Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Аніта Мізеб

Вірші     →     Аніта Мізеб
 
Образа
 
Чомусь мовчить душа, не пише .
Не має сил уже мабуть
І хтось єхидно:«Мене це не колише!»,
Та це не просто будь-не будь.

Тут вічна нотка каяття,
Яка загасне без життя,
Втече до п’ят від п’ят до серця,
А може зовсім в тіло не вернеться.

«Мене це не колише!»- знов луна
Й відлуння йде з усіх сторін
Нема мене тут, ну нема...
Нехай луна зника, й тобі

У серці нотний стан порветься
І ноти всі загубляться у мить.
Ну ось тоді, і серце твоє обізветься,
Й повернеться душа з цих стін.



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 572
Коментарі 0
Дата надходження 20-10-2008
Дата створення 06.02.05

Пошук на сайті

Що маємо