Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Юлія Хандожинська

Вірші     →     Юлія Хандожинська     →     Короткі замальовки
 
замальовки* * *
 
Коли приходить Муза,я працюю
І інших біля себе вже не чую.
-------------------------------------
По при всі негоди вчися жити
Бо життя збіжить,як одна мить.
Після себе встигне залишити
Те,що хочеш в спадок залишить.
------------------------------
Не жалій себе, навчися жити
Всі дрібниці це лиш тільки мить
Бачити хороше научися,
Кожен день життя по ниточці горить.
------------------------------

------------------

115
Господь почує нас усіх і збереже
На те його велика, мудра воля
Довіру в кожне серце принесе,
Щоб кращою була майбутня доля.



-------------------------
93
Я пишу ці рядки і не знаю чи їх хто почує
Чи це осінь чи літо буде а чи сніжна зима
Слово вище стоїть голови тихо думку будує
А над словом здіймається голос це все не дарма.

----------------------
91
Іду до вас із думкою своєю
Оголосити хочу на весь світ
Я дихаю, живу, пишу душею
І по житті це моє кредо й заповіт.

------------------------
87
Заглянь у вічі і побачиш душу,
Яка тобі розкаже все без слів,
Яка не скривдить і яка не мучить
Від перших й до останнііх своїх днів.
88
Білий взимку сад і поле
Біла стежка до діброви
Білі сняться взимку сни
Мабуть з снігу теж вони.

--------------------------------
85
Впало сонце за ліс покотилося,
День забрало з собою втомилося,
Залишило всім вечір тихенький
І надщерблений місяць тоненький.
----------------------------------
81
Я вірю небайдужістю зійду
Чиясь душа, як листя затріпоче
Над моїм словом, тим що я пишу
Я не пророк та цього дуже хочу.
82
Багато вже пройшла землі позаду
Але й попереду багато ще доріг
Я прошу в Бога кожен день пораду
Щоб мені з неба чимось допоміг.

------------------------------
60
Ти пробач мене літо,що я осінь шукаю
Що від теплої днини ховаюсь у тінь
Я люблю твої квіти, солов*ї в темнім гаю,
Але ближче до серця туман й заметіль.

61
Небо похмуре тікає за ліс,
Вітер шмигає хмари навскіс,
Втомлені сонцем, дерева мовчать,
Де - не - де жолуді з дуба летять.

62
Сірий висохлий кулак
Заховав у собі мак
І ніяка його фея
Не зірве до Маковея.

63
Як зав*яжуться  дощі
Вмиють ліс,сади, кущі
Побіжать за журавлями
Над пустинними  полями.
Обійдуть усе і всіх
Потім зміняться на сніг.

------------------------
Спішу не загубитись в цьому світі,
Розпізнавати тінь, добро і зло,
Зігрітись в холод і когось зігріти
Коли снігами душу замело.
---------------
Мене обманюють, а я, немов, дитина
Вірю у їхні підсолоджені слова,
В яких лиш мить, ненамальована картина,
Яка зникає без підгрунття, як вода.
--------------------------------------------
Прийми благословенна, Україно,
В свої обійми вірші і пісні.
Моя душа живе у них нетлінно
Незгасним вогником, що тріпотить в мені.
--------------
Важко душу оголити,
Якщо вона боса,
Важко правду сповістити,
Якщо вона гожа.
-----------
І нікому кричати вже на біс,
І тихо все застигне у мовчанні,
Де вчора була радість аж до сліз,
Сьогодні тиша, сутінки, прощання.
----------------------------
Висипались зорі... он які,
Золоті, мов яблука великі,
Кожна зірка провідник в путі
Проведе, а потім тихо зникне.
-------------
Коли душа у душу проникає
Від цього ліків просто не існує
Думками міст повітряний будує
І шепіт серця, інше серце чує.
--------------
Багато раз стаємо на граблі,
Забувши згодом, лізим знову й знову,
Збираєм павутиння на чолі,
Вірим у силу, що вселилася в підкову.
-----------
Пройдуся полем золотим
Поміж жита,
Де жито -
Промінь сонячний ковта...
-----------------
Я не шукаю тих, кому за двадцять,
І тих, кому уже за п*ятдесят.
Шукаю тих, хто хоче спілкуватись
І поділитись думкою в віршах.
----------

Можна сказати високо,
Можна сказати низько,
Можна сказати глибоко,
Можна сказать навмисно.
Знаю, відчути сказане
Можуть не всі на жаль,
Душі людей замазані
Стоптані, мов мозоль.
------------------------
Для когось вірші це - сміття,
Для мене вони - діти.
Спішу до кожного із них
У душу залетіти.
-----------------
А я дурна лиш тільки у словах,
З ними смакую,слухаю,читаю,
І не шукаю за словами дах,
Я ними дихаю,живу і розмовляю.
---------

І байдуже хто завтра десь і з ким,
В якусь щасливу забіжить пригоду,
Я хочу жити словом ось таким,
Яке залишиться в історії народу.
------------------------
Тінь, за мною не ходи,
Не топчи стежину
Не вдягай моє вбрання
На широку спину.

Тінь, за мною не ходи,
Де буду ступати,
Мало толку зрозумій,
Повертайся спати.
------------------------------------
Залишу після себе всі слова,
Які застигнуть мовчки на папері,
Колись їх прочитають крадькома,
І виженуть із темряви за двері.
---------------
Кожен день пишу комусь листи, ф
Кожен день бажаю щось почути,
І сама до себе:- Знову,ти
Хочеш свою душу обманути.
-----



Коли тепло у шибку засміється,
Зласкає душу світлий промінець,
Спішу до вас із щирісттю від серця
З пісень і віршів виплести вінець.
----------------------------

Коли він поруч то мені спокійно
І як не важко то нічого не болить.
Надіюсь, вірю, думаю взаємно
Бо хочеться ще жити і любить.

--------
Люблю коли співає Україна,
Коли пісні,мов ластівки летять.
Люблю коли збирається родина
І є про що мені розповідать.
--------------
Хай вас кохання не минає,
Біжить назустріч,не вві сні,
Нехай дві долі поєднає
На довгі і щасливі дні.
---------------
Захопленням хворійте добезтями,
Вкладайте душу в справу, в її крок,
Невидурняйтеся своїми визнанями,
Лише тоді вам світить успіх до зірок.
-----------
Прийми образу, як гірку пігулку
І проковтнувши, біль десь відійде.
Перемекнися на веселу думку,
Яка з собою в краще поведе.
--------------
Ослін присів спочити у кутку,
Піч розмальовує жовтогаряча ватра,
Свій плащ павук плете у закутку,
Усе в минулім, завтра буде завтра.
------------------------
Усе нове і люди,і думки,
Нічого не встигаєш наздогнати,
Повзеш, як в павутині павуки,
А тебе хлоп і може вже не стати.
-------------------------
Лише у праці і чеканні
Ти досягнеш мети.
Вперед не мрія,а бажання,
Не зупиняйся, далі йди...
----------------------------
Чекала темряву ночі,
Щоб подивитись їй в очі.
--------------------
Блиснув місяць із – за хмари,
Не знайшовши собі пари.
-------------
Вечір тихо туркотів,
Непомітно ніч привів...
------------------
Грім у небі розгнівився
І до блискавки схилився.
Та як оком заблищить
Грім під хмари побіжить.
---------------------
Косить коса траву вранці,
Присідає, ніби в танці.
----------
Мріями живу це – мій другий дім,
І не чіпайте мене, прошу, кажу всім.
-----------------
Серед ночі я залишу всі слова
На папері, що зійшли на думку.
Потім роздаватиму з-за дня
Людям їх, а не сховаю в сумку.
-
Я не сплю і ніч
Тихо, мовчимо,
Зорі зачаровані
Дивляться в вікно.

----------
Бавовняні хмари пливуть островами,
І так кожен день, з року в рік, віками.
-----------------
Червоніє жовтень у саду
Як господар ходить вечорами,
Стелить щільно листя до ладу
Щоб земля не застудилась під снігами.
---------------



Спішу не загубитись в цьому світі,
Розпізнавати тінь, добро і зло,
Зігрітись в холод і когось зігріти
Коли снігами душу замело.

---------------
Неважливо якого ти чину
Неважливо якого ти роду
Якщо бачать у тобі людину
Це – найвижче за всі нагороди.
--------------
Вслухаюся тоді коли цікаво
Фарбую світ у щось собі своє
Не знаю хто дає мені це право
На мудрість,що в мені щодень живе.
---------------
Кажуть всі, що надоїла
З своїми віршами,
Що я з ними ношуся,
Мов дід із торбами.

Дід не дід, а баба певне,
Вірші мене гріють,
Не за гроші, а даремно
Мене розуміють.
---------------------------------
У сяйві слова дні свої будую,
Шифрую спогади життя наполовину,
Із всесвіту мелодію ту чую,
Яка у світ мене веде, немов дитину.
-----------------------------
В сумну і радісну годину
Любіть всім серцем Україну!
-------------------------------------
Серед зими ніколи літо не настане,
Посеред ночі сонце не зійде,
Життя нічим не залікує рани
Тому, що біля нас нема тебе. ( чоловікові)
-----------------------------------------
Найгірше це коли душа болить,
А ти не знаєш,як залікувати,
Що можна з'їсти,чим можна запить
Як з цим боротись і куди прогнати.
--------------------------------------------
Як важко втратити людину,
Яку ніким не замінити.
В таку страшну, гірку хвилину
Бува, що й сам не хочеш жити.
-----------------------------------------
В цей світ приходим голі й босі
Таких нас втримує земля.
Пройде життя і на порозі
Нас стрінуть знов, мов немовля.
-----------------------------------------
Здавалось є в людини все
Куди вже більше видумляти.
Та чогось блуд туди несе,
Де можеш голову зламати.
----------------------------------------
Не одяг красить жінку,навпаки
Душа жіноча одяг прикрашає,
Які б на себе не чіпляв цяцьки,
Душа з - під них всерівно виглядає.
-------------------------------------

Написати все те неможливо,
Неможливо все те передать,
Ті рядочки, що серцем писались,
На папері душею кричать.
-------------------------------------------
Знайдіть слова для іншої людини,
Яка чекає їх,немов дитя,
Можливо,вони стануть чарівними
Для неї,і це -сенс її життя.
------------------------------------------------
Не вмієш ділом,словом поділися,
Нехай всю силу в світ несе воно.
В багнюці,у біді не опинися,
Де в темних стінах не відчинеться вікно.
---------------------------------------------
У долі,мов на кінчику ножа,
Чи схибиш,а чи схаминешся.
Донизу легко побіжиш,як стрикоза,
А ось на верх чи швидко піднімешся.
---------------------------------------------
Не можна всім на світі догодити,
Не можна всіх на світі полюбити.
У стаді був і є такий мастак,
Якому все було і є не так.
--------------------------------------------
Життя тобі дає одну дорогу
І ти,назавжди це запам'ятай.
В важку хвилину повернись до Бога,
Він допоможе,не переживай!..
--------------------------------------------
Якщо холодно - одягнись,
Якщо сумно то посміхнись.
Як нема чогось намалюй,
Життя - казка його цінуй.
--------------------------------------------------
Не мудруй чого не може бути,
Не гукай до себе тих думок,
Тих, які не хочуть тебе чути
Заховалися за золото зірок.
-------------------------------------------
Хоч немає його у цім світі зі мною
І не раз ще умиюсь гіркою сльозою.
Та подякувать хочу я Богу за те,
Що він серце у грудях носив золоте.( чоловікові)
---------------------------------------------
Я по - іншому дивлюся вже на світ
Відступіть від мене всі печалі,
І давно вже склала заповіт,
Що і як робити мені далі.
-------------------------------------------
А час чогось від смутку не лікує,
І щось таке дурне у голові.
Можливо темні фарби замалюю,
Попрошу Бога за щасливі дні.
--------------------------------------------
Якщо хочеш, щоб тебе любили
То навчись любити спершу сам
І тоді біда і радість й щастя,
Буде все ,усе напополам.
---------------------------------------------
Себе шукаю і знахожу
І не боюся всім сказать,
Живу у пісні і у слові
Пишу і буду ще писать.
---------------------------------------------
Себе шукаю і знаходжу,
А хтось подумає чудна,
В нас руки,ноги є, ми схожі,
Але в нас різна голова.
------------------------------------
Хто там скаже,що там скаже,
Де пересторога?
Не роби поганих справ,
А побійся Бога.
------------------------------------
Вчорашній день - історія забута,
Який ніколи неможливо повернути.
-------------------------------------------
Я все б віддала,щоб почути голос мами,
Я б перебігла через тисячі пожеж,
І не дивилась,що там під ногами,
Але на жалю цю мить ніколи не вернеш.
-----------------------------------------
Бути чемним і терплячим,
На усе закрити зір,
Це не легко, та одначе
Спробуй з себе і повір...
------------------------------------------
Ти думаєш легко усе так вдається,
Ти заздриш і заздрощі йдуть не від серця.
Ти спробуй на себе примірять вбрання
Те,що я нашу з любов*ю щодня.
----------------------------------
Не можна бути кращим за усіх,
Не можна все на себе приміряти.
Носити все те, що ти б носити зміг,
А не щоб пальцями на тебе показати.
-------------------------------------------
Ми перестали вірити в слова,
Ми перестали їх вже розуміти,
Стали байдужими до щирості й тепла,
Про чемність можна вже давно забути.
-------------------------------------------
Подумайте про наше завтра,
Не треба лозунгів,...мовчіть,
І як там впаде,ляже карта,
Хоч те,що є вже збережіть.
-----------------------------------------
Не колотіть,як кажуть світом,
У кожного болить своє.
Прийдеться всім прийти зі звітом
До Бога, що у кого є.
--------------------------------------------
Мають сенс в житті такі рядки,
Двічі не ставай на помилки.
-------------------------------------
Цінуй просте життя не зазіхай
На визнання,корону,діаманти.
Усе,що Бог дав з милістю приймай
Життя - це дар,а не якісь там жарти.
--------------------------------------------


Ніхто не каже,як було насправді
Чи легке чи важке було життя.
Усі чогось боялись бачить правду
Хоча в душі тремтіло каяття.
-----------------------------------------
Не зраджуйте землі, де ви зростали,
Не забувайте,як цвітуть її сади,
Не забувайте,що життя успадкували,
Щоб далі крок за кроком гордо йти.
-------------------------------------------
Ой, як радісно почути рідну мову
Із чужих, далеких берегів,
Калинову, світанкову, барвінкову,
Що живе серед пісень,серед віршів.
--------------------------------------------
Поезія це – дотик до душі,
Слова,що западають в саме серце,
Це можуть бути пісня і вірші,
Відтінок думки,який в голосі озветься.
----------------------------------------------
Не черствійте люди до людей,
Чимось гарним, теплим поділіться,
Хай прийдешній буде кращим день
На сходину вище підійміться.
---------------------------------------------
Мила коси, а вони, як ті стежки,
Поміж пальцями швиденько розбігались,
Як дороги в нашому житті –
Ті відходили, а нові з’являлись.
---------------------------------------------
Живи сьогодні, а не завтра, не колись,
Живи, щоб ні про що не шкодувати,
З хворобами, недугами борись,
Радій, живи, бо завтра можеш не діждати.
----------------------------------------------
Це моє проростає з душі-
тепле слово для вас, читачі.
---------------------------------------------
Думки душі моєї, як сади
Цвітуть, цвітуть і віддають плоди.
------------------------------------------------
Це старомодно, але дуже щиро,
У кожнім слові душу відправляти,
Спішіть, пишіть усе, що наболіло,
Бо час прийде і буде нікому писати.
--------------------------------------------
А край дороги на узбіччі
Тополі, ніби вартові,
Їм хмари дивляться у вічі,
Їм зорі світять світові.
---------------------------------------------
Свіжий вітер трави хилить в полі,
Запашні тривожить їм думки,
Й колихаються вони на виноколі,
Попід руки взявши косарки.
-------------------------------------------
Любіть Україну свою,
Бо завтра хто знає, що буде,
Виборюйте волю з вогню,
Історія вас не забуде!
--------------------------------
Шановна, Музо, дякую щоночі,
За те, що будиш, спати недаєш,
Що ледь прпоснувшись невідкривши очі,
Ти надихаєш і в мені живеш.
-----------------------------------------
Сузір’я позолочених снопів,
Перехрестили вечір що підкрався,
А в небі місяць так палахкотів,
Ніби в останнє зорям в очі задивлявся.
-------------------------------------------
Моє Поділля, де я народилась,
В зелених шатах,зоряних вінках,
Моє Поділля, там я й залишилась
Із вами друзі,тільки вже в думках.
-------------------------------------------
Одна Батьківщина і двох не буває,
Хай кожен на світі це запам'ятає!
-------------------------------------------
Батько і мати - дві половинки
З яких починаються наші стежинки.
-------------------------------------------

1 2 3 4 5  
Бал 50
Середній бал 5
Перегляди 345
Коментарі 0
Дата надходження 12-01-2018
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо