Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Катя

Вірші     →     Катя
 
Віддати б пам'ять на потіху псам...
 
Віддати б пам'ять на потіху псам,
аби роздерли, не лишили й сліду!
Бо що на двох залишилося нам?-
Болючий спогад, не любов, а біди.

Забути б сон, що пропікає ніч,
кладе на плечі руки та жаліє...
Тебе одного серед ста облич
знаходить у пітьмі і так радіє.

Щоб голосом твоїм не мовили вірші,
щоб люди на Землі забули твої жарти!
Весняний хворий день щоб біг, щоби спішив,
лишаючи весні усі побиті карти.

У супереч вустам, не мовити ім'я,
забути, і колись ним сина не назвати.
Без перехресних значень - я більше не Твоя,
і тільки смертна пам'ять не хоче помирати.

1 2 3 4 5  
Бал 15
Середній бал 5
Перегляди 405
Коментарі 0
Дата надходження 19-03-2014
Дата створення 18.03.2014

Пошук на сайті

Що маємо