Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец     →     Паладін: шлях світла
 
10 Святі місця - Данилова гора.
 
Паладін: шлях світла
10 Святі місця - Данилова гора.

Йдемо Стіжком, навколо тиша.
Хіба що хрущ до вишні пролетить.
Пасуться коні при дорозі в лузі,
Хвостами маталаючи, збиваючи гедзів.
З людей немає біля хат нікого,
геть в полі пара із граблями може,
з-під лоба дивляться і мають гадку:
«Що за один іде, дорогою сільською?»
Прийнявши промисел Господній у душі,
іде вперед на схід самотній Паладін,
у балахоні з капюшоном навіть в спеку,
з сумою й посохом з берези у руці.
А ось і вечір настає… Темніє швидко…
З гори Данилової краєвид чудовий:
сідає сонце, море лісу, кременецькі гори,
далекий небосхил ховає таємницю.
Де ночувати? Де подітись Паладіну?
І місяць повний вже встає на горизонті,
а православний хрест на храмі Трійці
палає в променях згораючого сонця.
В долині, в лісі, вже гуляє сіромаха нічка
Вже треба помолитися і спати….
Отож, повтор:
Данилова гора, там храм Святої Трійці,
Хрести, дерева, вирвані з корінням,
(неначе хтось чогось шукав
і перевернув все дригом)
Помост читальні шифером накритий
І туалет…. А над усім біліє повний місяць….
Той світить так, що видно навкруги
і щось у Паладіна трішки стигнуть ноги…
Знайшов драбину і заліз на шифер на читальню,
Бо не вмістився в ящик – ще й боявся,
що знайдуть знизу й і будуть довго бити -
тому всі речі заволік на дах до себе,
драбину також і затих….
Навколо тихо і все вчасно….
От чую – шурх, та шурх, хтось йде,
махаючи мітлою , наводячи порядок,
неначе перед зборами когось…
Навколо жодної людини – тільки ліс,
І навіть ні душі - у Паладіна десь в п’ятах,
А очі заховались в капюшон....
От, добре, що розкидав дольки від цибулі,
яку дали послушниці із монастиру.
Боюся його крику, свисту, а ще більше –
свого же чмиху чи чогось іще…
Не знаю, хто кого перелякається найбільше…
Неначе щось туману напустило…
Проснувся перед тим, як мали півні прокричати,
Коли почув своє хропіння і весь закляк,
бо змерз та хтів до туалету.
Тихенько зліз, так мовити, з речами,
і ніч докоротав у ….
Де – не скажу, але ще пощастило,
Що тут давно вже люди були.
Та все нічого, але на маківці шрам з тієї ночі…
Чи то, що в лудку бахнувся, а може – коли спав,
і ті інопланетники вживили імплантант,
іще боявся тих повстанців, - ото було б,
якби признали Паладіна за шпіона…
Та сонце встало, ноги в руки – Паладін,
злетів з гори і курява пішла за ним.



1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 92
Коментарі 0
Дата надходження 06-05-2018
Дата створення 26.04.2018

Пошук на сайті

Що маємо