Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Anastasia

Вірші     →     Anastasia
 
Закоханим
 
Самотня хата при дорозі,
Дуб біля неї височенний,
Стоїть вона і на морозі,
І світло в очі відбиває денне.
Де ж тім пейзажі крапля дьогтю?
Не бачно її. То й не бач.
І не шукай тоді страху,
І не журись безглуздо, і не плач.
Напевно не повинно буть
Чогось дурного в цій хатині,
Тож все погане ти забудь –
Лиш добре для тебе віднині.

1 2 3 4 5  
Бал 5
Середній бал 5
Перегляди 622
Коментарі 0
Дата надходження 19-04-2008
Дата створення 06.07.2007

Пошук на сайті

Що маємо