Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Тетяна Мизнікова

Проза     →     Тетяна Мизнікова
 
Притча про людські чесноти
 
Одного разу корабель з усіма людськими чеснотами зазнав краху. Внаслідок бурі транспорт рознесло на дрібні друзки. Загинули майже всі. До берега вдалося добратися двом, що, врятувавшись, залишалися на безлюдному острові протягом тривалого часу. Їм доводилося терпіти присутність один одного, у різний спосіб. Адже, якоюсь мірою, вони шкодили один одному. Ні, не навмисне. Згідно зі своєю природою, вони не могли знаходитися поруч. Але, ось – іронія долі – їх-таки кинуло в одну тарілку на цьому острові.

Врятовані чесноти звалися велично – Любов і Байдужість.

Сидячи теплого підвечірку на березі океану, якось вони завели дискусію з приводу того, хто з них важливіший. Адже, якщо раптом хтось помре внаслідок неможливості виживання на острові, що ж тоді стане з людьми? Словом, суперечка зав’язалася через страх бути зметеним з лиця землі.

– Звісно, я – важливіша, – сказала Любов.
– Ні, я, – озвалася Байдужість.
– Гаразд, пропоную наводити аргументи на користь своєї вагомості. Тоді спір матиме результат і висновки.

Байдужість погодилася. Обоє міркували протягом хвилини. Любов почала наводити докази:

– Якби мене не було на цій землі, люди давним давно перетворили планету на суцільну руїну, а один одного повбивали б. Адже саме я є тим важелем милосердя, гармонії, чогось світлого, всього, що штовхає вищих істот до благих вчинків. Моїм стержнем є добро. Не стане мене – не стане Людини.

Уважно слухаючи колегу, Байдужість знайшла, що сказати у відповідь:

– Моєю прерогативою є холодний розум. Якби мене не було, люди до сьогодні вже самоспалилися від надмірної дози емоцій, які, часто провокуєш саме ти. З моєю допомогою людство сяк-так тримається в тонусі та адекватному розумі.

– Але навіщо цей тонус?! Сидячи поруч з тобою ось уже більше тижня, я не відчуваю жодного натяку на той тонус! Я вичахаю. Ти погано впливаєш на мене. Ще трішки, і я висохну остаточно. Твоя холодність подібна вічномерзлій брилі льоду, котру вже не здатне нічого врятувати. Знаєш, у мене була думка подружитися з тобою, адже справжня Любов (а я такою і є) – довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
…але навіть мого всесильного, здавалося б, духу, не вистачає для цього. Надто байдужою є ти…

– Значить, ти – не справжня Любов, якій під силу усе…

Почувши це, Любов заплакала:

– Навіщо зі мною чиниш так, скажи?.. Я ж нічого не бажаю тобі лихого.

– Але ти хотіла доказати свою вищість… Знаєш, іноді байдужість справді таки є доречною. Усе залежить від ситуації…

У їхній діалог несподівано втрутилася ще одна чеснота, яка, виявилось, урятувалася, і весь цей час перебувала з іншого боку острова.

Ім’я її – Мудрість. Вона тихенько слухала розмову цих двох, ховаючись у затінку пальм.

– Дозвольте, будь ласка, приєднатися до вас, мої хороші.
– Звісно! Ходи сюди! Як добре, що ми не самі!
– Можна сісти між вами? – спитала Мудрість.
– Так.

Мудрість плавно підійшла до присутніх на березі океану. Сідаючи, ніжно обійняла обох.

– Про що веде бесіду, якщо не секрет?

Любов і Байдужість одночасно вигукнули:

– Про Мудрість!
– Якби не було мудрості, не було би НІЧОГО, – осягнула істину Любов.
– Якби не було мудрості, ми б обоє зникли – у першу чергу, – схилила голову Байдужість.
– Але ж ви хочете жити? – загадково всміхнулася Мудрість.
– Так! Так! Звісно!

Мудрість встала, обтрушуючи пісок з одягу:

– Тоді гайда до людей. Їм не вистачає вас. Надзвичайно не вистачає…
– Як же ми підемо, якщо нас занесло на безлюдний острів?
– Хіба це острів? Це ж вигадка! Ви самі, за власним бажанням, втекли сюди, щоб побути наодинці. Острів – всього-на-всього – уява ваша…
Ну ж бо! Не дивіться так на мене. Ходімо краще до людини. Адже вона не може жити без вас, без емоцій, якими б вони не були…


1 2 3 4 5  
Бал 115
Середній бал 5
Перегляди 1943
Коментарі 0
Дата надходження 25-08-2015
Дата створення 25.08.2015

Пошук на сайті

Що маємо