Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Іраїда

Вірші     →     Іраїда
 
Бай, бай, мій боже
 

Бай, бай, мій боже! Я вже не залізна,

Ще й відчуваю біль за атеїста.

Чи близько, чи далеко від порога

Він теж колись відмовився від бога,

 

Від бога іншого, і це я розумію,

Та все одно колись він втратив мрію.

Так стримано і боляче по крокам

Відчув себе у світі одиноким.

 

О, скільки сили має буть в людині

Хоробрістю прожити тут єдиній.

Без віри в чудо, навіть без підтримки

Багато хто не житиме й хвилинки.

 

Ти богом був мені, і в день що сили

На п’єдестал тебе я возносила

П’ятсот разів, стелила наше ложе,

А зараз лиш кажу: "Бай-Бай, мій боже!"

 

Самотності боятись – примітивно,

І хоч мені на серці дуже зимно

Та все ж іду у табір до сміливих,

Не чуючи твоїх образ примхливих.


 Ти більш не бог а я не є рабою

Рішучим голосом і стрімкою ходою

Я знаю, не побачу більше рай

І стримано кажу тобі "Бай-Бай…"

 



1 2 3 4 5  
Бал 11
Середній бал 3.7
Перегляди 586
Коментарі 0
Дата надходження 06-09-2008
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо