Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Проза     →     Коммунарец     →     Майбуття
 
Майбуття. Про обітницю
 
Майбуття. Про обітницю

У страсний вівторок кажу своїй рідній людині:"Все буде добре. Я люблю тебе. Вір мені!".
Не вірить. Дивиться косо...
Із відчаю звернувся я до Господа нашого у сльозах:"Немає у мене більше сил перебороти невіру людини. Молюся, щоб допоміг мені".
Втер я сльози і пішов на город копати.
Чую голос:"Копай рови поперек городу".
Кажу:"От підрівняю і буду копати."
Викопав рівчака поперек городу на глибину заступа, довжиною 15 метрів.
Розігнувся. Посміхнувся. Пішов до хати. Написав записку. Заклеїв.
Сказав своїй рідній людині:"Відкрити при мені у неділю, 16-го".
Вирив ще три рови і ще декілька коротких. Закінчив через годину, коли пішов невеличкий дощик і дув достатньо сильний вітерець - "Достатньо, закінчуй копати!"
Дивлюся - як на курській дузі в 1943. А позаду оборони - червоний прапорець майорить, де закінчується рілля. А позаду прапорця - моя хата, під горою...
З четверга до дня воскресіння лив дощ, сипав град, ревіла буря.
Стояв я перед небом і дякував за те, що Він почув мене і виконав свою обітницю.
В неділю відкрили конверта із запискою.
В очах рідної людини я побачив віру.
***
В перший день свята дощик тричі зупиняв мене, наче попереджав.
Коли я залишав свої наміри піти до церкви, сонечко тричі посміхалося,
а наступні дні зранку небо стало голубе, як очі новонародженого ангела,
і білосніжні хмаринки вдень прикрасили його царське вбрання.
З воскресінням Хрестовим!
Господь з нами!



1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 60
Коментарі 0
Дата надходження 18-04-2017
Дата створення 18.04.2017

Пошук на сайті

Що маємо