата.
Замість мозку – щит зі спецсплаву.
Свобода людини – це її зарплата,
а кількість розбитих облич – слава.
Потрощені мегафони, порваті куртки,
вибиті на мітингу студентські брекети –
це прояв відданості наказам і того, який я крутий.

Я працюю у спецпідрозділі Беркут.
Проти геїв, підприємців, опозиції, нациків,
що для мене одне й те саме, любе – голубе,
у органів є спецоперації,
спеціальні фізичні навики.
Кожна позиція мас
залежить від нас.
І не ї..е.
******************************************
Навіщо аргументи і доводи, заплутані, як змії,
навіщо суперечки, тривалі,
як судовий процес? - кількість людей,
які не змінюють свої принципи
під ударами дубинок – нульовий процент.

Так, як мама бере до грудей,
контролюючи час годування, дитинку,
так і моя поведінка контролює тих людей,
яким здається, що вони контролюють
свою поведінку.

Я працюю у спецпідрозділі Беркут
Міністерства Внутрішніх Справ.
На все, крім наказів зверху,
я тупо клав.

Артем Полежака, РЕПОРТАЖ

Господин Киселёв, в Киеве страшно!

Опять малороссов попутал нечистый!

На площади варят военную кашу.

По улицам толпами ходят фашисты.

Кругом баррикады, окопы и рвы.

Ещё до сих пор мои руки трясутся –

Когда тут узнали, что я из Москвы,

Меня хотели убить трезубцем!

Кругом гомосеки и лесбиянки!

От наркоманов деваться некуда!

Студент-филолог из Могилянки

Избил пятерых сотрудников Беркута!

Мустафа на трибуне кричал про джихад,

И толпа бесновалась "Хотим в Европу!"

А потом провели большой гей-парад,

и все убежали е..аться в жопу!!!

После митинга я захотел в туалет,

Но с кастетом и криком "Героям слава!"

На меня в подворотне напал Филарет

И заставил креститься слева направо!

На данный момент известно точно:

Гитлер Адольф воскрешён отныне!

Говорят, постарались прошлою ночью

Мольфары-генетики из Коломыи!
****************************************
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Юрій Іздрик, social trip 2.0

ці гранітні грудневі груди
ці гарячі грудневі нерви
це не хвилі –
це просто люди
нерозривно
безперервно
це не хвилі –
це просто нерви
майже голі
ще гарячі
хай не змерзнуть
хай не звернуть
хай сміються
хай не плачуть

Юрій Винничук, Маленька мрія

Ти знов збрехав, такий твій стиль,

Бо ти чума, ти цвіль і гниль.

Ти на гачку в Кремля висиш

І від страху лишень дрижиш,

Що виймуть там твоє досьє

І всім звістять усе, як є.

Що був колись страшний злидар,

А став оно який владар.

Хоч недовчений бакаляр,

І не бджоляр, але шапкар!

Крім того ще й крутий байкар,

Перед тобою я школяр,

Коли спімну твій гонорар.

Скажи, чому ти, як лихвар,

Волочиш нас у пісюар?

По тобі плаче Занзібар.

Ти думаєш, що ти тут цар?

Ти навіть, хруню, не лялькар,

А тільки скромний яничар,

Бо у Кремлі твій комісар,

Хоча точніше він жандар.

Ти міг би знатний буть свинар,

Чи славний на Донбас бубняр,

У цирку сміхунець-фігляр,

Глядь – заробив би на гектар.

Та завдяки всім пересвар

Став незалежності гробар,

Та ще й святинями гендляр,

Привів команду нечупар,

Що вилізла із чорних шпар,

А з ними армію азар.

Ти непосильний нам тягар.

Ти нафталін, ти наш кошмар,

Ну, скільки нам ще цей вахляр

Нести на плечах серед чвар?

Коли ж ти щезнеш, лютий псар,

І за який, скажи, хабар?

Олександр Ірванець, ПОНЕДІЛОК, 9 ГРУДНЯ

***

Пора була не пізня, швидше рання.
Двірник уламків ще не прибирав.
І падав сніг на постамент розбитого тирана.
І десь дрижав іще живий тиран.
**************************************
Ночь, улица, Майдан, аптека -
опять по кругу шапито,
в толпе не видно человека
за шапкой, маской и пальто.

Умрёшь ли? Это безразлично,
поскольку копится туман
на площадях, и вновь, привычно -
аптека, улица, Майдан.
Игорь Позняк


Конечно мне не все равно
Кто будет нашим миром править
Но приходиться лукавить
Переключаться на кино
При виде хроники событий
Обеспокоенных людей
Которых дергает за нити
Озабоченный злодей

Я все прекрасно понимаю:
"Это касается меня
Моего завтрашнего дня!"
Но я войне не доверяю
Ее сомнительным вождям
Ее назойливым идеям
Привлек бы и меня майдан
Кабы я был в вождях уверен

Хотя бы аргумент войны
Чего-то да в итоге стоил
А не напрасно беспокоил
С трудом дающиеся сны
Или я строем был доволен
Сегодняшним героям рад
Но я пока еще не болен
Чтобы смотреть на маскарад

Конечно мне не все равно
Кто будет мною завтра править
Но ситуацию исправить
Дням нынешним не суждено!


Анатолий Корсун
**********************************************
Эй, Майдан, ну хватит может?
Расходитесь по домам!
Заграница не поможет!
Рупь за сто в заклад дам вам!

Не поможет заграница!
Кто помог бы ей самой…
Ей нужны рабы-тупицы,
Чтоб бездельничать самой!

Лишь для этого Европе
Украина и нужна…
Если что, то розг по жопе,
Чтоб наука вмиг дошла!

А пока вас кормят сказкой,
Что в Европе – просто класс!
Я бы шёл туда с опаской,
Где в Почёте пидарас…

Сжёг Содом Бог и Гоморру!
И Европу он сожжёт…
Или быть в Европе мору!..
Кто не понял, тот поймёт…

Но тогда уж точно будет
Поздно что-то понимать…
Так одумайтесь же люди!
Хватит петь и танцевать!

Вы попробуйте работать,
Чтобы лучше стало Жить!
Не поможет вам Европа!
Так что сбавьте вашу прыть…

Не поможет заграница!
За себя в ней каждый сам…
Эй, Майдан! Пора окститься!
Разъезжайтесь по домам…
С.Пирс

*********************************************
Я плачу, бо нема свободи.
Сльоза солона, як і кров.
Чи забивать людей з народу
За першим покликом "готовсь" -

Для себе кожен сам міркує...
Крилата гордість - у птахів.
А в цих - кийки, свавілля люте
І знахабнілість хижаків.

Собор приймає перехожих.
Потрібна ще одна "швидка".
Закрий лице... Бо, боронь Боже...
Сльоза - як кров, така ж гірка.
Мария Кононенко

Сардины в банке,
красиво подаются,
бери дурак, сейчас за грош….
И не читай -
в рекламе там
еврей, фашист, боксер
и та, с косой.

Эх, люди…

Все ваше станет – для кого то.
Опять обманут,
но потом уж судьи,
с Европы пальчиком покажут – так нельзя.

Вы так хотите?

и Майданов больше уж не будет
война детей всю эту глупость может быть рассудит,
а в то же время ты, как сука,
в земле уж будешь возлежать.
Бабай Яга


Три мудилы в январе
На майдане при луне,
Завывая, как шакалы,
Просят помощи извне.
Белоснежный зад Европы,
Облизав до чистоты,
Просят, молят: «Помогите,
Мы же ваши, мы свои!
Мы народ и Украину
Вам в подарок отдадим!
А когда все поутихнет,
Мы по-тихому сбежим!
В холуях ходить не страшно,
Ведь за это платят нам!
Я за евро, блин, валюту,
Душу дьяволу продам!
В холуях оно спокойней,
С евро можно не страдать,
А что будет с Украиной,
Нам чихать и наплевать!»
Три мудилы в январе
На майдане при луне
Сдали Неньку Украину За валюту, за УЕ!
***********************************************
Рознеслась по всьому світу дуже дивна новина
В Україні на Майдані є казкова ялина.
Виглядає справді дивно,бо нема на ній прикрас
Дід Мороз під ній чатує, натягнувши протигаз
Білих снігових заметів там нема, а замість них-
навкруги стоять намети з охороною від лих.
А ще вчора недалеко відбувся один шабаш
Божка скинули з граніту,
Був такий ажіотаж.
Ще збирається там Віче, де поважні, мов пани
Обіцяють людям всяке,рвучи свої жупани.
Була ще колись Снігурка, але дуже злобний цар
Заточив її у башту, вимагає гонорар.
Буцім, хитра та, з косою, через свій червивий глаз
Розкидалася казною за москальський диво-газ.
Є під тою ялиною різномасна звіро-хрень,
Крілик, що балатувався і знов хоче,-правда Сєнь?
Говорячий кінь-Віталик, сильний мовби богатир,
Є один лише недолік- в голові багато дир.
Ще приходить до майдану дивовижний Вилосрак,
Зовні, начебто мужчина, але кажуть чогось брак.
Також завжди там присутній кровожерний Колобок,
Наче каже рівно-складно,проте вічно тягне в бок.
Там Русалка Дикі танці, полихаючи в огні,
Або вкрившись шаром криги, пляше наче уві сні.
З боку як на той поглянеш балаган, почуєш треп
То відразу зрозумієш- Новорічний це вертеп.

Гриць Салоїд.Червоноград 12.12.2013
********************************************
Сергій Нігоян — громадянин України вірменського походження, протестувальник і один з охоронців Євромайдану. 22 січня 2014 року був убитий під час подій на вулиці Грушевського в Києві.

                                          Лад Купава
Ваятелі! Ставайте до роботи
Євромайдану пам’ятник творить:
Вони загинули рвучися до Свободи –
Відбийте ж в бронзі їх безсмертну мить.

І хай Серьожа день і ніч читає –
Як це робив живим він – «Кобзаря»…
Героям – Слава! Холуям Кремля –
Ганьба довічна…
                                 Зійде все ж зоря,
Й над Україною ВСІМ Сонце засіяє!

                                                     23.01.2014  
ххххххххххххххххххххххххх
                                                     
   МИ НЕ ДАМО ПРИНИЗИТИ ТАРАСА

Вість ох нерадісну привіз Пахан з Кремля:
Він запросив тамтешнього Султана,
І той погодився на свято Кобзаря
Прибуть до нас… Яка ж то вість погана!
Як можемо Чужинця ми приймать,
Що наш Голодомор й не дума визнавать?
Народе мій, гати в набатні двони!
На сполох підіймайся як один:
Невже Недоброзичливцю дозволим
Споганить те, що є для нас святим?
Готуймося! Ми не дамо  Прибульцю
Покинути летовище – нехай
Він заверта додому в свій Сарай…
А як прорветься – виправим біду цю
Й не пустимо його ні в Канів, ані де…
Хай «віник»  свій назад  в свій Кремль везе,
В свою Московію, бо саме ми є Руссю.
Готуймося! Дзвінки шлім, есемески…
Скликаймо всіх на визначений час,
Й ніхто не зможе зупинити нас,
Гартованих Євромайданом честі. 
Народе мій, гати в набатні двони!
На сполох підіймайся як один:
Невже Недоброзичливцю дозволим
Споганить те, що є для нас святим?
Як можемо Чужинця ми приймать,
Що наш Голодомор й не дума визнавать?  21.12.13
****************************************

ххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

Ви чуєте?! В імперському Кремлі
На всесвіт наша мова прозвучала...
Євромайданівцю! Це ж - завдяки Тобі
Двоморда птиця нас заповажала...
                                                       *
Всім-всім борцям за нашу волю - СЛАВА!
Я - серед ВАС,  я -  з вами. Лад Купава.     17.12.13
                                                      *
    Вперше за триста п’ятдесят з гаком років 17.12.2013 в Кремлі на підписанні якогось чергового хомута для нас прозвучала  наша рідна мова.  Героям слава!

*********************************
* МИ ПЕРЕМОЖЕМО! 
*
Народе мій! З тобою на Майдані
Я теж, непереборений, стою.
За честь, за гідність нашу стіймо й далі –.
Священну разом здійснюймо борню.
*
Нам відступати нікуди, народе:
За нами – прірва, мовне небуття.
Геть виродків! І правда хай своя
Постане в Україні Великоднем.
*
Ми переможемо! І буде все гаразд, -
Це кажу я Тобі, народе мій, - Тарас.  3.01.2014

Ответить

Лад купава27 января 2014 г., 20:39
© ГІМН ПАТРІОТИЧНОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ
«Борітеся – поборете!» Т Т.Г.Шевченко

На планеті Земля стала Русь-Україна,
Наближали цей час ще здавен як могли
Наші предки-князі, наша Ольга-княгиня,
Славні гетьмани наші, діди і батьки.

А наш Стяг – із лазурі небес і із золота стиглої ниви.
А наш Герб – це добутий з кургану Тризуб.
Златоглавий гарнішає стольний наш Київ.
І Тараса, що в бронзі, вітаєм розкуто: "Салют!

Ми тебе в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудемо, Пророче,
Пом’янем доволі.

Клянемося леліяти нашу Державу!
/Клянемося!/
Клянемось рідну мову свою боронить!
/Клянемось!/
Клянемося наш спільний дім звести на славу,
У якому достойно ВСІ будемо жить!
/Будемо жить!/ "

Розвіяних по світу – щедра й гостинна,
Що й досі звільняється з пут –
Жде Русь - Україна у гості й додому
Своїх діточок з вcіх усюд… (звідусюд...)

«Роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося...» 1993
*******************************************

Перед Майданом, восстанье готовящим,
Прямо ползущим в жерло, -
Ох не хотел бы я быть Януковичем!
Ох как ему тяжело!

Словно разведчик, утративший рацию,
В Киеве он одинок.
Надо бы строить единую нацию -
Но не хотел и не мог.

Трудно сегодня рулить Украиною,
Резко вошедшей в азарт,
Если когда-нибудь в чем и единою,
То в нежеланье назад.

Если в Европу захочешь как равная -
Сманивать Запад горазд, -
Кинет на бабки Россия державная,
Даже и газу не даст!

С Путиным он никогда не расплОтится.
Тяжкий удел ему дан:
Выборы близко, а тут безработица,
Бедность и снова Майдан.

Ибо страна с невеселыми данными,
Если подводит живот,
Тут же на все отвечает майданами -
В сущности, там и живет.

Если ж услышана русская проповедь -
Станешь вассалом Руси,
Только Россия - она не Европа ведь.
Равенства там не проси.

Как ни стараешься, сколько ни мечешься -
Будешь пред ними холоп...
Кстати, и в бездну сползает отечество
Много быстрее Европ.

Так что, вцепившись в Россию любезную,
Где паханат и тоска,
Ты не с Россией сольешься, а с бездною,
Что, несомненно, близка.

Ах, перед кем тут ни встанешь навытяжку -
Всюду объятья клешней...
Жалко мне бедного, жалко мне Витечку.
Правда, Володе страшней. Источник: http://censor.net.ua/n261061 Источник: http://censor.net.ua/n261061
***********************************
А А Ахметова
Жил был парень - Виктор, донецкий

Дело пришили - грустил не по детски

Пришел к колдунье - а ну-ка наколдуй мне

Легко мой хороший, только хлопну в ладоши

И прокуратура от тебя отвернется

И заявление вдруг отзовется

Но тут набежали какие-то тени

- Куда в президенты, а два преступленья?

Ну что же ты, что же потупил взор?

Сдавайся, Витя - ты ведь ВОР
НОЧНОЙ ДОЗОР
********************************************
Абырвалгу и др.

- Ребята, учите украинский, потому что
По Майдану руки в бок,
Ходит-бродит Тягнибок,
Москалей тайком считает,
Им гілляки подбирает!
*******************************************
Если вышли протестанты в касках на майдан стоять

Ты не падай сразу духом и в Швейцарию не едь

Ты сними с оффшора деньги

И бандитам их отдай

Дай спецназовцам квартиры и скажи что ты герой

Пусть они всех активистов из ружья поубивают

А кого им будет жалко, пусть польют в мороз водой.

Ну а если не поможет и протесты возрастут

Ты уволь кого не жалко Коля будет только рад

Что теперь пенсионером он спокойно поживет

Но когда толпа народа вдруг придет к тебе домой
**********************************************
Наташа Петрань
Как-то раз четыре перца расколбасили майдан
От студента до младенца всем добавили в карман
Пригласили потуситься и немного по бузить
На работе отпросится, чтоб правительство грузить.
Собралась толпа большая стала лозунги кричать,
Чтоб от края и до края королевство раскачать.
А потом без передышки всем в Европу убежать,
Но я знаю по наслышке-их никто не хочет брать.
Говорят плохая хата, что пусты сусеки все,
Да ума не вся палата, на майдан пришли не все.
Говорят они отстали от цивильного житья
Мала плавят миру стали, да не там течет струя.

Много было перепонов, много было косяков
Изменения законов, с принцессы снятия оков,
Ведь их общая девица в клетке-горнице томится
Ждет решенья молодцов, для сокрытия концов.
Миру много набежало королевству помогать,
А Америка сказала-чтоб царь-батюшку убрать...
На чужом сидит он троне, надо супостатам сдать,
Он конечно же в законе, его просто не достать.
В тереме сидит он ладном, на нем прочная броня,
Что-то стало мне прохладно, не вините вы меня.
Царь конечно возмутился и уехал за моря
И от туда объяснился, мол затеяли вы зря.
Что за сборище народу, ведь пусты все закрома
Вы кричите за свободу, плачет же по вам сума,
Что за братья вам в Европе, эка невидаль прогресс,
Надают вам там по жопе, у них свой есть интерес.

Но отважные ребята сбросив батюшку с счетов
Тащат с за морей деньжата проявляя к ним любовь
Помогите нам, о Боже, мы поклон вам низкий шлем.
Им указами по роже-вы прогнетесь, помагем.
Не шалите вы ребята, не гоните вы волну,
Разве царство виновато что вы топчете страну,
Если будите у власти, то и вам пришьют дела
От богемы до напасти тропка узкая легла.
И народ за чашку чая будет вас гнобить в мороз,
Наперед все это зная, вы подумайте всерьез,
А судьба как проститутка, то поманит, то забьет
У вас есть еще минутка и фортуна ускользнет.

Вдруг из клетки еле слышно раздается голосок
Перекройте царю дышло, ну хотя бы на часок
Не давайте стране визы и финансовый поток,
У принцессы есть капризы,был бы только с нее толк.
А то чахлая принцесса прячется от дураков,
Лечится она от стресса, для снимания оков.
Она просто иль случайно чуть страну не продала,
Когда в гости по ошибке вдруг в московью забрела.
Там она наворотила с крутизны своих высот,
Царю разуму хватило обратиться в помощь, в суд.
Вот сидит теперь девица вокруг плотный частокол
Домом стала ей темница и лужайкой стал ей пол.

Кто-то мне сказал-вот чудо телек только посмотри
Собираются при людно все экс бывшие цари,
Будут царством править разом и улаживать дела
Ну кому нужна зараза, что с Европы к нам пришла.
Распалилися на вече наши бывшие цари
Так пожалуй недолече до войны ты посмотри,
Ты бы батюшка ослабил для станы оглобли все,
Все равно страну до грабят на нейтральной полосе,
Но царь-батюшка смиренно взор к народу обратил
Трон то прочный, власть не тленна, разве хватит у них сил,
Пусть еще чуть погорцают на морозе с ветерком,
А потом они узнают- это все они о ком?

Вот наступит скоро праздник, дома будет полон стол,
Тогда словом не подразнят, будет праздновать подол,
Разбредутся мирно люди по своим родным дворам,
А зачинщиков на блюде предоставят мусорам
Вот тогда царь-батька рявкнет, громко прям на всю страну
Шелудивый пес не гавкнет про Европу и войну,
Будут все есть мирно сало и налаживать дела,
Все у нас здесь рассосалось и Европа замерла.


© Copyright: Наташа Петрань, 2013
********************************************
КРЕМЛЬ УКРАИНЕ, ИЛИ НЕСКОЛЬКО СЛОВ О «ТАЁЖНОМ СОЮЗЕ»

«Послухайте нас, рiдни друзi,»
И те, кто клянёт «комуняк» -
Забыть о «Радянськом Союзе»
Мы вам не позволим «нiяк».

Мы Сталина носим у сердца,
Связала нас кровью судьба.
От нас никуда вам не деться,
Иначе вам будет труба.

Сбирать не советуем «знову»
Майдан «помаранчевий» ваш.
А ну — по добру, по здорову
Под крылышко к нам шагом марш!

Равненье на Кремль! Ведь,ей-богу,
«Ми ж з вами єдина сiм`я.»
А кто не пойдёт с нами в ногу,
Пеняет пусть сам на себя.

Полегче с Россией, а то ведь
С подлодок на Крым двинем рать.
Не смейте Москве прекословить!
(Вон Миллер* не даст нам соврать.)

Примечание: Алексей Миллер* — председатель правления ОАО «Газпром».

РУССКИЙ ОТВЕТ ЗАПАДУ

Дай только срок — ещё Европа ахнет.
За битого дают небитых двух.
Натужимся, и Русью так запахнет,
Что скажут все: «Силён ты, русский дух!»

Александр Бывшев, Россия, Орловская область
Як би змiг прочитати кожен росiянин, блеющий про "ОДИННАРОТ"
Будьте вы прокляты , КАИНЫ!!!!

Мені кажуть російські знайомі:
«Не вбивайте останній цвях!»
І наводять причини «вагомі» -
У нас доля єдина і шлях!

Ні, сусіди, в нас різні дороги -
Усю «єдність» втопила кров.
Коли хочете діалогу,
То він буде. За певних умов.

Розбудіть дітлахів серед ночі…
Є на збори п'ятнадцять хвилин.
І біжить босоніж світ за очі
Від бурятів, фугасів, i мiн

Оселіться в чужому селі,
В темний кут заштовхнувши родину…
В глупу ніч пригадайте в жалі,
Що забули дитячі світлини.

Цвілі стіни вкриває лупа,
А кропива - заввишки тину…
Прив’яжіть до брудного стовпа
Свою любу, кохану дружину!

Не дивиться на дощ і негоду,
Не звертайте уваги на страх.
І папірчик «Я ворог народу»
Нехай міцно тримає в руках!

Зав’яжіть собі хусткою очі,
Сірниками підсмажте нігті,
Ну а руки широким скотчем
Замотайте по самі лікті.

І постійте ось так хоч добу,
Якщо вдержать знесилені ноги.
І не треба про біль і ганьбу -
Це умови для діалогу.

... Що ж ніхто не висить на стовпі,
Хоча там бутафорські петлі?
Наші ж хлопці - насправді сліпі!
Наші хлопці – насправді мертві!

Це ціна ваших «братніх обіймів»,
Це ціна наших спільних доріг.
…Скільки ж лиха несуть ваші війни,
Скільки крові засипав сніг!

І навіщо оті діалоги,
Як немає душі в москалях?
Перемоги молю, перемоги
І окремий навіки шлях!

Тетяна Малахова
На місячній доріжці
Зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки,
А інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата
Загиблого в бою,
А інша – немовляти,
Народжена в Раю.
І так би розминулись…
Але душа бійця
На іншу обернулась:
Знайоме щось з лиця.
Сказала: « Гей, малеча,
А нумо , хлопче , стій!
А як ім’я, до речі, Матусеньки твоїй?»
Душа же немовляти
Була як чистий сніг:
« Мене чекає мати,
Аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина -
Таке її ім’я,
Ось-ось народить сина,
А син її – то я!
Мене на Землю жити Господь благословив,
Я маю народитись…
А ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало
Майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало:
Що то таке – Земля?)
А той боєць «Галина»
Повторював ім’я …
Та це ж його дружина
Чекала немовля.
Сплили перед очима
Щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина Й просив її руки…
Весілля і навчання,
І пристрасті потік…
Він всі її бажання
Виконував , як міг.
Усе було чудово:
Вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово,
Що родиться козак!
А потім…Сум в родині..
В країну зло прийшло.
Галини очі сині
Зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила –
Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила,
Та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині Сказав приблизно так:
«Як друзів я покину,
Який же я козак?
Як гляну в очі сину,
Що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину
Я за спідницю втік?»
Поцілував Галину
І рушив на війну…
А потім..постріл в спину..
І запах полину….
Згадав боєць те стрімко
Й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку
Що краща буде з мам.
Пробач мені ,дитино,
Вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно
З тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба,
Як швидко ти ростеш,
А все що буде треба
В житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж , сину,
Тобі час йти в життя
А я прикрию спину
Тобі із небуття»
На місячній доріжці
Невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки,
Хтось – в протилежний бік.
Народжуються діти,
В воєнний час страшний,
І щоб їх захистити
Хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці
В жіночому любов,
Життя не перерветься,
Відроджуючись знов!
© Людмила Васильєва

ОСІНЬ В ОКОПАХ…
Дощ на Сході...Дощ на серці,
Сирість в кожній клітці тіла,
На промоклі старі берци,
Муха втомлена присіла…

Мов снаряд упала осінь,
Неочікувано, стрімко
І останню в небі просинь,
Хмарами з Донецька вкрило.

Сирість сука…На півроку,
Тіло з бруду в сніг холодний,
І не ступиш в бік ні кроку,
Ще й сидиш вночі голодний…

П`ятий рік свистять тут кулі,
Вибух, рана, кров, судома…
А коли не бачать друзі,
Сльози душать: Як там вдома?

Як там діти, мама, тато?
Чи зібрали все до школи?
Знову снайпер з того боку,
Біля вуха звук знайомий.

Куля вгризлася в колоду,
Вкотре смерть тут пролетіла…
Боже…Тягне так додому,
Як війна ця надоїла!

Сирість, сльота, кров, багнюка
І прокльони на всю глотку…
Вчора в тил відправив друга,
Ледь живого - втратив ногу…

Знов думки, що робить мила?
Як тримається сердешна?
Тільки б часто не хворіла,
Лиш би все гаразд…Не перша ж.

Так, не перша й не остання,
Хто чекає з поля бою…
Може сонце вийде зрання,
Попрощатися зі мною.

На душі, ледь посвітліло,
Дощ ще встигне набридати…
Дивно…Тихо, звечоріло,
Перестали щось стріляти.

Знов думками до родини…
Муха з берців відлетіла…
Сука, лиш би ці краплини
Не торкались мого тіла!

Дощ на Сході...Сирість в серці,
На бліндаж упала осінь,
Чи прослужать зиму берци…
Чи весну побачать очі?

ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРОМАДЯН СХОДУ УКРАЇНИ
І ВСІХ РОСІЙСЬКОМОВНИХ!
Україна---це наша країна,
Наша ненька--любима земля!
Тільки наша сімейна Родина--
Лопухами чомусь поросла.
В чварах бійках---себе загубили,
А раніше ми разом жили.
Хоч на суржику гомоніли,
Але жили в єдиній сім'ї!
Може МИ десь чогось перегнули?
Може ВИ десь у позу зайшли?
Досить нам, вже набили ми гулі,
І в землі лежать НАШІ сини!
Повернемось обличчям до Бога,
Хай простить ВІН всі НАШІ гріхи!
І ПОВЕРНЕ ВІН МИР УКРАЇНІ!
І ХАЙ ЗГИНУТЬ УСІ ВОРОГИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Ефим Штейн 16 квітня



Ефір новин

26.04.19
“Ты не понял, дурачина? Паспорт – это лишь причина”: Шедевр від Орлуши щодо роздачі російських паспортів в “ЛДНР”

“ПАСПОРТОЗАМЕЩЕНИЕ

Получил Мыкола паспорт,
Сели паспорт обмывать,
Стол накрыли, подтащили
Ближе дедову кровать.
Дед, дотошный старикашка,
Палкой по столу стучит:
– Там какая-то бумажка
В красном паспорте торчит!
Посмотрели… Прослезились

Тёща и невестка,
Ведь бумажка – не простая,
В армию повестка!





И записка: «Паспортиной
Со страною связаны?
Вы теперь у нас, мужчина,
Военнообязаны!
Не фиг слёзы лить, икая,
В подпол прятаться, пищать,
Есть профессия такая –
Заграницу защищать!
Быстро дуй в военкомат,
Там получишь автомат,
Новой Родины сыны
Поддержать её должны
И её правительство
Здесь, по месту жительства!»

У Мыколы хата с краю,
Огород в конце села,
Тут… Рятуйте! Танк въезжает,
Крутит дурою ствола.
Развернуться? Не вопрос!
И полхаты жопой снёс:
– Будем вас и вашу мать
От фашистов защищать!
– Это ж просто хулиганство! –
Завизжала вся семья.
– Получил, милок гражданство?
Мы теперь семья твоя!
Захотел срубить рублей,
Так сиди теперь, не блей.
Выглянул в проём оконный?
Это – митинг незаконный.
Выпить забежал сосед?
Возмутительный пикет!

Ты не понял, дурачина?
Паспорт – это лишь причина
Захватить твою страну,
Затянуть тебя в войну,
Разорвать тебя на части,
Заманить тебя в Мордор,
Где закончится про счастье
И про волю разговор.

Красный паспорт – червячок,
Он насажен на крючок,
Есть рыбак на берегу,
Объяснить секрет могу:
С голым торсом рыболов
Знает много добрых слов,
Но гони его взашей,
Вынь лапшицу из ушей,
Не глотай его блесну,
Не ходи в его страну,
От неё добра не жди.
Ты не понял? Что ж, иди…”

Нагадаємо, рішення російського президента Володимира Путіна про спрощення процедури видачі паспортів РФ жителям ЛДНР завдяки створеному Києвом ажіотажу залишається однією з найбільш обговорюваних тем. Її, зокрема, розглядали на Радбезі ООН, де постпред РФ Василь Небензя пояснив, що Москва пішла на такий крок заради того, щоб надати допомогу людям. При цьому Росія бере на себе через це значні економічні і соціальні зобов’язання.

Пенсійний фонд Росії пояснив, що жителі Донбасу зможуть розраховувати на російські пенсії тільки в тому випадку, якщо після отримання паспортів будуть постійно проживати в країні. Причому така процедура передбачена окремою угодою з Україною.

Андрей Орлов

Loading...


Новіша публікація Старіша публікація Головна сторінка
Loading...




Права на сайт 2019. Зображення для теми від користувача merrymoonmary. На платформі Blogger.


1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 824
Коментарі 0
Дата надходження 15-02-2014
Дата створення 15.02.2014

Пошук на сайті

Що маємо