Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Саландяк Я Анонім

Вірші     →     Саландяк Я Анонім     →     мальовані вірші
 
Булькові цепеліни - Марися Лавра...
 
Булькові цепеліни
(спроба ще абсурднішої аналітики)
Частина друга: пОдруга Римочка

Текст римований…
… тут пані Рима Текстівна творить що хоче і як хоче, і хоч як би ми дерли в гору свого носа, стверджуючи начебто цей процес цілком залежним від нас є, і… що то ж ми обираємо риму!.. Насправді - якщо процес залежний (від нас), то читай - взаємозалежний і… виходить, що римований текст значною мірою, як найменше на половину, творить себе сам. Щоправда і неримований текст залежним від слова є, бо ж однак доводиться виконувати дію добору слова, а всяка дія, навіть монодія, є взаємодією, хай себе самого із собою самим… а добираючи слово вибираєш і ту химеру, яка за словом стоїть, хай і в твоїй голові… і неможливо потім буде доказати хто, чи що – яке, чи кого (автор чи слово – слово чи автора) добирає… От така от абракадабра виходить, що нібито в римованому тексті очевидно видно залежність автора від слова, котра (залежність) зумовлена певною обмеженістю набору слів - слів співзвучних… Ба, навіть більше, пані Римочка присутня в будь-якому тексті.
Можливо тому Марися Лавра (ревниво) для свої “Монодії” обрала так звану білу форму поезії, з глибоко схованим внутрішнім римуванням – навіть не на рівні слів, а десь аж на рівні складів і цей текст, як умовно римований, можна виставити ось в такій формі:
поїхав шапіто
одиноку самот
ність межи о
чі ки
нув не відворот
ність покинуто
ї ляльки
останню насмішли
ву посмішку
самими ку
тиками губ обку
саних у
кров у
спадок ли
шивши по собі ляле
чко безтурбот
но щасли
ва колись
як житимеш далі
у дали
ні відблиск
ки вечірніх свічок міста
відбивають сяйво діаманто
вих крапельок
галактики твоєї монодичної
молю
не зрони кошто
вність душі
не дай розбитися і розлитися пото
пом собі
трима
йся дівчинко
я у тобі з то
бою
я
ти
єдине ціле
ми

Для логічних спекуляцій у просторі тексту, тобто для обґрунтування неримованого текстового простору як римованого, можна було б виділити і інші групи співзвучних складів цього тексту, чи навіть узяти, для прикладу, якийсь інший, далекий від поезії, технічний текст та виставити його як умовно римований… але для досягнення відчуття балансування на межі абсурдності цього процесу… і абсурдності космосу тексту, чи абсурдності космосу взагалі, здається мені, достатньо… Чи ні?
30.04.2015


1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 608
Коментарі 0
Дата надходження 05-05-2015
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо