Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Андрій Будкевич

Проза     →     Андрій Будкевич     →     Есе
 
«БОРИС КУЗЬМА, як касталієць закарпатського мистецтва…».
 
«Кожен касталієць повинен мати тільки дві мети, два ідеали: у своїй галузі досягти досконалості й зберегти свій фах і самого себе живим і пружним завдяки постійному зв’язку і щирій дружбі з усіма іншими дисциплінами. Цей другий ідеал – думка про внутрішню єдність усіх духовних зусиль людини, думка про універсальність – найголовніше виявився в нашій шляхетній грі. Може, для фізика, історика музики чи якогось іншого вченого сувора, аскетична відмова від усього що стоїть поза його фахом, від думки про універсальну освіту інколи буває і корисна, сприяє тимчасовим досягненням у рамках однієї дисципліни, проте ми, гравці в бісер, не маємо права бути такими обмеженими й самовдоволеними, бо наше завдання - плекати ідею universitas litterarum і її найвищий вияв – шляхетну Гру, рятувати її від схильності окремих дисциплін вважати себе самодостатніми…», - так писав Герман Гессе у своєму знаменитому романі «Гра в бісер».

Народний художник України Борис Кузьма вервечку літ успішно і впевнено кермує Закарпатською обласною організацією НСХУ, в той же час являється оригінальним, творчо працюючим художником, та відомим громадським діячем Закарпаття, тим самим демонструє ознаки множинності однієї особи.

Уміння схоплювати, засвоювати нові відкриття, не лише у мистецтві, кожного разу прагнути до універсальності у творчості, надавати увесь час, - такої оновлюючої, гарної, переконливої і принадної форми і такого ж змісту роботам… Не кожному творцеві це під силу, Борис Іванович цим мистецтвом володіє.

Послухаймо неспішну розповідь художника: «Народився і виріс на Мукачівщині в учительській сім’ї, батько – вчитель української мови і літератури, мама – біології. Дитинство на селі проходить інакше ніж у місті, сільські діти краще підготовлені до різних випробувань. По закінченні середньої школи пішов по лінії архітектури, вищу освіту здобув у Львові. Потім повернувся в Закарпаття до Ужгорода, 6 років був заступником Головного архітектора обласного центру. Тоді ж став патріотом міста і докладав зусиль до збереження старих архітектурних будівель. Живопис і скульптура також були і є важливими для мене. Приймав участь у пленерах, виставках, формувався як митець. В 1999 році знаний митець, народний художник України Володимир Микита запропонував мою кандидатуру на посаду Голови Закарпатської обласної організації НСХУ. Був обраний. Тут проходить основна частина свідомого життя, багато чого вдалося досягнути, дещо – ні. Зберегти традиції закарпатської школи малярства і впроваджувати нові тенденції у мистецтво, ось одне із завдань.

Наша мистецька організація дуже різноманітна, обов’язків безліч, це і: підтримання статусу галереї «Ужгород», творча, виставкова, пленерна діяльність, підготовка і видання друкованої продукції, реклама Спілки, до якої входить 110 осіб, вирішення проблематики забезпечення майстернями. До кожного слід віднайти індивідуальний підхід, бо це – митці….
Нині мистецтво не дуже є пріоритетним у суспільстві, тому творчі люди потребують як духовної, так і матеріальної допомоги. Раніше, років 20 тому інтелігент мав змогу придбати картину, зараз, це дуже важко… Немає належної державної підтримки. Головне для творців – талант, не звання, хоча і борються за них. Мусимо пам’ятати і про вагомий внесок художників котрі відійшли, вони – будівничі Храму закарпатського мистецтва.

Світ швидко змінюється, то й живописці не стоять на місці, мають бути мислячими, незаспокоєними…».

Як художник, пан Борис у попередні роки більш відомий як графік, володіє власною авторською технікою, тепер віддає перевагу живопису. Шукає нові способи висловити себе, отож, можливо невдовзі зможемо побачити скульптури зі скла, каменю, його авторства. Пошук то процес, що триває стільки , скільки й віку людського… Мистецтво Закарпаття дуже відмінне від взірців з інших областей України. В цьому відіграє велику роль і значення території. Що дають найпростіші головні риси про якийсь край? Відповідь знайдемо у Ю. Липи: « Погляд згори на нього (край) як на цілість, погляд на географічну карту. Бо ж географія найбезпосередніше може відобразити те, що творить одність населення якогось краю». Не менший вплив мають і : казки, легенди, народні пісні, колядки, щедрівки, місцевий діалект української мови, безперечно, унікальна природа Карпатії.

Картини цього художника не надто прості для прочитання і розуміння. В них присутня і поетика, і різножанрова музика, її ритми, то пришвидшені, то сповільнені. В окремих роботах проглядається вишуканий, елегантний елемент готики. Почуймо поетичний погляд віршотворця про малярство:

«Пиши пейзаж, в якому є життя,
Твори життя, в якому є пейзажі,
Де синій сніг і чорні плями сажі,
Де скрип саней за вигуком «гаття»…», -
з А. Охрімовича.

Розгляньмо уважніше бодай одну картину художника, нехай буде – « Спогади про червень»… Це той місяць, коли спостерігається бенкет різнобарв’я квіткового царства. Повсюдно, куди не поглянеш, радують око городня і польова рослинність.

Приходить година празникова, чи не найпоетичнішого свята, - Трійці. Відбуваються ритуали різних звичаїв і дійств – створення вінків, вшанування Клечальної суботи, П’ятидесятниця (Клечальна неділя), Русалії, поминання предків…. До прийняття християнства празник відзначали шість днів. А в народі кажуть: « Трійця – трьома святами багата: квітами, травами і рум’яним літом».

Поетичні рядки В. Верховеня повідають:


« Червоні барви і зелені,
Де червень з фарбами ходив.
І літо проситься у жмені –
Рясною стиглістю садів…».

Трапляється, коли за творінням, яке можна побачити, відчути і осягнути, ми впізнаємо особистість, оскільки сам твір вказує на того, хто за ним стоїть…

А як звучать тлумачення митця щодо власної творчості?

Послухаймо: «Свій живописний стиль я почав виробляти ще з того часу, коли багато працював як архітектор. Я вирішив йти від координатної сітки, що задає на площині чітку просторову структуру. На цю сітку накладається багато шарів фарби, спочатку спонтанно. Потім я починаю бачити або вгадувати певний образ, котрий виявляється шляхом змивання або додавання фарби. Виходить багато виразних ритмічних і фактурних ефектів. Починав як абстракціоніст і натурний мотив сприймаю через його чисту формально – кольорову виразність. Взагалі ж я схильний розглядати своє мистецтво в рамках великої групи закарпатських художників – вісімдесятників, досягнувших зараз життєвої і творчої зрілості…».*

До цієї когорти творців належать – Петро Ряска, Тарас Усик, Сергій Біба, Андрій Іванчо, ряд інших.

22 лютого пану Борису виповниться 60! Що ж є істотним сьогодні, завтра й у подальшому для митця? Можливо відповідь віднайдемо у знакових рядках Є. Маланюка?...
«Як рух, як пруг, як вічний вир енергій,
Триває й визначається буття…».

Андрій Будкевич – Буткевич, дослідник мистецтва, брендолог.

*З інтерв’ю Бориса Кузьми журналу «Антиквар» №11(58) 2011 року. Розмовляв С. Яринич.

Цей текст у дещо зміненому вигляді опублікований на шпальтах газети письменників України «ЛІТЕРАТУРНА УКРАЇНА», в номері від 8 березня 2018-го року.



1 2 3 4 5  
Бал 10
Середній бал 5
Перегляди 133
Коментарі 0
Дата надходження 26-03-2018
Дата створення 26.03.2018 року.

Пошук на сайті

Що маємо