Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Таня

Вірші     →     Таня
 
ПЕЧАЛЬ
 

ПЕЧАЛЬ

Сумний обрій зникає в безодні туману.

Зі згуби печалі небесною птахою стану.

Полечу в серце всесвіту і згину від туги бажання.

Яким же жорстоким буває в людини кохання.

Сльоза на піску розчинилась в секунду і зникла.

Лише слід залишила,що тьмяно горить і цвіте.

Мов квіти у смутку

Печаль у душі наростає.

Благає уявна троянда,що в серці росте.

Тих плям так багато,що берег вже тоне в сльзинках.

І хвилі бурхливі не можуть дістатись до них.

Лиш думка одна - чи потрібна я комусь у світі?

Чи знайду ще радість я знову в безоднях сумних?

Безглузді слова,що вбивають так швидко,мов зброя.

Банальні думки і справи виникають весь час.

Чому це життя так швидко проходить в печалі?

Чому в мене радості промінь так швидко погас?

Всі люди існують,

Життя де-не-де променіє.

Всі принципи й рішення зникають в сльозах і словах.

Я повна,мов чаша,печалі і смутку доволі,

Та мрію,щоб спокій ожив хоч у мріях й думках...



1 2 3 4 5  
Бал 24
Середній бал 4.8
Перегляди 726
Коментарі 0
Дата надходження 09-10-2008
Дата створення

Пошук на сайті

Що маємо