Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Юлія Хандожинська

Вірші     →     Юлія Хандожинська     →     Перлини моїх снів
 
перлини* * *
 
Це моє проростає з душі-
тепле слово для вас, читачі.
---------------------------------------
Забігло в душу світло невідоме
Господарює, тішиться без втоми
Вмикає почуття по черзі різні
Сумні, веселі, лагідні і ніжні.

Незрозуміла аж ніяк для мене дія
Горить душа, переживає, тліє,
Якісь картини видає, дивує
Згорає день, згорає ніч, працюю.
----------------------------------

Я несподівано для себе в сорок літ
Відкрила зовсім інший диво світ.
Де можна словом про цікаве сповістити
А думкою усе життя прожити.

Цей світ - країна віршів і пісень,
Де,майже, кожен свій прожитий день
Я щось пишу для когось, просто так
І це для мене дуже цінно бо ніяк

Я довго не могла себе знайти
А так хотілось хоч будь чим комусь допомогти.
--------------------------------








Коли вночі давно усі заснули
І місяць загорнувся в оксамит,
Про все усі давно уже забули,
До мене Муза пташкою летить.
Тихенько стукає і душу відчиняє,
Сипле якісь нові мені думки,
Ні дозволу, поради не питає,
- Вставай, пиши із правої руки.
Встаю крізь сон і олівець шукаю,
Старенький зошит, що давно вже спить,
А за плечима силу відчуваю,
Яка мені щось тихо шепотить.
- Вставай, пиши про темний ліс і поле,
Про хліб, що підіймається з зорею,
І не шкодуй себе, чуєш, ніколи
Поки я буду Музою твоєю.
------------------------------
То були не вірші, а сльози
Дрібненькі, мов дощ восени
Перші натяки на морози
Що натхненням в мені жили.

Перевіювались з вітрами,
А бувало, що сонцем сміялись
Забігали, як діти до мами
З під свідомості закрадались.

------------------------------
130
Поезія - світло душі,
Яка крізь мудрість
Виливається рікою.
Поезія це- пісня і вірші,
Які живуть і дихають зі мною.


---------------------------------


142
Натхнення

Переховалось в піджмурки,
Побігло в тихі далі,
Не чути навіть відгуку
Ні сміху ні печалі,
Перекотилось болісно,
Пішло не зупинилось,
А я стою навколішки,
Щоб диво засвітилось.

-----------------------------
Поезія - внутрішнє світло
Душі зі словами й без слів
Закравшись звідкільсь непомітно
Викрисає іскру почуттів.

Що таке поезія це - мудрість
Непідступно мучить і болить,
Не побачиш ти її присутність
Бо вона в тобі лише бурлить.

Що таке поезія це - сила
Яка,мов вулкан в тобі вершить,
Як мороз у спеку неможливу
По шкірі мурашками біжить.

Ще поезія це - сповідь і молитва,
Звернення до Бога і людей
Із самим собою грішна битва
В пошуках нових творінь,ідей.
----------------------------------


77
Я не належу собі,
Я слову належу і пісні
Натхнення приходить ві сні
І шле мені подумки різні.

Їх як перлини збираю,
Записую тихо в рядки
І що вийде з них ще не знаю
Та пишу це все залюбки.

----------------------------

Нехай ви скраєчку про мене дізнались,
Що слава і гроші для мене пусте,
Вінками з пісень все життя перев*яжу,
Нехай моя пісня, як ружа цвіте.

Не можу без пісні,не можу без слова
Навіки мене з ними ніч повінчала
Над світом лунає нехай рідна мова
І  слово яке я в віршах написала.

Я вірю,я знаю, я хочу, я буду
Писати багато про все на удачу
Я серце віддам вам своє, добрі люди,
В недузі і горі за когось заплачу.

Не прошу багато не прошу я браво
У вічність піду із своїми словами
Щасливою буду якщо маю право
Засіять планету віршами й піснями.


--------------------------------
70
Стіни чотири, я одна
А мені добре,не сумую
Ніхто не скаже ні чи так
Я чую всіх, ніхто мене не чує.

Ніхто не запитає що і де
Та я сама собі відповідаю
Я відчуваю за вікном, як дощ іде
За пагорби, як сонечко сідає.

Із тишою ночами розмоляю
В цей час сідає думка на чоло
Якісь історії чужі собі шукаю
Пишу все що було і не було .


--------------------------------
64
Я не можу без пісні,
Я не можу без слова,
Де лунає, як гімн
Рідна матінка мова.

Я на ноти поставлю
Кожне слово душі,
Я писатиму серцем
Україні вірші.

------------------------
136
А чи буду тебе я любити
Ненаписана, пісне, моя?
Я у музиці хочу прожити,
Де згорають в повітрі слова.

Закипіти бажанням уяв,
Відпустити на волю в політ
Ту мелодію новонароджену,
Яка дивом вражатиме світ.
----------------------------------
Муза ?

Прийшла, посеред ночі розбудила,
Тихо, ледь не помітно, чую спів,
По друзях мабудь троху поблудила.
Й для мене залишила пару слів.

Про що ж сьогодні будем ми писати?
Яке натхнення бідне, чи рясне?
Та дякую, що не даєш мовчати,
І обираєш все таки мене.
---------------------------------
Моя душа, як та дитина, ?
А то сміється. то щемить.
Як в чистім полі тополина.
Схилившись листям тріпотить.

Моя душа купає слово,
Вбирає сонця промінці.
В якій цвіте вкраїнська мова,
Якою пишуть всі взірці.
---------------------------------------
Плекаю мову рідну солов’я бентежить

Спасибі вам за те, що ви зі мною,
Що час знайшли послухати вірші,
І ніби сонце посміхнулося весною,
Зігріло променем, торкнулося душі.

Бо із джерел прозорих України,
Плекаю мову рідну солов’я,
Дай Бог нам всім здоров’я ще і сили,
Щоб нами ще пишалася земля.
----------------------------------
Не літайте за мною роки

Не літайте за мною роки,
Бо душа ще у снах молодіє,
Хоч від віку ніяк не втекти
Ще погрію думки у надіях.


Я гостинно запрошу усіх
Ще до мене прийти у оселю,
Тости ,вірші лунатимуть,сміх,
Щоб були всі щасливі й веселі.

Не літайте за мною роки,
Не шукайте моїєї дороги,
Знаю,знаю від вас не втекти
Не впущу я ще в душу тривоги.
------------------------------------- 2
МОЇ РОКИ перлини

Мої роки, мої лелеки,
Вже скільки весен, скільки зим
Я з вами сонце зустрічаю,
Ховаю день в вечірній дим.

Ви кожен рік, мов ненароком,
Підкравшись, з доброї руки
Нанизуєте крок за кроком
Досвід життя, як сторінки.

Багатство – це мої роки,
Як щедра осінь, спілий урожай,
Як стоптані і сходжені стежки,
Та я не бачу цим стежинам край.
----------------------------------------- 7
ВІДКРИТИ ОЧІ НА ЖИТТЯ перлини

А чи сон, чи безсоння, що далі, чи квіти,
Я іду і ступаю туди, де не гасне вогонь,
І так хочеться жити, писати й радіти,
Відчувати підтримку земних і небесних долонь.

Островами ночей, коридорами днів не блукати,
На обвуглені спогади не відчиняти замок,
Срібло в коси не хочеться так іще довго вплітати,
Вдруге, втретє ніяк не ставать на граблі помилок.

Хай звивається стежка, розгадує осінь літа,
Хай минають роки безоглядно і деколи рвучко,
Я дорогами йду, де немає назад вороття,
Там, де осінь на пальці деревам одягне обручки.
------------------------------------
МОЇ ВІРШІ перлини

За вікном пливуть хмарини,
Мене сварять без причини,
Я віршів чужих не крала,
Я сама їх написала.

І про небо, і про поле,
І про щастя, і про горе,
Про високу тополину,
Про беззахисну людину.

Може, ще не все вдається,
Але серце чує й б’ється,
І схиляюся до столу
Написати книгу нову.
------------------------------------------ 7
ДОБРИДЕНЬ, СВІТЕ перлини

Добридень, світе, я прийшла з віршів,
Щоб ти мене благословив на оди й рими,
В долоні в мене – олівець, який велів
Ти нести, щоб мене чогось навчили.

Я дихаю всім тим, чим надихаєш,
Я промінь сонця п’ю, як мить життя,
Натхненням я живу і зігріваюсь,
Через пороги призми бачу майбуття.

Мій світе, це – моя епоха, це – мій час,
Я сповнена емоцій, розуміння,
Моя поезія в душі живе для вас,
Як те зерно, яке прозріло із насіння.
----------------------------------------
РИМИ З-ПІД ПЕРА (перлини)

Не думайте, що легко все вдається,
І рими на папір самі летять,
Удвічі серце колеться і рветься,
І через сльози хочеться кричать.

Не думайте, що спиться вечорами
І тиша закувала, ніби лід,
Сама у собі борюся з думками,
Пересипаю їх в слова, пускаю в світ.

Так, я пишу, бо хочеться писати,
Сію думки в віршах, як урожай,
Я хочу всім зізнатися й сказати:
«Я цим живу, це – мій маленький рай».

Бува по-різному та легко не буває,
Сповідь душі несу, несу свій хрест,
У кожне слово серце посилаю,
Сходиною іду на Еверест.
--------------------------------- 7
МОЇ ОДИ ( перлини)
Комусь, можливо, це не до вподоби,
Та я чекала все своє життя,
Що хтось візьме на крила мої оди
І понесе у світ, як те дитя.
--------------------------------
Промінь життя

Не жаліючи слів для людей,
Найдорожчі слова промовляю,
Любі друзі, я з вами завжди,
Не залишу я вас, обіцяю.

Я з’являюсь то тут,а то там,
Я шукаю якусь подію,
В вільний час від роботи не сплю,
А плекаю в віршах свою мрію.

Хочу душу і думку відкрити,
Позбирати слова в колосок,
Землю нашу піснями умити,
З віршів тісно сплітати вінок.

Нехай вірші натхненно читають,
Нехай пісню співає співак,
Нехай збірки,мов птахи злітають
А по - іншому просто ніяк.
----------------------------------------

1 2 3 4 5  
Бал 65
Середній бал 5
Перегляди 478
Коментарі 0
Дата надходження 14-01-2018
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо