Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Дмитро Овсієнко

Вірші     →     Дмитро Овсієнко
 
Дике поле
 
Так вільно в дикім полі,
Яке не має меж,
Завжди на повні груди
Повітря ти вдихнеш.
Завжди воно зігріє
Трав запахом п янким,
Тривогу ту розвіє,
Що щезне, наче дим.
Тривога, як гадюка,
Що кров невпинно п є,
Скувала вона руки
І серденько моє.
Та вічний подих чую
З безмежних цих полів,
Десь вдалині вирує
Пташиний дивний спів.
Ледь чутно гомін поля,
Ліси далекі сплять,
Десь гори й рідні доли
Від вітру шелестять.
Мені сказати хочуть,
Щоб завжди радість мав,
На всі оті дрібниці
Уваги не звертав.
Проблеми нам рішати
Потрібно завжди всім,
Та серце вберігати,
Тепло щоб було в нім.
Бо буде кров з нас пити
Буденна суєта,
Не тішитиме жито
Й пшениця золота.
Сказати я вам хочу,
В житті невтомно йдіть,
З теплом ви свої очі
До ближнього зверніть.
З теплом завжди крокуймо,
Допоки будем жить,
І гомін поля чуймо,
Трава як шелестить.

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 342
Коментарі 0
Дата надходження 07-12-2016
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо