Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Ірина Федорович

Вірші     →     Ірина Федорович
 
Лебідь
 
Чорний лебідь плив крізь ночі,

Плив в гнітючій тишині,

Лише сяйвом дивним очі

Пломеніли, що святі огні.

В тих очах любов зоріла,

Душу спалювала вщент,

Біле пір'я смоллю вкрила,

В кров влила гіркий абсент...

...Закохався лебідь в ранішню зорю,

Він в її промінні душу всю втопив.

-Зоре моя, озовися, я тебе молю,

Більше за життя ж тебе полюбив!

Так щоранку він коханій в небеса кричав,

Та між інших голосів той щораз тонув,

Й до зорі лиш ехом слабким ледве долинав,

Зрештою, що марно все те, з болем він збагнув...

Попрощався тоді лебідь з дня яскравим світлом,

І полинув в безпросвітні теміні ночей,

Але, наостанок, серця пісню відпустив із вітром,

Й лиш вогонь собі залишив, що пала з очей...

1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 1816
Коментарі 0
Дата надходження 22-08-2007
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо