Логін
Пароль
 
Реєстрація
Забули пароль
Митці нашого часу
Митці минулого
Сторінка автора - Аніта Мізеб

Вірші     →     Аніта Мізеб
 
Тиша
 
Я заберу тебе з сміття
Й нехай не буде вороття.
Вини мене як буде лихо,
Я винна... Тихо! Тихо!

Мовчи не зачіпай мене,
Скажи лише ти – хто ти є?
За що картати змушуєш себе?
Мовчи.. Та не покидай мене.

О, тиша! Нащо забрала я тебе
Впустила у серце своє
За що ти мучаєш? Скажи...
Будь добра відпусти моє ти серце.

Моє... Було моє – стало твоє.
Закон століттями не змінний
Та я каратиму себе, я винна...
Я! Всьому виною лиш одна.

О, тиша! Йди собі...
Сховайсь назад у той куток
Й нехай уже ніхто
Не ступить туди крок.

Ніхто нехай не забере тебе
Не впустить у життя своє.
Шукай собі ти інший фах
Або когось з невдах.

Не муч, пусти... О, тиша!
Залиш мене одну у світі.
Серед гаму, крику, бід.
Залиш, я буду вдячна тобі...



1 2 3 4 5  
Бал 0
Середній бал 0
Перегляди 589
Коментарі 0
Дата надходження 20-10-2008
Дата створення 10.08.05

Пошук на сайті

Що маємо