Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Катя

Вірші     →     Катя
 
Була твоєю, та довечоріла...
 
До дна, коханий, сліз не залишай-
Була твоєю, та довечоріла.
Міцним напоєм замінили чай,-
Доб’ємо душу, доламаєм тіло.

Вже через ніч повернемось на Ви.
Чужі? Не зовсім… До кінця не рідні.
Перетерпіла, тільки сіль та гнів…
І вечір для прощання надто бідний.

Не солодко, та келих підійму,
Немов до дна надії випиваю.
Допити б з нею істину гірку –
Таких як ти у серці не тримають.

Таких як ти до раю не беруть,
А на землі дарують чорні крила.
Сховає ніч і зорі обіймуть,
Я більше не твоя – довечоріла.

1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 363
Коментарі 0
Дата надходження 04-10-2014
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо