Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Андрій Будкевич

Проза     →     Андрій Будкевич     →     Есе
 
«Що там діється, - думає чоловік, – вдивляючись у пейзаж за вікном…»,- з поезії Василя Голобородька
 
(Окремі суб’єктивні міркування породжені знайомством з роботами ГРИГОРІЯ ЧЕРНЕТИ).

Пролог, частина перша.

Місто у якому народився і навчався митець, про якого буде вестися мова у тексті, дуже специфічне. Дніпропетровськ, це там, де неможливо почути українську мову, проте, в центрі красується плакат із написом: «Мы украинцы». ?! Тут занадто хвалькуваті і лукаві місцеві політики, місто у якому очевидно, що формі надають перевагу над змістом. Влучно колись висловилась близька мені людина: «24 серпня 1991 року пройшло для більшості дніпропетровців непомітно…». Мікроклімат зробити теплішим, покращити, під силу хіба – що: художникам, поетам, філософам.
Це живописець, ім’я якого – Григорій Чернета, по завершенню студій в художньому училищі, він закінчив і Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Рєпіна (1979 рік). Одразу по поверненні до рідного міста організував і започаткував діяльність художньої студії «Академія». З 1980 року викладач Дніпропетровського театрально – художнього коледжу. І, звісно, практикуючий живописець і графік.

Пролог, частина друга.

В своїй сутності мистецтво, можливо являється ще й засобом примирення оточуючого світу форм і нашого сприйняття їх. В цьому розумінні воно веде нас далеко за межі пізнання, необхідного для повсякденного життя, даючи можливість піднятися на вищий рівень сприйняття і переживання.
Краса сама по собі зобов’язана своїм буттям вічності: вона не зникає у часі, а пульсує між минулим і майбутнім. Цей ритм пульсації передають твори мистецтва, вони завжди відкриті для сучасних і майбутніх різно –прочитань. Краса і час ведуть свій невидимий діалог…

Пролог, частина третя.

Варто замислитися, а чому в мистецьких творах часто з’являються квадрат (прямокутник) і коло? Схоже, існує сильне психічне прагнення донести до відома глядачів основні цінності життя, які вони символізують. Аніелла Яффе у праці «Символи в образотворчому мистецтві» писала: « Коло – це символ психіки (навіть Платон описує психіку як сферу). Квадрат і нерідко прямокутник являються символами земної матерії, тіла і реальності».
Розподіл між цими двома початковими формами, відсутність зв’язку між ними, в творах мистецтва сучасного – це одне з свідчень психічного стану душі людини на початку століття 21 го, душа втратила коріння, їй загрожує дисоціація…
Доктор Юнг констатував очевидність розколу тоді, коли Схід і Захід були розмежовані Залізною завісою. Завіси вже начебто й нема, а розкол, радше його наслідки, проглядаються в окремих країнах навіть зісередини. Цю тему намагаються оминати, замовчувати, або розглядати у «напівтемряві» напівправди, та від цього вона не зникне.

Ядро тексту.

Одна з важливих сутностей малярства Григорія Чернети – асоціативність, вміння відтворити красу в будь – якому її образі: у вигляді фігури, лінії, дерев, квітів. Здається, художник живе посеред гармонійного довкілля і неземної краси, яку сам і створив. Святість природи випромінюють його картини. Живопис художника містить і функцію, близьку до герменевтичної. Тому, що герменевтика ставила собі за мету, такий опис і пояснення Природи, котрий включає в себе і психе, та намагання виробити цілісний погляд. Окрім того, герменевтика розглядає архетипи, як обов’язкові складники емпіричної картини світу. У багатьох картинах художника вбачається - інтерпретація барокової традиції українського живопису, поліфонія стилю, підживлена довірою і любов’ю до матінки Природи. Ще на інших полотнах виписане минуле, у своїй бароковій недомовленості, а крізь минуле, митець ніби прозирає самого себе. Бароковий дивосвіт, у якому немає остаточних відповідей і запитань, але є стежина, це той вектор, який дає можливість – бачити, чути, мислити…

Загалом, культура бароко завітала на наші землі пізнувато порівняно з Західною Європою, точніше - в другій половині сімнадцятого століття. В українській варіації принципи бароко поєдналися з народною традицією. В українському мистецтві знайшли відображення такі риси бароковості як – монументальність форм, експресивність, використання символів і алегорій, ряснопишна декоративність орнаментики, урочистість. Чимале значення для барокового малярства становлять розписи іконостасів, а також жанр портретистики. Новий художній напрям знайшов втілення і в книжковій графіці.

Д. Чижевський зазначав: «Натуралізм бароко, а також його символізм – пошуки потаємної, духовної, ідеальної сутності, що лежить по той бік світу конкретних явищ, - навертала бароко до невідомих раніше нижніх шарів життя, в тому числі до фольклору і народності». Бароко володіє особливою властивістю, здатністю до самопізнання. Це дозволяє апробувати і ревізувати раніше здобуті відомості і знання, зокрема про розвиток «високого» і «народного» бароко.

Слабка увага приділена фольклорній фантастиці, та її трансформації в сучасній українській культурі. Хоча, цей напрям, почасти в літературі знавав кращі часи. Валерій Шевчук стверджує: «Цей підвид в українській літературі того часу(доба М. Гоголя), був такий сильний, що впливав на літературу росіян». У малярстві Григорія Чернети фольклорна фантастика знайшла відображення в ряді художніх робіт – «Світіння», «Чекання», «Козак Мамай»(моє припущення).

Ще одна грань творчості січеславського живописця – це картини, де зображено втрачений світ української Атлантиди, що проходить перед нашим внутрішнім зором, подібно до підземної ріки у закамарках свідомості. Спинім свою увагу на картині «Земля предків» (1982 рік). У горішній частині – тьмяне сонце, від нього в усі боки по небу розходяться тривожні жовто – блакитні «сигнали» про якесь дійство, в центрі – пагорб, на якому поховання давніх віків, той пагорб, наче острів, довкола котрого зораний чорнозем. То ознака, свідчення зародження і розвитку однієї з найстаріших цивілізацій, цивілізації осілого народу – хліборобів, поетів, мислителів…

…Особливу цікавість викликали два натюрморти – «Сині предмети» і «Метаморфози». На першому бачимо, - на зеленому тлі розташувалися сині пляшки і керамічні вироби, посеред них виділяється яскравістю світло жовта мушля. На другій роботі споглядаємо- жовтуватого забарвлення керамічні амфори, пляшку, дві груші, кубик, а позаду, зеленаві хвилі і трикутні конфігурації. Може, відбувається процес видозміни, перехід з однієї форми до іншої?... Митець зауважив: « Писав ці роботи, коли ад надто невесело велося…».
Окрему, вагому частку творчості становлять кримські краєвиди. Заледве не щороку він відвідував Крим, полюбив той край, котрий надихав його на створення огрому робіт. Автор подарував нам можливість споглядати талановито передані полотнам: чарівливу привабливість природних куточків, настрій моря, залежний від капризів природи, стрункість кипарисів, похиленість «у задумі» кримської сосни, інтимний затишок старовинних кримських парків.

Короткий епілог.

Інтелігентність починається з внутрішньої депровінціалізації. Там, де присутній розвиток, поступ, де панує жага пізнання і вдосконалення, де є бажання бачити у звичному – небуденне, незвичайне, там немає провінції, бо це не географічно – територіальне поняття. Та ж територія, де «чаклує» заслужений художник України Григорій Чернета, де навчає дітей і юнацтво секретам малярським, то територія українського мистецтва, де дух творчості понад усе! «Для художника дуже важливо перебувати в процесі творення, це підживлює його, так само, як поет живиться поетичним словом», - ділиться думкою митець і додає ще таке: « Пізнати увесь світ неможливо, місце знаходження накладає на людину серйозний відбиток, якби жив у Африці, то й писав би зовсім інакше…».
Останніми роками з’явилося з – під пензля митця багато робіт «з натури», наприклад тема-«Весна у дворі». Ніби – то одні й ті ж бузкові кущі, минає рік, і бачаться вони вже не такими як досі, можливо й справді так…

Андрій Будкевич, дослідник мистецтва.


1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 400
Коментарі 0
Дата надходження 23-12-2015
Дата створення 23.12.2015 року.

Пошук на сайті

Що маємо