Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец     →     Паладін: шлях світла
 
28 Блаженний камінь і бажання
 
Паладін: шлях світла.
28 Блаженний камінь і бажання

Недалечко від монастиря,
через два мости гірської річки,
в тихому чудовому куточку,
на крутому косогорі в лісі,
камінь є блаженний, заповітний.

Як Батий спалив вщент руський Київ,
то ченці пішли шукати місце,
де б вони могли за всіх молитись,
дарував їм Бог блаженний камінь,
поряд скіт Манявський збудували.

На князівство брав благословення,
сам Данило Галицький і воду пив,
наче гарно все було для нього,
доти, поки він не став шукати,
допомогу десь в старому Римі.

Люди і царі усі народів,
мають завжди ваду перед Богом-
просять, обіцяють і клянуться,
як отримають - то забувають,
не віддічують, ще й потім зрадять.

Люди йдуть до каменю і досі,
але добре, що туди немає ще
ні фунікульора, ні дороги,
із комфортом і мотелей-супер,
хто дістався - тим і пощастить.

Там чистіше, ніж на багатьох,
із подібних цьому закладів,
охорона й прибиральники -
геть відсутні: тут не смітять,
наодинці тет-а-тет із Богом...

Звісно, є любителі нашкрябать,
свій автограф - справа не велика,
їм воздасться - як вели себе...
Камінь той - то просто камінь гірський.
Раптом може... То чиєсь обличчя?

Дочекалися записки того,
хто три вибрав три й небо попросив,
їх бажання щоб здійснились,
потім і для всіх, хто тут писав...
Як прийшли сюди - це було варто.

Не писав за себе нічого,
вже і так все майже маю,
кажуть - бійся здійснення бажання,
про що давно жадав і мріяв.
Отак... Не треба спокушати небо!

Залишається тепер одне:
витримати труднощі усі
і здолати перепони всі:
зовнішні і особливо ті,
що зсередини з'їдають душу.

Звір, який живе в самій людині,
той утробу має ненаситну,
та з егоїстичним жирним задом,
він, як крокодил у синім небі,
душі проковтне, неначе сонце.

І живуть усі у темряві,
і трясуться, і бояться того,
хто краде дітей і робить зло,
звабить, висмокче і в пекло кине,
звірям небезпечним на поталу...

Час недовгий - самі придивіться,
зараз всі багаті багатіють,
то спокуса - їм не заздріть,
бідні ще стають бідніше,
мають від самого Бога іспит.

Тяжко, тяжко з ним боротись,
тільки той здолати його зможе,
хто в Ісуса свято вірить:
прийде немо і поборе звіра,
злого і презлого крокодила!

Вирве сонечко із пащі злого,
стане жити радісно у світі,
повернуться всі пропащі діти,
в райський сад бітьківський й сина,
Дух Святий вітає над яким.

21.05.2018

1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 123
Коментарі 0
Дата надходження 18-09-2018
Дата створення 21.05.2018

Пошук на сайті

Що маємо