Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Юлія Хандожинська

Проза     →     Юлія Хандожинська     →     Особливий день
 
* Особливий день* *
 
В березні сонце посміхалося теплим промінням і змушувало розтавати останній сніг. Тонкими ниточками збігала брудна холодна водичка, шукаючи собі велику калюжу.
Декілька весняних днів виявилися напрочуд теплими, хоч недивлячись, що тиждень назад ще стогнав, сердився лютий місяць. Так, саме напередодні 8-березня це тепло гармонійно поєднувалося зі святом. Створювався особливий настрій, хотілося дихати на повні груди, хотілося жити і радіти кожному дню. Починалась весна …
Два дні поспіль на вулицях біля квіткових крамниць продавали багато різних квітів. Серед сірих буденних вулиць, які омивались брудними стрімочками талого снігу , намов різнокольоровим килимом буяли вітрини квіткових магазинів. Яких тільки квітів там не було? Таке різноманіття можливо побачити тільки на виставках: поважні червоні трояннди безперечно були королевами майбутнього свята, та нві на хвилинку їм не вступлися туї, ромашки, тепличні тюльпани найрізноманітних кольорів а також ідельно підібрані композиції з інших видів.
Молоді люди, чоловіки і літні люди всі поспішали купити квіти для своїх рідних, близьких і закоханих.
По істину наступало жіноче свято .Жінки, навідміну від чоловіків, якось хотіли вирізнитися по-особливому. Весняні посмішки їм пасували в двічі більше ніж у будні дні. Одяг додавав впевненості і жіночості запах парфумів був насиченіший ніж у звичайні дні а різномаїття помад зривало погляди перехожих. Заклопотані увагою вони розквітали самі, мов ті квіти.
Яся поспішала вранці на роботу. Як завжди, швиденько підфарбувавшись, з хати вилетіла кулею. Сьогодні вже 7- березня і потрібно оглянути всі квіти, щоб купити найкращі для свого директора. Хотілося свята , в душі уже витьохкувала перша пташечка і хотілось принести радість і іншим . А ось і квіткова галерея ті красиві, а ті ще красивіші, очі розбігалися від такої кількості краси. Оббігавши всі крамниці і всі місця, де продавалися квіти Яся зупинилася неподалік АТБ, де їй здалося, що там продавали найкрасивіші троянди. Вона завжди купила квіти саме тут. Сім метрових червоних троянд тісно притулилися одна до однієї. Червона стрічка від корінців до бутона ніжно обвила квіти, мов гірлянда. Ось це так букет! Пишний , багатий, святковий. Дивувалися всі перехожі, хто бачив квіти.
Яся з букетом стояла біля крамниці і очікувала подругу, яка їй щойно зателефонувала і попросила її зачекати, щоб разом піти на роботу. Та їй і самій неначе хотілося ще трішки більше помилуватися трояндами. Прижати їх до себе відчути аромат наступаючого свята , трішечки по пишатися таким красивим букетом.
Навколо стільки тепла і посмішок, що хотілося подовше залишатися в тій атмосфері серед свята квітів, та враз жіночий погляд зустрівся з поглядом двох дітей, які сиділи на східцях під магазином і продавали квіти. Діти якось по- особливому дивилися на жінку і ще більше на букет, який купався в оваціях слів.
По скромному одягнуті у звичайних куртка із злегка зашморганими рукавами по серйозному розгорнули свій бізнес розклавши квіти у пластмасових стаканчиках
Дітлахи сором*язливо продавали маленькі, непримітні підсніжники, які ледь проросли з землі. Вищі та нижчі , що не озброєним оком було зрозуміло що зібрані вони були вручну
• Легко одягнуті діти зустрічали і провожали очима кожного перехожого, ніби запрошули їх купити в них квіти.
Захоплені всі святом, перехожі , на жаль ніхто на дітей не звертав уваги. Яся за спиною відчула шепотіння дітей, які ніби вказували на її квіти. На вулиці голосно лунала весела музика, ніби якийсь магічний настрій біг за людьми і вітав їх зі святом. Покрутившись пару раз на місці Яся згадала, коли вона вчора йшла з роботи додому, то також тут цих дітей бачила. І якась невеличка голка жалості уколола її в серце
– Ось я зараз підійду ближче до них та запитаю- подумала про себе Яся
• Доброго дня діти!
• Доброго дня- ті відповіли
Яся глянула на хлопчика і мовила - А чому ти сидиш на холодних сходах, ще простудишся. Швидко злізь.
• Та ні, я ось газету підстелив- мовов малий. А в оченятах в нього такі коники вистрибують, ніби вона в них купила оті їхні всі квіти. Багато маленьких підсніжників з цибулькою сиділи у замурзаних пластмасових стаканчиках низько схиливши голівки ніби від сорому, що не вмилися. Діти на це не звернули уваги. Стаканчики вишикувались у два рядочки. Перший рядок, де були менші квіти і другий рядок , на мій погляд такі ж самі квіти, але діти говорили, що вони старші. За квітами виглядав невеличкий біболяний ящик сірого кольору,який очевидно принесли для грошей
• А де ви взяли ці квіти?– запитала Яся
Діти один поперед одного:- Ми вдома накопали.
Жінка,- стривай,- а ви вчора теж тут сиділи і продавли квіти?
• так, відповіли діти.
• І що , хтось купив у вас ?
• Опустивши оченяти донизу , зітхнувши:-не багато
• А сьогодні вже продали щось?
• Ще – ні
• А по чому продаєти ви свої квіти?
• Старша дівчинка наввипередки - ось ці по п*ять гривень, а ось ці у другому рядочку по десять гривень. -- Погляньте вони справжні з цибулькою, вони будуть довго,довго жити.
• Купіть..- несміливо вирвався голос дитини.
• Жінка дивилася на дітей ніби подвійними очима, яким хотілося , хоч би одну квітку продати. Це був би не їх заробіток це були б гроші на хлібину, якою можна ввечері повечеряти. Яся дивилася милосердно на цих дітей, що вони ще говорили вона вже не слухала, на той момент перед очима в неї пропливло її дитинство далеке і , можливо, в чомусь схоже на цих дітей. Вона витягнула з кишені гаманець і положила дітям в ящик їх перший заробіток. Діти ,ніби вдруге народилися. Їхні посмішки були такими щирими, а ноги самі почали підстрибувати
• -Спасибі вам, спасибі вам , вони повторювали декілька раз і заглядали Ясі в очі
- ми вітаємо вас з 8-березням, нехай у вас все буде добре! – і разом з цими словами дівчинка вибрала найбільший пластмасовий стаканчик із підсніжниками
• -дякую,ледь стримуючи сльози-відповіла жінка, для якої це було справжнє 8-березня з якимось виконаним перед собою обов*язком.
• Дитячі очі ще довго проводжали Ясю, до якої підбігла Валентина.
• - привіт,ти чого,ти плачеш?
Та ні ,вія в око попала, зараз все пройде.- серце ще довго гріла тепла весняна сльоза, якою втішалася і сама Яся. Того ж дня на вікні поряд і вогняно- червоним букетом великих гордих троянд, соромязливо купався у сонячних променях маленький пишний букет білосніжних підсніжників у замурзаному стаканчику. І той букет зігрівав серце Ясі більше ніж тепле весняне сонце.



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 19
Коментарі 0
Дата надходження 27-03-2019
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо