Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Оксана Аннич

Вірші     →     Оксана Аннич
 
Самотність
 


Оксана Аннич

САМОТНІСТЬ

Вірш присвячується людям, які вважають, що все ще попереду...


Невже старію я?
Уже підходить до кінця життя,
А я кохати так і не навчилась -
Усе трудилась та трудилась...

Мене самотність не лякала,
Усіх від себе проганяла,
А зараз дивлюсь - я ж сама!
Нікому не потрібна стала я...

Погляну у вікно - там радість, метушня,
Весело й гамірно сміється дітвора.
Зітхнувши, очі закриваю -
Своє дитинство пригадаю...

Згадаю батька, матір й брата,
Гостями була повна хата,
Та вечорниці біля річки,
Вплітала мама в коси стрічки...

Ще пам'ятаю сивих бабцю й дідуся,
Біжу до них й зі всіх сил пригорнуся...
І їх стара побабчена рука
По голові мене постука...

Ще пригадаю: хвіртку відчиню
І поглядом усіх їх проводжаю...
Та, повернувшись, випущу сльозу,
Стисну плечима й в місто вирушаю...

Багато спогадів у серці залишилось,
Багато раз мені усе це снилось,
Але, на жаль, минуле не вернути...
Дай Бог, хоча б нічого не забути!

Бо спогади ті душу зігрівають
Та інколи сум розсівають.
Шкода, що пізно зрозуміла,
Побудувати щастя не зуміла.
Тепер залишилась сама -
Нікому не потрібна і стара...


Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%87-%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88-%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D1%81%D0%BB%D1%83%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%B8.html

1 2 3 4 5  
Бал 65
Середній бал 5
Перегляди 431
Коментарі 1
Дата надходження 20-03-2018
Дата створення 2018

Пошук на сайті

Що маємо