Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Коммунарец

Вірші     →     Коммунарец     →     Паладін: шлях світла
 
59 Моя віра, любов та надія
 
Паладін: шлях світла.
59 Моя віра, любов та надія

Моє тіло - мускулистий вузел,
статуя у бронзі Апполона,
не таке, як те, що у Адама,
я б у тіло певно закохався...

Не Нарцис я і не ловелас -
треба мені бути в гарній формі,
щоб, коли настане час тяжкий,
міг би звіра подолати в битві.

Ворог мій за мене старший буде,
комплемент йому подарував,
Рерих прав... Останній ангел зійде,
спалить за годину Вавілон!

Це змінити не можливо - бо,
вістник вже попереджає...
Ной в часи перед потопом,
закликав до віри у спасіння.

Безперечно, головне - то віра,
і не менш від неї - це любов...
Ось, шукав я їх і мав надію,
як колись в віршах про це писав.

Так, знайшов, як Україну рідну,
обійшов, спілкуючись із небом,
іноді розказував щось людям,
в кого ще душа не згасла зовсім.

Як почав до Бога прислухатись,
враз покинув цигарки і пиво,
від подагри втік, та від депресій,
махом сум-хандру змінив на радість!

Цар сідлає білого коня,
спис наточений, корона збоку...
Скрутить мізки багатьом народам...
Далі буде - не переключайтесь.

20.09.2018

1 2 3 4 5  
Бал 10
Середній бал 5
Перегляди 107
Коментарі 0
Дата надходження 20-09-2018
Дата створення 20.09.2018

Пошук на сайті

Що маємо