Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Дар\'я Погоріла

Вірші     →     Дар\'я Погоріла
 
***
 
***
Він йшов.
Не знавши
Звідки і куди.
Не розуміючи життя
Він йшов
Немов у забуття.

Він біг.
Кричав до себе:
“Схаменись!
Куди біжиш?
Яка твоя мета?”
Не знав він.
Впав у забуття.

Відтворивши голос
Такий рідний
Душі
Голос.
Схаменувся, зібрав усі думки.
Вирішив:
“Мушу йти!
Уперед!
До своєї мети!”

Почав йти
З метою в думках
Раптом
Голосу поруч нема.
Що сталося, куди він зник?
Не згадає наш мандрівник...

Зібравши всю волю в кулак,
Вирішив:
“Буду йти
Як бажає душа”.

Пройшовши кілька сотень кілометрів,
Здолавши всі важкі шляхи.
Маючи волю в собі
Дійшов до своєї мети.

Що ж то була за мета?
Яка була така важка?
А метою його було
Віднайти своє справжнє “Я”
Та почати нове життя.

Що за голос лунав в голові?
Голос підтримки самому собі
“Чому ж він раптово зник?”-
Запитав сам себе мандрівник

“Я згадав.
Це моя вина.
Зневіра та забуття
Згасили моє власне “Я”.”


1 2 3 4 5  
Бал 20
Середній бал 5
Перегляди 101
Коментарі 0
Дата надходження 23-06-2020
Дата створення 23/05/2020

Пошук на сайті

Що маємо